Справа №359/11722/21
Провадження №2/359/3561/2021
01 грудня 2021 року м. Бориспіль
Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Чирка С.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
Позивач звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом.
Дослідивши документи додані до заяви, приходжу до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви про розірвання шлюбу ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка на момент подачі позову становить 908 гривень.
Суддею встановлено, що при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не дотримався вищезазначеної вимоги, а саме: не додав до позовної заяви документ, який би підтвердив сплату ним судового збору.
Суд звертає увагу на ту обставину, що до позовної заяви приєднано копію посвідчення серії НОМЕР_1 , згідно якого пред'явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, з вказівкою про звільнення його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.2 ст.133ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У відповідності до вимог п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року по справі №545/1149/17, норма п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», згідно із якою учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору, у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Тому, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст.12,22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року зроблено правовий висновок, згідно якого учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору за подання позовів не будь-якого характеру, а лише тих, що спрямовані на захист їх соціальних прав, як учасників бойових дій.
Оскільки спір у даній справі винник не з розгляду питання щодо соціального захисту позивача, як ветерана війни-учасника бойових дій, тому його не може бути звільнено від сплати судового збору.
Тому, суддя приходить до висновку про відсутність умов, передбачених п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» для звільнення позивача від сплати судового збору.
Таким чином, згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В зв'язку з цим суд вважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, а саме сплати судового збору у встановленому Законом розмірі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали для усунення допущених недоліків шляхом надання доказів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 908 гривень.
Роз'яснити, що у разі не усунення зазначених недоліків, позовна заява буде визнана неподаною та повернута.
Ухвала суду є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя Чирка С.С.