Справа № 580/1830/20 Суддя першої інстанції: Паламар П.Г.
30 листопада 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Пилипенко О.Є.
суддів - Мєзєнцева Є.І. та Файдюка В.В.,
при секретарі - Ткаченко В.В.,
за участю:
представника позивача: - Чубар Т.М.,
представників відповідачів:- Стретович М.О.,
- Бойко В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального Прокурора на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального Прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У травні 2020 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Черкаської обласної прокуратури, Офісу Генерального Прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії № 2 від 12.04.2020 року №78 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
-визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Черкаської області від 28.04.2020 року №124к про звільнення позивача;
- поновити позивача на посаді, рівнозначній посаді, яку він займав станом на момент звільнення;
- стягнути з прокуратури Черкаської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року (з урахуванням ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року про виправлення описки) адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення кадрової комісії №2 Офісу Генерального прокурора від 02.04.2020 р. № 78 про неуспішне проходження заступником начальника відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Черкаської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Черкаської області від 28.04.2020 р. №124к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Черкаської області;
- поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді заступника начальника відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Черкаської області з 18.05.2020 року, або на рівнозначній посаді в Черкаській обласній прокуратурі;
- стягнуто з Черкаської обласної прокуратури (бульв. Шевченка, буд. 286, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 02911119) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.05.2020 року до 10.03.2021 року у розмірі 335085 грн. (триста тридцять п'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків, зборів та обов'язкових платежів;
- допущено до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в сумі 28035 (двадцять вісім тисяч тридцять п'ять) грн 00 коп. з вирахуванням при виплаті встановлених податків і зборів;
- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 , Черкаська обласна прокуратура, Офіс Генерального Прокурора звернулись з апеляційними скаргами, в якій ОСОБА_1 просить рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 335085 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Черкаської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.05.2020 року до дати фактичного поновлення на роботі, у порядку та за алгоритмом, визначеним постановами КМУ № 100 від 08.02.1995 р., якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати та № 1155 від 11.12.2019 року «Про умови оплати праці прокурорів», з урахуванням п. 3 Розділу ІІ Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів реформування органів прокуратури» № 113-ІХ.
Черкаська обласна прокуратура та Офіс Генерального Прокурора просять суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
09 червня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 22565, Офісом Генерального прокурора було подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає її необґрунтованою, наголошує, що доводи позивача про застосування коефіцієнту підвищення посадового окладу при розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу не грунтуються на нормах Закону.
14 червня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 23081, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури, відповідно до змісту якого позивач наголошує, що Друга кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур не була утворена в обласній прокуратурі, як того вимагає п.п.7 п.20 Розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, а отже не є органом, уповноваженим на проведення атестації прокурорів, визначених цим Законом, тестові запитання та відповіді на них містили численні помилки, під час атестації був відсутній функціональний принцип та не враховано спеціалізації прокурорів при формуванні тестових запитань, що унеможливлює об'єктивність атестації та створює нерівні умови для працівників різних напрямків тощо.
14 червня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 25136, від Черкаської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , відповідно до змісту якого відповідач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги позивача, наголошує що оскільки працюючі прокурора регіональної прокуратури України до 26.03.2020 року отримували (які не призначені до обласної прокуратури продовжують отримувати) заробітну плату відповідно до постанови КМУ від 31.05.2012 року № 505, то застосовувати коефіцієнт підвищення посадового окладу згідно постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1155 «Про умови оплати праці» не має.
30 червня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 25442, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора, відповідно до змісту якої позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, з аналогічних підстав, що були викладені у відзиві на апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури.
30 червня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 25443, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до змісту якого позивач просить задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , наголошує на необхідності коригування середнього заробітку позивача.
10 вересня 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 35374, Офісом Генерального прокурора надіслано до суду пояснення на виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2021 року щодо доказів, які можуть підтвердити ліквідацію, реорганізацію ГПУ або ж скорочення кількості посад прокурорів у Генеральній прокуратурі України в процесі організаційних змін, пов'язаних з початком функціонування Офісу Генерального прокурора, які стали підставою для звільнення позивача з посади.
30 листопада 2021 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 50020, від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи судової практики, разом із копіями рішень П'ятого та Шостого апеляційних адміністративних судів.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, за якими критеріями здійснювався добір членів кадрової комісії, отже, відповідачем не доведено та не надано належних доказів щодо підтвердження правомірності формування Другої кадрової комісії, у тому числі компетентності та наявності необхідних професійних і моральних якостей її членів, які мають необхідний досвід щодо проведення атестації та бездоганну ділову репутацію, володіють тематикою, яка використовується для складання тестів та завдань іспиту, крім того, значна кількість сформованих питань на іспиті у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а саме 70% для кожного учасника, стосувалась кримінального права та кримінального процесу, на переконання суду такий підхід взагалі не враховує рівень професійності та компетентності тих прокурорів, які працюють в інших напрямках прокурорської діяльності, крім того, станом на час звільнення з посади ОСОБА_1 відсутня реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймав посаду, так само як і відсутнє скорочення кількості прокурорів такого органу прокуратури, з огляду на що, нормативне обґрунтування спірного наказу, передбачене п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» застосовано безпідставно.
Колегія суддів, враховуючи висновки Верховного Суду, вважає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_2 , ОСОБА_1 з 09.02.2005 року по 18.05.2020 року перебував на публічній службі в органах прокуратури.
14 жовтня 2014 року Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про прокуратуру» (№ 1697-VII), який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України (преамбула Закону № 1697-VII), який окрім окремих положень, з 15.07.2015.
Згідно з наказом прокурора Черкаської області від 26.04.2019 року №129к позивача призначено на посаду заступника начальника відділу підтримання обвинувачення в суді прокуратури Черкаської області.
03.03.2020 року ОСОБА_1 проходив анонімне тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого набрав 59 балів.
02.04.2020 року кадрова комісія №2 винесла рішення №78, згідно з яким зазначено, що позивач не успішно пройшов атестацію.
У подальшому Генеральним прокурором скеровано до прокуратури Черкаської області 14.04.2020 року за №06/1/1-634вих20 лист з направленням першої частини рішень першої та другої кадрових комісій з атестації прокурорів регіональних прокуратур для прийняття в установленому Законом порядку рішень про звільнення з посад підпорядкованих прокурорів, які не успішно пройшли атестацію.
Наказом прокурора Черкаської області від 28.04.2020 року №124-к ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 18.05.2020 року, підставою наказу визначено рішення кадрової комісії №2 від 12.04.2020 року №78.
Вважаючи рішення кадрової комісії та наказ про звільнення протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
У тексті Закону № 1697-VII слова Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури замінено відповідно словами Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури .
Згідно з пунктами 6, 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру . Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з пунктом 11 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).
Відповідно до пункту 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II Прикінцеві і перехідні положення Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Згідно пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України проводиться відповідними кадровими комісіями, порядок роботи яких, перелік і склад визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
За приписами пунктів 9, 10 розділу І Порядку №221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 цього Порядку.
Заява, вказана у пункті 9 розділу І цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Заява підписується прокурором особисто.
Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 було подано заяву до відповідача встановленого зразка про переведення на посаду прокурора та про намір пройти атестацію.
На переконання колегії суддів, така згода є свідченням усвідомлення прокурором наслідків неуспішного проходження атестації, усвідомленням того, що у разі прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації, останнього буде звільнено на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратури», у відповідності до вимог п.п.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
Так, подавши заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, позивач тим самим підтвердив, що він ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації, погодився на їх застосування та, маючи відповідну фахову освіту і досвід професійної діяльності, розумів правові наслідки не проходження атестації та можливе звільнення з підстав, передбачених Законом № 113-IX.
Позивач добровільно погодився на проходження атестації щодо нього та усвідомлював наслідки її не проходження, а тому не є обґрунтованими твердження позивача щодо незаконності процедури атестації та неправомочності кадрової комісії, яка її проводила.
Аналогічний висновком міститься в постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 120/3458/20-а.
Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація включає в себе три етапи: 1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; 2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки; 3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання ( п. 6 Порядку № 221).
Відповідно до матеріалів справи, за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора ОСОБА_1 набрав 59 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту.
На переконання колегії суддів хибними є доводи позивача та висновок суду першої інстанції, щодо того, що значна кількість сформованих питань на іспиті у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, а саме 70% для кожного учасника, стосувалась кримінального права та кримінального процесу, у завзятку з чим не враховано рівень професійності та компетентності тих прокурорів, які працюють в інших напрямках прокурорської діяльності, з огляду на наступне.
Як зазначено в п.5 розд.1 Порядку 221, анонімне тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора здійснюється для оцінки професійної компетентності прокурора.
Колегія суддів наголошує, що йдеться про наявну професійну компетентність, а не набуті знання напередодні тестування.
Підготовка до тестування не передбачена як стадія (етап) атестації прокурорів жодним нормативним актом. Підготовка до атестації не є правом прокурора, яке має забезпечуватися державою шляхом надання часу для цього. Для атестації важливо оцінити наявні знання та вміння застосувати закон, які мають бути необхідними і достатніми для роботи в прокуратурі на посаді прокурора.
База тестових запитань є універсальною для перевірки компетентності усіх прокурорів і складена з урахуванням визначених Конституцією України функцій прокуратури (ст. 131-1).
Пункт 2 розділу II Порядку № 221 вказує, що перелік тестових завдань затверджується Генеральним прокурором не пізніше, ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Як вбачається в матеріалів справи, цей строк було дотримано. Відповідне положення нормативного акту не є предметом оскарження у цій справі.
Як зазначено в Пояснювальній записці до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», законопроект спрямований на запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов'язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навички, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Основною метою законопроекту є створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.
Окрім цього, відповідно до п. 8.3 наказу Генерального прокурора від 19.01.2017 року № 15 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України» (втратив чинність на підставі наказу Генерального прокурора № 365 від 07.08.2020 року «Про загальні засади організації роботи в органах прокуратури України») передбачалось, що робота структурних підрозділів Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) та регіональних прокуратур організовується, як правило, за територіальним та функціональним (предметним) принципами, з урахуванням теоретичної підготовки та практичного досвіду працівників, використовуючи їхню спеціалізацію, закріплення за ними прокуратур нижчого рівня та конкретних напрямків.
Утім, ці норми регламентували виключно порядок організації роботи структурних підрозділів прокуратур та на сферу регулювання відносин щодо атестації прокурорів не поширювались.
Законами України № 1697-VII, 113-ІХ, Порядком № 221 не передбачено вимоги щодо співвідношення в іспиті кількості тестових запитань на знання різних галузей законодавства.
Відповідно до п. 2 розділу II Порядку № 221, перелік тестових питань для іспиту затверджується Генеральним прокурором та оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше, ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту. Законодавством віднесено до дискреції Генерального прокурора визначати кількість тестових питань, їх предмет, формулювання запитань тощо.
Визначення предметом більшої частини тестових питань положень Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України підтвердило спрямованість органів прокуратури на реалізацію конституційних функцій, які передбачають підтримання прокурорами публічного обвинувачення в суді, організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідування вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку, представництво інтересів держави в суді (стаття 131-1 Конституції України).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону № 1697-VII, прокурор зобов'язаний вдосконалювати свій професійний рівень та з цією метою підвищувати кваліфікацію.
Також, згідно зі ст.15 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів від 27.04.2017 року, прокурор повинен здійснювати службові повноваження сумлінно, компетентно, вчасно і відповідально. Постійно підвищувати свій загальноосвітній та професійний рівень, культуру спілкування, виявляти ініціативу, відповідальне ставлення та творчий підхід до виконання своїх службових обов'язків, фахово орієнтуватися у чинному законодавстві, передавати власний професійний досвід колегам.
За таких умов, на переконання колегії суддів, встановлення прохідного балу виправдано завданням реформування органів прокуратури та вимогами діючих нормативно-правових актів.
Як зазначено вище, пунктом 5 розділу ІІ Порядку № 221 передбачено, що прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Колегія суддів звертає увагу на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року (справа №820/323/16), згідно якого «Враховуючи, що необхідний рейтинговий бал, який би дозволяв позивачу претендувати на роботу у місцевій прокуратурі, нею не набрано, суди правильно виходили з відсутності у відповідача законних підстав пропонувати позивачу переведення на іншу посаду в новоутвореній прокуратурі».
Пунктом 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ визначено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Посилання у пункті 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ на нормативний припис як на підставу для звільнення прокурора на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (№1697-VII), містить інший зміст положень цієї статті, які визначають Загальні підстави для звільнення прокурорів, визначені Законом №1697-VII, який прийнятий у часі раніше, а саме 14 жовтня 2014 року (набрав чинності 15 липня 2015 року).
Прокурор відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Таким чином, посилання на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII і посилання в пункті 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ, які передбачають законодавче регулювання підстав і умов звільнення прокурорів, має місце ситуація, коли на врегулювання цих правовідносин претендують декілька правових норм, які відмінні за своїм змістом і містяться в різних законах.
Порівнюючи співвідношення правових норм Закону №1697-VII і Закону № 113-ІХ, які визначають загальні підстави і умови, за яких можливе звільнення прокурорів, можна сказати, що вони не суперечать одна одній, кожна з них має відповідне застосування для врегулювання певного аспекту правовідносин.
Існування Закону №1697-VII та Закону № 113-ІХ, які претендують на застосування до спірних правовідносин, були прийняті в різний час. Так, Закон №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, прийнятий 14 жовтня 2014 року (набрав чинності 15 липня 2015 року), а Закон № 113-ІХ, положення якого передбачають реалізацію першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прийнятий 19 вересня 2019 року (набрав чинності 25 вересня 2019 року, крім окремих його приписів, що не мають значення для цієї справи). Тобто, Закон № 113-ІХ який визначає способи і форми правового регулювання спірних правовідносин, набрав чинності у часі пізніше.
Оскільки, Закон № 113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин. А тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв'язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 18 червня 2020 року №5-рп(II)/2020 до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Використовуючи згаданий принцип верховенства права (правовладдя), можна зробити висновок, що до спірних правовідносин застосованим є пункт 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ, оскільки він передбачає процедуру атестації прокурорів і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі, а отже, згідно правилу конкуренції правових норм, має перевагу над загальним Законом №1697-VII.
Таким чином, у пункті 19 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 113-ІХ вказівку на пункт 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII, як на підставу для звільнення прокурора, необхідно застосовувати до спірних правовідносин у випадках, які визначені нормами спеціального Закону № 113-ІХ, що передбачають умови проведення атестації (а саме три етапи, визначені пунктом 6 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 3 жовтня 2019 року № 221 відповідно до Закону № 113-ІХ:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання).
Системний аналіз положень абзацу першого пункту 19 Закону № 113-IX дає підстави для висновку про те, що підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
Щодо неможливості застосування п.9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» в силу відсутності реорганізації, ліквідації чи скорочення штату працівників прокуратури, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу також на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, відповідно до змісту якої, зі змісту пункту 19 Закону № 113-IX випливає, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом обіймають посади в Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру за умови настання однієї з таких підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Синтаксичний розбір абзацу першого цього пункту вказує на таке: прокурори звільняються Генеральним прокурором на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру за умови настання однієї з таких підстав.
Такий розбір і аналіз цієї норми дає змогу зробити висновок про те, що:
по-перше, підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1 - 4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неуспішне проходження атестації;
по-друге, закон не вимагає додаткової підстави для звільнення, зокрема такої, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Закон визначає, що звільнення відбувається не з підстав, установлених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру, а на підставі цього пункту, що є нормативною підставою.
Отже, фактологічною підставою для звільнення є одна з підстав, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 19 розділу ІІ Закону № 113-IX, а нормативною підставою є пункт 9 частини першої статті 51 Закону України Про прокуратуру.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інших обґрунтованих підстав для визнання неправомірним рішення кадрової комісії № 2 від 12.04.2020 року №78 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» та наказу прокурора Черкаської області від 28.04.2020 року №124к, позивачем не наведено, з огляду на що, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість вимог апеляційних скарг Офісу Генерального прокурора та Черкаської обласної прокуратури та необхідність їх задоволення.
Колегія суддів не бере до уваги надані представником позивача копії рішень П'ятого та Шостого апеляційних адміністративних судів, адже в силу приписів ч.7 ст. 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Оскільки звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог законодавства, підстави для задоволення похідних позовних вимог про поновлення на посаді р органах прокуратури, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора - задовольнити, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги Черкаської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора - задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року - скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко
Суддя: Є.І.Мєзєнцев
В.В.Файдюк
Повний текст виготовлено 30 листопада 2021 року.