ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ №640/7321/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомШостого апеляційного адміністративного суду
доУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві
проскасування рішення
встановив:
Шостий апеляційний адміністративний суд звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в м. Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення виконуючого обов'язки начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Ксьондз С.М. від 27 січня 2021 року №12 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в частині наведених порушень щодо розрахунку середньої заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_1 на загальну суму 7809,60 грн (сім тисяч вісімсот дев'ять грн шістдесят коп.).
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність рішення контролюючого органу, виходячи з того, що дане рішення ґрунтується на хибних висновках та не відповідає реальним обставинам по відношенню до застрахованої особи, судді ОСОБА_1
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що Шостим апеляційним адміністративним судом не вірно розраховано середню заробітну плату застрахованій особі ОСОБА_1 , на підставі якої здійснено виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі наказу від 17 грудня 2020 року №290-п, повідомлення від 04 січня 2021 року №3, направлення від 18 січня 2021 року №40, у період з 21 січня 2021 року до 22 січня 2021 року посадовими особами Правобережного відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання порядку використання Шостим апеляційним адміністративним судом страхових коштів Фонду соціального страхування України.
За наслідками перевірки складено акт від 22 січня 2021 року №43.
Зокрема в акті зазначено, що Шостим апеляційним адміністративним судом: не вірно визначений страховий стаж застрахованій особі ОСОБА_2 , при стажі роботи до 5-ти років допомога сплачена в розмірі 70 відсотків, замість 60 відсотків; для розрахунку середньої заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_3 невірно був визначений розрахунковий період; для розрахунку середньої заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_1 , яка перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначався не за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку з 01 листопада 2019 року по 03 листопада 2019 року, а з посадового окладу, встановленого на день настання страхового випадку.
На підставі вказаного акту виконуючим обов'язки начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Ксьондз С.М. прийнято рішення від 27 січня 2021 року №12 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду у загальній сумі 9 654,14 грн (6 436,09 грн - неправомірно витрачених страхових коштів, 3 218,05 грн - штраф 50 % неправомірно витраченої суми страхових коштів).
Не погоджуючись із вказаним рішенням в частині наведених порушень щодо розрахунку середньої заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_1 , Шостий апеляційний адміністративний суд подав скаргу до спеціальної комісії Фонду соціального страхування України з питань вирішення спорів на підставі пункту 7.1. розділу VII Порядку перевірки правильності використання страхувальниками страхових коштів Фонду соціального страхування України та застосування фінансових санкцій за порушення встановленого порядку їх використання, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування України від 02 жовтня 2020 року №23.
За наслідками розгляду скарги рішенням спеціальної комісії з питань вирішення спорів, оформленого протоколом від 04 березня 2021 року №2, оскаржуване рішення визнано правомірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Вважаючи рішення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в м. Києві про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів № 12 від 27 січня 2021 року в частині наведених порушень щодо розрахунку середньої заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_1 протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) соціальне страхування здійснюється за принципами, зокрема, державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав та обов'язковості фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 12 Закону передбачено, що кошти, які надходять до Фонду від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинні забезпечувати: виплату застрахованим особам матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Згідно з статтями 16, 19, 20 Закону застраховані особи мають право, у тому числі, на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві (пункт 1 частини першої статті 22 Закону).
Виключний перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності наведений в cтатті 23 Закону.
Частиною першою статті 31 Закону передбачено, що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Відповідно до частини другої статті 33 Закону порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.
Особливості обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця врегульовані Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266 (далі - Порядок).
Так розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров'я у зв'язку з раніше отриманим ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності (пункт 25 Порядку).
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа) (пункт 26 Порядку).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку (пункт 27 Порядку).
Якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи (для розрахунку допомоги по тимчасовім непрацездатності, в тому числі внаслідок захворювання або травми, що пов'язані з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням), середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання страхового випадку. Якщо тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлюється, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини) встановленого законом на день настання страхового випадку (пункт 28 Порядку).
Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2003 року №1205- IV ОСОБА_1 була обрана на посаду судді Богунського районного суду м. Житомира безстроково, постановою Верховної Ради України від 21 жовтня 2010 року №2638- IV обрана суддею Київського апеляційного адміністративного суду безстроково.
Указом Президента України від 29 грудня 2017 року №455/2017 «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» ліквідовано Київський апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві та утворено Шостий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2019 року №2727/0/15-19 переведено суддю Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду.
Наказом Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року ОСОБА_1 відраховано із штату Київського апеляційного адміністративного суду у зв'язку з переведенням відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 15 жовтня 2019 року №2727/0/15-19 на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду.
Також, згідно з цим наказом нараховано та перераховано ОСОБА_1 на реєстраційний розрахунковий рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду компенсацію за невикористану основну щорічну та додаткову оплачувані відпустки.
Наказом Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року зараховано з 1 листопада 2019 року до штату Шостого апеляційного адміністративного суду на посаду судді ОСОБА_1 .
Наказом Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2019 року №584кт/т надано ОСОБА_1 частину додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік тривалістю 1 календарний день - 01 листопада 2019 року.
Як вірно зауважено позивачем, вказана відпустка оплачена за рахунок коштів, перерахованих на розрахунковий рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду Київським апеляційним адміністративним судом. Тобто, Шостим апеляційним адміністративним судом застрахованій особі будь-які кошти не нараховувалися.
Наказом Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2019 № 564-к надано ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати тривалістю 2 календарні дні з 2 по 3 листопада 2019 року, в зв'язку із сімейними обставинами.
Відповідно до листка непрацездатності серії АДШ 3747913 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному у період з 04 листопада 2019 року по 14 листопада 2019 року.
Також суд звертає увагу, що ліквідація Київського апеляційного адміністративного суду та переведення ОСОБА_1 на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду не залежала від її волі. При цьому, таке переведення відбулося на підставі пункту 1 частини другої статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якого суддю може бути переведено до іншого суду без його згоди у разі реорганізації, ліквідації або припинення роботи суду.
Тобто, у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку ОСОБА_1 з поважних причин не мала заробітку. Саме тому при розрахунку оплати лікарняного листка серії АДШ 3747913 середня заробітна плата розраховувалася виходячи з посадового окладу останньої згідно з пунктом 28 Порядку.
Разом із тим пункт 27 Порядку, який, на думку відповідача, порушено Шостим апеляційним адміністративним судом не міг бути застосований у даному випадку, позаяк у ОСОБА_1 відсутній фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
У той час, як застосування пункту 27 Порядку для розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 призвело б до безпідставної невиплати застрахованій особі допомоги по тимчасовій непрацездатності, що є порушенням прав, гарантій застрахованої особи, визначених Конституцією України. Сума виплат ОСОБА_1 , розрахованих на підставі пункту 27 Порядку, за фактично відпрацьований, на думку відповідача, час (1 день - 01 листопада 2019 року) дорівнювала б 0, що фактично призвело б до відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі з підстав, не передбачених статтею 23 Закону.
Також слід звернути увагу на те, що посилання посадових осіб Фонду під час проведення перевірки на пункт 3 Порядку щодо визначення чіткого переліку днів, які є невідпрацьованими з поважних причин, не заслуговують на увагу, оскільки в переліку останніх згідно з пунктом 3 Порядку зазначена відпустка без збереження заробітної плати, яка і була надана ОСОБА_1 перед настанням страхового випадку тривалістю 2 календарні дні, та, як зазначалося вище, ОСОБА_1 була переведена до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з ліквідацією Київського апеляційного адміністративного суду, з відповідною компенсацією за невикористану відпустку.
Тобто, у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку ОСОБА_1 з поважних причин не мала заробітку. Відтак, відповідно до пункту 28 Порядку середня заробітна плата повинна була визначатися виходячи саме з тарифної ставки (посадового окладу), що і було зроблено Шостим апеляційним адміністративним судом.
Відмовляючи у задоволенні скарги Шостого апеляційного адміністративного суду спеціальна комісія посилалася на лист Міністерства соціальної політики України від 25 листопада 2015 року №1531/13/84- 15, який має рекомендаційний характер. До того ж висновки, наведені в зазначеному листі не суперечать доводам позивача, а навпаки підтверджують протиправність оскаржуваного рішення.
Зокрема, в зазначеному листі вказано, що якщо компенсація за невикористану відпустку була нарахована та з неї сплачено єдиний внесок на попередньому місці роботи, а виплачена на новому місці роботи, то у разі настання страхового випадку в період перебування у трудових відносинах за новим місцем роботи при обчисленні середньої заробітної плати вона не враховується.
Саме через те, що компенсація за невикористану відпустку застрахованій особі ОСОБА_1 нарахована та з неї сплачено єдиний внесок Київським апеляційним адміністративним судом, а виплачена вже Шостим апеляційним адміністративним судом, вказана компенсація не могла враховуватися позивачем при обчисленні середньої заробітної плати ОСОБА_1 для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, що свідчить про правомірність застосування у спірних правовідносинах саме пункту 28 Порядку.
Враховуючи вищевикладене, рішення виконуючого обов'язки начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Ксьондз С.М. від 27 січня 2021 року №12 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в частині наведених порушень щодо розрахунку середньої заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_1 є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.
Отже, враховуючи, що відповідач при винесенні спірного рішення діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а оскаржуване рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); упереджено та без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення, останнє підлягає скасуванню як протиправне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
1. Адміністративний позов Шостого апеляційного адміністративного суду задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення виконуючого обов'язки начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві Ксьондз С.М. від 27 січня 2021 року №12 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в частині наведених порушень щодо розрахунку середньої заробітної плати застрахованій особі ОСОБА_1 на загальну суму 7809,60 грн (сім тисяч вісімсот дев'ять грн шістдесят коп.).
3. Стягнути на користь Шостого апеляційного адміністративного суду (01010, м. Київ, вулиця Московська, 8, корпус 30, код ЄДРПОУ 42250890) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 92/2, код ЄДРПОУ 41312290) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко