Справа № 640/24096/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
30 листопада 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О.,
Губської Л.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницька птахофабрика» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт", в якому просило суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДПС від 17.09.2020 № 0005355211, № 0005345211.
Позовні вимоги позивач мотивував тим, що Товариством правомірно зареєстровано розрахунки коригувань до податкових накладних у зв'язку із поверненням раніше отриманої попередньої оплати та правомірно відображено господарські операції за участю ТОВ "Вудворд", ТОВ "Совпалл ЛТД", ТОВ "Укр Гранд".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту яких останній, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Південне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків зазначає про правомірність податкових повідомлень-рішень Офісу великих платників податків ДПС від 17.09.2020 № 0005355211, № 0005345211, оскільки складені з порушенням норм діючого законодавства України надані до перевірки первинні документи, які у своїй сукупності охоплюють або характеризують певні господарські операції - не підтверджують факт здійснення поставок від ТОВ "Вудворд", ТОВ "Совпалл ЛТД", ТОВ "Укр Гранд" на адресу ТОВ "Вінницька птахофабрика". Також відповідач вказав, що операції за участю ТОВ "Вінницька птахофабрика" та ПраТ "Миронівський хлібопродукт" по договору № 19177-Г мають формальний характер та здійснені для штучного формування податкового кредиту підприємств, що виступають сторонами угоди.
Отже, за наведених в апеляційних скаргах доводів, апелянти вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим у зв'язку з чим просять суд апеляційної інстанції його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач у відзиві на апеляційні скарги зазначає, що з доводами апеляційної скарги категорично не погоджується, вважає їх необґрунтованими, та безпідставними. Проте, стверджує, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи та надано належну оцінку наявним у справі доказам, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За наведених у відзиві обставин, позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
До Шостого апеляційного адміністративного суду 25 жовтня 2021 року надійшла заява Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якому заявник просив призначити Південно-західний апеляційний Господарський суд відповідальним за проведення відеоконференції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 25 жовтня 2021 року клопотання Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Забезпечено проведення відеоконференції Південно-західному апеляційному Господарському суді (65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29) на 02 листопада 2021 року.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції 02 листопада 2021 року вислухано думку апелянта та оголошено перерву до 16 листопада 2021 року, у зв'язку з надходженням клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 10 листопада 2021 року клопотання Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - задоволено. Забезпечено проведення відеоконференції Південно-західному апеляційному Господарському суді (65119, м. Одеса, пр. Шевченка, 29) на 02 листопада 2021 року.
Відповідно до частини 5 статті 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
У зв'язку з технічних причин зі сторони Південно-західному апеляційному Господарському суді розгляд справи в режимі відеоконференції не відбувся.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили.
За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що співробітниками Офісу великих платників податків ДПС проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька птахофабрика" з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. по деклараціях з податку на додану вартість за травень 2020 року (реєстраційний номер 9141879738 від 22.06.2020 року) та за червень 2020 року (реєстраційний номер 9172053830 від 20.07.2020 року).
За результатами проведеної перевірки Офісом великих платників податків ДПС складено акт від 31.08.2020 року № 89/28-10-52-11/35878907 (далі - Акт перевірки).
В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення вимог законодавства зі сторони позивача:
- п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п. 192.2, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ТОВ "Вінницька птахофабрика" занижено суму податкових зобов'язань з ПДВ у травні 2020 року (рядок 9 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період травень 2020 року) на 320000000 грн;
- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту (рядок 10.1 та рядок 17) за травень 2020 року - 354470,40 грн, за червень 2020 року - 338436 грн;
- п. 187.1 ст.187, п. 192.1, п. 192.2, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ТОВ "Вінницька птахофабрика" занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 18 податкової декларації з податку на додану вартість) за травень 2020 року на 315 334 303 грн, за червень 2020 року на 1 943 586 грн;
- п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п. 192.2, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ТОВ "Вінницька птахофабрика" завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 податкової декларації з податку на додану вартість) за травень 2020 року на 5020167 грн, за червень 2020 року на 3415017 грн;
- п. 187.1 ст. 187, п. 192.1, п. 192.2, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, абз. "в" п. 200.4 ст. 200, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ТОВ "Вінницька птахофабрика" завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 податкової декларації з податку на додану вартість) за травень 2020 року на 5020167 грн, за червень 2020 року на 3415017 грн.
На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 17.09.2020 року:
- № 0005355211, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по деклараціях з податку на додану вартість за травень 2020 року (реєстраційний номер 9141879738 від 22.06.2020) на суму 5020167,00 грн та за червень 2020 року (реєстраційний номер 9172053830 від 20.07.2020) на суму 3415017,00 грн;
- № 0005345211, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 396 597 361 грн, з якої: за податковими зобов'язаннями 317277889 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 79319472.
Не погоджуючись із спірними податковими повідомленнями-рішеннями контролюючим органом, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив про правомірність коригування позивачем податкових зобов'язань та, як наслідок, протиправність висновків відповідача про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з ПДВ у травні 2020 року (рядок 9 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період травень 2020 року) на 320000000 грн. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту (рядок 10.1 та рядок 17) за травень 2020 року - 354470,40 грн та за червень 2020 року - 338 436 грн.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За змістом частини першої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які у розумінні абзацу одинадцятого статті 1 цього Закону є документами, які містять відомості про господарську операцію та відповідно до частини другої статті 9 цього ж Закону повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської діяльності і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Згідно з пунктом 5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Пункти 5 - 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, визначають, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Отже, об'єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України. Обов'язковою умовою виникнення у платника права на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За правилами підпункту «а» пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Отже, формування фінансових показників, які враховуються при визначені оподатковуваного прибутку підприємства, а також податкового кредиту для цілей визначення суми податкових зобов'язань з ПДВ повинно здійснюватися тільки щодо фактичного здійснення господарських операцій, підтверджених належним чином оформленими первинними документами та іншими обліковими документами, складання яких для оформлення операцій певного виду передбачено правовими нормами. При цьому презумується, що такі документи є достовірними, а зафіксована в них інформація розкриває справжній зміст господарської операції, свідчить про її економічну вигоду (виправданість, ризик). Якщо певна господарська операція не відбулася або її зміст інший, ніж той, стосовно якого складені документи, підстави для відтворення фінансових показників операції в податковому обліку відсутні (в разі якщо документи складені про людське око) або ж операція відтворюється відповідно до її дійсного змісту, що відповідає принципу превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.
Про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
Водночас, кожна з наведених вище обставин не може бути самостійним та беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Так, апелянт зазначає, що під час перевірки контролюючим органом встановлено факт нереальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Вудворд", ТОВ "Совпалл ЛТД", ТОВ "Укр Гранд" на адресу ТОВ "Вінницька птахофабрика", ПрАТ "Миронівський хлібопродукт".
Щодо господарських взаємовідносин між позивачем та ПрАТ "Миронівський хлібопродукт", колегія суддів зазначає наступне.
Між Переробним комплексом філії ТОВ "Вінницька птахофабрика", як постачальником, та Приватним акціонерним товариством "Миронівський хлібопродукт", як покупцем, 21.11.2019 року укладено договір № 19177-Г, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю м'ясо птиці в асортименті, кількості та по ціні, що погоджені сторонами у підписаних видаткових накладних на кожну партію товару або специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.1 договору визначено, що строк та місце поставки товару погоджується сторонами у кожному окремому випадку шляхом обміну письмовими повідомленнями, в т. ч. електронною поштою, в усному порядку або у відповідній специфікації.
В подальшому 22.11.2019 між сторонами підписано додаткову угоду, згідно з пунктом 2 якої погоджено, що у випадку здійснення авансових оплат за товар постачальник зобов'язаний складати податкові накладні у відповідності до специфікацій та/або рахунків-фактур, оформлених на виконання даного договору, аналогічний підхід застосовується покупцем при коригуванні податкових накладних у разі повернення авансових платежів.
Відповідно до специфікацій від 22.11.2019 року № 1, № 2, № 3, № 4, від 23.12.2019 року № 5, від 24.12.2019 року № 6, № 7, від 24.01.2020 року № 8, від 27.01.2020 № 9, від 28.01.2020 № 10, від 29.01.2020 року № 11 погоджено найменування товару, його кількість та ціну.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" здійснено попередню оплату товару, вказаного у специфікаціях. На підтвердження здійснення попередньої оплати товару позивачем надано виписки АТ "Укрсиббанк" та листи, яким ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" уточнив реквізити специфікацій по яким сплачені кошти на користь позивача.
Позивачем на отримані суми предоплати складено на користь ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" податкові накладні:
- від 25.11.2019 року: № 1896/2 на загальну суму 120000 000 грн, в тому числі ПДВ - 20000000 грн, № 1897/2 на загальну суму 120000 000 грн, в тому числі ПДВ - 20000000 грн, № 1898/2 на загальну суму 120000000 грн, в тому числі ПДВ - 20000000 грн; № 1899/2 на загальну суму 120000000 грн, в тому числі ПДВ - 20000000 грн;
- від 26.12.2019 року: № 2070/2 на загальну суму 120000000 грн, в тому числі ПДВ - 20000000 грн, № 2071/2 на загальну суму 200000000 грн, в тому числі ПДВ - 33333333,33 грн, № 2072/2 на загальну суму 200000000 грн, в тому числі ПДВ - 33333333,33 грн;
- від 30.01.2020 року: № 1979/2 на загальну суму 210 000 000 грн, в тому числі ПДВ - 35000000 грн, № 1980/2 на загальну суму 210 000 000 грн, в тому числі ПДВ - 35000000 грн, № 1981/2 на загальну суму 210 000 000 грн, в тому числі ПДВ - 35000000 грн, № 1982/2 на загальну суму 210 000 000 грн, в тому числі ПДВ - 35000000 грн.
Так, 01.05.2020 року між сторонами підписано додаткову угоду, відповідно до якої за взаємною згодою сторони домовились розірвати договір з моменту виконання постачальником зобов'язань щодо повернення коштів покупцю сплачених у якості попередньої оплати за договором у розмірі 1920000000 грн. Повернення коштів здійснюється протягом 30 днів з моменту підписання даної угоди. Допускається повернення частинами.
Згідно з платіжними дорученнями від 13.05.2020 року № 1464990001, № 1464990002, №1464990003, № 1464990004, № 1464990005, № 1464990006, № 1464990007, № 1464990008, № 1464990009, № 1464990010, № 1464990011, № 1464990012, № 1464990013, № 1464990014 сплачені ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" кошти позивачем повернуто.
Листами від 13.05.2020 року позивач уточнив реквізити специфікацій по яким повернуто кошти ПрАТ "Миронівський хлібопродукт".
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що між ТОВ "Вінницька птахофабрика" та ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" проведено звірку взаємних розрахунків за період з 01.05.2020 року по 30.06.2020 року, згідно з яким заборгованість позивача відсутня.
Позивачем складено розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 13.05.2020 року № 1982/2 до податкової накладної від 30.01.2020 року № 1982/2, від 13.05.2020 року № 1981/2 до податкової накладної від 30.01.2020 року № 1981/2, від 13.05.2020 року № 1980/2 до податкової накладної від 30.01.2020 року № 1980/2, від 13.05.2020 року № 1979/2 до податкової накладної від 30.01.2020 року № 1979/2, від 13.05.2020 року № 2072/2 від 26.12.2019 року № 2072/2, від 13.05.2020 року № 2071/2 до податкової накладної від 26.12.2019 року № 2071/2, від 13.05.2021 року № 2070/2 до податкової накладної від 26.12.2019 року № 2070/2, від 13.05.2020 року № 1899/2 до податкової накладної від 25.11.2019 року № 1899/2, від 13.05.2020 року № 1898/2 до податкової накладної від 25.11.2019 року № 1898/2, від 13.05.2020 року № 1897/2 до податкової накладної від 25.11.2019 року № 1897/2, від 13.05.2020 року № 1896/2 до податкової накладної від 25.11.2019 року № 1896/2, відповідно до яких скориговано в сторону зменшення податкові зобов'язання та податковий кредит, обсяги постачання без урахування податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.
Колегія суддів звертає увагу, що ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного оскарження контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів не прийняття вищезазначені коригування, які подані позивачем.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що внаслідок внесених змін до умов договору позивачем повернуто ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" попередню оплату, а отже, складання позивачем розрахунків коригування до податкових накладних є правомірно та за наявності правових підстав.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що під час проведення перевірки контролюючим органом зроблено висновки, що зареєстровані в ЄРПН розрахунки коригувань ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" не відповідають наданим до перевірки первинним документам, а саме: розрахунки коригувань проведено до податкових накладних, що складені не на суми коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата (аванс) 25.11.2019 року, 26.12.2019 року та 30.01.2020 року по договору № 19177-Г від 21.11.2019 року в розумінні вимог пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України - видані податкові накладні не відповідають даним банківських виписок, внаслідок чого позивачем занижено суму податкових зобов'язань за звітний (податковий) період травень 2020 року на 320000000 грн.
Також контролюючим органом зроблений висновок, що оскільки ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" не визнав відповідальність ТОВ "Вінницька птахофабрика" за непоставлений в рахунок отриманої предоплати за товар, то операції по договору № 19177-Г від 21.11.2019 несуть формальний характер, тобто оформлені лише юридично та в податковому обліку, без настання реального здійснення операції, здійснені для штучного формування податкового кредиту (коригування податкового зобов'язання в сторону зменшення) підприємств, що виступають сторонами угоди, з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації сплати податку на додану вартість до бюджету.
Колегія суддів звертає увагу, що на стор. 19 акту перевірки контролюючий орган зазначає, що не є помилкою складання однієї податкової накладної на декілька авансових платежів отриманих протягом одного дня від одного покупця за одним і тим же договором, отже в даному випадку контролюючий орган визнає право продавця скласти одну податкову накладну на декілька платежів.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що сума попередньої оплати відповідає сумі на яку складено позивачем податкові накладні на користь ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" та оплати (декілька платежів) здійснено на підставі одного договору №19177-Г від 21.11.2019 р. та протягом одного дня (28.11.2019 року - 5 проводок з призначенням платежу «попередніх оплат»; 26.12.2019 року - 4 проводок з призначенням платежу «попередніх оплат»; 30.01.2020 року - 6 проводок з призначенням платежу «попередніх оплат».
Колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом доказів визнання договору від 21.11.2019 року №19177-Г недійсним або належних доказів на підтвердження нікчемності правочину під час розгляду справи не надано.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилання апелянта про нереальність господарських операцій між ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" та ТОВ "Вінницька птахофабрика" та не можливості складання одної податкової накладної на декілька попередніх оплат, оскільки, як зазначено в акті перевірки дані операцію є можливими та не суперечать ПК України.
Отже, в даному випадку колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не доведено відсутність права у позивача на коригування податкових зобов'язань.
З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність коригування позивачем податкових зобов'язань та, як наслідок, протиправність висновків відповідача про заниження позивачем суми податкових зобов'язань з ПДВ у травні 2020 року (рядок 9 податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період травень 2020 року) на 320000000 грн.
Щодо господарських взаємовідносин за участю позивача та ТОВ "Укр Гранд", ТОВ "Вудворд", ТОВ "Совпалл ЛТД", колегія суддів зазначає наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Гранд" (як контрагент) та ПрАТ "Миронівський хлібопродукт", ПрАТ "Миронівська птахофабрика", ТОВ "Вінницька птахофабрика", ПрАТ "Оріль Лідер" (як МХП) 12.03.2019 року укладено договір № 12/03/19, за умовами якого контрагент зобов'язується у встановлені строки передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності товар, зазначений в додатку № 2 до договору, а МХП прийняти та сплатити певну грошову суму за товар.
Додатком 2 до договору поставки погоджено, що предметом договору поставки є: дерев'яні піддони і конкретний перелік партії якого визначається в додатку № 3. Загальна вартість (ціна) даного договору та платіжний день для кожної із сторін, що іменуються МХП, встановлюється окремо у наступному вигляді: для ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" не перевищує 200000000 грн, з урахуванням ПДВ (для не платників ПДВ - без врахування ПДВ). Платіжний день: середа; для ТОВ "Вінницька птахофабрика" не перевищує 200000000 грн, з урахуванням ПДВ (для не платників ПДВ - без врахування ПДВ), платіжні дні вівторок та четвер; для ПрАТ "Миронівська птахофабрика" не перевищує 200000000 грн з урахуванням ПДВ (для не платників ПДВ - без врахування ПДВ), платіжні дні вівторок та п'ятниця; для ПрАТ "Оріль-Лідер" не перевищує 100000000 грн з урахуванням ПДВ (для не платників ПДВ - без врахування ПДВ), платіжні дні вівторок та п'ятниця.
Додатком № 4 до договору погоджено технічні параметри товару, який контрагент зобов'язується поставити.
Згідно із специфікацією № 4 контрагент зобов'язується поставити філії "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" наступний товар: код ЦБ00507540, піддон дерев'яний 1200х800 євро з т/о, вологість менше 22%, в кількості 18900 шт, ціна за од. вим. - 153 грн без ПДВ, сума 2 891 700 грн без ПДВ, ПДВ - 578340 грн. Поставка товару здійснюється на умовах: DDP в редакції офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс - 2010 (INCOTERMS - 2010), МХП здійснює оплату по договору з урахуванням положень додатку № 1 до договору не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 44 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Строк поставки: партіями згідно графіку з 30.03.2020 по 30.07.2020. За вимогою МХП по даній специфікації контрагент може поставити більше/менше товару в межах 20% без підписання будь-яких додаткових угод.
Судом першої інстанції було залучено до матеріалів справи наступні первинні документи, які підтверджують поставлення ТОВ "Укр Гранд" позивачу піддони в кількості 7000 шт. на загальну суму з ПДВ 1285200 грн: видаткові накладні № 39 від 07.05.2020 року, № 43 від 14.05.2020 року, № 47 від 24.05.2020 року, № 49 від 01.06.2020 року, № 50 від 05.06.2020 року, № 69 від 10.06.2020 року, № 70 від 15.06.2020 року, № 79 від 19.06.2020 року, № 80 від 22.06.2020 року, № 83 від 26.06.2020; товарно-транспортні накладні: № Р39 від 07.05.2020 року, № Р43 від 14.05.2020 року, № Р47 від 24.05.2020 року, № Р49 від 01.06.2020 року, № Р50 від 05.06.2020 року, № Р69 від 10.06.2020 року, № Р70 від 15.06.2020 року, № Р79 від 19.06.2020 року, № Р80 від 22.06.2020 року, № Р83 від 26.06.2020 року.
Як вбачається з акту перевірки, ТОВ "Укр Гранд" складено на користь позивача податкові накладні: № 38 від 07.05.2020 року, № 43 від 14.05.2020 року, № 65 від 24.05.2020 року, № 79 від 01.06.2020 року, № 80 від 05.06.2020 року, № 81 від 10.06.2020 року, № 82 від 15.06.2020 року, № 1 від 22.06.2020 року, № 8 від 26.06.2020 року, № 4 від 19.06.2020 року, які контролюючим органом зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підтвердження оплати товару позивачем надані копії платіжних доручень. Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що станом на 30.06.2020 між ТОВ "Вінницька птахофабрика" та ТОВ "Укр Гранд" кредиторська заборгованість складає 1285200 грн, яка відображена позивачем у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 63 за травень, червень 2020 року, обороти рахунку 63.1, картку рахунку 63.1 за травень-червень 2020 року.
Також, в матеріалах справи міститься копії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.03.2016 № 05.03.02-04/9303 та сертифікатів якості товару, як доказ відповідності технічних характеристик отриманого товару вимогам договору.
З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами на придбання товару (піддонів) і здійсненням ним основного виду господарської діяльності.
Так, 12.08.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вудворд" (як контрагент) та ПрАТ "Миронівський хлібопродукт", Філією "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика", ПрАТ "Миронівська птахофабрика", ПрАТ "Оріль Лідер" (як МХП) укладено договір № БВ12/08/19, за умовами якого контрагент зобов'язується у встановлені строки передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності товар, зазначений в додатку № 2 до договору, а МХП прийняти та сплатити певну грошову суму за товар.
Додатком 2 до договору поставки погоджено, що предметом договору поставки є товар, конкретний перелік партій якого визначається в додатках № 3.
Згідно із специфікацією № 3 контрагент зобов'язується поставити філії "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" наступний товар: код ЦБ00507540, піддон дерев'яний 800х1200мм євро з т/о, вологість менше 22%, в кількості 27650 шт, ціна за од. вим. - 153 грн без ПДВ, сума 4 230 450 грн без ПДВ. Поставка товару здійснюється на умовах: DDP в редакції офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс - 2010 (INCOTERMS - 2010), МХП здійснює оплату по договору з урахуванням положень додатку № 1 до договору не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 44 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Строк поставки: партіями згідно графіку з 30.03.2020 по 30.07.2020. За вимогою МХП по даній специфікації контрагент може поставити більше/менше товару в межах 20% без підписання будь-яких додаткових угод.
Додатком № 4 до договору погоджено технічні параметри товару, який контрагент зобов'язується поставити.
Судом першої інстанції було залучено до матеріалів справи наступні первинні документи, які підтверджують поставлення ТОВ "Вудворд" позивачу піддони в кількості 8240 шт. на загальну суму з ПДВ 1512864 грн: видаткові накладні № РН-0000454 від 21.04.2020 року, № РН-0000457 від 30.04.2020 року, № РН-0000458 від 04.05.2020 року, № РН-0000460 від 06.05.2020 року, № РН-0000461 від 08.05.2020 року, № РН-0000465 від 11.05.2020 року, № РН-0000466 від 16.05.2020 року, № РН-0000469 від 18.05.2020 року, № РН-0000473 від 25.05.2020 року, № РН-0000472 від 24.05.2020 року, № РН-0000479 від 03.06.2020 року, № РН-0000480 від 06.06.2020 року; товарно-транспортні накладні № 800043 від 21.04.2020 року, № 8000044 від 30.04.2020 року, № 8000045 від 04.05.2020 року, № 8000046 від 06.05.2020 року, № 8000047 від 08.05.2020 року, № 8000048 від 11.05.2020 року, № 8000049 від 16.05.2020 року, № 8000050 від 18.05.2020 року, № 8000052 від 25.05.2020 року, № 8000051 від 24.05.2020 року, № 8000053 від 03.06.2020 року, № 8000055 від 06.06.2020 року
Як вбачається з акту перевірки, ТОВ "Вудворд" складено на користь позивача податкові накладні: № 9 від 21.04.2020 року, № 1 від 21.04.2020 року, № 14 від 30.04.2020 року, № 1 від 04.05.2020 року, № 3 від 06.05.2020 року, № 4 від 08.05.2020 року, № 8 від 16.05.2020 року, № 10 від 18.05.2020 року, № 13 від 24.05.2020 року, № 5 від 11.05.2020 року, № 14 від 25.05.2020 року, № 2 від 03.06.2020 року, № 3 від 06.06.2020 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підтвердження оплати товару позивачем надані копії платіжних доручень. Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що станом на 30.06.2020 між ТОВ "Вінницька птахофабрика" та ТОВ "Вудворд" кредиторська заборгованість складає 686068 грн, яка відображена позивачем у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 63 за травень, червень 2020 року, обороти рахунку 63.1, картку рахунку 63.1 за травень-червень 2020 року.
Також, позивачем надано копії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 02.10.2016 та сертифікатів якості товару, як доказ відповідності технічних характеристик отриманого товару вимогам договору.
З наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами на придбання товару (піддонів) і здійсненням ним основного виду господарської діяльності.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Совпалл ЛТД" (як контрагент) та ПАТ "Миронівський хлібопродукт", ТОВ "Вінницька птахофабрика", ПрАТ "Миронівська птахофабрика", ПрАТ "Оріль Лідер" (як МХП) 28.08.2018 року, укладено договір поставки № 28082018МХП, за умовами якого контрагент зобов'язується у встановлені строки передати у власність МХП для подальшого використання в господарській діяльності товар, зазначений в додатку № 2 до договору, а МХП прийняти та сплатити певну грошову суму за товар.
Додатком 2 до договору поставки погоджено, що предметом договору поставки є: дерев'яні піддони, конкретний перелік якого визначається в додатку № 3 (специфікації). Загальна вартість (ціна) даного договору та платіжний день для кожної із сторін, що іменуються МХП, встановлюється окремо у наступному вигляді: для ПАТ "Миронівський хлібопродукт" не перевищує 200000000 грн, з урахуванням ПДВ (для не платників ПДВ - без врахування ПДВ), платіжний день: середа; для ТОВ "Вінницька птахофабрика" не перевищує 200000000 грн, з урахуванням ПДВ (для не платників ПДВ - без врахування ПДВ), платіжний день середа; для ПрАТ "Миронівська птахофабрика" не перевищує 200000000 грн з урахуванням ПДВ (для не платників ПДВ - без врахування ПДВ), платіжний день середа; для ПрАТ "Оріль-Лідер" не перевищує 200000000 грн з урахуванням ПДВ (для не платників ПДВ - без врахування ПДВ), платіжний день вівторок.
Додатком № 4 до договору погоджено технічні параметри товару, який контрагент зобов'язується поставити.
Згідно із специфікацією № 7 контрагент зобов'язується поставити філії "Переробний комплекс" ТОВ "Вінницька птахофабрика" наступний товар: код ЦБ00507540, піддон дерев'яний 1200х800 мм євро з т/о, вологість менше 22%, в кількості 27650 шт, ціна за од. вим. - 153 грн без ПДВ, сума 4 230 450 грн без ПДВ. Поставка товару здійснюється на умовах: DDP в редакції офіційних правил тлумачення торговельних термінів Інкотермс - 2010 (INCOTERMS - 2010), МХП здійснює оплату по договору з урахуванням положень додатку № 1 до договору не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 44 банківських днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар. Строк поставки: партіями згідно графіку з 30.03.2020 по 30.07.2020. За вимогою МХП по даній специфікації контрагент може поставити більше/менше товару в межах 20% без підписання будь-яких додаткових угод.
Судом першої інстанції було залучено до матеріалів справи наступні первинні документи, які підтверджують поставлення ТОВ "Совпалл ЛТД" позивачу піддони в кількості 7404 шт. на загальну суму з ПДВ 1359374,40 грн: видаткові накладні: № РН-0000117 від 10.05.2020 року, № РН-0000119 від 20.05.2020 року, № РН-0000120 від 22.05.2020 року, № РН-0000122 від 28.05.2020 року, № РН-0000123 від 30.05.2020 року, № РН-0000127 від 13.06.2020 року, № РН-0000132 від 15.06.2020 року, № РН-0000133 від 19.06.2020 року, № РН-0000136 від 22.06.2020 року, № РН-0000139 від 23.06.2020 року, № РН-0000141 від 29.06.2020 року; товарно-транспортні накладні № 000049 від 10.05.2020 року, № 000050 від 20.05.2020 року, № 000051 від 22.05.2020 року, № 000052 від 28.05.2020 року, № 000053 від 30.05.2020 року, № 000054 від 13.06.2020 року, № 000055 від 15.06.2020 року, № 000056 від 19.06.2020 року, № 000058 від 22.06.2020 року, № 000059 від 23.06.2020 року, № 000060 від 29.06.2020року.
Як вбачається з акту перевірки, ТОВ "Совпалл ЛТД" складено на користь позивача податкові накладні: № 5 від 10.05.2020 року, № 7 від 20.05.2020 року, № 8 від 22.05.2020 року, № 10 від 28.05.2020 року, № 11 від 30.05.2020 року, № 1 від 30.05.2020 року, № 4 від 13.06.2020 року, № 9 від 13.06.2020 року, № 10 від 19.06.2020 року, № 12 від 22.06.2020 року, № 15 від 23.06.2020 року, № 19 від 29.06.2020 року, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підтвердження оплати товару позивачем надані копії платіжних доручень. Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що між ТОВ "Вінницька птахофабрика" та ТОВ "Совпалл ЛТД" станом на 30.06.2020 кредиторська заборгованість складає 1366402,40 грн, яка відображена позивачем у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 63 за травень, червень 2020 року, обороти рахунку 63.1, картку рахунку 63.1 за травень-червень 2020 року.
Також позивачем надано копії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 02.03.2016 № 05.03.02-04/6413 та сертифікатів якості товару, як доказ відповідності технічних характеристик отриманого товару вимогам договору.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю позивача та ТОВ "Укр Гранд", ТОВ "Вудворд", ТОВ "Совпалл ЛТД", які фактично підтверджують реальне вчинення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що контролюючим органом під час проведення перевірки зроблені висновки про те, що задекларовані ТОВ "Вінницька птахофабрика" господарські операції із придбання піддонів у ТОВ "Вудворд", ТОВ "Совпалл ЛТД", ТОВ "Укр Гранд" не відбулись у дійсності з наступних підстав: у видаткових накладних відсутні номер та дата довіреності особи, яка її підписала, у товарно-транспортних накладних відсутні повна адреса місця навантаження товару, вказані у товарно-транспортних накладних автомобілі не належать перевізнику та відсутні відомості про їх орендування, непідтвердження придбаного товару по ланцюгу постачання.
Щодо посилання контролюючого органу на недоліки в заповненні товарно - транспортних накладних, як на підставу для невизнання реальності господарських операцій, суди обґрунтовано відхилили, оскільки, певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер, крім того, не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ. Крім того, обов'язок щодо перевезення товару був покладений на контрагента, а відповідно не заповнення контрагентом, чи заповнення з недоліками товарно - транспортних накладних не може свідчити про відсутність господарських операцій з поставки товару.
Посилання апелянта, що транспортні засоби, які здійснювали перевезення товару не належить на праві власності (оренди) позивачу чи контрагентам, згідно даних сервісного центру ГСЦ МВС, колегія суддів ставиться критично, оскільки в листі від 17.08.2020 року ГСЦ МВС зазначено відомості станом на 12.08.2020 року, в той час, як поставки відбувалися до червня 2020 року.
Отже, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Тому, можливі порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.
Разом з цим, позивачем надано до суду першої інстанції копії первинних документів, які підтверджують отримання позивачем товару для своєї господарської діяльності.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Таким чином, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами відповідач дійшов ґрунтуючись виключно на припущеннях щодо наявності ознак фіктивності в діяльності контрагентів, без проведення аналізу первинних документів, складених за наслідками таких взаємовідносин, хоча мав можливість вжити заходів для дослідження таких документів.
Судом першої інстанції встановлено, а апелянтом не спростовано, що спірні господарські операції є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вищезазначені документи містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне їх здійснення.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що останні складені за результатом фактично проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами, з дотриманням положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містять достатні дані про зміст господарських операцій, їх учасників та підтверджують реальність здійснення таких операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в рішеннях Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі № 814/2553/15, від 16 жовтня 2020 року по справі № 815/2066/16, від 13 жовтня 2020 року по справі № 0340/1408/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Щодо посилань відповідача на наявність кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.
Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
А тому колегія суддів вважає посилання відповідача на відомості щодо контрагентів, отримані в межах кримінальних проваджень та допити свідків, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства необґрунтованими, оскільки вищезазначені акти не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України.
До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року по справі №826/18952/14, від 08 жовтня 2020 року по справі № 816/1909/18 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга апелянта є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято у відповідності до вимог законодавства.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на позовну заяву, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Разом з цим, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку з дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи суб'єкта владних повноважень не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 310, 315-316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: І.О. Грибан
Л.В. Губська