Справа № 640/17033/20
30 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.
За участю секретаря: Шевченко Е.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року, суддя Іщук І.О., у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" про стягнення заборгованості у сумі 2 549 241,03 грн,-
Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів", в якій просить суд стягнути кошти платника податків Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 2 549 241,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтувано тим, що відповідно до інтегрованої картки платника податків відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у сумі 2 549 241,03 грн, в тому числі: по податку додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 528 232, 81 грн; по земельному податку з юридичних осіб в в розмірі 21 008,22 грн. Зазначена сума податкового боргу виникла на підставі самостійно задекларованих зобов'язань та контрольно-перевірочної роботи податкового органу. Оскільки зазначена сума податкового боргу не була самостійна сплачена відповідачем, контролюючим органом було направлено відповідачу податкову вимогу від 30.04.2014 №5889-25.
Також позивач зауважив, що податкові органи в силу закону від імені держави здійснюють функції з контролю за своєчасністю, правильністю нарахування та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), а також стягнення з платників податків заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Державна наукова установа "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що Державна наукова установа "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" (код ЄДРПОУ 00334793) перебуває на обліку в органах дезжавної податкової служби та є платником податків за основним місцем обліку, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI.
В позовній заяві позивач зазначає, що відповідно до інтегрованої картки платника податків відповідач на момент звернення до суду має заборгованість перед бюджетом у сумі 2 549 241,03 грн, в тому числі: по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 2 528 232, 81 грн; по земельному податку з юридичних осіб в в розмірі 21 008,22 грн.
За посиланням контролюючого органу, зазначена сума податкового боргу виникла на підставі самостійно задекларованих зобов'язань та контрольно-перевірочної роботи податкового органу.
Контролюючим органом було направлено на адресу Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" податкову вимогу від 30.04.2014 №5889-25, яку відповідач отриманав 09.07.2014.
У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу у загальному розмірі 2 549 241,03 грн, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
За приписами підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статт 14 ПК України під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Так, відповідно до пп. 14.1.175 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За приписами п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 202.1 статті 202 ПК України передбачено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей: а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця; б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.
У відповідності до пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з пунктом 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підпунктом "е" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України визначено, що платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Отже, у випадку визначення податкового (грошового) зобов'язання органом ДПС граничним днем сплати буде десятий календарний день, що настає за днем отримання платником відповідного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, самостійно нараховані відповідачем суми податкового зобов'язання, а також грошові зобов'язання, визначені в податкових повідомленнях-рішеннях, які не були оскаржені в установленому законом порядку, є узгодженими податковими зобов'язаннями, які у зв'язку із несплатою у встановлені терміни перетворюються у податковий борг.
Згідно з п. 58.1 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.
З матеріалів справи вбачається, що сума податкового боргу у розмірі 2 528 232,81 грн виникла на підставі самостійно задекларованих зобов'язань та контрольно-перевірочної роботи податкового органу, а тому податкова вимога від 30.04.2014 №5889-25 є узгодженою, оскільки відповідно до пункту 59.4 статті 54 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що вказана вимога була отримана Державною науковою установою "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" 09.07.2014, в судовому порядку оскаржена не була, а тому, як вірно зазначено судом першої інстанції, з урахуванням приписів статті 54 Податкового кодексу України податкова вимога від 30.04.2014 №5889-25 є узгодженою.
Відповідно до п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
За приписами п. 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Таким чином, факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Відтак, враховуючи, що сума податкових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.
За змістом п. 59.4 статті 59 ПК України вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Проте, доказів оскарження податкових вимог чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов'язаннями відповідачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Таким чином, оскільки податкова вимога на даний час не відкликана та не скасована, це є належною і достатньою передумовою для звернення контролюючого органу за стягненням податкового боргу, як це передбачено пунктом 95.2 статті 95 ПК України.
Разом з тим, наявності заборгованості перед бюджетом у сумі 2 549 241,03 грн позивач посилається на розрахунок податкового боргу.
У відповідності до податкової вимоги від 30.04.2014 №5889-25 сума боргу становить 477 177,56 грн.
У разі якщо сума податкового боргу, зазначена у позові, більша, ніж сума податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі, яка була надіслана платнику податків, орган державної податкової служби повинен надати суду документальне підтвердження того, що податковий борг збільшився після надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги.
На підтвердження наявності заборгованості відповідача перед бюджетом у розмірі 2 549 241,03 грн надано копії наступних доказів: податкова вимога від 30.04.2014 №5889-25 на суму 477 177, 56 грн; податкові повідомлення-рішення від 10.02.2020 №0132610411; від 18.10.2019 №014432411; від 19.06.2019 №0504801206; від 03.07.2019 №0545391213; від 27.03.2019 №0259911213; від 22.02.2019 №0154371213; від 26.12.2018 №0975621213; від 05.12.2018 №0899351206; від 06.09.2018 №0599781206; від 12.06.2018 №0347481213.
Зазначені повідомлення-рішення та вимога були направлені на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням та врученні останньому, про що свідчать наявні матеріали справи.
На спростування заборгованості відповідачем до матеріалів справи долучено платіжні доручення: від 12.07.2019 №134 на суму 31456,38 грн щодо сплати грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням від 03.07.2019 №0545391213; від 24.06.2019 №183 на суму 490,99 грн щодо сплати штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2019 №0504801206; від 14.03.2019 №44 на суму 170,00 грн щодо сплати грошових зобов'язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2019 №0154371213; від 04.04.2019 №84 на суму 31 087,26 грн щодо сплати грошових зобов'язань згідно з податковим повідомленням-рішенням від 27.03.2019 №0259911213; від 12.09.2018 №319 на суму 666,67 грн щодо сплати штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 06.09.2018 №0599781206; від 11.12.2018 №440 на суму 1259,60 грн щодо сплати штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05.12.2018 №0899351206.
Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції зазначені суми, які були сплачені відповідачем в погашення заборгованості перед бюджетом зі сплати податку на додану вартість та зі сплати земельного податку були враховані контролюючим органом, що підтверджується обліковою карткою платника Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів".
Положеннями пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. ст. 20 ПК України).
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За приписами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
На вимогу суду податковим органом було надано інформацію щодо надходження та сплати коштів по податку на додану вартість за період 2018-2019 років.
Із зазначеного розрахунку вбачається, що сплачені відповідачем у 2018-2019 роках суми в рахунок погашення декларації з ПДВ були зараховані в рахунок минулих боргових зобов'язань. Окрім того, податковим органом було нараховано пеню.
Розрахунок суми боргу відповідач в ході апеляційного розгляду справи не спростував.
Також під час апеляційного розгляду справи судом була допитана як свідок ОСОБА_1 , яка підтвердила суму боргу по податкових зобов'язаннях відповідача з ПДВ та зазначила, що борг на даний час не сплачено.
Таким чином, податкова заборгованість Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" з податку на додану вартість у розмірі 2 528 232,81 грн, та станом на день поставлення цього рішення є не погашенною, що підтверджується даними інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість, надами до суду розрахунками заборгованості та показами свідка ОСОБА_1 .
Доказів, які б свідчили, що відповідач станом на 01.01.2018 року не мав податкового боргу, а тому податковий орган безпідставно зарахував за рахунок погашення декларації з ПДВ за минулі роки сплачені суми ПДВ відповідно до поданих декларацій за 2018-2019 роки, відповідач не надав.
Окрім того, податкова вимога за минулі роки була винесена у 2014 році, що свідчить про наявність боргу у відповідача який і погашався податковим органом у відповідності до вимог чинного законодавства.
Також суд зазначає, що саме платник податків повинен слідкувати за повнотою сплачених ним податків та зборів та погашати заборгованість у разі виникнення такої.
Таким чином, колегія суддів вважає, що дана сума боргу підлягає стягненню з відповідача.
Щодо заборгованості по земельному податку у розмірі 21 008, 22 грн, то даний борг на день ухвалення судом першої інстанції рішення був відсутній про що зазначив в судовому засіданні представник позивача та свідок ОСОБА_1 .
Окрім того, факт відсутності боргу по земельному податку підтверджується листом Головного управління ДПС у м. Києві від 29.10.2020, наданого ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів».
Тому в цій частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині стягнення коштів платника податків ДНУ «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів на суму податкового боргу 21 008,22 грн (земельний податок) слід скасувати та в цій частині відмовити у задоволенні позову.
В решті рішення суду слід залишити без змін.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ст. 317 КАС України).
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної наукової установи "Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів" задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2021 року в частині стягнення коштів платника податків Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів на суму податкового боргу 21 008,22 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Кобаль М.І.
Повний текст виготовлено: 30 листопада 2021 року.