1/2327
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ № 640/29031/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову ОСОБА_1 в перерахунку його пенсії, викладене у листі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 24 травня 2021 року за № 2600- 0209-8/83417;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку 90 % від розміру заробітної плати, визначеного у довідці Прокуратури міста Києва від 11 березня 2020 № 18/153, без обмеження граничного розміру пенсії з 13 грудня 2019 року та з урахуванням раніше проведених виплат.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірних дій суб'єкта владних повноважень пов'язаних з відмовою у перерахунку пенсії на підставі поданої заяви про перерахунок.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Позивач зазначає, що 13 грудня 2019 року рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим у позивача з'явились підстави для перерахунку пенсії.
На підставі викладеного вище рішення органами прокуратури було складено та видано оновлену довідку для перерахунку пенсії позивача, з зазначенням розміру заробітної плати та інших виплат, передбачених чинним законодавством, яку позивачем було подано до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Однак, відповідачем було відмовлено в здійсненні перерахунку та виплаті пенсії на підставі оновленої довідки, що на переконання позивача порушує його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення.
Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись с викладеними позивачем у позовній заяві аргументами та доводами, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Представник відповідача зазначає, що в листопаді 2020 року позивач звернувся до Головного управління із заявою, щодо перерахунку пенсії згідно статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
У відзиві на позову заяву, представник відповідача зазначає, що так, 13 грудня 2019 року Другим Сенатом Конституційного Суду України було прийнято Рішення № 7-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України положення частини 20 статті 86 Закону № 1697, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. У своєму Рішенні № 7-р Конституційний Суд України визначив порядок виконання цього Рішення до врегулювання Верховною Радою України вказаного питання на законодавчому рівні, вказавши, що частина двадцята статті 86 Закону № 1697 не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, натомість застосуванню підлягає частина двадцята статті 86 Закону № 1697 в первинній редакції. Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону № 1697 зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За твердженнями представника відповідача, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, пенсійний орган діяв у межах та відповідно до вимог чинного законодавства.
Керуючись вищевикладеним аргументами представник пенсійного органу просив відмовити у задоволенні позовних вимог викладених позивачем у адміністративному позові.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та починаючи 1998 року отримує пенсію за вислугою років згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789, яка призначена останньому у розмірі 90 % від середньомісячного заробітку.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7- р(1І)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетних фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Надалі, на підставі вказаних вище рішень Конституційного Суду України, заробітну плату прокурора було приведено у відповідність до статті 81 Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку із чим відбулося її підвищення, у відповідності до чого уповноваженим органом позивачу було видано оновлену довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії.
Враховуючи викладені вище обставини, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно з оновленою довідкою про заробітну плату.
Однак, листом Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві від 24 травня 2021 року за № 2600-0209-8/83417 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії за наданою уповноваженим органом оновленої довідки.
У зв'язку з вищевикладеним та вважаючи дії пенсійного органу, які полягають у непроведені позивачу перерахунку пенсії на підставі його заяви протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (надалі - Закон України «Про прокуратуру»).
Із набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, крім, зокрема, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1.
До скасування вищевказаних норм, стаття 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII передбачала, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII внесено зміни до Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII та Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII, визначивши, що з 01 січня 2015 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 18 ст. 50-1 та ч. 20 ст. 86 відповідно).
Водночас, суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018 (2413/18, 2807/19) (надалі - рішення № 7-р(ІІ)/2019) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
При цьому, пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього рішення:
- частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;
- частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
У своєму рішенні № 7-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України також зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
Судом в свою чергу враховується, що частина 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII у первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Однак, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься в статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII.
Як було зазначено судом вище, у пункту 2 резолютивної частини рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Отже, виходячи з аналізу викладеного вище, суд приходить до висновку, що відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року, а тому Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII з вказаної дати не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.
Проте, з аналізу матеріалів справи судом встановлено, що пенсійним органом було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про перерахунок пенсії з мотивів того, що довідка містить складові і розміри заробітної плати, обчислені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657, а не постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року №1155.
Суд зауважує, що відповідач безпідставно послався у своїй відмові на постанову Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155, яка не була підставою для видачі позивачу нової довідки.
Як вбачається, оспорювана відмова прийнята відповідачем не з тих підстав, які передбачені законодавством і на які послався позивач та не відповідає висновкам Верховного Суду у зразковій справі № 560/2120/20.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною оспорюваної відмови.
При цьому, суд зауважує, що доводи пенсійного органу про те, що після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019, тобто після 13 грудня 2019 року, нормативно-правового акта про підвищення заробітної плати працівникам органів прокуратури не ухвалено, а тому немає підстав для перерахунку пенсії, є помилковими та не доводять правомірності його дій, оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Така бездіяльність уряду була предметом розгляду в судах.
Верховний Суд в постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 826/8546/18 звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII покладено саме на уряд.
Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ, та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Проте рішення суду Кабінетом Міністрів України виконано не було.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами ПФУ перерахунку зазначених пенсій, у тому числі й пенсії позивача.
Реалізація його права була забезпечена саме Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019.
Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про те, що для реалізації пенсіонерам права на перерахунок пенсії, визначеного статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (у редакції, чинній з 13 грудня 2019 року), обов'язковою умовою є прийняття урядом нової постанови про підвищення заробітної плати працівникам прокуратури, є хибним з огляду на те, що на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці чинних працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів. Така нерівність має усуватись ПФУ шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року
Крім того, суд зауважує, що Постанова № 657 є чинною, а тому немає підстав для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати працівників прокуратури».
Таким чином, виходячи з аналізу викладеного вище суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII на підставі довідки Прокуратури міста Києва від 11 березня 2020 року № 18/153, з виплатою різниці між сумами нарахованої та фактично отриманої пенсії.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у справі № 560/2120/20, адміністративне провадження № Пз/9901/9/20, за результатами зразкової справи, що відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для врахування судом відповідних правових висновки Верховного Суду, викладених у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Велика Палата Верховного Суду вирішуючи зразкову справу № 560/2120/20, адміністративне провадження № Пз/9901/9/20 зазначила:
«Це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є: вимога зобов'язати відповідача перерахувати пенсію відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ або статті 86 Закону №1697-VII; звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії після 13 грудня 2019 року .
Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права: а) позивачем є особа, яка отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 1789-ХІІ або Закону № 1697-VII; б) предметом спору є перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII після ухвалення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019.
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, можуть впливати істотні розбіжності у фабулах справ.
Крім того, суд вважає недоречними посилання скаржника на те, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України після винесення Рішення КСУ № 7-р(ІІ)/2019 ПФУ не збільшувалися, виплата пенсій, зокрема призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру», здійснюється з урахуванням пунктів 20, 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України в межах бюджетних призначень, оскільки вимога позивача ґрунтується на чітких законодавчих положеннях. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що державні органи не можуть посилатись на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (зокрема, рішення у справах «Бурдов проти Росії», «Сук проти України»)».
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даному випадку, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, суд, в частині позовних вимог щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести позивачу перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки, без обмеження максимального розміру, вважає за необхідне відмовити, оскільки, дані вимоги є передчасними та звернені на майбутнє.
До аналогічного правового висновку дійшов, також, Шостий апеляційний адміністративний суд у постановах від 27 травня 2021 року у справі № 640/21182/20, від 24 червня 2021 року у справі № 640/10938/20, від 26 липня 2021 року у справі № 640/8586/20.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову ОСОБА_1 в перерахунку його пенсії, викладену у листі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 24 травня 2021 року за № 2600-0209-8/83417 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з розрахунку розміру заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури міста Києва від 11 березня 2020 № 18/153, з 13 грудня 2019 року та з урахуванням раніше проведених виплат.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 1 816,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 1 271,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову ОСОБА_1 в перерахунку його пенсії, викладену у листі Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 24 травня 2021 року за № 2600-0209-8/83417.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, улиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з розрахунку розміру заробітної плати, визначеної у довідці Прокуратури міста Києва від 11 березня 2020 № 18/153, з 13 грудня 2019 року та з урахуванням раніше проведених виплат.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 271,20 грн (одна тисяча двісті сімдесят одна гривня 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, улиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова