Справа № 357/14259/21
1-кп/357/1622/21
01.12.2021 Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021116030001923 від 21.09.2021 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква, Київської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
15 вересня 2021 року приблизно о 06 годині 00 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи в коридорі квартирb АДРЕСА_2 , помітив тумбочку та після її відкриття побачив у ній електроінструменти, а саме: зварювальний апарат «ДНЕСТР», моделі АС 315, гвинтокрут «СТАРТ», моделі ССШ-650 та болгарку, моделі РТ0100, після чого у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, належного потерпілій ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 діючи умисно, таємно від оточуючих, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу, здійснив крадіжку електроінструментів, а саме: зварювального апарату «ДНЕСТР», моделі АС 315, вартістю 734 грн. 40 коп., гвинтокруту «СТАРТ», моделі ССШ-650, вартістю 298 грн. 80 коп. та болгарки, моделі РТ0100, вартістю 280 грн. 00 коп., належних ОСОБА_4
ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального проступку зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 майнової шкоди на загальну суму 1313 грн. 20 коп.
Таким чином, ОСОБА_3 , своїми умисними діями, які виразились у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України.
Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 29 листопада 2021 року з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК країни, тобто у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Із заяви потерпілої ОСОБА_4 убачається, що остання повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженнями права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, надала свою згоду на розгляд обвинувального акта у кримінальному провадженні у спрощеному провадженні.
Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
У відповідності до ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
При цьому суд зазначає, що судовий розгляд проведено стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК України, відповідно до вимог ст. 337 КПК України.
При призначенні ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно із якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року) та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».
Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин. Однією із умов досягнення цієї мети є відшкодування завданого злочином збитку або усунення заподіяної шкоди.
При призначенні виду та розміру покарання ОСОБА_3 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання за якими характеризується посередньо, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Враховуючи вказані обставини справи, дані про особу обвинуваченого, суспільну небезпеку вчиненого проступку, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці, що відповідає призначеному покаранню у виді обмеження волі в межах санкції частини 1 статті 185 КК України.
Однак, враховуючи, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, посередньо характеризується за місцем проживання, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, суд дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації та вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням згідно ст. 75 КК України, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Призначення іншого виду покарання, на думку суду, не буде відповідати характеру вчиненого злочину, його суспільній небезпеці, не буде належним чином сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним інших правопорушень.
Призначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових злочинів і не буде становити особистий надмірний тягар для особи. Таке покарання та звільнення від його відбування, на підставі ст. 75 КК України, буде перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами вчиненого і особою винного.
Установлено, що підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає, з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 302, 369-371, 373, 374, 382 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України та призначити покарання - 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк 1 рік.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази: зварювальний апарат «ДНЕСТР» модель АС 315, гвинтокрут «СТАРТ» модель ССШ-650 та болгарку моделі РТ0100, які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_4 , залишити у останньої, як у власника майна.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1