Справа № 620/3742/21 Суддя (судді) першої інстанції: Тихоненко О.М.
30 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддів Файдюка В.В.,
Суддів Мєзєнцева Є.І.,
Собківа Я.М.,
При секретарі Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (далі - селищна рада, відповідач) про:
- визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати за період працевлаштування, але не більше шести місяців;
- зобов'язання нарахувати та стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячну заробітну плату, яку позивач отримувала, перебуваючи на посаді секретаря сільської ради за період працевлаштування на момент прийняття рішення судом, але не більше шести місяців;
- стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що не нарахування та не виплата відповідачем середньої заробітної плати з моменту звільнення позивача з посади секретаря сільської ради, на період її працевлаштування, суперечить приписам статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» та порушує її права і соціальні гарантії. Також вказано, що у зв'язку з вжиттям відповідачем щодо позивача ряду неправомірних дій вона зазнала моральних страждань на суму 5 000,00 грн.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року даний адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати за період працевлаштування, але не більше шести місяців.
Зобов'язано Варвинську селищну раду Прилуцького району Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату, яку ОСОБА_1 отримувала, перебуваючи на посаді секретаря сільської ради, за період працевлаштування, але не більше шести місяців.
В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції дійшов виходив з того, що оскільки позивач була депутатом місцевої ради, її працевлаштування на попередній посаді є неможливим, вона не перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та не отримує ніяких видів пенсій, то ОСОБА_1 має право на отримання середньої заробітної плати, яку вона одержувала раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяці.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивачу відмовлено у виплаті середньомісячної заробітної плати за період працевлаштування, але не більше шести місяців згідно ч.2 статті 33 «Про статус депутатів місцевих рад» з огляду на те, що у її трудовій книжці відсутні записи щодо звільнення з займаної посади, які повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт Закону, та позивачем не надано відомостей щодо наявності чи відсутності права на пенсійне забезпечення в розумінні чинного законодавства, що є наслідком відсутності підстав для збереження за позивачем середньої заробітної плати на період працевлаштування.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Вказав, що доводи та обґрунтування апеляційної скарги Варвинської селищної ради є ідентичними викладеним у відзиві на позовну заяву, яким судом першої інстанції було надано повну та об'єктивну оцінку та прийнято законне рішення, тому в даному випадку має місце зловживання Варвинською селищною радою своїми процесуальними правами та затягування справи, що пов'язано з небажанням відповідача виконувати рішення суду, що вступило у законну силу, примусове виконання якого здійснюється в рамках виконавчого провадження № 66488509.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, із записів в трудовій книжці позивача ( НОМЕР_1 від 31 березня 1983 року) вбачається, що 31 жовтня 1989 року відповідно до протоколу № 1 першої сесії двадцятого скликання ОСОБА_1 вперше обрана секретарем виконкому Богданівської сільської ради народних депутатів (запис № 7).
01 листопада 1989 року ОСОБА_1 була звільнена з колгоспу імені Свердлова в с. Богдани Варвинського району з посади агронома по захисту рослин на підставі наказу № 10 від 31 жовтня 1989 року у зв'язку з обранням секретарем Богданівської Ради народних депутатів, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці ОСОБА_1 за № 6 (а.с.17-24).
В подальшому позивач переобиралась та працювала на вказаній виборній посаді секретаря ради до 07 грудня 2020 року та була звільнена у зв'язку із припиненням повноважень на підставі п.п. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад», що підтверджується відповідними записами вказаної трудової книжки (а.с.17-24).
Згідно довідки Варвинської районної державної адміністрації Чернігівської області колгосп імені Свердлова в с. Богдани Варвинського району Чернігівської області був перереєстрований в колективне сільськогосподарське підприємство «Богдани», в подальшому КСП «Богдани» перереєстроване в колективне сільськогосподарське підприємство «Богданівське», в свою чергу КСП «Богданівське» перереєстровано в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Богданівське». Однак, згідно ухвали Господарського суду Чернігівської області від 06 травня 2008 року у справі № 4/382б/118/21 було проведено державну реєстраційну дію - припинення юридичної особи СТОВ «Богданівське», як банкрута, правонаступників не має (а.с.11).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у зв'язку з відсутністю можливості працевлаштування 11 грудня 2020 року звернулась до відповідача із заявою про виплату середнього заробітку у порядку статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с.8).
Відповідач листом № 02-25/42 від 06 січня 2021 року повідомив позивача про відсутність рівнозначної до обрання на виборну посаду роботи, а також запропонував посаду діловода Богданівського старостинського округу (а.с.10).
Зважаючи на те, що запропонована відповідачем посада не є рівнозначною роботою посаді агронома по захисту рослин, позивач відмовилась від посади діловода Богданівського старостинського округу, повторно звернувшись до відповідача з вимогою здійснити виплату середнього заробітку в порядку статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» (а.с.27).
Відповідач листом № 02-25/305 від 26 січня 2021 року повідомив позивача про відмову у виплаті середнього заробітку у порядку статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» у зв'язку із неналежним оформленням трудової книжки останньої.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Роботодавець створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 07 червня 2001 року № 2493-III "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Згідно статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Відповідно до статті 2 цього Закону посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Отже, з наведеного вбачається, що позивач, обіймаючи посаду секретаря Богданівської сільської ради у період з 31 жовтня 1989 року по 07 грудня 2020 року, була службовцем органу місцевого самоврядування.
Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - місцева рада), в тому числі і секретаря, як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради визначає Закон України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад» (далі - Закон № 93-IV).
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону № 93-IV депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у поза робочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.
Згідно частини 1, 2 статті 33 Закону № 93-IV у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.
Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді. Час, коли колишній депутат тимчасово не працював у зв'язку з неможливістю надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, зараховується, але не більше шести місяців, до страхового стажу і стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою депутат працював до обрання у місцеву раду, де він виконував свої обов'язки на постійній основі.
Вказані гарантії для депутата ради, який працює на постійній основі, зокрема, і секретаря місцевої ради, передбачено законом, якщо його посаду скорочено, або підприємство, де він працював, перебуває в стадії ліквідації чи вже ліквідовано.
Гарантії для працівників, обраних на виборні посади, також встановлені статтею 118 КЗпП України, за приписами якої працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Таким чином, наведеними правовими нормами встановлено право працівника, звільненого з роботи внаслідок обрання на виборну посаду у раді, на одержання після закінчення його повноважень за виборною посадою попередньої роботи (посади) на тому ж підприємстві, в установі, організації або надання йому рівноцінної роботи (посади).
Як вірно зазначено судом першої інстанції, у разі, коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше як за шість місяців.
Отже, законодавець гарантує колишньому депутату місцевої ради збереження середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період його працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому обов'язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця. За змістом Закону збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат місцевої ради, вжити заходи до його працевлаштування.
Закон № 93-IV покладає на роботодавця обов'язок забезпечити депутату, строк повноважень якого завершився, надання попередньої роботи (посади) і лише в разі її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.
Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначив, що в трудовій книжці позивача відсутні записи щодо звільнення з займаної посади, які повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства з посиланням на відповідну статтю, пункт Закону та позивачем не надано відомостей щодо наявності чи відсутності права на пенсійне забезпечення в розумінні чинного законодавства України, що є наслідком відсутності підстав для збереження за позивачем середньої заробітної плати на період працевлаштування.
Такі твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, записами в трудовій книжці позивача (а саме №6) підтверджується, що 01 листопада 1989 року вона була звільнена з колгоспу імені Свердлова в с. Богдани Варвинського району з посади агронома по захисту рослин у зв'язку з обранням секретарем Богданівської сільської ради народних депутатів.
Колегія суддів зауважує, що в даному випадку юридичне значення має лише достовірно встановлений факт перебування позивача у трудових відносинах на посаді агронома по захисту рослин в колгоспі імені Свердлова в с. Богдани Варвинського району на момент обрання на виборну посаду 30 жовтня 1989 року та звільнення 01 листопада 1989 року з колгоспу імені Свердлова в с. Богдани Варвинського району з посади агронома по захисту рослин саме у зв'язку з обранням секретарем Богданівської Ради народних депутатів. Таким чином, посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 219/2204/2016-ц є хибним та не відповідає матеріалам справи, а також такий висновок суду стосувався не аналогічних за змістом правовідносин, тому не підлягає застосуванню у даній справі.
Крім того, матеріалами справи, зокрема, довідкою N° 80/02-17 від 11 травня 2021 року про не перебування на пенсійному обліку та не отримання пенсії, підтверджується відсутність у ОСОБА_1 права на пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника або за вислугу років (а.с.9, 25-26). Факт перебування позивача у статусі безробітної також підтверджується довідкою N° 127 від 04 червня 2021 року Варвинської районної філії Державної служби зайнятості, яка міститься у матеріалах справи.
Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 була депутатом місцевої ради в розумінні Закону № 93-IV, працювала у раді на постійній основі, після закінчення повноважень працевлаштування на попередній посаді є неможливим, не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та не отримує ніяких видів пенсій, то, за сукупності вказаних обставин, позивач має право на отримання середньої заробітної плати, яку вона одержувала раніше на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців.
З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті середньомісячної заробітної плати за період працевлаштування, але не більше шести місяців та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату, яку позивач отримувала, перебуваючи на посаді секретаря сільської ради, за період працевлаштування, але не більше шести місяців.
В частині відмови в задоволенні позову рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року позивачем не оскаржується, а тому на підставі статті 308 КАС України воно не підлягає апеляційному перегляду у вказаній частині.
Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків