Справа № 357/13172/21
3/357/6794/21
29.11.2021 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області батальйон патрульної поліції у м. Біла Церква, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - дані відсутні,
за ч. 3 ст. 130 КУпАП,
20 жовтня 2021 року о 14 годині 08 хвилин, ОСОБА_1 , в м. Біла Церква по вул. Ярослава Мудрого, 19/1, керував транспортним засобом «ВАЗ 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі у встановленому законом порядку, водій відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був належно повідомлений, про що свідчить довідка про доставку SMS повідомлення, причини неявки не відомі. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Виходячи з норм статтей 268, 277-2 КУпАП, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, вважає за можливе провести розгляд справи у її відсутності. ЇЇ неявка навіть в одне судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП, повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП закріплено, що відповідальність за вказане правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,.
Частиною 3 статті 130 КУпАП, передбачена відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В судовому засіданні переглянуто диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, який додано до протоколу, та з якого убачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, перебуває за кермом автомобіля. Працівники поліції повідомляють ОСОБА_1 , що причиною зупинки являється керування транспортним засобом будучи двічі позбавленим права керування транспортним засобом, також запитують у останнього чи вживав він наркотичні речовини, чи має при собі заборонені речовини, на що ОСОБА_1 відповідає, що наркотичні речовини не вживав. Працівники поліції проводять поверхневий огляд ОСОБА_1 , а також огляд автомобіля. На вимогу працівників поліції пройти огляд на визначення стану наркотичного сп'яніння у медичному закладі ОСОБА_1 категорично відмовився у присутності двох свідків, пояснивши свою відмову, що поспішає.
Відповідно до довідки інспектора ВАП УПП в м. Біла Церква УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції О.Гітченка, ОСОБА_1 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та ч. 3 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та застосовано стягнення у виді штрафу у розмірі трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк десять років, без конфіскації транспортного засобу.
Оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, дослідивши направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 20.10.2021 року, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, розписку ОСОБА_4 про зобов'язання не допускати водія до керування транспортним засобом, письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які підтвердили фактичні обставини події, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 20.10.2021 року від проходження огляду на стан сп'яніння, рапорт працівника поліції, довідку визначення повторності порушення ПДР, довідку щодо наявності посвідчення водія, копію постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.08.2021 року, форми вивода, переглянувши диск з відеозаписами з нагрудної камери поліцейського, оцінивши досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд визнає доведеним належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 , адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, вчинена особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані наркотичного сп'яніння чи за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
У відповідності до рішення ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке, з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», є частиною національного законодавства, зазначив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Враховуючи встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, а саме відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, вчинена особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані наркотичного сп'яніння чи за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені судом, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, доведена «поза розумним сумнівом», тому в його діях наявний склад вказаного правопорушення.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчинення нових правопорушень.
Санкцією ч. 3 ст. 130 КУпАП, передбачено безальтернативне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами з конфіскацією транспортного засобу, який є у приватній власності порушника.
Відповідно до ст. 29 КУпАП конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України.
Враховуючи викладене, до ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами, без конфіскації транспортного засобу, оскілько згідно протоколу про адміністративне правопорушення транспортний засіб «ВАЗ 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_5 , в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують право власності ОСОБА_1 на транспортний засіб «ВАЗ 2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. 40-1, ч. 3 ст. 130, ст. 221, ст. 284 КУпАП, суддя,
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 10 років, без конфіскації транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. в дохід держави.
Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Термін пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
СуддяС. І. Дорошенко