№ 204/6508/13
№ 1-кп/204/131/21
підготовчого судового засідання
19 листопада 2021 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представника потерпілого - ОСОБА_4
адвоката - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12012040670000689 внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 29.12.2012 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Дагестан, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364-1 ч.2, 190 ч.4 КК України;
встановив:
У зв'язку зі зміною колегії суддів 06.10.2021 року, сторона захисту заявила клопотання про здійснення судового провадження суддею одноособово, з підготовчого судового засідання, яке задоволено судом.
В підготовчому судовому засіданні адвокат ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 заявив клопотання про повернення прокурору зазначеного обвинувального акту, як такого, що не відповідає вимогам КПК України та порушує право обвинуваченого на захист.
В обґрунтування клопотання зазначено, що обвинувальний акт, згідно вимог п.9 ч.2 ст.291 КПК України має містити дату та місце його складання та затвердження. Датою складання та затвердження обвинувального акту є 23 травня 2016 року, а місцем складання та затвердження такого акту вказано місто Дніпропетровськ. 19 травня 2016 року м. Дніпропетровськ відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1375-VІІІ «Про перейменування міста Дніпропетровськ Дніпропетровської області» перейменовано на місто Дніпро. Відповідно до п.2 цієї Постанови Верховної Ради України - ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття, тобто з 19 травня 2016 року. Таким чином, з 19 травня 2016 року м. Дніпропетровськ має офіційну назву м. Дніпро, а тому в обвинувальному акті місцем складання та затвердження обвинувального акту мало б бути вказано місто Дніпро, а не Дніпропетровськ. Невірне зазначення місця складання та затвердження обвинувального акту порушує вимоги п.9 ч.2 ст.291 КПК України.
Вимогами п.3 ч.2 ст.291 КПК України встановлено, що обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство). На початку обвинувального акту від 23 травня 2016 року потерпілою стороною зазначено - Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельного кооперативну № 68 «Мирний», а потім в цьому ж обвинувальному акті, так би мовити в уточнюючій частині обвинувального акту, зазначено вже про іншу потерпілу сторону, а саме - Дніпропетровську міську раду, а Обслуговуючий кооператив Житлово-будівельного кооперативну № 68 «Мирний» якимсь чином з обвинувального акту, як потерпілий, зник. Таким чином, в обвинувальному акті від 23 травня 2016 року в порушення п.3 ч.2 ст.291 КПК України не зазначені анкетні відомості кожного потерпілого.
Крім того, обвинувальний акт від 27.04.2021 року не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Так, відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Але всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт взагалі не містить формулювання обвинувачення. У даному обвинувальному акті викладені фактичні обставини, встановлені під час досудового розслідування та правова кваліфікація кримінального правопорушення.
Такі відомості, згідно до положень ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_6 за цим процесуальним рішенням (обвинувальним актом) фактично має статус підозрюваного, а не обвинуваченого. Викладення фактичних обставин провадження з підсумком про правову кваліфікацію дій ОСОБА_6 , як це зроблено в обвинувальному акті, не може замінити формулювання обвинувачення, передбаченого змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Вищезазначені обставини невідповідності обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК суперечать засаді верховенства права, закріпленої у ст. 8 КПК та практиці Європейського суду з прав людини (далі Суд), яка у відповідності до вимог ч. 2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження. "Формулювання обвинувачення", як складової частини обвинувального акта, має визначатися у логічному зв'язку з положеннями ст. 374 КПК України, які визначають вимоги до змісту вироку та оперують поняттям «формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним». Так, пунктом 2 частини 3 статті 374 КПК України встановлено, що у мотивувальній частині вироку в разі визнання особи винуватою зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинене певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК Кодексом.
Таким чином, на підставі встановлених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення з урахуванням п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, зміст формулювання обвинувачення, як складової частини обвинувального акта (п.5 ч.2 ст.291 КПК України), яке буде підлягати доведенню під час судового розгляду, має містити формулювання вчиненого особою діяння, передбаченого КПК України, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів його вчинення. В наявному обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. Ці недоліки не можуть бути усунутими під час судового розгляду. Більше того, як викладено вище, наведені недоліки обвинувального акту не дозволяють навіть розпочати судовий розгляд, тим більше - на засадах Верховенства права.
Сторона захисту вважає, що відсутній логічний зв'язок між тими чи іншими фактичними обставинами:
-«У листопаді місяці 2011 року … у директора ТОВ «Атлант» ОСОБА_6 , всупереч інтересам юридичної особи приватного права, виник злочинний намір, спрямований на зловживання своїми повноваженнями з метою отримання неправомірної вигоди …»;
-«Реалізовуючи свій злочинний намір, 29.09.2011 року директор «Атлант» ОСОБА_6 , … зазначив у позовній заяві недостовірні відомості»;
-«Після чого, продовжуючи зловживати своїми повноваженнями, завірив позовну заяву власним підписом та відтиском печатки ТОВ «Атлант» та надав для господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті»;
-«Продовжуючи свою злочинну діяльність … 14.09.2011 року ОСОБА_6 видав довіреність на представництво інтересів ТОВ «Атлант» - ОСОБА_7 …»;
-« ОСОБА_7 у ході судового розгляду було підтримано позовні вимоги у повному обсязі та надано документи, які отримані у директора ТОВ «Атлант» ОСОБА_6 на обґрунтування позовних вимог»;
-«10.11.2011 року Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 10/5005/13036/2011 … позовні вимоги директора ТОВ «Атлант» ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі …».
Крім того, сторона обвинувачення, виклавши в фактичних обставинах обвинувального акту (формулювання обвинувачення відсутнє) про недостовірні відомості у позовній заяві, які були внесені службовою особою ТОВ «Атлант» і стали підставою задоволення Господарським судом Дніпропетровської області позовних вимог, не зазначила в обвинувальному акті правову кваліфікацію такого кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частину статті) закону України про кримінальну відповідальність. Крім того, в обвинувальному акті також відсутнє і формулювання обвинувачення за даним кримінальним правопорушенням.
Таким чином, сторона захисту вважає, що обвинувальний акт від 23.05.2016 року, не відповідає вимогам КПК України і підлягає поверненню прокурору, оскільки обвинувальний акт грубо порушує право на захист ОСОБА_6 і зазначені порушення не можуть бути усунені під час судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні, сторона захисту в цілому підтримала клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з викладених підстав.
Представник потерпілого заперечував проти задоволення клопотання.
Прокурор заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту, вважав можливим призначити судовий розгляд на підставі наданого обвинувального акту.
Суд заслухавши думки сторін, при вирішенні клопотання, приходить до наступного.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов'язковими для їх виконання слідчим і прокурором.
Згідно п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Частиною 1 ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
Формулювання обвинувачення повинно ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо. Правова кваліфікація дій особи повинна містити не тільки посилання на окрему статтю та її частину, а й точне формулювання, зокрема об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак.
Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення щодо особи унеможливлює якісний і повний її захист.
Відповідно до п.13 ч.1 ст. 3 КПК обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом про кримінальну відповідальність, яке висунуте в порядку, встановленому цим кодексом.
Разом з цим ч.1 ст. 337 КПК передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в його межах, крім випадків, передбачених цією статтею.
Отже, розгляд справи без формулювання обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.
Відповідно до ч.3 ст. 374 КПК у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.
При цьому, за змістом п.5 ч.2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті Закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_6 , будучи директором ТОВ «Атлант», тобто службовою особою юридичної особи приватного права, з метою одержання неправомірної вигоди, а саме привласнення орендованого нежитлового приміщення, у листопаді 2011 року, здійснив зловживання службовими повноваженнями всупереч інтересам юридичної особи приватного права, що спричинило тяжкі наслідки, а також шахрайство, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, в особливо великому розмірі, а саме шляхом звернення до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про визнання в порядку набувальної давності права власності на вказане приміщення, «укривши від суду факт того, що ЖБК № 68 «Мирний» володіє зазначеним приміщенням, а також факт укладання договорів оренди на нежитлові приміщення між ЖБК № 68 «Мирний» та ТОВ «Атлант», тобто зазначив у позовній заяві недостовірні дані». 10.11.2011 року Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 10/5005/13036/2011 за позовом ТОВ «Атлант» до Дніпропетровської міської ради, на підставі наданих позивачем документів, було винесено рішення, яким визнано за ТОВ «Атлант» в порядку набувальної давності право власності на нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 10. Після чого, ОСОБА_6 здійснив державну реєстрацію речових прав на вказане нерухоме майно, в результаті чого Дніпропетровській громаді в особі Дніпропетровської міської ради було спричинено матеріальних збитків в особливо великих розмірах.
Таким чином, при викладенні фактичних обставин кримінальних правопорушень, прокурором в обвинувальному акті чітко не зазначено, суб'єктивну та об'єктивну сторони складу злочину, яким чином ОСОБА_6 діяв всупереч інтересам юридичної особи приватного права, в чому полягає шахрайство шляхом обману, які дії обвинуваченого відповідають такій кваліфікуючій ознаці, враховуючи, що набуття права власності відбулося шляхом звернення з позовом до суду, та які саме недостовірні відомості було зазначено ним у позовній заяві.
Формулювання обвинувачення взагалі відсутнє в обвинувальному акті, яке б мало містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Такі суперечності та невідповідності, неповнота обов'язкових ознак на думку суду, позбавляють суд можливості роз'яснити обвинуваченому суть обвинувачення у відповідності до вимог ст.348 КПК України.
Європейський суд з прав людини у справі "Абрамян проти Росії" від 9 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. "а" п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню "обвинувачення" особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту "а" п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі "Даллос проти Угорщини", п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом "b" п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі "Пелісьє та Сассі проти Франції").
Таким чином, обвинувальний акт, який не містить чіткого, конкретного формулювання обвинувачення, призведе до порушення права обвинуваченого на захист та позбавляє суд можливості роз'яснити йому суть обвинувачення, що гарантує обвинуваченому право захиститися від чітко сформованих інкримінованих обставин вчинення злочину та залежно від цього обрати певну лінії захисту.
Недотримання вказаних вимог закону при складанні обвинувального акту порушує засади кримінального провадження, зокрема принципу верховенства права та законності, які застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини; а також виключає можливість визначення судом меж пред'явленого обвинувачення та роз'яснення обвинуваченому суті обвинувачення до початку дослідження доказів у судовому засіданні.
Відповідно до ст.337 КПК України, суд не вправі, за результатами судового розгляду, змінити обвинувачення на таке, що істотно відрізняється від пред'явленого, а також, не вправі за власною ініціативою в будь-який спосіб поставити питання про таку зміну обвинувачення. Недодержання судом зазначених вимог кримінально-процесуального закону, є порушенням права на захист.
Крім того, слушними є посилання сторони захисту щодо невірного зазначення місця складання та затвердження обвинувального акту.
Таким чином, наразі наданий обвинувальний акт від 23.05.2016 року, не відповідає вимогам КПК України, тому підлягає поверненню прокурору, оскільки зазначені порушення не можуть бути усунені під час судового розгляду.
Керуючись ст. ст. 291, 293, 314, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд
постановив:
Клопотання адвоката про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12012040670000689 внесений в Єдиний реєстр досудових розслідувань 29.12.2012 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364-1 ч.2, 190 ч.4 КК України, повернути прокурору Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , для усунення виявлених недоліків, протягом десяти діб, після набрання чинності ухвали.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1