29 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 569/7170/21 пров. № А/857/17284/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Курильця А.Р., Мікули О.І.,
з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Львові апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2021 року у справі № 569/7170/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Харечко С.П., в м. Рівне Рівненської області 15.06.2021 року о 11:42 год., повний текст судового рішення складено 18.06.2021), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 24 березня 2021 року № 13-04-0020/2021-пн, винесену начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано постанову Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про накладення адміністративного стягнення від 24 березня 2021 року № 13-04-0020/2021-пн, провадження в справі закрито.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що органу державного фінансового контролю надається право одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб-підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань. Позивач, як в.о директора департаменту, у відповідності до вимог Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон № 2939-ХІІ) та Порядку проведення інспектування державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, не здійснив дій, які є обов'язковими шляхом надання запитуваних документів, що є перешкоджанням працівникам органу державного контролю у проведенні ревізій та перевірок, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Позивач та третя особа не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник апелянта наполягала на задоволенні апеляційної скарги.
Позивач, його представник, представник третьої особи у судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Їх неприбуття у судове засідання, згідно положень частини 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що начальником Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області винесено постанову від 24 березня 2021 року, № 13-04-0020/2021-пн, якою ОСОБА_1 визнано винним у перешкоджанні працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізії та накладено за частиною 1 ст. 164-2 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136 грн.
В постанові зазначено, що в.о. директора Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації Ярусевич А.Я. у період з 12.03.2021 по 15.03.2021 не забезпечено надання для перевірки окремих документів, необхідних для проведення ревізії, на запити посадових осіб органу державного фінансового контролю від 12.03.2021 року № 15, № 16, № 17, що зафіксовано в акті про перешкоджання в ревізії від 15.03.2021 року.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступного.
В силу вимог частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 ст. 15 Закону № 2939-ХІІ законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.
Згідно з частиною 1 ст. 164-2 КУпАП приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану підприємства державного сектору економіки та звіту про його виконання, перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності - тягнуть за собою накладення штрафу від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 234-1 КУпАП органи державного фінансового контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням законодавства з фінансових питань (стаття 164-2), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), порушенням законодавства про закупівлі (частини перша і друга статті 164-14).
Від імені органів державного фінансового контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, його заступники, а також інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
Згідно з п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
З аналізу наведених норм чинного вбачається, що перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізій та перевірок є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності та повноваження щодо розгляду таких справ належить органам державного фінансового контролю, особі керівника чи заступника Держаудитслужби.
Відповідно до частини 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Нормами частин 1-3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення визначається у ст.279 КУпАП, відповідно до якої розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст. 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
З матеріалів справи встановлено, що 12.03.2021 року головним державним фінансовим інспектором відділу контролю будівництва у господарській сфері Департаменту контролю у сфері будівництва А.Р. Яковлевою на в.о. директора Департаменту з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації Ярусевич А.Я. направлені запити № 15, № 16, № 17 надати в повному обсязі запитувану документацію.
Відповідно до актів прийому-передачі Департаментом надавалися службовим особам Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області документи, що відображено в актах від 17.03.2021 року, які долучені до матеріалів справи.
Отже, позивач вживав дії для надання запитуваних документів, а саме на запитах міститься резолюція позивача від 12, 15 березня 2021 року де вказано: «Величко В. підготувати та надати документи».
Крім того, позивач зазначає, і це не спростовано відповідачем, що обсяг документів був значний і забезпечити їх підготовку у строки передбачені в запитах було неможливо. Крім цього, спочатку не на всі документи які передавалися позивачу складалися акти про їх передачу.
Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що протокол від 16.03.2021 року та постанова від 24.03.2021 року не містять визначення вчинених позивачем активних дій, спрямованих на перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізій та перевірок, адже документи для інспектування надавались і на час притягнення позивача до відповідальності інспектування ще не було закінчено.
Відсутні також докази на підтвердження умислу позивача на вчинення таких дій. Навпаки, наявні у справі докази свідчать про вжиті ним як керівником заходи на виконання вимог контролюючого органу щодо надання необхідних для проведення ревізії документів.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу підлягає скасуванню з підстав відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-2 КУпАП, а провадження у справі закриттю.
Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення.
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 червня 2021 року у справі № 569/7170/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді А. Р. Курилець
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 01.12.2021