Справа № 640/19077/20 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.
30 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О.,
Лічевецького І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.09.2020, просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області з січня 2013p.no грудень 2016р. і з січня 2020р. по даний час;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 1 січня 2020 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90 відсотків від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідок Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецької обл. від 09 грудня 2013р. № 08-23/1661 по грудень 2016р. і з 01 січня 2020р. по даний час;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 не виплачені пенсійні і нараховані суми пенсійних коштів згідно довідок, які знаходяться у пенсійної справі. В частині присудження виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконати негайно;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ, підпункту 1 пункту 24 розділу XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р.№1402-УІІІ право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача виникло з 1 січня 2020 року, про що в установленому порядку та строки надані позивачем до відповідача певні заяви і довідки. Довічне грошове утримання позивача становить 80 відсотків від заробітної плати судді, що займає відповідну посаду. Відповідач повинен провести перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідок раніше поданих позивачем за 2013-2016 роки, і з 1 січня 2020 р. по цей час у відповідному розмірі 80 відсотків від заробітної плати судді, що займає відповідну посаду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 40315920, вул. Бульварно-Кудрявська, 16 м. Київ, 04053) щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Донецькій області № 04-318 про суддівську винагороду від 02 березня 2020 р. з 19.02.2020;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ЄДРПОУ 40315920, вул. Бульварно-Кудрявська, 16 м. Київ, 04053) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 19.02.2020 р. перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Донецької обл. № 04-318 про суддівську винагороду від 02 березня 2020 р.;
- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що про відсутність підстав для перерахунку довічного утримання судді, яке призначено позивачці, та стверджуючи, що розмір суддівської винагороди судді, який працює на аналогічній посаді з 18.02.2020 не змінювався. З даних та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства та є обґрунтованим.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 , відповідно до постанови Верховної Ради України від 7 квітня 2011 року № 3208-УІ, суддя у відставці Київського районного суду м. Донецька Донецької області. Загальний стаж роботи на посаді судді 27 років 11 місяців 10 днів. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке призначено в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Позивач 02 березня 2020 року отримав довідку № 04-318 видану Територіальним управлінням державної судової адміністрації України в Донецькій області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Так, 11 березня 2020 р. позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України у Донецькій обл. № 04-318 про суддівську винагороду від 02 березня 2020 р.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїм листом відмовило позивачу у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Свою відмову у проведенні перерахунку довічного утримання відповідач обґрунтував тим, що відповідно до норм ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді не змінювався після 18.02.2020 року, тому відсутні підстави для його проведення.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними і такими, що порушують права позивача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а також з того, що з 19.02.2020 - наступного дня з дати прийняття Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402.
Надаючи правову оцінку правомірності прийнятого судом першої інстанції рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги та встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (надалі - Закон № 1402), «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 № 193-IX (надалі - Закон № 193).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом № 1402.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Частиною першою статті 142 Закону № 1402 визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом № 1402, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Частиною третьою статті 142 Закону № 1402 передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з частиною третьою статті 135 Закону № 1402 базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402 пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402).
Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом № 1402-VIII розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402 зі змінами.
У вказаному рішенні КС України зазначено, що судді, які вже перебувають у відставці, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Отже, Законом № 1402 було запроваджено різний правовий підхід та порядок грошового забезпечення суддів у відставці, а саме по-різному визначено порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, залежно від проходження ними кваліфікаційного оцінювання суддів, без урахування, при цьому, періоду виходу у відставку (до запровадження кваліфікаційного оцінювання, чи після цього).
Проте, положення Закону № 1402 у цій частині 18.02.2020 року визнані КС України неконституційними, а тому не підлягають до застосування з вказаної дати і, відповідно, з дня ухвалення КС України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402 не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Разом з тим, підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 року по зразковій справі № 620/1116/20, а також від 06.03.2019 року по справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року по справі № 200/3958/19-а та, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, є обов'язковим для застосування при розгляді апеляційним судом цієї справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач є суддею у відставці, вийшла у відставку до запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів та отримує грошове утримання судді у відставці, а отже набув право на здійснення перерахунку його утримання у зв'язку зі зміною винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, апеляційний суд також зазначає, що питання суддівської винагороди та, зокрема, грошового забезпечення судді у відставці, було неодноразово предметом дослідження КС України.
Так, Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011, досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. Конституційний суд України зазначив про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Доводи апелянта щодо відсутності підстав для перерахунку позивачу його довічного утримання судді та про те, що розмір суддівської винагороди судді, який працює на аналогічній посаді з 18.02.2020 не змінювався, судова колегія відхиляє як необґрунтовані з підстав, наведених вище.
Надаючи оцінку всім доводам апелянта, судова колегія приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: І.О. Грибан
І.О. Лічевецький