Справа № 362/1279/21
Провадження № 2/362/1686/21
01 грудня 2021 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис за № 2022 про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в сумі 27 778 гривень 67 копійок.
Посилаючись на порушення законодавства при вчиненні вказаного виконавчого напису, що полягають у відсутності оригіналу кредитного договору та неотримання нотаріусом документів щодо безспірності розміру заборгованості, позивач просить визнати виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача судові витрати.
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Оскільки відповідач, який отримав копію ухвали про відкриття провадження, у встановлений цивільним процесуальним законом строк не подав відзив на позов і не заперечив проти вирішення справи в порядку спрощеного провадження, суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів.
Третя особа отримала копію ухвали про відкриття провадження і копію позову з додатками; будь-яких письмових пояснень суду не надала.
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
З наданих позивачем на підтвердження своїх вимог копій письмових доказів вбачається, що 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис за № 2022 про стягнення з нього на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості в сумі 27 778 гривень 67 копійок (а.с. 13).
Вирішуючи справу по суті, суд керується наступними нормами цивільного законодавства.
Згідно із вимогами статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Серед іншого, статтею 89 Закону України «Про нотаріат», встановлено вимоги до змісту виконавчого напису нотаріуса.
Тобто, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна; при цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права, а тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше.
Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення, як і безспірна заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Відповідно до вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов'язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Як наслідок, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
При цьому, сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості та її розміру.
Також, пункт 3.1. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 передбачає, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:
-якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Так, суд враховує наявність в наведеній норми законодавства сполучника «або»: подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Однак, за змістом виконавчого напису, який оскаржує позивач вбачається, що нотаріусу було надано документ про іншу відповідальність боржника перед стягувачем, з якого і було встановлено розмір заборгованості.
Крім того, пункт 2.2. Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 передбачає, що у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Натомість, під час розгляду справи позивачем не доведено перед судом порушення при вчиненні спірного виконавчого напису приватним нотаріусом вищенаведених норм спеціального законодавства.
До того ж, відповідно до пункту 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, визначено, що такими документами є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Так, для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Зокрема, суд також враховує наступне.
Як на підставу своїх вимог, позивач посилається на відсутність оригіналу кредитного договору та спірність розміру заборгованості.
Проте, в супереч вимогам статей 76 - 84 ЦПК України, позивачем не доведено перед судом факт неподання нотаріусу оригіналу кредитного договору та факт неотримання нотаріусом документів щодо безспірності розміру заборгованості.
Зокрема, у суду відсутні відомості про те, що стягувачем не було подано нотаріусу оригіналу кредитного договору та документів щодо безспірності розміру заборгованості боржника.
Так, в матеріалах справи відсутні, до позову не додані та під час розгляду справи суду не надано позивачем жодних документів, які б свідчили про беззаперечне існування факту неподання нотаріусу оригіналу кредитного договору та факту неотримання нотаріусом документів щодо безспірності розміру заборгованості.
Натомість, рішення суду має ґрунтуватися на конкретних фактах, а не на припущеннях.
Отже, під час розгляду справи позивачем, не виконано, передбаченого статтею 81 ЦПК України обов'язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 - 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, - позивач не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме: обставин того, що не було подано нотаріусу оригіналу кредитного договору та не було отримано нотаріусом документів щодо безспірності розміру заборгованості.
Суд вважає, що позивач беззаперечно мав можливість відповідно до вимог частини п'ятої статті 177 ЦПК України виконати свій обов'язок і додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (у тому числі наявні у позивача докази неподання нотаріусу оригіналу кредитного договору та неотримання нотаріусом документів щодо безспірності розміру заборгованості).
Клопотань про забезпечення і/або витребування доказів до та під час розгляду справи позивачем заявлено не було (наприклад витребувати від приватного нотаріуса належним чином завірених копій усіх документів, що були підставою вчинення спірного виконавчого напису).
Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
При цьому, у суду відсутні сумніви у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав і виконання обов'язків щодо доказів.
Крім того, суд не приймає до уваги та не враховує доводи позивача щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., оскільки рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату було прийнято 18 лютого 2021 року, тобто до вчинення спірного виконавчого напису 20 січня 2021 року (а.с. 14).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено факту неправомірності спірного виконавчого напису та необхідності його скасування.
Отже, під час розгляду справи в судовому засіданні, судом не встановлено існування передбачених цивільним законом підстав для скасування вчиненого від 20 січня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. виконавчого напису за № 2022 про стягнення заборгованості з позивача.
За таких обставин, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Також, у зв'язку із відмовою в задоволенні позову, за нормою пункту 8 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення даного рішення суд вирішує питання про існування підстав для скасування заходів забезпечення позову, оскільки відпали підстави для подальшого забезпечення даного позову.
До того ж, на підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позову, судовий збір слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», нормами Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, положеннями Розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, ст. ст. 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Скасувати застосовані ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2021 року заходи забезпечення позову, у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису вчиненого 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем за № 2022.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 01 грудня 2021 року.