ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ №640/6989/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ»
доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просило суд, з урахуванням уточнень:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2019 року №002954410 та від 01 червня 2020 року №0574950410.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що контролюючим органом безпідставно застосовано до підприємства штрафні санкції за затримку сплати грошового зобов'язання у вигляді земельного податку згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 12 вересня 2019 року №002954410 та від 01 червня 2020 року №0574950410, оскільки договір оренди на земельну ділянку розірвано за ініціативою Київської міської ради, в той же час, позивач добровільно сплачує податок на землю, хоч і не повинен сплачувати такий. Посилаючись на вищевказані обставини позивач просить суд визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що податкові повідомлення-рішення від 12 вересня 2019 року №002954410 та від 01 червня 2020 року №0574950410, якими до підприємства застосовано штрафні санкції за затримку сплати грошового зобов'язання у вигляді земельного податку згідно з актами перевірки від 01 серпня 2019 року та від 05 травня 2020 року, винесені з огляду на те, що відповідно до інтегрованої картки платника податків позивача з 01 серпня 2017 року наявна недоїмка за платежем «земельний податок», яка станом на 05 травня 2020 року погашена не була, що і було встановлено проведеними камеральними перевірками.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як слідує з акта від 01 серпня 2019 року №7549/26-15-12-12-12 проведеною камеральною перевіркою встановлено факт порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань по орендній платі за землю з юридичних осіб, чим порушено вимогу пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (ПК України).
На підставі акта перевірки від 01 серпня 2019 року №7549/26-15-12-12-12 Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 12 вересня 2019 року №002954410, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» застосовано штрафні санкції у розмірі 16550,28 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.
Також, як вбачається з акта від 05 травня 2020 року №6477-26-15-04-10-20, проведеною камеральною перевіркою встановлено факт порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов'язань по орендній платі за землю з юридичних осіб, чим порушено вимогу пункту 287.3 статті 287 ПК України.
На підставі акта перевірки від 05 травня 2019 року №6477-26-15-04-10-20 Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 01 червня 2020 року №0574950410, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» застосовано штрафні санкції у розмірі 4793,46 грн. за платежем орендна плата з юридичних осіб.
Незгода позивача з вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.
Так, відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно норм статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абзаці 1 пункту 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Поряд з цим, у пункту 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до пункту 31.1 і пункту 31.3 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).
У силу приписів підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції чинній на момент прийняття контролюючим органом оспорюваного рішення) контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (пункт 111.2 статті 111 ПК України).
Зокрема, згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали адміністративної справи щодо задекларованих платником (Товариством з обмеженою відповідальністю «МСВІТ») у податкових розрахунках (деклараціях) сум зобов'язань за період з 2017 року по 2019 рік, останні, згідно інформації податкового органу, сплачені з затримкою.
Дані обставини, які зафіксовані в акті камеральної перевірки, позивач у своїй позовній заяві не заперечував.
В той же час, в обґрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень позивач зазначив, що договір оренди земельної ділянки розірвано ще 15 вересня 2016 року за ініціативою Київської міської ради, однак позивач продовжував сплачувати податок. При цьому зауважував, що взагалі не повинен сплачувати податок на землю.
З такими доводами позивача суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання з плати за землю позивачу контролюючим органом не визначалися, тим більше, що відповідно до пункту 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, що позивачем у даному випадку і було зроблено - подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).
Тобто, позивач самостійно визначив для себе суми зобов'язань зі сплати податку на землю, оскільки користувався земельною ділянкою.
Крім того, суд враховує той факт, що недоїмка виникла згідно податкових повідомлень-рішень від 13 листопада 2014 року №000272204 та від 18 квітня 2016 року №0007851103, в той же час, зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем у судовому порядку і визнані винесеними правомірно, а тому визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зобов'язання підлягали сплаті у встановлений строк.
При цьому, пунктом 287.3 статті 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Доказів протилежного позивачем не надано.
Разом з цим, відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 12 вересня 2019 року №002954410 та від 01 червня 2020 року №0574950410, діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МСВІТ» відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко