1/2269
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ № 640/26974/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25 серпня 2021 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 10 серпня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 06 серпня 2021 року № 426, починаючи з 19 лютого 2020 року з розрахунку 90 % від заробітної плати працюючого судді Святошинського районного суду міста Києва без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з урахуванням фактично виплачених сум.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірних дій суб'єкта владних повноважень та не перерахунку пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що останній є суддею у відставці Святошинського районного суду міста Києва, а тому, враховуючи рішення Конституційного суду України від 18 лютого 2020 № 2-р/2020, збільшився розмір суддівської винагороди, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, зазначеної у довідці виданої територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві № 426 від 06 серпня 2021 року розмірі 90 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Не погоджуючись з викладеними позивач у адміністративному позові аргументами та доводами, відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив наступне.
Так, Конституційним Судом України 18 лютого 2020 року прийнято рішення № 2-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Рішення № 2- р/2020).
Вказаним вище рішенням № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було визнано неконституційним.
Відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України з 18 лютого 2020 року, порядок визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці регулюється статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу.
Питання щодо перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці вирішується відповідно до норм частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 Конституційним Судом України визначено, що положення частини другої статті 150 Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України тлумачиться таким чином, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи зазначене, за твердженнями представника відповідача, право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом № 1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, у разі звернення, що надійшло після 18 лютого 2020 року, виникає згідно статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема, представник відповідача зазначає, що частиною 4 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання здійснюється у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Статтею 135 зазначеного Закону визначено, що розмір посадового окладу судді встановлюється, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.
З урахуванням статті 58 Конституції України, статті 91 Закону України «Про Конституційний суд України» обставини, які дають право на перерахунок згідно статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», повинні виникнути після 18 лютого 2020 року.
Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишено без змін порівняно з 01 січня 2020 року, і він становить 2 102 гривні з 01 січня 2021 року.
За твердженнями представника відповідача, оскільки після 18 лютого 2020 року збільшення розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, не відбулося, у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви позивача та довідки № 426 від 06 серпня 2021 року про розмір суддівської винагороди, визначений станом на 19 лютого 2020 року, виданої територіального управління Державної судової адміністрації України у місті Києві, позивачу відмовлено.
Відтак, на переконання представника відповідача, дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.
Керуючись викладеними вище обставинами представник пенсійного органу просив відмовити у задоволенні позовних вимог адміністративного позову позивача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, ОСОБА_1 , з 09 червня 1986 року по червень 1997 року працювала суддею Ленінградського районного народного суду міста Києва, з червня 1997 року по 01 листопада 2001 року працювала суддею Ленінградського районного суду міста Києва. Верховною Радою України 19 червня 1997 року обрана суддею безстроково.
01 листопада 2001 року була переведена на роботу на посаду судді Святошинського районного суду міста Києва на підставі Указу Президента України № 1004/2001 від 23 жовтня 2001 року та наказу Київського міського управління юстиції від 01 листопада 2001 року № 449/03, де працювала по 25 квітня 2017 року та була відрахована зі штату суддів у зв'язку з поданням заяви у відставку відповідно до наказу № 571ос від 25 квітня 2017 року.
Надалі, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) норми пункту 25 розділу «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, яким визначено право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в період та після набуття чинності Законом №1402-VIII від 02 червня 2016 року.
Керуючись викладеними вище обставинами та у зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із відповідною заявою та довідкою виданою територіальним управлінням Державної судової адміністрації у місті Києві про перерахунок довічного утримання судді у відставці.
Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві листом № 2600-0210-8/134829 від 25 серпня 2021 року було відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, в обґрунтування вказаної відмови пенсійним органом було зазначено, що оскільки розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді після 18 лютого 2020 року не змінювався, то у пенсійного органу відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії.
У зв'язку з вищевикладеним та вважаючи відмову пенсійного органу, яка полягає у непроведені позивачу перерахунку пенсії на підставі його заяви та довідки протиправною, позивач звернувся до адміністративного суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ (надалі - Закон України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
З наведеного вбачається, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачались особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
У відповідності до пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
У свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ.
У вказаному рішенні зокрема зазначено: «Судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України».
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Враховуючи, що зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06 березня 2019 році у справі № 638/12586/16-а та від 11 лютого 2020 року у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною, що є підставою для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вищезгаданої довідки.
При цьому, суд звертає увагу, що Верховним Судом було розглянуто зразкову справу № 620/1116/20 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просив суд визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 05 березня 2020 року про відмову в перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із його заявою від 25 лютого 2020 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити йому, як судді у відставці, перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації у Чернігівській області від 25 лютого 2020 року № 03/36-740, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 січня 2020 року.
За змістом рішення Верховного Суду у зразковій справі № 620/1116/20 від 16 червня 2020 року встановлено, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких:
- позивачі мають статус судді у відставці та не проходили (не пройшли) кваліфікаційне оцінювання суддів під час перебування на посаді судді та (або) не пропрацювали на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання;
- відповідачем у них є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи) - територіальні органи Пенсійного фонду України - Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі;
- спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку із відмовою відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці після 18 лютого 2020 року (дата ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020) з врахуванням розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу - судді у відставці, який не проходив (не пройшов) кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою про суддівську винагороду працюючого на відповідній посаді судді, у правовідносинах, що виникли після дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
З огляду на встановлені обставини та предмет спору, суд зазначає, що адміністративна справа № 640/14220/21 є типовою справою оскільки відповідає вищевказаним ознакам зразкової справи № 620/1116/20.
Відповідно до приписів частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, з огляду на висновки Верховного Суду в зразковій справі № 620/1116/20 та з урахуванням встановлених вище судом обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та визнання протиправним дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення.
Також, для належного та об'єктивного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити позивачу, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з поданою позивачем новою довідкою.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві перерахувати та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 % та без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання від суддівської винагороди судді, оскільки заявлена вимога є передчасною та спрямована на майбутнє.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення та дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 817,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25 серпня 2021 року про відмову в перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із заявою від 10 серпня 2021 року.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою територіального управління Державної судової адміністрації у місті Києві від 06 серпня 2021 року № 426, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 817,20 грн (вісімсот сімнадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова