Справа № 320/13766/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
30 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Беспалова О.О
Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення заробітку на час вимушеного прогулу, -
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області (надалі - відповідач), з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області №73-К від 05.11.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області;
- стягнути з Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту незаконного звільнення і до дня винесення судом рішення про поновлення ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірним розпорядженням її було звільнено з 06.11.2020 з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області у зв'язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням у Національну академію державного управління при Президентові України. Позивачка не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем цього розпорядження, оскільки вважає, що на час навчання за нею зберігається відповідна посада, яка не є вакантною, а її звільнення з посади зумовлює неможливість подальшого навчання за державним замовленням у відповідному закладі освіти.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивач (надалі - апелянт) подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Так, в своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги, що на час навчання за нею зберігається відповідна посада, яка не є вакантною, а її звільнення з посади зумовлює неможливість подальшого навчання за державним замовленням у відповідному закладі освіти. Крім того, позивачка наголошує на тому, що після подання заяви про звільнення вона продовжувала виходити на роботу та виконувала свої посадові обов'язки як у день, так і після прийняття відповідачем спірного розпорядження.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що Розпорядженням виконавчого комітету Калитянської селищної ради від 23.06.2017 року №20-К ОСОБА_1 з 27.06.2017 року прийнято в порядку переведення з Заворицького НВК на посаду начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту апарату Виконавчого комітету Калитянської селищної ради, як таку, що успішно пройшла конкурсний відбір, з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Так, 10.09.2020 року між Національною академією державного управління при Президентові України та ОСОБА_1 було укладено договір про навчання (підготовку) в Національній академії державного управління при Президентові України №62д-20, за умовами якого заклад освіти зобов'язався: зарахувати позивачку на навчання на 1 курс після виконання вимог умов прийому на навчання на здобуття вищої освіти, правил прийому та укладання договору; здійснити підготовку вступник за денною формою здобуття освіти за освітньою програмою "Публічне управління та адміністрування" за спеціальністю 281 "Публічне управління та адміністрування" для здобуття другого ступеня вищої освіти.
Відповідно до пунктів 12, 16 договору, фінансування навчання здійснюється за рахунок видатків державного бюджету (державне замовлення). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом усього періоду або до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Наказом Національної академії державного управління при Президентові України від 11.09.2020 №556-ос позивачку зараховано з "15" вересня 2020 року слухачем 1 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти державного (регіонального) бюджету згідно з додатком.
Так, відповідно до додатку, слухачем 1 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" за кошти державного (регіонального) бюджету зараховано ОСОБА_1 .
Національна академія державного управління при Президентові України у повідомленням від 11.09.2020 №62 проінформувала позивачку про її зарахування слухачем І курсу денної форми навчання для здобуття освітнього ступеня магістра за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" за державним замовленням.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка звернулася до Калитянської селищної ради із заявою від 02.11.2020 року про її звільнення на час навчання в Національній академії державного управління при Президентові України за денною формою навчання за кошти державного бюджету з 06.11.2020, зі збереженням посади.
На підставі вказаної заяви 05.11.2020 року виконавчим комітетом Калитянської селищної ради прийнято розпорядження №73-К, яким звільнено з 06.11.2020 року ОСОБА_1 з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту, у зв'язку зі вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України за денною формою навчання за державним замовленням, згідно ст.38 Кодексу законів України про працю.
Як вбачається з книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них від 11.03.2016, ОСОБА_1 11.11.2020 року було отримано трудову книжку, про що свідчить її підпис на відповідній сторінці книги.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем розпорядження про звільнення з посади, позивачка звернулася з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, поновлення на посаді та стягнення заробітку на час вимушеного прогулу, з приводу чого суд зазначає таке.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 на підставі спірного розпорядження з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області відповідно до ст.38 КЗпП України фактично не створює для позивачки негативних наслідків у вигляді позбавлення її права продовжувати навчання у Національній академії державного управління при Президентові України за державним замовленням.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою-другою статтею 43 Конституції України кожному гарантується право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (надалі - Закон №2493, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з статтею 2 Закону №2493 посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Статтею 3 Закону №2493 передбачено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2493 дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Частиною першою та другою статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (надалі - Закон №889, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Статтею 20 Закону №2493 встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
Посадові особи місцевого самоврядування, крім посадових осіб, зазначених у частині другій цієї статті, яких притягнуто до відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, або стосовно яких набрало законної сили рішення суду щодо визнання їх активів або активів, набутих за їх дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави, підлягають звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відповідно до частин 1 - 3 статті 86 Закону №889 державний службовець має право звільнитися зі служби за власним бажанням, попередивши про це суб'єкта призначення у письмовій формі не пізніш як за 14 календарних днів до дня звільнення.
Державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.
Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
Частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
Щодо протиправності прийняття відповідачем розпорядження від 05.11.2020 року №73-К, позивачка зазначила про те, що її звільнення з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області на підставі спірного розпорядження має наслідки у вигляді позбавлення її права на подальше навчання для здобуття освітнього ступеня магістра за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" за державним замовленням у Національній академії державного управління при Президентові України, колегія суддів зазначає наступне
Так, відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2493 дія Закону України "Про державну службу" поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону №889 державним службовцям створюються умови для підвищення рівня професійної компетентності шляхом професійного навчання, яке проводиться постійно.
Професійне навчання державних службовців проводиться за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, через систему підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації, зокрема у сфері публічного управління та адміністрування, у встановленому законодавством порядку в навчальних закладах, установах, організаціях незалежно від форми власності, які мають право надавати освітні послуги, у тому числі за кордоном.
Частиною 3 статті 48 Закону №889 встановлено, що науково-методичне забезпечення діяльності системи підготовки, перепідготовки, спеціалізації та підвищення кваліфікації державних службовців здійснює Національна академія державного управління при Президентові України - вищий навчальний заклад з особливими умовами навчання, які визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Положення про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2013 №255 (далі-Положення №255, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин) Національна академія державного управління при Президентові України (далі - Національна академія) як головний заклад вищої освіти у системі підготовки та підвищення кваліфікації фахівців за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" галузі знань "Публічне управління та адміністрування" здійснює підготовку за денною формою навчання державних службовців, посади яких належать до посад державної служби категорії "А", "Б", "В", та посадових осіб місцевого самоврядування, посади яких віднесені до першої - сьомої категорії посад в органах місцевого самоврядування; за вечірньою, заочною, дистанційною формами навчання державних службовців, посади яких належать до посад державної служби категорії "А", підкатегорій Б1-Б3 категорії "Б", голів місцевих держадміністрацій, їх перших заступників та заступників, посадових осіб місцевого самоврядування, посади яких віднесені до першої - четвертої категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 2 Положення №255 на навчання до Національної академії за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" галузі знань "Публічне управління та адміністрування" приймаються громадяни України, яким присуджено ступінь вищої освіти не нижче бакалавра.
Пунктом 3 Положення №255 визначено, що до Національної академії та її регіональних інститутів на навчання за державним замовленням за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування" галузі знань "Публічне управління та адміністрування" приймаються особи, які працюють у державних органах, органах місцевого самоврядування, на які поширюється дія Законів України "Про державну службу", "Про місцеві державні адміністрації" та "Про службу в органах місцевого самоврядування" (далі - органи).
На навчання за денною формою за державним замовленням приймаються особи, які перебувають на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування та обіймають посади, що належать до посад державної служби категорії "А", "Б","В" або віднесені до першої - сьомої категорії посад в органах місцевого самоврядування, мають стаж державної служби або служби в органах місцевого самоврядування не менш як один рік на момент подання документів до приймальної комісії.
Пунктом 21 Положення №255 визначено, що на час навчання державного службовця, посадової особи місцевого самоврядування за денною формою за державним замовленням у Національній академії посада, яку вони займали до навчання (крім виборних посад), може займатися іншою особою лише на умовах строкового трудового договору та не є вакантною.
Посада, з якої позивачку було звільнено спірним розпорядженням, відноситься до шостої категорії посад, що підтверджується записом у трудовій книжці, особовою карткою та розпорядженням про прийняття на роботу від 23.06.2017 року №20-к.
Наведене підтверджує поширення на позивачку пільг щодо збереження посади на час навчання та спростовує твердження відповідача про протилежне.
Так, наказом Національної академії державного управління при Президентові України від 11.09.2020 №556-ос зараховано з "15" вересня 2020 року слухачем 1 курсу денної форми здобуття освіти за спеціальностями за кошти державного (регіонального) бюджету згідно з додатком.
Як вбачається з довідки Національної академії державного управління при Президентові України від 19.01.2021 №15 ОСОБА_1 навчається в Національній академії державного управління при Президентові України на І курсі денної форми навчання освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю "Публічне управління та адміністрування". Термін навчання в академії з "15" вересня 2020 року по "31" грудня 2021 року.
Частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України встановлено, зокрема, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи у зв'язку з вступом до навчального закладу.
Судом першої інстанції встановлено, що звернувшись до Калитянської селищної ради із заявою від 02.11.2020 року про звільнення з 06.11.2020 року на час навчання в Національній академії державного управління при Президентові України, зі збереженням посади, позивачка скористалась своїм правом, передбаченим ст.38 КЗпП України, щодо припинення трудових відносин у відповідному органі місцевого самоврядування у зв'язку з навчанням.
З аналізу норм права та матеріалів справи колегія суддів доходить висновку, що спірне розпорядження було прийнято за наслідком волевиявлення позивачки про припинення трудових відносин у зв'язку з навчанням, що відповідає вищенаведеним нормам чинного законодавства.
При цьому, суд першої інстанції правомірно звертає увагу позивачки на те, що відсутність у спірному розпорядженні інформації про збереження за нею посади на час навчання не свідчить про протиправність розпорядження та не є підставою для його скасування, оскільки посада, з якої позивачка була звільнена, зберігається за нею на час навчання в силу вищевказаних вимог чинного законодавства та незалежно від наявності або відсутності інформації про це у розпорядчому акті про звільнення.
Національне агентство України з питань державної служби у Роз'ясненнях від 20.08.2018 р. №55-р/з "Деякі питання професійного навчання за денною формою за державним замовленням державних службовців" зазначило, що особа не припиняє державну службу, а направляється на навчання згідно зі статтею 48 Закону, при цьому на час такого навчання за нею зберігається посада. Інша особа призначається на таку посаду строково на час навчання державного службовця.
Також у цьому Роз'ясненні зазначено, що Законом України "Про державну службу" та Положенням №255 не передбачено виплати заробітної плати одночасно з виплатою стипендії державним службовцям, направленим на навчання.
Отже, наведені Роз'яснення підлягають застосуванню не лише до державних службовців, а й до посадових осіб органів місцевого самоврядування, враховуючи поширення на останніх пільг та гарантій, визначених Законом №889.
Судом першої інстанції встановлено, а позивачкою не спростовано, що на період навчання останній встановлено стипендію у розмірі 2700,00 грн., що підтверджується поясненнями позивачки та довідкою навчального закладу від 19.01.2021 №015.
З аналізу вищезазначених норм права та матеріалів справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивачки спростовують про можливість одночасного навчання за денною формою у Національній академії та обіймання нею посади, з якої її було звільнено з виконанням відповідних посадових обов'язків та функцій, з одночасним отриманням як стипендії, так і заробітної плати.
Щодо посилань позивачки про те, що вона продовжувала виконувати свої посадові обов'язки після подання заяві про звільнення, як у день прийняття відповідачем спірного розпорядження, так і після, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.
Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Таким чином, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.
Відповідно до пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. №58, днем звільнення вважається останній день роботи.
Таким чином, враховуючи, що позивачку було звільнено з посади з 06.11.2020 року, який вважається останнім днем роботи, юридичне значення у цій справі має те, чи виконувала позивачка свої обов'язки після звільнення, тобто з 09.11.2020 (понеділок).
В матеріалах справи міститься розпорядження від 09.11.2020 року №75-К, пунктом першим якого встановлено, що на період відсутності у відділі освіти, культури, молоді та спорту начальника відділу з 09 листопада 2020 обов'язки начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Калитянської селищної ради покладено на головного спеціаліста цього відділу Овчинник Т.О.
Крім того, матеріали справи містять витяги з книги вихідної документації відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Калитянської селищної ради, в яких відсутні записи щодо складання та підписання ОСОБА_1 будь-яких документів у листопаді 2020 року.
Так, судом першої інстанції було допитано свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань.
Вищезазначені свідки повідомили, що 09.11.2020 року ОСОБА_1 прийшла на роботу та передавала повноваження начальника відділу та відповідну документацію ОСОБА_3 , на яку було покладено тимчасове виконання обов'язків начальника відділу.
Отже, матеріали справи та показання свідків свідчать про те, що ОСОБА_1 після прийняття відповідачем спірного розпорядження фактично не виконувала посадові обов'язки начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Калитянської селищної ради та лише виконувала функції з передачі своїх повноважень та відповідної документації іншій особі.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевстановлене, а також підтверджували б факт виконання ОСОБА_1 посадових обов'язків у день звільнення, тобто 06.11.2020, позивачем під час розгляду справи суді першої та апеляційної інстанції надано не було.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що прийняття відповідачем спірного розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з відповідної посади на підставі її заяви про звільнення у зв'язку з навчанням у Національній академії державного управління при Президентові України, є правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Колегія суддів звертає увагу позивачки на те, що її право на збереження за нею посади, з якої її було звільнено, на час навчання та, відповідно, право на працевлаштування після завершення такого навчання, закріплено вищевказаними нормами чинного законодавства України та в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач відмовив позивачу у поновленні на роботі після навчання.
Щодо посилань позивача на те, що прийняття відповідачем спірного наказу унеможливило подальше навчання ОСОБА_1 у Національній академії державного управління при Президентові України за рахунок державного замовлення, то суд ставиться критично до такої позиції, колегія суддів не погоджується з даними твердженнями, з наступних підстав.
Пунктом 28 Положення №255 передбачено, що дострокове відрахування слухачів здійснюється:
- за власним бажанням;
- за станом здоров'я на підставі медичного висновку;
- за невиконання всіх видів робіт, передбачених програмою підготовки або за грубе порушення правил внутрішнього розпорядку. Такі слухачі відраховуються з Національної академії без права на поновлення;
- якщо слухачі зараховані на навчання і без поважних причин не приступили до занять протягом 10 календарних днів після їх початку;
- якщо слухачі навчаються за державним замовленням за вечірньою, заочною, дистанційною формою та припинили перебування на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування (крім випадків, коли звільнення проводилося відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, пунктів 1 і 1-1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу").
Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2493 крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі:
- порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;
- порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);
- виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);
- досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).
З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що звільнення позивачки з посади у зв'язку та на час навчання у Національній академії не припиняє її службу в органах місцевого самоврядування, у зв'язку зі збереженням за нею відповідної посади.
Наведена позиція відображена у вищевказаних Роз'ясненнях Національного агентства України з питань державної служби від 20.08.2018 р. N 55-р/з.
Відповідно до пункту 17 договору про навчання (підготовку) в Національній академії державного управління при Президентові України від 10.09.2020 №62д-20, договір припиняється (розривається): 1) у разі завершення виконання сторонами своїх зобов'язань; 2) за згодою сторін; 3) у разі неможливості виконання сторонами своїх зобов'язань у зв'язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови встановленні договором, і незгоди будь-якої із сторін внести зміни до договору; 4) у разі ліквідації закладу, якщо не визначений правонаступник; 5) у разі відрахування здобувача; 6) за рішенням суду в разі порушення або невиконання однією із сторін умов договору.
Пунктом 15 договору визначено, що здобувач можу бути відрахований із закладу з підстав, визначених статтею 46 Закону України "Про вищу освіту" (у тому числі за порушення умов договору) та з інших підстав, передбачених законодавством України.
Так, частиною першою статті 46 Закону України "Про вищу освіту" визначено, що підставами для відрахування здобувача вищої освіти є: 1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою; 2) власне бажання; 3) переведення до іншого навчального закладу; 4) невиконання індивідуального навчального плану; 5) порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання6) інші випадки, передбачені законом.
Отже, з огляду на вищенаведені положення чинного законодавства та умови договору від 10.09.2020 №62д-20 звільнення позивачки з посади на час навчання з одночасним збереженням за нею цієї посади не припиняє її перебування на службі в органах місцевого самоврядування та не є підставою для її відрахування з Національної академії державного управління при Президентові України та припинення правовідносин у сфері освіти між вказаним закладом освіти та слухачем.
Отже, звільнення ОСОБА_1 на підставі спірного розпорядження з посади начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Виконавчого комітету Калитянської селищної ради Броварського району Київської області відповідно до ст.38 КЗпП України фактично не створює для позивачки негативних наслідків у вигляді позбавлення її права продовжувати навчання у Національній академії державного управління при Президентові України за державним замовленням.
Колегія суддів звертає увагу позивачки, що відповідно до пунктів 2-4 Положення про працевлаштування випускників Національної академії державного управління при Президентові України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2013 року №255, випускники Академії, які навчаються за денною формою навчання за державним замовленням, працевлаштовуються тими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими установами, організаціями, на які поширюється дія Закону України "Про державну службу", де вони працювали чи перебували у кадровому резерві державної служби згідно з пунктами 11, 17 Положення про прийом слухачів до Академії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1996 р. N 446 "Про затвердження Положення про прийом слухачів до Української Академії державного управління при Президентові України" (далі - Положення про прийом слухачів).
Ці органи державної влади та органи місцевого самоврядування забезпечують надання зазначеним особам посади I-IV категорії або посади за категорією не нижче тієї, яку вони займали до вступу в Академію, та рівноцінної за оплатою і характером діяльності, а також реалізацію переважного права на зайняття вакантної посади чи просування по службі без конкурсного відбору або стажування.
Відповідальність за прийняття магістрів державного управління на посади державних службовців покладається на керівника відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який щорічно звітує про це перед Мінстатом.
Пунктом 8 казаного Положення визначено, що академія за погодженням в Адміністрації Президента України, Кабінеті Міністрів України видає випускникові Академії направлення на роботу за зразком згідно з додатком N1 до цього
Положення, про що інформує Головдержслужбу та державний орган або орган місцевого самоврядування, до якого направлено випускника.
Направлення Академії є підставою для укладення органом державної влади або органом місцевого самоврядування трудового договору з випускником Академії. У направленні зазначається термін, у який випускник зобов'язаний прибути до місця призначення.
Отже, в силу вищенаведених положень чинного законодавства слідує, що після завершення навчання позивачки у Національній академії державного управління при Президентові України у відповідача виникне обов'язок щодо працевлаштування ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано суду належних доказів протиправних дій зі сторони відповідача під час прийняття оскаржувано наказу, а отже позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним позовній заяві, а отже, доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статями 9, 34, 242, 243, 246, 250, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан