ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 листопада 2021 року м. Київ № 640/17364/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., за участі секретаря судового засідання Морозової Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДМЕТАЛ2017»
доГоловного управління ДПС у м. Києві ВП
про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Пр-к позивача, Вінокурова Р.О.;
Пр-ки відповідача, Пущук М.В., Вишняк М.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДМЕТАЛ2017» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом, в якому просить:
1) визнати протиправними дії ГУ ДПС у м. Києві щодо призначення та проведення перевірки у період з 24.02.2021 по 10.03.2021, яка була оформлена актом перевірки № 2150/26-15-07-02-03-17/41270209 від 17.03.2021;
2) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 15.04.2021 №№ 00290770702, 00290780702.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2021 відкрито загальне провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 28.10.20210 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначає, що не погоджується з висновками Акта перевірки щодо порушення відповідних положень Податкового кодексу України, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві, який наявний в матеріалах справи. Посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено безтоварність господарської операції між позивачем і ТОВ «Буд-Планета». А тому правочини, що укладені між позивачем і таким контрагентами не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє право на формування показників податкової звітності на підставі безтоварних господарських операцій.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,
15 квітня 2021 року відповідачем на підставі акта перевірки №21507/26-15-07-02-03-17/41270209 від 17.03.2021, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення:
- №00290780702, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 85.2, 198.1 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2020 року в сумі 113 266 грн;
- №00290770702, яким позивачу за порушення п.п.44.1, 44.6, 85.2, 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» всього в розмірі 1 583 128,00 грн.
Не погоджуючись із правомірністю дій контролюючого органу щодо призначення та проведення перевірки, як наслідок, обґрунтованістю спірних ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить його задовольнити.
Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту
Згідно пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 200.1 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 Податкового кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.
Поряд з цим, згідно абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, формування податкового кредиту з податку на додану вартість має бути фактично здійснене і підтверджене належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з контрагентами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Передумовою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про безтоварність (фіктивність) господарських операцій між позивачем і ТОВ «Буд-Планета» в рамках договору від 07.10.2020 №07/10-20.
Як встановлено судом під час розгляду справи, 07.10.2020 між позивачем (Покупець) і ТОВ «Буд-Планета» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу обладнання, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити за нього оплату.
Продавець передає Товар Покупцю протягом 30 календарних днів з дня підписання даного Договору. Поставка Товару здійснюється на умовах DAP згідно з Міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів «ІНКОТЕРМС-2010» (в редакції 2020 p.), якщо інші умови поставки не передбачені в специфікації яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Моментом переходу до Покупця права власності на товар за цим Договором вважається дата фактичної передачі Товару Покупцеві в Пункті доставки товару за видатковою накладною.
На підтвердження товарності даного договору позивачем до матеріалів справи надано копії видаткових накладних (а.с.68-76 том 1), згідно яких на користь позивача спірним контрагентом було поставлено верстати, компресор, гільйотинні ножиці, прокатний стан, тощо, в кількості 9 одиниць.
На неодноразові вимоги суду, позивачем жодних інших бухгалтерських, перевізних документів, складських документів до матеріалів справи надано не надано. Представник позивача в судовому засіданні зазначила, що інших документів по спірній операції у позивача немає.
Визначаючись із належністю документального підтвердження спірної господарської операції, суд зазначає наступне.
Delivered at Place, скорочено (Постачання в місці призначення) - одна з умов (термінів) Інкотермс, що означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення.
На переконання суду, при придбанні подібного виду товару, суб'єкт господарювання, виходячи із ділової мети власної діяльності, використовує верстати, компресори, гільйотинні ножиці, прокатний стан, тощо: 1) або в рамках безпосередньо власної господарської діяльності, як основні засоби; 2) або з метою подальшого продажу третім особам для отримання економічних вигод.
За загальним правилом, згідно П(с)БО 7 «Основні засоби», облік основних засобів здійснюється в наступній послідовності: визначання виду активу, до якого належить об'єкт, що надійшов (основні засоби, малоцінні необоротні матеріальні активи); формування первісної вартості об'єкта; визначення вартості об'єкта, яка амортизується, та ліквідаційної вартості; визначення групи основних засобів, до якої належить об'єкт; встановлення строку корисного використання об'єкта; введення об'єкта в експлуатацію.
Придбані за грошові кошти ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка включає витрати, перелічені в п. 8 П(С)БО 7.
При передачі (введенні) в експлуатацію ОЗ вчиняються проводки: Дт 10 (відповідний субрахунок) - Кт 152 (безпосередньо для ОЗ); Дт 11 (відповідний субрахунок) - Кт 153 (для інших необоротних матеріальних активів).
При цьому, відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за № 892/4185, за дебетом рахунку 10 «Основні засоби» відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів на баланс підприємства.
В матеріалах справи відсутні докази змін у бухгалтерському обліку позивача через придбання вказаних верстатів - наявності верстатів на балансі підприємства, як основних засобів, за результатами оформлення видаткових накладних. Одночасно в матеріалах справи відсутні розпорядчі документи директора позивача (накази) з питань прийняття і введення в експлуатацію верстатів.
Дійсно, можливо припустити, що зазначені верстати придбавались позивачем як товар з метою подальшої реалізації третім особам для отримання певних економічних вигод.
Товари належать до запасів підприємства і обліковуються згідно з П(С)БО 9 «Запаси».
Питання оцінки запасів та обліку їх надходження розглянуто у розділі 2, параграф 3 вказаного П(С)БО. До вартості товарів при їх придбанні включаються суми, сплачені постачальникам, суми ввізного мита, транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) тощо.
В оптовій торгівлі товари обліковують на субрахунку 281 «Товари на складі», в роздрібній - на рахунку 282 «Товари в торгівлі». В роздрібній торгівлі можуть використовуватися обидва субрахунки: 281 - для обліку товарів на складі підприємства роздрібної торгівлі, 282 - для обліку товарів у торговому залі.
Надходження товарів, як і інших запасів, оформлюється первинними документами: накладна, рахунок-фактура, прибутковий ордер, платіжна вимога-доручення, податкова накладна тощо. При цьому, відповідальною на підприємстві особою здійснюється приймання товарів за кількістю і якістю.
Регістром аналітичного обліку з обліку товарів на складі є картка складського обліку.
В підтвердження фактичності оприбуткування товарів на складі, позивач до матеріалів справи не надав роздруківок по рахунку 28/відповідних субрахунках. Не надав також позивач і карток складського обліку, що в сукупності свідчить про не підтвердження документально наявності товарів на складі позивача на дати, що вказані у видатковий накладних.
Представник позивача не пояснив суду, яким чином обліковувалось надходження та подальший рух придбаного товару виключно на підставі видаткових накладних.
За таких обставин, надані до матеріалів справи копії видаткових накладних відхиляються судом як доказ поставки (в т.ч. перевезення товару), адже за умови відсутності доказів змін в активах підприємства, дані документи не є належними доказами правомірності формування показників бухгалтерського обліку, на підставі якого власне і формується податковий облік.
До того ж, всі без виключення видаткові накладні не містять ідентифікації осіб, яка їх підписала від позивача і постачальника, що також позбавляє суд можливості допитати невстановлених осіб в якості свідків на предмет фактичності здійснення поставки товарів.
Посилання відповідача на відсутність ТТН, судом відхиляються з огляду на суть умов поставки DAP.
У той же час, судом відхиляються доводи позивача про те, що на час виписки видаткових накладних у нього не було приміщення для зберігання верстатів, а тому верстати були передані в оренду ТОВ «Монтажбуд77» (а.с.80 том1), оскільки, по перше, видаткові накладні датовані жовтнем 2020 року, а акт прийому обладнання по договору оренди (а.с.83 том 1) лютим 2021 року, а по друге представник позивача не зміг пояснити суду, де знаходились фізично верстати в цей проміжок часу, на підставі яких документів здійснювалось їх переміщення, хто був за них відповідальний, при тому що облік верстатів як основних засобів або запасів не здійснювався.
Враховуючи наведене в сукупності суд приходить до висновку про відсутність об'єкта оподаткування ПДВ в рамках спірних правовідносин, внаслідок чого позивач позбавлений права на податкові вигоди у формі податкового кредиту через відсутність належних і допустимих доказів правомірності його формування.
Посилання позивача на процедурні порушення проведення контрольного заходу судом відхиляються, адже у своїй постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 (провадження № 11-109апп21) Велика Палата ВС вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за підсумками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Матеріали справи не містять доказів того, що не підписання акта перевірки одним з інспекторів, який перебував на лікарняному або направлення повідомлення про невиїзну перевірку в перший день її проведення вплинули на правильність висновків контрольного заходу, адже позивач не був позбавлений можливості надати всі необхідні документи на підтвердження правомірності формування показників податкової звітності.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БУДМЕТАЛ2017» (код 41270209, адреса: 03190, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЧЕРНЯХОВСЬКОГО, будинок 16/30, офіс 5).
ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДПС У М. КИЄВІ (04116, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне рішення складено 30.11.2021
Суддя П.О. Григорович