Провадження № 2-а/359/144/2021
Справа № 359/7217/21
01 грудня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого Семенюти О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Моргушко Л.В.,
представника позивача Пискун Л.М.,
представника відповідача Супрун І.В.,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
1. Зміст доводів пред'явленого адміністративного позову.
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Посилається на те, що 20 липня 2021 року інспектор роти №3 БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області лейтенант поліції Бурич В.В. склав постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №359942, якою він наклав на позивача штраф в розмірі 170 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП. Зі змісту цієї постанови вбачається, що позивач 20 липня 2021 року о 13 год. 03 хв. перебувала в приміщенні супермаркету «АТБ», розташованого по вул.Київський шлях, 71 в м.Бориспіль без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовленої самостійно, чим порушив заборону, передбачену пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 9 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-CoV-2». В обґрунтування позову посилається на те, що в січні 2021 року на території України не був запроваджений надзвичайний стан. Крім того, головний санітарний лікар України не звертався до Кабінету Міністрів України з поданням про встановлення карантину на території України. Ці обставини свідчать про те, що продовження дії карантину відбулось з порушенням порядку, передбаченого Законами України «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про правовий режим надзвичайного стану». Крім того, заборона перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту є обмеженням права на свободу пересування, гарантованого ст.33 Конституції України. Це конституційне право може бути обмежено виключно законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом. Ця обставина свідчить про те, що заборона перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту була запроваджена з порушенням порядку, передбаченого Конституцією України. Недотримання такого обмеження конституційного права не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Тому ОСОБА_1 просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №359942 від 20.07.2021, а також закрити провадження в справі.
2. Процесуальні дії по справі. Ставлення учасників адміністративного процесу до адміністративного позову.
09 серпня 2021 року ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду було відкрито провадження по справі (а.с.31).
16 серпня 2021 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
06 вересня 2021 року на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду за захистом свої прав.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 15 вересня 2021 року (а.с.84-85), було задоволено заяву ОСОБА_1 та поновлено пропущений строк для звернення з позовом до суду, у задоволенні клопотання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про залишення позову без руху відмовлено, надано додатковий строк для підготовки відзиву по справі.
29.09.2021 на адресу суду надійшов відзив, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що на підтвердження вчинення позивачем правопорушення надається відеозапис, на якому зафіксовано перебування позивача в громадському місці без маски, а також порядок притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також позивачу було роз'яснено права за статтею 268 КУпАП. Інспектор при винесенні постанови діяв у відповідності до вимог чинного законодавства. Постанова є обґрунтованою та законною.
У судовому засіданні представник позивача Пискун Л.М. підтримує адміністративний позов, наполягає на його задоволенні. Зазначає, що позивач перебувала в магазині без маски, однак заборона знаходитись в приміщенні магазину без маски є протиправною. У позивача немає медичних протипоказань щодо носіння маски. Крім того, поліцейські могли не виносити постанову, а оголосити попередження, відеозапис з бодікамери поліцейського не є належним доказом вчинення правопорушення позивачем.
Представник відповідача Супрун І.В. заперечує проти задоволення позову, зазначає, що відеозапис з бодікамери поліцейського є належним доказом вчинення правопорушення. Жодної довідки про наявність у позивача захворювання не було надано ні поліцейським 20.07.2021, ні суду. Позивачу неодноразово пропонувалось надягти маску, однак вона відмовилась це зробити в категоричній формі. ч.2 ст.44-3 КУпАП не передбачає адміністративного стягнення у виді попередження, тому на позивача був накладений штраф.
3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
20 липня 2021 року інспектор роти №3 БПП в м.Бориспіль УПП у Київській області лейтенант поліції Бурич В.В. склав постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №359942, якою він наклав на позивача штраф в розмірі 170 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП.
Зі змісту цієї постанови (а.с.16) вбачається, що позивач 20 липня 2021 року о 13 год. 03 хв. перебувала в приміщенні супермаркету «АТБ», розташованого по вул.Київський Шлях, 71 в м.Бориспіль без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовленої самостійно, чим порушив заборону, передбачену пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 9 грудня 2020 року «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-CoV-2».
4. Норми права, якими керується суд при вирішенні адміністративного спору.
4.1. Питання самопредставницва Департаменту патрульної поліції Національної поліції України представництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до пп. 19 п. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пп. 11 п. 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, Конституцію України доповнено ст. 131-2. Положеннями ч. 3 ст. 131-2 Конституції України передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Однак ч. 4 ст. 131-2 Конституції України передбачає, що законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
У відповідності до ч. 2 ст. 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Ознаки справ незначної складності були визначені Верховним Судом у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 233/7178/19. Суд касаційної інстанції в цій справі аналізував особливості розгляду спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 286 КАС України та сформував правову позицію, відповідно до якої ця категорія справ не розглядається виключно за правилами загального позовного провадження, натомість відноситься до термінових справ, у яких не вимагається проведення підготовчого засідання, а кількість заяв по суті справи є обмеженою, що вказує на її малозначність.
Відтак Департамент патрульної поліції може представляти представник на підставі довіреності.
4.2. Питання щодо притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 44-3 КУпАП перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
За правилами ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакції, чинній на 20 липня 2021 року) з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (COVID-19) з 19 грудня 2020 року до 31 серпня 2021 року було установлено карантин шляхом продовження дії карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211, від 20 травня 2020 року № 392 та від 22 липня 2020 року № 641.
Згідно з пп. 1 п. 2 вказаної постанови на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме забороняється перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Диспозиція ч. 2 ст. 44-3 КУпАП передбачає, що підставою для накладення штрафу є перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.
Отже, заборона перебування в громадських будинках, спорудах під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту встановлена безпосередньо у диспозиції ч.2 ст.44-3 КУпАП.
Та обставина, що ця заборона міститься також у переліку обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, сама по собі не свідчить про те, що відповідна заборона була встановлена виключно підзаконним актом та з порушенням ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.
В абз. 2 п. 3.2 рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020 (230/20) наголошено на тому, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом - актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України. Разом з тим вказане рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020 (230/20) не містить висновків про те, що заборона перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, є обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до ІІ розділу п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису (надалі Інструкція), засобів фото- і кінозйомки, відеозапису включення портативного відеореєстратора має відбуватися з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Відповідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.3 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності.
5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні адміністративного спору.
Судом у судовому засіданні був оглянутий відеозапис, з якого вбачається, що позивач 20 липня 2021 року перебувала в приміщенні супермаркету «АТБ», розташованого по вул.Київський Шлях, 71 в м.Бориспіль без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, що закриває ніс та рот, у тому числі виготовленої самостійно.
Суд визнає відеозапис з нагрудної камери поліцейського належним доказом у справі, оскільки ним було зафіксовано перебування ОСОБА_1 у громадській споруді під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, тобто відеозапис містить інформацію щодо предмета доказування. Також відеозапис містить інформацію про порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд звертає увагу на безперервність відеозапису, наданий суду, який відображає усі дії поліцейського щодо притягнення позивача до відповідальності, та які повністю відповідають законним діям особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення та виносить постанову.
І на відеозаписі, і у позові ОСОБА_1 стверджувала, що заборона перебування в громадських будинках, спорудах під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту не була встановлена у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, що і є підставою для звернення до суду.
Так, законність пп. 1 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 не є безпосереднім предметом спору і не може бути належним чином перевірена судом у межах цієї справи, що розглядається у скорочені строки та в якій не приймає участь суб'єкт прийняття такої постанови. Тому є необґрунтованими доводи позивача про те, що в порушення вимог чинного законодавства постанова про запровадження карантину була прийнята без введення в Україні режиму надзвичайного стану. Зазначені доводи можуть бути перевірені судом у межах справи, де предметом оскарження є відповідна постанова, а відповідачем - Кабінет Міністрів України. Надання правової оцінки законності постанови від 09 грудня 2020 року № 1236 без забезпечення Кабінету Міністрів України права на доведення правомірності його рішення перед судом не узгоджується з принципами адміністративного судочинства.
Для перевірки законності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП належить перевірити чи було станом на 20 липня 2021 року на території України запроваджено карантин, а також пересвідчитись у тому, що відповідна особа перебувала в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту.
Як раніше зазначалося, станом на 20 липня 2021 року карантин на всій території України було встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, а факт перебування в магазині без вдягнутих засобів індивідуального захисту ОСОБА_1 не заперечується.
Щодо посилання на наявність правової позиції, викладеної у рішенні Зіньківського районного суду Полтавської області у справі №530/75/21, яку суд має врахувати при розгляді даної справи, суд зазначає, що у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в рішеннях судів першої інстанції.
Отже, підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 та скасування постанови серії ЕГА №359942 від 20 липня 2021 року немає.
Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.241, ст.242, ч.1-ч.2 ст.243, ст.ст.246 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя
Бориспільського міськрайонного суду О.Ю. Семенюта