г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3995/20
Номер провадження 2/213/321/21
01 грудня 2021 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - Князєвої Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ємельянцевої Т.С.,
представника позивача - ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, з урахуванням змін і доповнень, посилаючись на те, що 06 листопада 2020 він дізнався, що приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. відкрито виконавче провадження №63439407 з примусового виконання виконавчого напису №1606 від 05 жовтня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Секістовою Т.І. про стягнення з нього на користь відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 90 922,81 грн. Зазначає, що кредитний договір було укладено з АТ «Альфа-Банк», що відступило право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи», що в свою чергу відступило - ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА». Про зазначені договори позивачу відомо не було. Крім того, згідно з рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2015 року у цивільній справі №213/2270/15-ц за позовом ПАТ «Альфа-Банк» з нього стягнуто 33 169,26 грн. Оскільки АТ «Альфа-Банк» скористалося своїм правом згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, умови кредитного договору він виконав в повному обсязі, тому вимоги відповідача є необґрунтованими, а всі договори відступлення права вимоги є незаконними. Зазначає, що після закінчення строку дії кредитного договору проценти та пеня не нараховуються. Вважає, що виконавчий напис вчинено таємно, без попередження, без направлення письмової вимоги та без надання нотаріусу документів, що підтверджують безспірність суми боргу, а також без дотримання вимог Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Постанови КМУ від 29 червня 1999 року №1172. Крім того, виконавчий напис вчинено не на документі, що встановлює заборгованість. Просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача 5 705,13 грн стягнутих з нього коштів на підставі оскаржуваного виконавчого напису.
Позивач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом постановлена ухвала про розгляд справи без участі позивача.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, підтвердила всі обставини, які викладені в позовній заяві. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином Надав відзив, в якому зазначає, що відповідачем нотаріусу були надані документи, які підтверджують безспірність заборгованості, а позивачем не зазначено жодної обставини, яка б свідчила про протилежне. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у позові. Судом постановлена ухвала про розгляд справи без участі представника відповідача.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом постановлена ухвала про розгляд справи без її участі.
Третя особа у справі - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Секістова Т.І. у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала пояснення, відповідно до яких, нею, 05 жовтня 2020 року був вчинений виконавчий напис №1606 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 90 922,81 грн. Вказує, що вчинений виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізовувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Просить розглянути справу без її участі.
Представник третьої особи - Акціонерного товариства «Альфа-Банк» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Судом постановлена ухвала про розгляд справи без його участі.
Ухвалою суду від 23 листопада 2020 року зазначену позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 30 листопада 2020 року позовну заяву повторно залишено без руху.
Ухвалою суду від 15 грудня 2020 року відкрито провадження у справі, забезпечено позов та витребувано докази.
Ухвалою суду від 17 травня 2021 року з третьої особи стягнуто штраф.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження у справі, призначено судовий розгляд.
Вислухав представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 жовтня 2015 року у справі №213/2270/15-ц з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором №5004922109 від 11 червня 2014 року у розмірі 25 459,65 грн, що підтверджується копією цього рішення (а.с.11).
05 жовтня 2020 року за №1606 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Секістовою Т.І. вчинено виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», яке є правонаступником ТОВ «ФК «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», яке в свою чергу є правонаступником ТОВ «Кредитні ініціативи», якому право вимоги відступило АТ «Альфа-Банк» заборгованості за кредитним договором №500492109 від 11 червня 2014 року у розмірі 90 922,81 грн (а.с.10).
29 жовтня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. відкрито виконавче провадження №63439407 з примусового виконання виконавчого напису №1606 від 05 жовтня 2020 року (а.с.13).
07 листопада 2020 року у вказаному виконавчому провадженні винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с.14-16).
Як видно із довідки №10/849 від 15 лютого 2021 року в листопаді 2020 року із заробітної плати позивача було утримано 5 705,13 грн за виконавчим провадженням №63439407 (а.с.155).
Відповідно до копій документів, направлених до суду приватним нотаріусом Секістовою Т.І., підставою вчинення нею виконавчого напису №1606 від 05 жовтня 2020 року стала заява ТОВ «Вердикт Капітал» про вчинення виконавчого напису на кредитному договору №500492109 від 11 червня 2014 року (а.с.158-159).
Згідно заяви про вчинення виконавчого напису до заяви були додані: кредитний договір №500492109 від 11 червня 2014 року, укладений між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 (а.с.157); копія претензії до боржника та копія реєстру відправлення рекомендованих листів (а.с.160,162); розрахунок заборгованості (виписка з особового рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 за період з 16 січня 2019 року по 11 березня 2020 року) (а.с.161).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч.1, ч.5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Судом досліджені всі докази надані сторонами, клопотань про витребування та дослідження інших доказів до суду не надходило. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини, які виникли з приводу законності вчинення виконавчого напису нотаріуса.
Статями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому, цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи з правового аналізу вказаних норм можна стверджувати, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
З огляду на вказане та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року № 996-XIV. Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо, однак жоден із перелічених документів приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису не було надано, що видно із копії заяви відповідача на вчинення виконавчого напису, наданої суду приватним нотаріусом.
Надана відповідачем приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису виписка з особового рахунку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 за період з 16 січня 2019 року по 11 березня 2020 року не містить строків погашення заборгованості, щомісячне нарахування суми простроченого тіла кредиту та заборгованості по пені, на стягнення яких вчинено виконавчий напис. Тому такі розрахунки не можуть вважатися документами, дослідивши які нотаріус вчиняє виконавчий напис про стягнення заборгованості в безспірному порядку.
Період стягнення заборгованості, який вказаний у виконавчому написі значиться з 16 січня 2019 року по 11 березня 2020 року та ніяким іншим документом не підтверджено.
З огляду на вказане, приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису не мав можливості з поданих стягувачем документів перевірити факт наявності заборгованості, дату її виникнення, період стягнення боргу.
Крім того, суду не надано доказів того, що приватним нотаріусом при вчинені спірного виконавчого напису було перевірено отримання відповідачем право вимоги до позивача за кредитним договором, оскільки із переліку документів в додатку, який зазначений в заяві стягувача про вчинення виконавчого напису договори відступлення прав вимоги не надавались.
Відповідно до пункту 2.3 глави 16 розділу II Порядку №296/5 передбачено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору, здійснюється нотаріусом після спливу 30 днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Із наданих суду матеріалів не видно, що боржнику завчасно направлялось повідомлення - письмова вимога про усунення порушень, оскільки як видно з поштового чеку остання була направлена боржнику за 4 дні до вчинення виконавчого напису, а тому не підтверджено обізнаність позивача про розмір заборгованості до вчинення виконавчого напису нотаріусом.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
У висновку, викладеному в постанові Великої палати Верховного суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17 вказано, що нотаріуси позбавлені можливості вчиняти виконавчі написи за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими, оскільки останні не входять до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку.
З матеріалів справи не видно, що при вчиненні виконавчого напису нотаріусом дотримано Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: виконавчий напис вчинено на стягнення заборгованості за нотаріально посвідченим договором після спливу 30 днів з моменту повідомлення боржника про усунення порушень та було встановлено, що заборгованість є безспірною.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Отже твердження позивача про те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений в порушення вимог законодавства, а тому не підлягає виконанню, слід вважати доведеним через відсутність документів, які б підтвердили зворотнє та відсутність спростування цього твердження відповідачем.
Щодо стягнення з відповідача ТзОВ «Вердикт Капітал» коштів у сумі 5 705,13 грн, які були стягнуті із заробітної плати позивача на підставі оскаржуваного виконавчого напису, суд вказує на таке.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Суд зауважив, що загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі №6-2978цс15 та від 03 червня 2016 року у справі №6-100цс15.
В даному випадку, правовою підставою набуття ТзОВ «Вердикт Капітал» 5 705,13 грн, став спірний виконавчий напис нотаріуса №1606 від 05 жовтня 2020 року, який виконанню не підлягає. Тому, правова підстава для отримання відповідачем 5 705,13 грн відпала, і вказані кошти підлягають поверненню позивачу, відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України.
З урахуванням вищенаведеного, оцінюючи, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, у зв?язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою суду від 15 грудня 2020 року шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений при подачі позовної заяви та заяви про забезпечення позову, на загальну суму 2 232,63 грн.
Позивач просить стягнути понесені ним витрати на правову допомогу, що складають
5 712,20 грн, проте на підтвердження обсягу наданих послуг доказів суду не надав.
Тому в частині стягнення понесених витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне відмовити.
Керуючись ст. 18 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 12, 13, 76, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та повернення стягнення грошових коштів, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1606 від 05 жовтня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Секістовою Тетяною Іванівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором №500492109 від 11 червня 2014 року у розмірі 90 922,81 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 5 705 (п'ять тисяч сімсот п'ять) грн 13 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 232 (дві тисячі двісті тридцять дві) грн 63 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
вул. Кудрявський Узвіз, буд.5Б, м. Київ, ЄДРПОУ 36799749.
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, вул. Старокозацька, буд.38, м. Дніпро.
Третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Секістова Тетяна Іванівна, вул. Гетьмана, буд.36, прим.4А, м. Київ.
Третя особа: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», вул. Велика Васильківська, буд.100, м. Київ, ідентифікаційний код 23494714.
Дата складення повного тексту судового рішення - 01 грудня 2021 року.
Суддя Н. В. Князєва