справа № 208/2620/21
№ провадження 2/208/1271/21
Іменем України
04 жовтня 2021 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Грищенко О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивує тим, що між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 04.06.2015 року, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 18 027,36 грн. зі сплатою 18.00% річних за користування кредитом. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.07.2016 року, було стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 38 726,32 грн., вирішено питання про відшкодування судових витрат. Винесення рішення Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.07.2016 року не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання. Позивач зазначає, що у банку виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. Представник позивача зазначає, що оскільки, з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.07.2016 року, тобто за період з 04.06.2015 року по 18.05.2016 року, то за період після подання позовної заяви з 17.05.2016 по 22.02.2021 року відповідач має заборгованість у розмірі - 10 389,19 грн., яка складається з наступного:
- 7 985,65 - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання;
- 2 403,54 - 3% річних від простроченої суми.
Представник позивача просить суд розглядати справу за відсутністю представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини не явки до суду не повідомив.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ухвалою суду 05 травня 2021 року відкрито провадження по справі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.07.2016р. у справі №208/3126/16-ц, було стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 38 726,32 грн., вирішено питання про відшкодування судових витрат.
Оскільки, з відповідача було стягнено заборгованість за кредитним договором за період з дати укладання кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04.07.2016 року тобто за період з 04.06.2015 року по 18.05.2016 року, то за період після подання позовної заяви з 17.05.2016 по 22.02.2021 року відповідач має заборгованість у розмірі - 10 389,19 грн., яка складається з наступного:
- 7 985,65 - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання;
- 2 403,54 - 3% річних від простроченої суми.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або не грошовим.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Тобто нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції не є штрафними санкціями, а засобом захисту коштів кредитора від знецінення, оскільки передбачена законом, а не договором.
За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
Під індексом інфляції розуміється показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, отже норма ЦК України, яка регламентує сплату індексу інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання, поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 101%.
На цій підставі, AT КБ «Приватбанк» здійснено нарахування 3% річних та індексу інфляції, що полягає в компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати. Розмір заборгованості відповідно до розрахунку виконаного AT КБ «Приватбанк» за період з 17.05.2016 р. по 22.02.2021 р. складає 10 389,19 грн., з яких: розрахована сума за ставкою 3% річних 2 403,54 грн.; індекс інфляції 7 985,65 грн.
Наданий розрахунок позивачем суд приймає до уваги, оскільки останній відповідає нормам закону.
Суд враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 та 27 квітня 2018 року у справах № 910/16945/14 та № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року у справі № 918/117/18, від 30 січня 2019 року у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 924/312/18, про те, що невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
На підставі досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 заборгованість за кредитним договором №SAMDNWFC00017640743 від 04.06.2015 року:
- 7 985 (сім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 65 коп. - індекс інфляції за прострочення виконання зобов'язання;
- 2 403 (дві тисячі чотириста три) грн. 54 коп. - 3% річних від простроченої суми.
- 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору.
Усього: 12 659 (дванадцять тисяч шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 19 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Згідно до п.п.15.5 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, тобто через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Похваліта С. М.