25 листопада 2021 року справа № 214/8026/20 2-а/214/44/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року у справі № 214/8026/20 (2-а/214/44/21) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 3434725 від 15.11.2020, а справу закрити за відсутністю складу правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального права позивач просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Від полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві стверджує, що суд повно встановив обставини справи та дав належну оцінку доказам, що подавалися обома сторонами. Просить відмовити у задоволенні скарги позивача.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені у встановленому порядку, своїх представників для участі в судовому засіданні не направили.
На адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням з 22.11.2021 на стаціонарному лікуванні у Центрі дитячої кардіології та кардіохірургії м. Києва з дитиною.
Колегія суддів, вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотанні, оскільки на обґрунтування його доводів представником позивача не надано доказів. Крім того, суд враховує строки, визначені КАС України, в які має бути розглянута апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції та вважає за можливе прийняти рішення за наявними у справі матеріалами, з урахуванням доводів, викладених позивачем у апеляційній скарзі.
Справа розглянута з урахуванням ч.2 ст.313 КАС України, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася у відповідності до ч.4 ст.229 КАС України.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів встановлено, що 15.11.2020 інспектором 2 батальйону 2 роти полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Гринь В.В. було винесено постанову серії ЕАМ № 3434725 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Підставою для винесення оскарженої постанови стало те, що ОСОБА_1 15.11.2020 о 14:33 год., траса Н-11 128 км., керував транспортним засобом у крайній лівій смузі для руху транспортних засобів у попутному напрямку та не мав наміру здійснювати поворот ліворуч або розворот, а також крайня права смуга була вільною, чим порушив п.11.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.122 КАС України (а.с. 46).
Позивач, вважаючи постанову про адміністративне правопорушення протиправною звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову у повному обсязі, вказав, що факт вчинення позивачем правопорушення доведено наявними та допустимим доказами.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду, враховуючи наступне.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001.
Згідно з п. 11.2 ПДР України на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Відповідно до п.11.5 ПДР України на дорогах, які мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку, виїзд на крайню ліву смугу для руху в цьому ж напрямку дозволяється, якщо праві зайняті, а також для повороту ліворуч, розвороту або для зупинки чи стоянки на лівому боці дороги з одностороннім рухом у населених пунктах, коли це не суперечить правилам зупинки (стоянки).
Частиною ч.2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивачу ставиться в провину порушення вимог п.11.5 Правил дорожнього руху, а саме рух у крайній лівій смузі для руху транспортних засобів у попутному напрямку без наміру здійснювати поворот ліворуч або розворот, а також вільною крайньою правою смугою.
Позивач зазначає, що не вчиняв адміністративного правопорушення, тому відповідачем неправомірно прийнята постанова про накладення на нього адміністративного стягнення.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати:
- чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні,
- чи підлягає вона адміністративній відповідальності,
- чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду,
- чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу,
- а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про:
- дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;
- транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);
- технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався);
- розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;
- відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статі 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, (частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порядок використання фото та відео техніки встановлюється п.9 ч.1 ст.31 та ст.40 Закону України «Про національну поліцію».
При цьому норма статті 31 Закону України «Про національну поліцію» є загальною нормою, яка безпосередньо не регламентує порядок застосування технічних приладів та технічних засобів.
Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Зазначена норма вказує на те, що саме на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок по доведенню правомірності своїх дій/рішень. При цьому суб'єкт владних повноважень при винесенні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності має чітко дотримуватися вимог КУпАП.
Так, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП, зокрема, у постанові, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, постанова серії ЕАМ № 3434725 від 15.11.2020 не містить наведення доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення (а.с. 46).
На підтвердження доводів щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення та правомірності прийняття оскарженої постанови інспектором Гринь В.В. представником відповідача до суду першої інстанції надано відеозапис.
Оскаржена постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить посилання на відеоприлад/технічний засіб за допомогою якого було вчинено відеозапис, що порушує вимоги ст.283 КУПАП України.
Таким чином, всупереч приписам ст.283 КУпАП, суб'єктом владних повноважень не зазначено в постанові про наявність відеозапису, в графі «До постанови додаються» - запис не міститься.
Натомість, постанова у справі про адміністративне правопорушення містить лише відомості, внесені відповідачем, без зазначення доказів, що підтверджують вчинення правопорушення.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції ця обставина ставить під сумнів надання доказів відповідачем щодо вчинення правопорушення позивачем.
Аналогічна правова позиція щодо покладення обов'язку доказування саме на відповідача в подібних правовідносинах, викладена в постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року по справі № 201/12431/16-а, від 23 жовтня 2018 року по справі № 743/1128/17, від 15 листопада 2018 року по справі № 524/5536/17.
Оскільки суб'єктом владних повноважень порушено вимоги КУпАП при винесенні постанови серії ЕАМ № 3434725 від 15.11.2020, не можна дійти висновку, що належним чином підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення.
Бездоганне виконання суб'єктом владних повноважень процесуальних/процедурних норм є запорукою притягнення винної особи до відповідальності. Однак, порушення таких приписів може бути покладено в основу скасування постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З огляду на вищевикладені норми та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить висновку про те, що постанова серії ЕАМ № 3434725 від 15.11.2020 є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, відповідно, провадження у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно позивача слід закрити.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Щодо розподілу судовий витрат.
Питання розподілу судових витрат врегульовано положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст.222 КпАП України, органи Національної поліції Департаменту патрульної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.2 ст.122 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції Департаменту патрульної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відтак, при винесенні оскарженої постанови інспектор 2 батальйону 2 роти полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції капралом поліції Гринь В.В. діяв як представник Департаменту патрульної поліції.
Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, понесені судові витрати за подачу позовної заяви та апеляційної скарги, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача.
Керуючись ч.3 ст.272, п.2 ч.1 ст.315, 317, ст.ст.322, 325 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року у справі № 214/8026/20 (2-а/214/44/21) - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову ЕАМ № 3434725 від 15 листопада 2020 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. на ОСОБА_1 .
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 за правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ № 3434725 від 15 листопада 2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 102 грн. (дві тисячі сто дві гривні нуль копійок).
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак