Справа № 640/13058/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.
30 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Файдюка В.В.
суддів: Мєзєнцева Є.І.
Собківа Я.М.
при секретарі: Шепель О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» на рішення Оружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» (далі - ТОВ «ІНТЕЛ ЕНЕРГО», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - ГУ ДПС у місті Києві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року №0009780504.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам та нормам чинного законодавства, всі первинні документи позивача складені належним чином та дають змогу ідентифікувати відповідні господарські операції, тому позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року у задоволенні даного адміністративного позову відмовлено.
При цьому суд виходив з того, що позивач під час розгляду справи не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про відповідність господарських операцій цілям та завданням діяльності сторін цих операцій, звичність цих операцій для цих осіб, цін за спірними операціями або про їх прибутковість, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про реальність вчинених операцій, наявність факту надання послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання обґрунтованої податкової вигоди.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції скаржник зазначив, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки воно прийнято за умов неповного дослідження доказів по справі щодо одних обставин і, водночас, при недоведеності інших обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності зроблених судом першої інстанції висновків обставинам справи.
Вказав, що позивач надав суду договори та всю первинну документацію на підтвердження господарських операцій з контрагентами як на закупівлю товару, так і подальшої його реалізації. Однак, суд першої інстанції не надав їй належної оцінки та безпідставно визнав надані для перевірки документи такими, що не мають юридичної сили, а відтак, не можуть підтверджувати реальність здійснення операцій з отримання послуг ТОВ «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» та ТОВ «БАЗІС ТРУП».
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив відмовити в її задоволенні, залишити оскаржуване рішення в силі.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах із ТОВ «БАЗІС ГРУП» за вересень 2019 року показників декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ), за результатами якої складено акт від 04 березня 2020 року № 238/26-15-05-04-03/37553777.
Контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 декларації) за вересень 2019 року на суму 1 402 281 гривень.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року №0009780504 про зменшення суми від'ємного значення ПДВ на 1 402 281 гривень.
02 квітня 2020 року позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, в якої просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року №0009780504.
Рішенням Державної податкової служби України рішення від 01 червня 2020 року № 17758/6/99-00-08-05-02-06 про результати розгляду скарги скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 30 березня 2020 року №0009780504 - без змін.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На виконання вимог вказаної статті колегія суддів переглядає оскаржуване рішення з тих підстав та щодо тих обставин, на які посилається апелянт в своїй скарзі.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом ч.1, 2 статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).
Пунктом 200.1 статті 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1 статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п.201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності, відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи, складені за результатом таких операцій.
Перевіркою правомірності визначення податкового кредиту в частині взаємовідносин із ТОВ «БАЗІС ГРУП» за вересень 2019 року встановлено його завищення на загальну суму 1 402 281 гривень, у т.ч. по періодах: за вересень 2019 року на суму 1 402 281 гривень.
Судом встановлено, що між ТОВ «БАЗІС ГРУП» (Постачальник), в особі директора Будяка Сергія Михайловича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та позивачем (Покупець), в особі директора ОСОБА_1, який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, разом іменовані «Сторони», укладено Договір поставки від 10 вересня 2019 року № 10/09-2019, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець оплатити і прийняти Товар в кількості, асортименті, за цінами та в терміни, погоджені Сторонами в цьому Договорі та в специфікаціях, які є його невід'ємною частиною (п.1.1).
Поставка Товару здійснюється на умовах, вказаних у окремих специфікаціях до цього Договору (п.2.1).
Покупець здійснює оплату Товару на умовах відповідно до специфікацій до цього Договору, що є його невід'ємними частинами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі виставленого Постачальником рахунку на оплату. Моментом оплати вважається момент зарахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.3.2).
Відповідно до інформації, що міститься у додатку № 1 до вищевказаного договору поставки - специфікації № 1 від 10 вересня 2019 року, загальна вартість Товару за даною специфікацією становить: 8 413 685, 62 грн., в т.ч. ПДВ (20%) - 1 402 280,94 грн. термін поставки Товару: до 01 жовтня 2019 року, з можливістю дострокової поставки; умови поставки: EXW - м. Краматорськ, склад постачальника (згідно правил Інкотермс-2010).
До перевірки позивачем надано Акт передачі-приймання ТМЦ № 1 від 20 вересня 2019 року, відповідно до якого Постачальник передає, а Покупець приймає на умовах договору поставки №10/09-2019 від 10 вересня 2019 року товар; місце складання акта - м. Краматорськ.
На виконання умов вищевказаного договору постачальником ТОВ «БАЗІС ГРУП» на адресу позивача за вересень 2019 року оформлено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні: податкову накладну від 20 вересня 2019 року № 7 на загальну суму 8 413 685,62 гривень, у тому числі ПДВ - 1 402 280,94 гривень.
Суми податку на додану вартість за вищезазначеною податковою накладною позивача включено до податкового кредиту за вересень 2019 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за вересень 2019 року.
Контрагентом-постачальником ТОВ «БАЗІС ГРУП» за вересень 2019 року в адресу позивача оформлено видаткову накладну від 20 вересня 2019 року РН-0000004 на загальну суму 8 413 685,62 гривень, у тому числі ПДВ - 1 402 280,94 гривень.
ТОВ «БАЗІС ГРУП» оформлено рахунок-фактуру від 20 вересня 2019 року №СФ-0000004 на загальну суму 8 413 685,62 гривень, у тому числі ПДВ - 1 402 280,94 гривень.
Позивачем перераховано грошові кошти за 464 деталі для ТОВ «БАЗІС ГРУП», про що свідчить платіжне доручення від 09 жовтня 2019 року №4397 на суму 8 413 685,62 гривень.
В бухгалтерському обліку підприємства зазначені операції відображено наступними бухгалтерськими проводками: Дт 205 Кт 631, Дт 6442 Кт 631, Дт 631 Кт 311.
За даними бухгалтерського обліку позивача по картці рахунку 631 по взаємовідносинах із ТОВ «БАЗІС ГРУП» за період вересень-жовтень 2019 року станом на 31 жовтня 2019 року заборгованість відсутня.
Для здійснення транспортування товару із м. Краматорськ до м. Світлодарськ, позивачем було залучено перевізника ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) відповідно до Договору-заявки від 20 вересня 2019 року № 20/09 на надання послуг транспортування.
На виконання умов даного договору оформлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20 вересня 2019 року № 994: авто послуги за маршрутом м. Краматорськ - м. Світлодарськ, на загальну суму 2500 грн., у т.ч. ПДВ 500 грн.
Перевізником оформлено товарно-транспортну накладну від 20 вересня 2019 року № РН-0002009, в якій зазначено наступне: автомобіль - газель НОМЕР_2 , вид перевезень - за кілометровим тарифом, автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_1 , замовник, вантажовідправник та вантажоодержувач - позивач, пункт навантаження - м. Краматорськ, пункт розвантаження - Донецька обл., м. Світлодарськ, Бахмутський район, склад, супровідні документи на вантаж: акт прийому-передачі № 1 від 20 вересня 2019 року.
ТОВ «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» є юридичною особою приватного права, що було створене 30 березня 2011 року. Профільними видами діяльності підприємства є: код КВЕД 42.99 Будівництво інших споруд, н. в. і. у. (основний); код КВЕД 43.21 Електромонтажні роботи; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження; код КВЕД 33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; код КВЕД 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.
Закупівля у ТОВ «БАЗІС ГРУП» товару здійснювалась позивачем для подальшого виконання робіт з ремонту турбоагрегату по договору з ПАТ «Центренерго». Зазначений ремонт здійснювався позивачем в рамках профільних видів діяльності підприємства.
ТОВ «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» має на балансі основні засоби та МНМА на суму 11 263 800,00 гривень та 40 осіб штатного персоналу.
На момент укладення і виконання договору TOB «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» та ТОВ «БАЗІС ГРУП» перебували на обліку в податкових органах за своїм місцезнаходженням, були зареєстровані як платники ПДВ та мали право видавати податкові накладні.
На переконання колегії суддів, наведені документи дозволяють дійти висновку про те, що фактично в межах господарської діяльності ТОВ «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» придбавало товар у ТОВ «БАЗІС ГРУП» для виконання робіт з ремонту турбоагрегату по договору з ГІАТ «Центренерго». Враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на поставку товарів від контрагента виписані особою, яка на час їх видання не втратила статус платника податку на додану вартість, правомірним є включення до складу податкового кредиту сум ПДВ.
Отже, з огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про те, що у матеріалах справи відсутні документи, на підставі яких можна встановити факт реальності надання послуг в той час, як позивачем були надані до перевірки достатні та належним чином складені первинні документи, які відповідають всім обов'язковим вимогам чинного законодавства, які висуваються щодо їх оформлення.
Обґрунтовуючи свою позицію щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «БАЗІС ГРУП», податковий орган зазначив, що згідно даних, що містяться в ІС «Податковий блок», платником ТОВ «БАЗІС ГРУП» до ДПІ не подано звіт за формою № 20-ОПП про наявні об'єкти оподаткування, що свідчить про відсутність у підприємства складських приміщень у м. Краматорськ.
Крім того, проведеним аналізом даних, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що за період з 02 листопада 2016 року (дата реєстрації підприємства ТОВ «БАЗІС ГРУП») по 30 вересня 2019 року тобто за весь період діяльності ТОВ «БАЗІС ГРУП»,, відсутнє придбання послуг з оренди офісних та складських приміщень за адресою у м. Краматорськ.
До перевірки надано сертифікат якості на товар №Н-17 від 05 лютого 2019 року, виданий AT «ТУРБОАТОМ», у якому зазначено вантажоотримувача - ТОВ «ПЕНТЕН».
З даних, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлено, що за весь період діяльності ТОВ «ПЕНТЕН» (код 42713287), взаємовідносини між AT «ТУРБОАТОМ» та ТОВ «ПЕНТЕН» відсутні, податкові накладні на реалізацію товарів (лопаток, бандажів, стрижнів, тощо) AT «ТУРБОАТОМ» на адресу ТОВ «ПЕНТЕН» не виписувались. Крім того, взаємовідносини між AT «ТУРБОАТОМ» та ТОВ «БАЗІС ГРУП» також відсутні.
З аналізу даних ЄРПН встановлено, що ТОВ «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» здійснено придбання товарів з аналогічною номенклатурою у ТОВ «ІНВЕСТ ТРЕИД ГРУП» (код 41623774), яким здійснено придбання у безпосереднього постачальника AT «ТУРБОАТОМ» (код 05762269).
При здійсненні аналізу фінансово-господарської діяльності ТОВ «БАЗІС ГРУП» (код 40933902) встановлено наступне.
ТОВ «БАЗІС ГРУП» (код 40933902) зареєстровано 02 листопада 2016 року, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Солом'янський район), основний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту
Стан платника - « 0» платник податків за основним місцем обліку.
Відповідно до інформації, що міститься у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва за 9 місяців 2019 року, у ТОВ «БАЗІС ГРУП» основні засоби - відсутні.
Останню звітність з податку на додану вартість подано за січень 2020 року, свідоцтво платника ПДВ від 01 грудня 2016 року - діюче.
Відповідно до інформації, що міститься у звіті від 18 жовтня 2019 року № 9243667404 про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ) середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період - вересень 2019 року становила - 4 особи, кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру - 0 осіб, середня заробітна плата на ТОВ «БАЗІС ГРУП» за вересень 2019 року становить 5044,85 гривень.
Відповідно до інформації, що міститься в Єдиному реєстрі податкових накладних за вересень 2019 року у ТОВ «БАЗІС ГРУП» (код 40933902) не встановлено придбання товарів (лопаток, бандажів, стрижнів, тощо) у контрагентів-постачальників. Крім того, за весь період діяльності підприємства ТОВ «БАЗІС ГРУП» (код 40933902) не встановлено власного імпорту даних товарів.
Згідно даних, що містяться в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 20 грудня 2018 року (дата реєстрації підприємства ТОВ «ПЕНТЕН») по 30 вересня 2019 року встановлено реєстрацію ТОВ «ПЕНТЕН» (код 42713287) податкових накладних з аналогічною номенклатурою товарів (лопаток, бандажів, стрижнів, тощо; всього 438 деталей) у серпні 2019 року на адресу ТОВ «БАЗІС ГРУП» (код 40933902) на загальну суму ПДВ 695 200,56 гривень.
ТОВ «ПЕНТЕН» (код 42713287) зареєстровано 20 грудня 2018 року, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області (Олександрівський район м. Запоріжжя), основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля.
Фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за 2019 рік ТОВ «ПЕНТЕН» до органів ДПС - не подано, у зв'язку з чим встановити наявність основних засобів у підприємства неможливо.
Останню звітність з податку на додану вартість подано за вересень 2019 року з нульовими показниками, що свідчить про відсутність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, свідоцтво платника ПДВ від 01 лютого 2019 року - діюче.
Відповідно до інформації, що міститься у звіті від 09 жовтня 2019 року № 9233692001 про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ), середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період - вересень 2019 року становила - 4 особи, кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру - 0 осіб, середня заробітна плата на ТОВ «ПЕНТЕН» за вересень 2019 року становить 4 175 гривень.
Від Олександрівського управління ГУ ДПС у Запорізькій області отримано узагальнену податкову інформацію по ТОВ «ПЕНТЕН» (код 42713287) щодо визначення сум податкових зобов'язань і податкового кредиту за серпень 2019 року, відповідно до якої реалізація товарів контрагентам-покупцям (у т.ч. ТОВ «БАЗІС ГРУП» (код 40933902)) по ланцюгу постачання не встановлена.
ТОВ «БАЗІС ГРУП» в адресу позивача оформлено податкові накладні на реалізацію 464 деталі, що менше, аніж оформлено придбання ТОВ «БАЗІС ГРУП» 438 деталей. Крім того, порівняльним аналізом цін встановлено, що ціна постачання деталей нижча на 10%.
Проведеним аналізом даних, що містяться в ЄРПН з 02 листопада 2016 року (дата реєстрації підприємства ТОВ «БАЗ ІC ГРУП») по 30 вересня 2019 року встановлено, що ТОВ «БАЗІС ГРУП» також оформляло податкові накладні на подальшу реалізацію товарів з аналогічною номенклатурою іншим контрагентам-покупцям.
В свою чергу, в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 21 грудня 2018 року (дата реєстрації підприємства ТОВ «ПРО-ЛАРС КОМПАНІ») по 30 вересня 2019 року встановлено реєстрацію ТОВ «ПРО-ЛАРС КОМПАНІ» (код 42715394) податкових накладних з аналогічною номенклатурою товарів (лопаток, бандажів, стрижнів, тощо; всього 464 деталі) у серпні 2019 року на адресу ТОВ «ПЕНТЕН» (код 42713287) на загальну суму ПДВ 882 400,56 гривень.
ТОВ «ПРО-ЛАРС КОМПАНІ» (код 42715394) зареєстровано 21 грудня 2018 року, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Одеській області (Приморський район м. Одеси), основний вид діяльності - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
Відповідно до інформації, що міститься у фінансовому звіті суб'єкта малого підприємництва за 2019 рік, основні засоби у ТОВ «ПРО-ЛАРС КОМПАНІ» відсутні.
З жовтня 2019 року звітність з податку на додану вартість подано з нульовими показниками та від'ємним значенням попередніх періодів.
Останню звітність з податку на додану вартість подано за січень 2020 року з від'ємним значенням попередніх періодів, податкові зобов'язання (ряд. 9 декларації з ПДВ - 0 грн., придбання (ряд. 10 декларації з ПДВ) - 0 грн., що свідчить про відсутність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, свідоцтво платника ПДВ від 01 лютого 2019 року - діюче.
Відповідно до інформації, що міститься у звіті від 09 жовтня 2019 року № 9233804283 про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податкові розрахунки сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку, і сум утриманих з них податків (форма 1-ДФ), середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період - вересень 2019 року становила - 4 особи, кількість осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за договорами цивільно-правового характеру - 0 осіб, середня заробітна плата на ТОВ «ПРО-ЛАРС КОМПАНІ» за вересень 2019 року становить 3 653,13 гривень.
ТОВ «ПРО-ЛАРС КОМПАНІ» (код 42715394) впродовж 2019 року є імпортером дитячих іграшок та спортивного інвентарю.
З аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з 21 грудня 2018 року (дата реєстрації підприємства ТОВ «ПРО-ЛАРС КОМПАНІ») по 30 вересня 2019 року встановлено, що ТОВ «ПРО-ЛАРС КОМПАНІ» (код 42715394) здійснювало придбання різноманітних товарів, а саме: легковий автомобіль марки FORD, моделі FIESTA, легковий автомобіль марки SKODA, туфлі чоловічі, черевики чоловічі, сумка жіноча, меблі для сидіння з дерев'яним каркасом, необбиті, що не перетворюються на ліжка, не обертаються, без регулювання висоти, без коліщат, двері, та послуг: навантажувально-розвантажувальні роботи за 1 т непалетованого вантажу, а також здійснювало подальшу реалізацію дитячих іграшок та різноманітних товарів, проте відсутнє придбання товарів з вищевказаною номенклатурою (лопатка, бандаж, стрижень, шайба, тощо) ТОВ «ПРО-ЛАРС КОМПАНІ» (код 42715394) у контрагентів-постачальників, власний імпорт зазначеного товару теж відсутній.
Отже, з урахуванням наведених обставин та результатів проведеного аналізу наявних даних по підприємству ТОВ «БАЗІС ГРУП» відповідачем, з яким погодився і суд першої інстанції, встановлено неможливість фактичного (фізичного) здійснення цим суб'єктом господарювання операцій за вересень 2019 року, номенклатура яких зазначена в податкових накладних та видаткових накладних, виписаних для позивача, у зв'язку з відсутністю джерела походження даного виду товару, достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення операцій у таких обсягах.
Колегія суддів за таким твердженням відповідача та суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, саме ГУ ДПС у м. Києві, як відповідач по справі - суб'єкт владних повноважень, повинно було довести, що у контрагента позивача відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, устаткування, транспортні засоби, складські приміщення та інше.
Між тим, ГУ ДПС у м. Києві не надало жодних доказів на підтвердження того, що у ТОВ «БАЗІС ГРУП» були відсутні трудові ресурси для реалізації товарів, передбачених укладеним з позивачем договором, та не залучались сторонні трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів, а також не надало доказів відсутності у ТОВ «БАЗІС ГРУП» основних фондів, активів, необхідних для проведення відповідної господарської діяльності.
Натомість, зроблені відповідачем висновки щодо неможливості підтвердження господарських операцій між позивачем та ТОВ «БАЗІС ГРУП», ґрунтуються виключно на результатах аналізу податкової звітності контрагента позивача та його контрагентів.
Однак, сам по собі факт невиконання спірним контрагентом чи його контрагентами вимог податкового законодавства щодо подання податкової звітності (зокрема, декларацій з податку на прибуток підприємств, звітів про нарахування заробітної плати та фінансових звітів) не є свідченням безтоварності (фіктивності) господарських операцій позивача з таким контрагентом.
Також не є свідчення безтоварності (фіктивності) господарських операцій відсутність у податкового органу інформації щодо джерела походження товару, реалізованого контрагентами, наявності трудових ресурсів вказаних підприємств, необхідних для виконання робіт.
Щодо посилань відповідача на бази даних АІС «Податковий блок», в тому числі Єдиного реєстру податкових накладних щодо контрагента позивача, як на підставу визначення нереальності господарських операцій, то процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту й характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника.
Таким чином, з урахуванням наявності у позивача всіх необхідних первинних документів, які свідчать про фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи, та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано) та позивачем підтверджено реальність проведених операцій у контрагентів.
Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентом правочинів, необґрунтованими є висновки, викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства.
Відтак, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 30 березня 2020 року № 0009780504 є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, протиправним є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні даного адміністративного позову.
Отже при винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до невірного по суті вирішення справи, а тому наявні підстави для його скасування.
Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч. 6 статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» сплатило судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5249 від 03 червня 2020 року а також за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3153,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №714 від 16 серпня 2021 року
Відповідно до ч.7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, розмір судових витрат у вигляді сплати судового збору, понесених ТОВ «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» в ході розгляду даної справи, складає 5255,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, відповідно до вимог ч. 1 статті 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року - скасувати.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 30 березня 2020 року № 0009780504.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕЛ ЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 37553777) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) сплачений судовий збір у розмірі 5255 (п'ять тисяч двісті п'ятдесят п'ять) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків