01 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 280/4564/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чередниченка В.Є., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку
письмового провадження
в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року (головуючий суддя - Максименко Л.Я.) в адміністративній справі
за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Аксьонової Світлани Вікторівни
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Представник ОСОБА_1 (далі - Позивач) - адвокат Аксьонова Світлана Вікторівна звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та надати ОСОБА_1 подання, передбачене пунктом 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири №1269 від 26.04.2021 року, у розмірі 7 842 (сім тисяч вісімсот сорок дві) гри. 80 коп., сплаченого згідно з квитанцією №26-451029/1 від 26.04.2021.
В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що 26.04.2021 за договором купівлі-продажу №1269, посвідченого Бугрім О.В. приватним нотаріусом ЗМНО, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 квартиру. Вказує, що дану квартиру придбав вперше, що підтверджується інформаційною довідкою №255924169 від 11.05.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Посилається на те, що ним було сплачено 7842 грн. 80 коп. збору, що відповідає 1% від вартості квартири, та підтверджується квитанцією AT «БАНК АЛЬЯНС» № 26-451029/1 від 26.04.2021. Вказує, що 13.05.2021 представником Позивача направлено заяву до ГУ ПФУ в Запорізькій області про повернення безпідставно сплаченого збору у сумі 7 842 грн. 80 коп. Проте, 28.05.2021 представник Позивача отримав лист від 27.05.2021 №0800-0605-8/36221 про відмову у вжитті заходів з метою повернення ОСОБА_1 помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 7 842 (сім тисяч вісімсот сорок дві) грн. 80 коп.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено частково (а.с.96-100).
Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оформлене листом від 27.05.2021 №0800-0605-8/36221, про відмову ОСОБА_1 у поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією AT «БАНК АЛЬЯНС» № 26-451029/1 від 26.04.2021.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.05.2021 щодо повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією AT «БАНК АЛЬЯНС» № 26-451029/1 від 26.04.2021, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 коп.).
Рішення суду обґрунтовано тим, що при прийнятті рішення про відмову у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Відповідач не врахував всі обставин, що мають значення для прийняття такого рішення. В той же час, суд зазначив, що оскільки Відповідач у спірних правовідносинах належним чином не розглянув заяву Позивача та додані до неї документи та не перевірив право Позивача на повернення збору, як особи, яка вперше придбавала житло, та враховуючи те, що суд не може підміняти собою виконання таким органом покладених на нього функцій, то зобов'язання Відповідача підготувати та надати Позивачу подання про повернення коштів, у даному випадку є передчасним. Вирішуючи питання розподілу судових витрат у частині правничої допомоги, суд зазначив, що з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), характеру спору у справі яка є типовою, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню Позивачу у співмірності до наданих послуг становить 1000,00 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що встановлювати факт придбання особою нерухомості вперше належить виключно нотаріусу, який посвідчує договір купівлі-продажу, а Відповідачу діючим законодавством не надано право встановлювати цей факт, тобто він не може підміняти собою виконання функцій, покладених на нотаріат. Також Відповідач зазначає, що Порядок №787 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він стосується повернення помилково або надміру сплачених сум, а не реалізації особою права не сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при купівлі нерухомості вперше. Також Відповідач зазначає, що вимога щодо відшкодування Відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. є неспівмірна.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що 26.04.2021 за договором купівлі-продажу №1269, посвідченого Бугрім О.В. приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Позивач придбав квартиру АДРЕСА_1
Позивачем було сплачено 7 842 грн. 80 коп. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, що відповідає 1% від вартості придбаної квартири та підтверджується квитанцією AT «БАНК АЛЬЯНС» № 26-451029/1 від 26.04.2021.
13.05.2021 представником Позивача направлено заяву до ГУ ПФУ в Запорізькій області, де він просив сформувати та подати до Головного Управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7 842 (сім тисяч вісімсот сорок дві) грн. 80 коп.
Листом № вих. 0800-0605-8/36221 від 27.05.2021 ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні його заяви, з посиланням на те, що оскільки при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу за результатом розгляду поданих Позивачем документів не було встановлено підстав звільнення Позивача від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, підстави для повернення відсутні. Крім того, вказано, що до заяви не були додані документи, передбачені пп. «в» п. 15-2 Порядку 1740, зі змінами, внесеними постановою КМУ від 23.09.2020 № 866.
Порядок справляння та використання збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
За змістом пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані Порядком №1740.
Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку №1740 (тут й надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
За положеннями пункту 15-2 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
б) право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
З аналізу змісту наведених норм слідує, що особа, яка вперше придбає житло, за умови подання нотаріусу документів, передбачених пунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740, не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
Як встановлено судом, підставою для відмови у видачі подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування стало те, що при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 26.04.2021 нотаріусом не встановлено підстав для звільнення Позивача від сплати вказаного збору, а Відповідач не є уповноваженим органом щодо вирішення наведеного питання.
Разом з тим, у разі, коли особа не реалізувала право на подання документів, що посвідчують її право на звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна, під час нотаріального оформлення договору купівлі-продажу, це не позбавляє її права на звернення до органу Пенсійного фонду із заявою щодо повернення помилково сплаченої суми збору.
За положеннями пункту 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787) передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Між тим, згідно з додатком до постанови Кабінету міністрів України від 16.02.2011 року №106 «Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 (збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна) покладено на Пенсійний фонд України.
Отже, саме на органи Пенсійного фонду покладено обов'язок прийняття рішень про наявність чи відсутність підстав для повернення коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У листі від 27.05.2021 №0800-0605-8/36221 Відповідач, крім іншого, звернув увагу на те, що Позивач не надав до заяви документи, передбачені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740.
Як встановлено судом, до заяви Позивача про повернення помилково сплаченого збору було додано інформаційну довідку №255924169 від 11.05.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо ОСОБА_1 . Крім того, у своїй заяві Позивач зазначив, що квартиру придбав вперше та до 26.04.2021 не придбавав жодного нерухомого майна.
Таким чином, доводи Відповідача про те, що Позивач взагалі не надав документів, передбачених підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740, не відповідають дійсності, та дають підстави для висновку, що Відповідач при прийнятті рішення за заявою позивача від 12.05.2021 належним чином не розглянув заяву Позивача та додані до неї документи, не надав оцінку доводам, зазначеним у цій заяві, та не перевірив право Позивача на повернення збору, як особи, яка вперше придбавала житло.
З огляду на вищевказане, при прийнятті рішення про відмову у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування Відповідач не врахував всі обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, а тому таке рішення є протиправним.
Оскільки Відповідач у спірних правовідносинах належним чином не розглянув заяву Позивача та додані до неї документи та не перевірив право Позивача на повернення збору, як особи, яка вперше придбавала житло, та враховуючи те, що суд не може підміняти собою виконання таким органом покладених на нього функцій, то зобов'язання Відповідача підготувати та надати Позивачу подання про повернення коштів, у даному випадку є передчасним, а отже належним способом захисту порушеного права Позивача є зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивача від 12.05.2021 щодо повернення помилково (безпідставно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 7 842,80 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат у частині правничої допомоги суд першої інстанції встановив, що з метою отримання правничої допомоги Позивачем 11.05.2021 року було укладено договір №КЄГ/2021 про надання правової допомоги з адвокатом Аксьоновою С.В.
Також, між сторонами підписаний акт виконаних робіт, згідно якого адвокатом надано правову допомогу: у вигляді позову до Запорізького окружного адміністративного суду вартістю - 2000грн.
До матеріалів справи долучена квитанція № Р24А1251564291С1598 від 03.06.2021 про сплату 2950 грн.
Дослідивши подані докази суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), характеру спору у справі яка є типовою, а також з урахуванням часткового задоволення позовних вимог розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню Позивачу у співмірності до наданих послуг становить 1000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, Відповідачем в апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів, спростовуючих вказаний висновок.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову у даній справі прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 19 серпня 2021 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2021 року у справі №280/4564/21 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя В.Є. Чередниченко
суддя Д.В. Чепурнов