Справа № 749/671/21 Суддя (судді) першої інстанції: Кравчук М. В.
30 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О.
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, заступника командира взводу батальйону № 1 роти № 2 управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції Бойка Олександра Ігоровича про скасування постанови, -
До Щорського районного суду Чернігівської області звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі - відповідач 1), заступника командира взводу батальйону № 1 роти № 2 управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, старшого лейтенанта поліції Бойка Олександра Ігоровича (надалі - відповідач 2), в якому просила суд, з урахуванням уточнень до позовної заяви: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване у не автоматичному режимі, серії ЕАО № 4640464 від 15.08.2021 р. та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позивач в обґрунтування позову зазначив, що під час розгляду справи не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; позивач заявляла клопотання про відкладення розгляду справи для отримання правової допомоги, однак у його задоволенні було відмовлено, що спричинило неможливість реалізації права на правову допомогу; позивачу було відмовлено у відібранні пояснень та долученні їх до справи. Крім того, клопотання позивача про бажання ознайомитись з матеріалами справи було частково задоволено, а саме не надано для перегляду відеозапис з «б/к» про який зазначено у додатках до постанови. Також позивач вважає відео неналежним та недопустимим доказом, адже в оскаржуваній постанові не міститься посилань на технічні засоби (їх назву, серію, номер), за допомогою яких здійснено дані відеозаписи.
Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково:
- скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАО №4640464 від 15.08.2021 року, а справу про адміністративне правопорушення направлено на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач 1 звернувся до суду з апеляційною скаргою та просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач 1 зазначає, що зазначення у постанові «відео з б/к 111» та «відео з в/р» - є відомостями про технічний пристрій, яких достатньо для їх ідентифікації згідно з нормами чинного законодавства. За доводами відповідача, факт порушення позивачем вбачається із відеозапису з автомобільного відеореєстратора. Відповідач 1 зауважує, що позивач не заперечує руху нею по тротуару. Крім того, на відеозаписах зафіксовано, що поліцейський дотримався передбаченої процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідач зазначає, що усне клопотання позивача про перенесення розгляду адміністративної справи з метою отримання правової допомоги адвоката було відхилено на законних підставах. Відповідач 1 зауважує, що до повноважень та обов'язків поліцейського не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності. Участь адвоката не є обов'язковою при розгляді справи та реалізація цього права позивачем не пов'язана з обов'язком поліцейського відкласти розгляд справи. Відповідач 1 зазначає, що розгляд даної категорії справ не переноситься, оскільки чинне законодавство вимагає розгляду справи та винесення постанови на місці вчинення правопорушення. При накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не враховуються обставини, які можуть вплинути на визнання адміністративного правопорушення малозначним, оскільки про це прямо зазначено у ст. 33 КУпАП.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача та відповідача до суду апеляційної інстанції не надходило.
Учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи явку уповноважених представників до суду не забезпечили та причини неявки суду не повідомили.
За наведених обставин та керуючись положеннями ст. 313 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України вирішила розглянути дану справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 15.08.2021 р. о 14 год. 01 хв. 28 с. в м. Чернігів проспект Перемоги, 100, керуючи транспортним засобом, здійснила рух по тротуару, чим порушила п. 26.3 Правил дорожнього руху та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.
У графі: «до постанови додаються» зазначено: «відео з в/р, відео з б/к 111».
У графі: «права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП мені роз'яснено» міститься підпис та зазначено «не надано час для захисту».
У графі: «копію постанови мною отримано» міститься підпис.
Оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф у розмірі 340, 00 грн.
Судом першої інстанції зазначено, що з дослідженого відеозапису з назвою 14.04.mov, вбачається, що розгляд справи розпочався о 14 год. 05 хв. позивач заявила клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, зазначила про своє бажання скористатися юридичною допомогою та, у зв'язку з цим, просила відкласти розгляд справи. Також просила долучити до матеріалів справи відеозапис, на якому зафіксовано правопорушення, на тому носії, на який його було записано, та відеозапис з нагрудної відеокамери.
У задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи було відмовлено, оскільки розгляд справи має відбуватися на місці.
ОСОБА_1 зазначила, що бажає надавати пояснення, однак просила працівника поліції записати її пояснення.
З вказаного відеозапису також вбачається, що позивачу було продемонстровано відеозапис з мобільного телефону.
Судом першої інстанції досліджено відеозапис з назвою 14.19.mov та встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення закінчився о 14 год. 23 хв. винесенням оскаржуваної постанови.
З дослідженого відеозапису VID_20210901_103310_696.mp4 вбачається, що працівники поліції зупинилися біля транспортного засобу, припаркованого на тротуарі.
Не погоджуючись з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення діючого законодавства застосований інспектором алгоритм дій під час розгляду справи про адміністративне правопорушення унеможливив реалізацію позивачем прав, регламентованих статтею 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (надалі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.
Згідно ст. ст. 1, 13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Частиною 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КупАП) передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно статей 249, 276 КупАП розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.
Відповідно до п. 4 Розділу І, п. 2 Розділу III Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу; постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачена, зокрема, приписами ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Так, ч. ч. 9, 10 Розділ ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч.ч. 1, 2 розділу ІV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Аналогічні приписи містяться в Наказі Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 року, яким затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853.
Відповідно до п. 4 Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач посилався на те, що при притягненні його до відповідальності інспектор патрульної служби діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
А відповідно до положень ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» ( з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, колегія суддів, надаючи правову оцінку спірній постанові та оцінюючи зміст обґрунтування складу адміністративного правопорушення, викладеного в оскаржуваній постанові, а також дослідивши подані відповідачем докази, приходить до висновку про неправомірність дій працівника поліції при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на наступне.
Апелянт зазначає, що відеозапис, здійснений технічним засобом за інвентарним номером « 000111».
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутній доказ того, що технічний засіб за інвентарним номером « 000111» є сертифікованим.
Так, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.
Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
З наданих відповідачем доказів не вбачається дотримання інспектором процедури розгляду адміністративної справи, а саме: не вбачається чи роз'яснювались права особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, інспектором не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги.
Такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, оскільки порушив порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Даний висновок також узгоджується із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 18 лютого 2020 року по справі №524/9827/16-а.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що позивач обізнаний в галузі права та їй не потрібен адвокат, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово наполягала надати їй можливість скористатися послугами адвоката, проте, поліцейський, з порушенням вимог Конституції України, проігнорував дані клопотання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що поліцейським було порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, втім суд у даній справі не може підміняти собою уповноважену особу органу Національної поліції та надавати оцінку виявленим порушенням за відсутності належного розгляду таких відповідачем, позбавлення позивача можливості скористатися правами, передбаченими статтею 268 КУпАП, статтями 59, 63 Конституції України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, у зв'язку з чим прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Щодо посилання апелянта на постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки судом враховуються висновки, які викладені виключно в рішеннях Верховного Суду, у відповідності до вимог частини 5 статті 242 КАС України.
З огляду на зазначене, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправних дій інспектора патрульної поліції та скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів звертає увагу, що в апеляційній скарзі відповідачем зазначено виключно норми права, при цьому не обґрунтовано, що порушено судом першої інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення по суті.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 271-272, 286, 308, 310, 315, 317, 321-322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення.
Рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 07 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан