Справа № 752/13347/19
Провадження № 1-в/355/7/21
24 листопада 2021 року
Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Баришівка подання начальника Броварського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3 про звільнення засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Баришівка, Київської області, українця, громадянина України, має середню спеціальну освіту, працює електромонтером ОПС ТОВ «ТЕХНОСИСТЕМ», військовозобов'язаного, одружений, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей 2007, 2010 та 2017 років народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 15.10.2020 Голосіївським районним судом м. Києва за ст. 309 ч.2 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням обов'язків : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, -
Начальник Броварського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області підполковник внутрішньої служби ОСОБА_5 19.10.2020 за вх. №6272 звернувся до Баришівського районного суду Київської області із поданням, в якому просить суд звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Баришівка, Київської області, українця, громадянина України, від покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2019 у зв'язку із закінченням іспитового строку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 20.10.2020 розгляд вказаного подання визначено судді ОСОБА_6 ..
Відповідно до розпорядження керівника апарату Баришівського районного суду Київської області від 07.07.2021 № 567 призначено повторний авторозподіл. Відповідно до протоколу від 07.07.2021 року розгляд клопотання визначено судді ОСОБА_1 ( а.с.39-40)
Подання мотивовано тим, що під час перебування на обліку в Баришівського МРВ філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області засуджений ОСОБА_4 зарекомендував себе задовільно, порушень порядку та умов відбуття покарання не допускав, на реєстрацію з'являвся вчасно, покладені на нього судом обов'язки виконував, за місцем проживання характеризується задовільно, спиртними напоями не зловживає, зробив для себе певні висновки та став на шлях виправлення.
Разом з тим вказав, що відповідно до інформації про притягнення до кримінальної відповідальності, відносно ОСОБА_4 внесено відомості до ЄРДР за № 12020110070000295 від 26.05.2020 за ознаками вчинення останнім кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
При цьому зауважує, що станом на дату внесення подання, вина ОСОБА_4 не доведена у встановленому законом порядку, зазначаючи, що кримінальне провадження перебуває на розгляді у Згурівському районному суді Київської області.
Вказує, що іспитовий строк встановлений ОСОБА_4 за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2019 закінчився 15.10.2020 у зв'язку із чим, просить звільнити засудженого ОСОБА_4 від призначеного судом покарання.
Представник уповноваженого органу з питань пробації в судове засідання не з'явився, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд подання у його відсутності за наявності тих доказів, які є в матеріалах справи.
Прокурор Баришівського відділу Броварської окружної прокуратури в судове засідання не з'явився, подавши клопотання про розгляд подання за його відсутності. Просив відмовити в задоволенні подання органу пробації.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2019 ОСОБА_4 засуджений за ст. 309 ч.2 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 (один) рік з покладенням обов'язків : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2019 у справі № 752/13347/19 набрав законної сили 15.11.2019.
02.12.2019 засуджений ОСОБА_4 взятий на облік до Баришівського МРВ філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області .
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Отже, розглядаючи відповідне подання, суд відповідно до даного принципу має його вирішити у відповідності до вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, звільняється судом від призначеного йому покарання. Аналогічні положення містяться також у ч.2 ст. 165 КВК України.
За приписами ст. 75 КК України, звільнення від відбування покарання полягає у відповідному випробуванні засудженої особи протягом чітко визначеного періоду шляхом покладення на неї певних обов'язків та застосування до неї відповідних пробаційних процедур. Метою такого випробовування є перевірка того чи може особа не відбувати вже визначене їй вироком суду покарання.
Виходячи зі змісту вказаних правових норм, підставою звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, є комплекс елементів, дотримання яких свідчить про виконання засудженим вимог ст. 75 КК України та можливість застосування до нього ст. 78 КК України.
Зокрема, такими елементами є закінчення іспитового строку, який визначений конкретними часовими межами, перебування засудженого протягом іспитового строку під контролем органів, зазначених в ч. 4 ст. 76 КК України, виконання засудженим покладених на нього вироком суду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а також обов'язок не вчинити протягом іспитового строку нового злочину. Зміст контролю полягає у встановленні того, чи належно засуджений виконує покладені на нього обов'язки.
Недотримання будь-якої із вищезазначених умов вказує на порушення засудженим положень ст. 75 КК України щодо звільнення його при ухваленні вироку від відбування покарання з випробуванням, та не дає підстав для застосування ст. 78 КК України, навіть у разі закінчення визначеного судом терміну іспитового строку.
З матеріалів особової справи № 52/2019 суд встановив, що відповідно до інформації УІТ ГУНП в Київській області 26.05.2019 Баришівським відділенням Переяслав-Хмельницького відділу поліції ГУ НП в Київській області були внесені відомості до ЄРДР відносно ОСОБА_4 за ознаками складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Станом на 07.07.2021 Згурівським відділом Броварської окружної прокуратури підтримується публічне обвинувачення у кримінальному провадженні № 12020110070000295 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Станом на день розгляду даного подання вищевказане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду у Згурівському районному суді Київської області, матеріали справи не містять відомостей, стосовно прийнятого рішення відносно ОСОБА_4 .
Таким чином, така обов'язкова обставина звільнення від покарання, як невчинення засудженим нового злочину, станом на день розгляду подання не дотримана і водночас не доведено зворотного.
Поряд з цим, для того, щоб суд вирішив питання про звільнення особи від призначеного покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку необхідно встановити, що особа саме протягом вказаного іспитового строку не вчинила нового злочину, тобто суд має встановити, що особа витримала випробування та не потребує покарання, яке вже було їй призначене вироком суду, що набрав законної сили.
У разі ж надання суду достатніх відомостей, які не дають змоги таке стверджувати, звільнення засудженого від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку буде передчасним, оскільки такі докази можуть спростовувати факт виправлення особи та те, що вона витримала призначене за вироком суду випробовування.
Встановлений факт, що на час розгляду подання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання на підставі ч. 1 ст. 78 КК України, відносно останнього відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.263 КК України, про що 26.05.2020 внесено інформацію до ЄРДР за №12020110070000295 , вказує на ту обставину, що засуджений обвинувачується у вчиненні нового злочину під час іспитового строку.
З огляду на викладене, є неможливим вирішення питання про звільнення останнього від призначеного йому покарання за закінченням іспитового строку у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів невчинення засудженим ОСОБА_4 злочину у період іспитового строку.
Правилами ч.1 ст. 71 КК України визначено, що у разі якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зі змісту ч. 3 ст. 78 КК України вбачається, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.
Разом з тим суд зазначає, що у такому випадку жодним чином не порушується презумпція невинуватості особи, оскільки відповідно до такої презумпції особа вважається невинуватою у вчиненні інкримінованого правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом; підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи; поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ст. 17 КПК України).
З аналізу вказаного слідує, що принцип презумпції невинуватості головним чином покликаний забезпечити права особи, яка не має статусу засудженої особи, на належне поводження з нею як з невинуватою, на закріплення обов'язків саме держави довести вину такої особи, на визначення певних гарантій для такої особи від свавілля.
Проте, як вказано вище, випробування особи протягом іспитового строку стосується вже засудженої особи за вироком суду, який набрав законної сили, і відповідні визначені законом процедури по перевірці того, чи витримала така засуджена особа відповідне випробовування, жодним чином не порушує презумпцію невинуватості.
Презумпція невинуватості не порушується рішенням суду про відмову у звільненні від вже призначеного покарання по закінченню іспитового строку за наявності доказів того, що особа обвинувачується у вчиненні нового злочину в період іспитового строку (що може вказувати на передчасність однозначного висновку, що особа витримала визначене їй судом випробування), оскільки таке рішення жодним чином не стосується заборон та обов'язків, ґарантованих презумпцією невинуватості, воно стосується інших обставин та іншого етапу кримінального переслідування.
З урахуванням наведеного, за умови наявності пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні нових кримінальних правопорушень до закінчення іспитового строку за попереднім вироком, до прийняття судом остаточного рішення у кримінальному провадженні № 12020110070000295 стосовно ОСОБА_4 суд позбавлений можливості перевірити, чи успішно ОСОБА_4 виконав покладені на нього обов'язки за вироком суду та довів своє виправлення.
До того ж, суд звертає увагу, що у разі винесення судом виправдувального вироку або закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, яке вчинене під час іспитового строку, орган пробації не позбавлений права повторно звернутися до суду з відповідним поданням про звільнення особи від призначеного судом покарання.
На переконання суду, хоч на час звернення з поданням і закінчився іспитовий строк призначений засудженому ОСОБА_4 за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2019, подання начальника Броварського районного відділу № 1 філії Державної установи « Центр пробації» у м. Києві та Київській області підполковника внутрішньої служби ОСОБА_7 про вирішення питання щодо звільнення засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку до прийняття рішення по вище вказаному кримінальному проваджені та твердження про те, що засуджений протягом іспитового строку не вчиняв нові кримінальні правопорушення, є передчасним.
За викладених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні подання органу пробації.
Обставини, на які посилається начальник Броварського районного відділу № 1 філії Державної установи « Центр пробації» у м. Києві та Київській області у своєму поданні, які зводяться до того, що протягом визначеного іспитового строку засуджений виконав покладені на нього обов'язки, а також на те, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду відповідно до ст. 62 Конституції України, а тому після закінчення іспитового строку суд має звільнити його від відбування призначеного покарання, не узгоджується із згаданими вимогами кримінального закону, а також з вимогами ч. 3 ст. 75 КК України, про те, що суд приймає рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання лише у разі, якщо засуджений протягом визначеного іспитового строку не тільки виконає покладені на нього обов'язки, а й насамперед не вчинить нового злочину.
Сама по собі відмова у задоволенні подання про звільнення особи від покарання не порушує прав ОСОБА_4 1 щодо презумпції невинуватості, про що йдеться в ст. 62 КУ, ч. 2 ст. 2 КК України та ст. 17 КПК України.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 75, ст. 78 КК України, ст. 165 КВК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні подання начальник Броварського районного відділу № 1 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області підполковника внутрішньої служби ОСОБА_3 про звільнення від призначеного покарання ОСОБА_4 , у зв'язку із закінченням іспитового строку, відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Баришівський районний суд Київської області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя В.Червонописький