ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ № 640/7194/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Бокатової Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код - 42098368, ел. пошта - kiev_gu@kv.pfu.gov.ua) (надалі - відповідач або ГУ ПФУ в м. Києві), у якому позивачка просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом № 2600-0307-8/180014 від 18.12.2020, щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням періоду навчання відповідно до архівної довідки № 107-115-1008/115 від 15.12.2015;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії із врахуванням періоду навчання відповідно до архівної довідки № 107-115-1008/115 від 15.12.2015, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 20.06.2020.
В якості підстав позову позивачка зазначає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням періоду навчання відповідно до архівної довідки № 107-115-1008/115 від 15.12.2015 є неправомірною, такою, що суперечить чинним нормам законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.03.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/7194/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.
У відзиві на адміністративний позов відповідачем вказано, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві з 26.06.2020, а з заявою про допризначення пенсії з урахуванням періоду навчання відповідно до довідки № 107-115-1008/115 від 15.12.2015 ОСОБА_1 звернулася 23.11.2020 після тримісячного терміну. Зауважено, що період навчання до 1 січня 2004 року зараховується до загального стажу лише за денною формою. Стосовно прийняття довідки пенсійний орган зазначив, що вона видана підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, відсутні підстави для її врахування.
Позивач у відповіді на відзив наголосила про навчання у Ворошиловградському машинобудівному інституті, про що чітко зазначено в архівній довідці, а саме, що наказом № 332-02 від 26.08.1981 позивача було зараховано студенткою другого курсу денного відділення, а наказом № 249-02 від 29.06.1984 відраховано із інституту у зв'язку з закінченням строку навчання від 01.07.1984. На разі правонаступником Ворошиловградського машинобудівного інституту є Луганський державний університет ім. Володимира Даля, яким було видано довідку. Обставини знаходження інституту на непідконтрольній Україні території не спростовують факту навчання позивача в Ворошиловградському машинобудівному інституті. Позивач переконана, що жодні строки при подачі заяви про призначення пенсії за віком, так і заяви про її допризначення (перерахунок) із врахуванням періоду навчання у вищому навчальному закладі.
Разом з тим слід відмітити, що відповідь на відзив не містить доказів направлення відповідачу в порушення вимог ч. 2 ст. 163, п. 2 ч. 4 ст. 162 КАС України, а також відсутній підпис позивача - ОСОБА_1 попри вимогу ч. 10 ст. 44 КАС України.
З урахуванням наведеного, відповідь на відзив ОСОБА_1 до уваги судом не приймається.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З наявних матеріалів пенсійної справи вбачається, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 26.06.2020 (дата звернення 14.09.2020) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Страховий стаж позивачки склав 35 років 11 місяців та 8 днів.
ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві.
23.11.2020 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з заявою про допризначення пенсії з урахуванням періоду навчання відповідно до довідки від 15.12.2015 № 107-115-1008/115.
Відповідно до архівної довідки від 15.12.2015 № 107-115-1008/115 наказом № 140-ст від 31.08.1989 ОСОБА_1 була зарахована студенткою першого курсу заочного відділення Краснолуцького загальнотехнічного факультету Комунарського гірничо-металургійного інституту 01.09.1978.
Наказом № 105-ст від 17.07.1981 ОСОБА_1 переведено в Ворошиловградський машинобудівний інститут.
Наказом № 332-02 від 26.08.1981 зараховано студенткою другого курсу денного відділення у зв'язку з закінченням І етапу навчання в Краснолуцькому загальнотехнічному факультеті Комунарського гірничо-металургійного інституту з 26.08.1981.
Наказом № 249-02 від 29.06.1984 відраховано з інституту у зв'язку з закінченням строку навчання 01.07.1984.
Позивач отримала диплом спеціаліста НОМЕР_2 від 20.06.1984.
Ворошиловградський машинобудівний інститут перейменовано в Східноукраїнський державний університет відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 339 від 08.05.1993.
Східноукраїнський державний університет перейменовано в Східноукраїнський національний університет відповідно до указу Президента України № 1059/2000 від 11.09.2000. Ім'я Володимира Даля присвоєно розпорядженням Кабінету Міністрів України № 507-р від 13.11.2001.
Наказом № 1-р від 30.08.2014 Міністерства освіти і науки ЛНР Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля реорганізовано в Луганський університет Володимира Даля.
З розрахунку страхового стажу вбачається, що період навчання з 01.09.1978 по 31.08.1981 для призначення пенсії не враховано.
Листом від 18.12.2020 № 2600-0307-8/180014 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві повідомило, що будь-які документи, видані бюджетними установами, підприємствами та організаціями, які знаходяться на неконтрольованій території України, не приймаються та не розглядаються на території України. Оскільки архівну довідку від 15.12.2015 № 107-115-1008/115 про підтвердження навчання видано підприємством, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, відсутні підстави для врахування, тому в перерахунку пенсії відмовлено.
Не погоджуючись з відповіддю пенсійного органу, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг, врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 2 статті 43 Закону №1058-IV передбачено, що для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до частин 2, 4, 5 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки:
у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;
у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону №1058-IV передбачено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 № 22-1, затверджений в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пунктів 4.1 та 4.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
З огляду на викладене, підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок пенсії, є відповідна заява та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 цього Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Отже, обов'язковою умовою для обчислення чи перерахунку пенсії з урахування заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
З вищенаведених правових норм вбачається, що за бажанням особа має право звернутися до органу Пенсійного фонду за обчисленням пенсії із врахування заробітної плати (доходу) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року, надавши довідку про заробітну плату, яка має містити інформацію про назву первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. Така довідка є підставою для обчислення пенсії за умови її підтвердження первинними документами.
В свою чергу, суд зазначає, що підтвердження достовірності даних довідки здійснюється шляхом проведення органом Пенсійного фонду перевірки за місцем зберігання первинної документації, а не шляхом покладення на особу, яка звернулася за перерахунком пенсії, обов'язку щодо надання цих первинних документів.
Так, позивачем до пенсійного органу подано архівну довідку № 107-115-1008/115 від 15.12.2015 Луганського державного університету імені Володимира Даля, що складена на підставі особової справи студента та наявним наказам.
Окрім того, у матеріалах справи наявний диплом серії НОМЕР_2 , яким підтверджується факт вступу ОСОБА_1 до Ворошиловградського машинобудівного інституту у 1978 році та його закінчення в 1984 році.
Відомості, вказані в архівній довідці № 107-115-1008/115 від 15.12.2015, підтверджуються записами трудової книжки серії НОМЕР_3 (записи № 1, № 2).
З огляду на викладене, вбачається, що довідка № 107-115-1008/115 від 15.12.2015 містить всі визначені Порядком № 22-1 відомості, зокрема, періоди навчання, посилання на накази та первинні документи, на підставі яких видані ці довідки, вказана адреса, де знаходяться первинні документи.
Однак, відповідачем не взято до уваги вищевказану довідку, оскільки вона видана незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території, яка полягає в тому, що неможливість провести управлінням Пенсійного фонду перевірку відповідності запису довідки первинним документам через проведення АТО, не може покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки довідка видана належним органом та містить усі необхідні реквізити та відомості (справи № 583/392/17, № 234/3038/17, № 360/1628/17).
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2021 у справі №219/4550/17.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що неврахування наданої позивачем архівної довідки для проведення перерахунку пенсії є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.
Наведене спростовує твердження пенсійного органу щодо відсутності підстав для врахування додатково наданих позивачем документів.
Щодо наявності підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії із врахуванням періоду навчання відповідно до архівної довідки № 107-115-1008/115 від 15.12.2015, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 20.06.2020, суд відмічає таке.
Як вбачається з листа від 18.12.2020 № 2600-0307-8/180014 Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві відмовило у прийнятті довідки з підстав її видачі установою, що знаходиться на непідконтрольній Україні території.
Слід відмітити, що дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати «дискреційні повноваження», користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії із врахуванням періоду навчання відповідно до архівної довідки № 107-115-1008/115 від 15.12.2015, з урахуванням виплачених сум, починаючи з 20.06.2020, не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень - відповідного органу Пенсійного фонду України.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 245 КАС України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо висновується з пункту четвертого частини другої статті 245 КАС України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005 року (заява № 38722/02).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Враховуючи викладене, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом № 2600-0307-8/180014 від 18.12.2020, щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням періоду навчання відповідно до архівної довідки № 107-115-1008/115 від 15.12.2015, та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду викладених в даному рішенні.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При розгляді цієї справи суд бере до уваги наступні позиції Європейського суду з прав людини.
Так, рішенням ЄСПЛ від 19.04.1993 у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути почуті, тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
З огляду на все викладене вище та виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з квитанції № 0.0.2046707142.1 від 11.03.2021, позивачем за подачу позову до Окружного адміністративного суду м. Києва було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом № 2600-0307-8/180014 від 18.12.2020, щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії із врахуванням періоду навчання відповідно до архівної довідки № 107-115-1008/115 від 15.12.2015.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.11.2020 з урахуванням висновків суду у справі № 640/7194/21.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ідентифікаційний код - 42098368) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень.).
Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.
Суддя К.С. Пащенко