ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ №640/8092/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0036302414 від 21 січня 2021 року, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність оскаржуваного рішення, оскільки відповідачем не вірно розраховано суму штрафної санкції, у зв'язку з тим, що позивачем вчасно сплачувались авансові внески, окрім одного місяця - січня 2018 року, крім того відповідачем прийнято оскаржуване рішення за результатами камеральної перевірки, а повинна бути проведена документальна.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що позивачем з пропущенням строку сплачено авансові платежі, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Позивач надав відповідь на відзив, в якій заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив позовні вимоги задовольнити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві на підставі підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету єдиного податку ФОП ОСОБА_1 за 2018-2020 роки, за результатами якої було складено акт від 24 грудня 2020 року №14401/Ж5/26-15-33-15-11/ НОМЕР_1 .
Як свідчать обставини та матеріали справи, ФОП ОСОБА_1 порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з єдиного податку протягом строків, визначених пунктом 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, встановлено порушення термінів сплати авансових внесків по єдиному податку протягом строків, визначених пунктом 295.1 статті 295 Податкового кодексу України, встановлено порушення термінів сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з єдиного податку протягом строків, визначених пунктом 57.3 статі 57 Податкового кодексу України.
За результатами розгляду матеріалів перевірки ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2021 року №0036302414 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 50% у сумі 2978,40 грн.
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку нарахування і строків сплати єдиного податку та застосування фінансових санкцій за їх порушення регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
Як зазначено в статті 1 Податкового кодексу України, саме Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до статті 75 Кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до Акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу).
Враховуючи вищенаведене, суд не приймає доводи позивача стосовно позиції, що контролюючим органом неправомірно проведено камеральну перевірку замість документальної, оскільки в предмет камеральної перевірки входить перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 36.1 статті 36 Кодексу визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи (пункт 36.3 статті 36 Податкового Кодексу України).
Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Кодексу відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 33 Податкового кодексу України податковим періодом визнається встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбуваються обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.
Податковий період може складатися з кількох звітних періодів.
Базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податком декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.
Згідно з пунктом 34.1 статті 34 ПК України податковим періодом може бути календарний рік, календарне півріччя, календарні три квартали; календарний квартал; календарний місяць, календарний день.
Як встановлено під час перевірки ФОП ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування, останнім здійснено нарахування авансових внесків по єдиному податку (II група), зокрема у 2018 році - 744,60 грн.. по термінах сплати не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.
На підставі аналізу даних в ІКП ФОП ОСОБА_1 по платежу «єдиний податок» встановлено, що сплата єдиного податку за січень 2018 року (термін сплати 20 січня 2018 року) відбувалась частково: необхідний платіж 744,60 грн., а фактично сплачено 640,00 грн., що призвело до виникнення податкового боргу.
В той же час, в подальшому позивачем сплачувались авансові платежі у розмірі 744,60 грн. кожного місяця, що не заперечується відповідачем.
Проте, наявну недоплату (податковий борг) за січень 2018 року позивачем погашено лише у серпні 2018 року.
З даного приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 122.1 статті 122 Податкового кодексу України несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.
Тобто, така фінансова санкція застосовується незалежно від розміру фактично сплаченого такого податку за умови, що сплата мала місце не в повному обсязі або з порушенням строків.
А тому доводи позивача щодо невірно розрахованої суми штрафної санкції також не находять свого підтвердження у чинному законодавстві.
Відповідно до підпункту 2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої групи є календарний рік (абзац 2 пункту 294.1 статті 294 Кодексу).
Відповідно до пункту 296.2 статті 296 Кодексу платники єдиного податку другої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу. Така податкова декларація подається, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.
Як встановлено пунктом 296.7 статті 296 Кодексу, податкова декларація складається наростаючим підсумком з урахуванням норм пунктів 296.5 і 296.6 цієї статті. Уточнююча податкова декларація подається у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 295.1 статті 295 Кодексу визначено, що платники єдиного податку другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.
Нарахування авансових внесків для платників єдиного податку другої групи здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати непрацездатності (пункту 295.2 статті 295 Кодексу).
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 300.1 статті 300 Кодексу платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Зазначене свідчить, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21 січня 2021 року №0036302414 про застосування до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 2978,40 грн. є правомірним і скасуванню не підлягає.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Судові витрати відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко