Справа № 320/6936/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
30 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого суддів Файдюка В.В.,
Суддів Мєзєнцева Є.І.,
Собківа Я.М.,
При секретарі Шепель О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Управління патрульної у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - Департамент ПП НПУ, відповідач), третя особа: Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - УПП у Вінницькій області, третя особа), в якому просив суд:
- стягнути з Департаменту ПП НПУ на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період 19 лютого 2016 року по 31 січня 2018 року в сумі 5397,20 грн;
- стягнути з Департаменту ПП НПУ на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 19 лютого 2016 року по 31 жовтня 2017 року включно в сумі 3005,00 грн;
- стягнути з Департаменту ПП НПУ на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції Національної поліції України у званні лейтенанта поліції. Відповідно до розстановки сил і засобів несення служби особовим складом Управління патрульної поліції Національної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції позивач за період з 19 лютого 2016 року по 31 січня 2018 року включно відпрацював 129 нічних змін, проте за зазначений період не було виплачено доплату за службу в нічний час. Окрім того, відповідачем не проводилася індексація грошового забезпечення з часу прийняття на службу по 31 жовтня 2017 року включно.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року даний адміністративний позов задоволено частково.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період 19 лютого 2016 року по 31 січня 2018 року в сумі 3790,76 грн.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 19 лютого 2016 року по 31 жовтня 2017 року включно в сумі 3005 грн.
Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 1500 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач у заявлених спірних правовідносинах допустив бездіяльність щодо не нарахування та не виплати сум доплати за службу в нічний час та протиправно не здійснив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалась у відповідності до вимог чинного законодавства України в межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат, встановлених відповідним наказом керівника згідно вимог чинного законодавства України. Судом не було враховано, що при розрахунку заборгованості по доплаті за службу в нічний час позивачем не враховано положення п. 11 Розділу ІІ «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», яким передбачено двохгодинну перерву для відпочинку поліцейським, які несуть службу в нічний час, яка не включається в службовий час. Вказав, що право на індексацію грошового забезпечення виникло у позивача після прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 782 від 18 жовтня 2017 року, якою доповнено «Порядок проведення індексації грошових доходів населення» та передбачено право на індексацію поліцейських.
Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу №51 о/с від 18 березня 2016 року рядового поліції ОСОБА_1 призначено з 19 лютого 2016 року інспектором з посадовим окладом згідно штату. Згідно із переліком (витягом) змін у штатах Національної поліції, затвердженим наказом Національної поліції, посадовий оклад інспектора поліції складає 2400 грн.
За інформацією відповідача, графіки нарядів та чергувань ОСОБА_1 та довідки несення служби в нічний час за період з 19 лютого 2016 року по 31 січня 2018 року відсутні, кількість нічних змін позивача - 129, про що зазначено в листі №32-Аз/42/21/01-2018 від 13 червня 2018 року.
Судом першої інстанції встановлено, що представником позивача - адвокатом Мазур О.В. - було направлено адвокатський запит до УПП у Вінницькій області №47/18 від 10 травня 2018 року стосовно кількості фактично відпрацьованих ОСОБА_1 годин за кожен місяць служби по 31 січня 2018 року та кількість відпрацьованих ним нічних змін відповідно графіку несення служби.
Листом №32-Аз/41/21/01-2018 від 13 червня 2018 року Управління повідомило, що лейтенант поліції ОСОБА_1 перебуває на службі в УПП у Вінницькій області ДПП з 19 лютого 2016 року по теперішній час на посаді інспектора роти №3 батальйону УПП. За час служби по 31 січня 2018 року ОСОБА_1 відповідно до розстановки сил та засобів відпрацював 129 нічних змін, а саме:
- 2016 рік: лютий - 2 зміни; березень - 8 змін; квітень - 7 змін; травень - 6 змін; червень - 8 змін; липень - 6 змін; серпень - 7 змін; вересень - 6 змін; жовтень - 6 змін; листопад - 1 зміна;
- 2017 рік: січень - 5 змін; лютий - 1 зміна; березень - 8 змін; квітень - 6 змін; травень - 7 змін; червень - 7 змін; липень - 8 змін; вересень - 8 змін; жовтень - 6 змін; листопад - 6 змін; грудень - 8 змін;
- 2018 рік: січень - 2 зміни.
В матеріалах справи також наявний лист від Департаменту ПП №11159/41/5105-2018 від 01 жовтня 2018 року, адресований УПП у Вінницькій області, в якому висловлена правова позиція Департаменту з приводу рапортів поліцейських про нарахування та виплату доплати за службу в нічний час та заборгованості по індексації.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не проводив йому доплату за службу в нічний час, а також не здійснював індексацію грошового забезпечення, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Відповідно по частин 1, 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Виходячи положень пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 визначено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» та постанови №988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, наказом МВС України від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Згідно пункту 5 розділу І Порядку №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Згідно пункту 11 розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00 години.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не заперечується несення позивачем служби в нічний час у спірному періоді у кількості 129 нічних змін Отже, позивач має право на виплату доплати за службу в нічний час за період з 19 лютого 2016 року по 31 січня 2018 року у розмірі 35 відсотків посадового окладу.
Колегія суддів звертає увагу, що оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження обставини виплати позивачу доплати за несення служби у нічний час за вказаний період, то з урахуванням положень пункту 11 Розділу II Порядку № 260, позивачу повинна бути виплачена доплата за службу в нічний час у загальній сумі 3790,76 грн., що свідчить про обґрунтованість позовних вимог у цій частині, однак, лише частково, оскільки посадовий оклад позивача відповідно до наявних матеріалів справи, визначено на рівні 2400 грн., згідно посади інспектора роти батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області, в той час як в наведених позивачем розрахунках взято за основу посадовий оклад на рівні 2470 грн., що призвело до хибного розрахунку суми заборгованості доплати за службу в нічний час.
Також суд наголошує на тому, що посилання відповідача на те, що позивачу виплачувалося грошове забезпечення в межах номенклатури посад та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат, встановлених відповідним наказом керівника, критично оцінюється судом, оскільки відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та положень Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання № 260 доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 988.
Щодо позовних вимог в частині індексації грошового забезпечення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (далі - Закон України №1282-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За правилами частини 1 статті 2 вказаного Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно частини першої статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до статті 9 Закону України № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), згідно п.1 якого він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 1-1 вказаного Порядку встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Як свідчать матеріали справи, згідно розрахункових листів вбачається, що місяцем, з якого визначається можливість нарахування індексації позивачу, є квітень 2016 року.
Відповідно до інформації Держстату України індекс споживчих цін перевищував поріг у 103% у квітні 2016 року та складав 103,5 відсотка, а коефіцієнт індексації у червні-листопаді 2016 року становив 3,5%, у грудні 2016 року-лютому 2017 року - 7,7%; березні-травні 2017 року - 11,8%; червні-серпні 2017 року - 16%; вересні-листопаді 2017 року - 19,6%. Отже, право позивача на отримання сум індексації порушене відповідачем.
З огляду на підвищення індексу споживчих цін загальна сума індексації грошового забезпечення позивача мала бути нарахована та виплачена за період з квітня 2016 року до листопада 2017 року, проте відповідачем даної виплати не здійснено, що є порушенням вимог законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що з огляду на невиплату відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги в цій частині.
Посилання відповідача (апелянта) на те, що лише Постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 до вказаної Постанови №1078 внесено зміни та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення, тому лише з цієї дати вказані особи мають право на індексацію, колегія суддів відхиляє, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №2140/1763/18.
При цьому, у матеріалах справи не містяться докази, що свідчать про відсутність можливості та наміру суб'єкта владних повноважень здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з урахуванням викладеної вище позиції суду, тому вимоги у цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З аналізу встановлених обставин справи, наявних матеріалів справи та належних до спірних правовідносин норм права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, то відповідач рішення в зазначеній частині не оскаржує, разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно вимог статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як свідчать матеріали справи, між ОСОБА_1 та адвокатом Мазуром Олександром Валентиновичем укладено договір про надання правової допомоги від 05 травня 2018 року (далі - договір). Пунктом 4.2 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару у розмірі 1500,00 грн.
Крім того, представником позивача подано до суду ордер серії ВН №074409 від 05 травня 2018 року, детальний опис робіт наданої правничої допомоги від 17 грудня 2018 року, відповідно до якого адвокатом позивачу надано таку правничу допомогу: аналіз законодавства та наявної судової практики; збір доказів та подача адвокатського запиту; підготовка проекту рапорту для досудового врегулювання спору; підготовка та подача позовної заяви. Крім того, до матеріалів приєднано квитанцію до прибуткового ордера від 05 травня 2018 року як доказ понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 1500,00 грн.
Судом врахована складність справи, змістовність наданих представником позивача пояснень, підготовка наданих до суду матеріалів, підтверджуючих фактичне понесення позивачем відповідних витрат, а також відсутність змістовних заперечень відповідача у цій частині.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача та наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про часткове задоволення даного адміністративного позову.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Управління патрульної у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 травня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 30 листопада 2021 року.
Головуючий суддя: В.В. Файдюк
Судді: Є.І. Мєзєнцев
Я.М. Собків