1/1660
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 листопада 2021 року м. Київ № 640/21300/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медікап"
до Міністерства охорони здоров'я України
про визнання протиправним та скасування розпорядження від 12.08.2020р. № 17/186
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медікап" (надалі - позивач), адреса: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 17 до Міністерства охорони здоров'я України (надалі - відповідач) адреса: 01601, м. Київ, вул. Грушевського, 7, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Міністерства охорони здоров'я України від 12.08.2020 р. №17/186 «Про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню».
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок неправомірних дій суб'єкта владних повноважень та не перерахунку пенсії.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/21300/19 визначено суддю Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2021 року № 151 адміністративна справа № 640/21300/20 передана на повторний автоматичний розподіл між суддями у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Патратій О.В.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду адміністративної справи № 640/21300/20 визначено суддю Клочкову Н.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва прийнято до свого провадження та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медікап" до Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправним та скасування розпорядження від 12.08.2020р. № 17/186 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позапланова перевірка дотримання позивачем вимог законодавства у сфері господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, була проведена за відсутності законних підстав, оскільки підставою для ініціювання проведення позапланової перевірки позивача стало звернення до Міністерства охорони здоров'я України фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.09.2019, в якому заявники просять провести позапланову перевірку додержання ліцензійних умов позивачем на підставі того, що ніби позивачем в 2017 році неналежно була надана медична допомога їхнім родичам ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ), тобто в заяві йде мова про завдання шкоди саме пацієнтам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а не заявникам які подали таку заяву. Водночас, така підстава проведення позапланового заходу, як звернення фізичної особи, якій не завдано шкоди в переліку, що зазначений в Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Законі Україні «Про Ліцензування видів господарської діяльності» - відсутня.
Також, позивачем зазначено, що позапланова перевірка була проведена неналежними особами, оскільки три з чотирьох перевіряючих не були працівниками Міністерства охорони здоров'я України чи його територіальних органів, водночас, приписами статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» встановлено, що для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники такого органу та працівники його територіальних органів.
Позивач також наголошує, що висновки перевірки є повністю необґрунтованими, безпідставними та незаконними, оскільки перевіряючими досліджувались копії документів, які були привезені безпосередньо ними самим, водночас, медична документація щодо лікування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 була відсутня у товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медікап".
Додатково позивачем наголошено, що в оскаржуваному Розпорядженні відповідачем зазначено порушення, які неможливо усунути, а тому приймаючи відносно позивача саме таке оскаржуване Розпорядження про усунення порушень в лікуванні пацієнтів, яке мало місце в минулому, не конкретизуючи зобов'язань позивача по усуненню таких порушень, відповідач свідомо створює умови, за яких позбавляє позивача можливості усунути зазначені порушення і це в подальшому є підставою для зупинення і анулювання ліцензії позивача, що не відповідає принципам державного нагляду та державної політики у сфері ліцензування.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що перевірку позивача було проведено на підставі колективного звернення доньки покійного ОСОБА_4 та матері покійного ОСОБА_3 , при цьому, відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», третіми особами під час здійснення перевірки визначаються - юридичні та фізичні особи (адвокати, аудитори, громадські об'єднання в особі їх уповноважених представників та інші), які залучаються суб'єктами господарювання або органами державного нагляду (контролю) в ході здійснення заходів державного нагляду (контролю), а тому позапланову перевірку позивача було проведено належними особами.
При цьому, відповідачем також зазначено, що в разі, якщо позивач заперечував проти законності перевірки, він мав право не допустити посадових осіб відповідача до проведення перевірки, а в разі допущення таких, оскарженню підлягають лише наслідки самої перевірки.
Що стосується виявлених наслідків перевірки, відповідачем зазначено, що директором товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медікап" не заперечувались виявлені порушення, а під час підписання акту директор лише зазначив, що оригінали документів по даній справі вилучені правоохоронними органами.
У відзиві на позовну заяву відповідачем також наголошено, що з метою запобігання порушення у сфері господарської діяльності з медичної практики, позивача зобов'язано у подальшому виконувати положення законодавства України, з урахуванням виявлених під час перевіри порушень, при цьому, відповідач наголошує, що позивачем було вчинено дії, спрямовані на усунення порушень, про що листом від 04.09.2020 №462 поінформовано Міністерство охорони здоров'я України, що повністю нівелює обґрунтованість тверджень позивача в позовній заяві.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву також наголошено, що оскільки позивачем було підписано акт перевірки без зауважень, не оскарження його перед виконанням зобов'язань та виконано, про що повідомлено відповідача листом від 04.09.2020 №462, на переконання останнього, предмет спору у даній справі відсутній, оскільки позивачем виконано вимоги оскаржуваного Розпорядження.
Позивач надав суду відповідь на відзив, в якій наголосив, що відповідач зобов'язаний керуватися та виконувати вимоги саме Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», стаття 19 якого не передбачає можливості залучення третіх осіб та чітко встановлює що для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники такого органу та працівники його територіальних органів, та не передбачає можливість участі третіх осіб, тобто посилання відповідача виключно на положення статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», де наведене загальне визначенні поняття терміну «треті особи» є безпідставним оскільки зроблено без системного аналізу інших положень цього закону. Окрім того, позивач наголошує, що відповідно до положень цього ж Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (частина 2 статті 20) участь третіх осіб передбачається саме у випадку їх залучення суб'єктом господарювання з метою захисту своїх прав та законних інтересів у ході здійснення заходів державного нагляду (контролю). Участь же третіх осіб безпосередньо в здійсненні заходів нагляду (перевірки) на боці органу державного нагляду чинним законодавством не передбачена.
У відповіді на відзив позивач також акцентує увагу на тому, що ним надавалась заперечення щодо виявлених порушень та наголошено, що перевірка була проведена на підставі копій документів, які перевіряючи привезли з собою.
Окремо позивач наголошує на тому, що він має право посилатись на обставини порушення відповідачем процедури проведення перевірки і після допуску перевіряючи до проведення такої, вказуючи на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18.
Також, у відповіді на відзив зазначено, що листом від 04.09.2020 №461 позивач дійсно проінформував Міністерство охорони здоров'я України про виконання встановлених в оскарженому Розпорядженні зобов'язань, проте, на переконання позивача, виконання таких зобов'язань не свідчить про усунення виявлених порушень, якщо допустити, що такі порушення дійсно мали місце, та це гіпотетично є неможливим, враховуючи, що лікування пацієнтів відбувалось у 2017 році.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 06.08.2020 по 07.08.2020 на підставі Наказу Міністерства охорони здоров'я України №37-Адм від 29.07.2020 та згідно з посвідченням №17/205 від 31.07.2020 було проведено позапланову перевірку дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медікап" вимог законодавства у сфері господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.
Згідно з Наказом від 31.07.2020 №37-Адм, підставою для проведення перевірки були листи фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.09.2019, Державної регуляторної служби України від 25.06.2020 №4237/0/20-20.
За результатами проведеної перевірки було складено Акт від 07.08.2020 №17/205, відповідно до якого, під час проведення перевірки встановлено наступні порушення:
- підпункту 13 пункту 13 Ліцензійних умов; абзацу 5 статті 141 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (неналежне надання медичної допомоги);
- підпункту 14 пункту 13 ліцензійних умов; абзаци 8-10 статті 141 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (неналежне надання медичної допомоги);
- підпункту 19 пункту 13 Ліцензійних умов; статті 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» (неналежне надання медичної допомоги).
12.08.2020 відповідачем було прийнято Розпорядження №17/186 про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарсько діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню, яким з метою запобігання порушення Ліцензійних умов вирішено зобов'язати ліцензіата:
1) забезпечити надання медичної допомоги, медичних послуг відповідно до клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів);
2) забезпечити дотримання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), уніфікованих клінічних протоколів, затверджених МОЗ;
3) забезпечити заповнення Інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення, відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення», затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 (зі змінами).
Позивач, вважаючи, що Розпорядження Міністерства охорони здоров'я України від 12.08.2020 №17/186 «Про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики, що підлягає ліцензуванню» є протиправним та підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
За приписами статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного нагляду, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, державного нагляду на ринках фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції, державного нагляду за дотриманням вимог безпеки використання ядерної енергії.
Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Отже, відносини щодо дотримання вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики входять до сфери дії Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Статтею 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» серед принципів державного нагляду (контролю) визначені такі як здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом, відкритість, прозорість, плановість й системність державного нагляду (контролю).
Статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначені підстави для здійснення позапланових заходів.
Так, в силу приписів частини 1 статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підставою для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
Як зазначено вище, перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медікап" щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики призначена відповідно до Наказу від 29.07.2020 №37-Адм на підставі листів фізичних осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 05.09.2019.
Так, ОСОБА_1 є матір'ю покійного ОСОБА_3 , а ОСОБА_2 є донькою покійного ОСОБА_4 , які проходили лікування в медичному центрі "Медікап".
Суд зазначає, що сспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності регламентуються Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Відповідно до частини 3 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов здійснюють у межах своїх повноважень органи ліцензування, крім Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка здійснює контроль відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", шляхом проведення планових і позапланових перевірок відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники такого органу та працівники його територіальних органів.
Під час проведення органом ліцензування перевірки ліцензіат зобов'язаний забезпечити присутність керівника чи його заступника або іншої уповноваженої особи.
Позапланові перевірки додержання ліцензіатами ліцензійних умов проводяться на підставах, зокрема, обґрунтованого звернення фізичної особи, фізичної особи - підприємця, юридичної особи про те, що внаслідок порушення ліцензіатом ліцензійних умов такій особі (особам) було завдано матеріальної шкоди або порушено її (їхні) законні права чи інтереси, - з метою перевірки додержання ліцензіатом ліцензійних умов у відповідній частині.
Отже, як вбачається з наведених вище правових норм, підставою для проведення перевірки згідно з Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» є саме звернення фізичних осіб, яким було завдано матеріальної шкоди або порушено їх законні права чи інтереси, водночас, в межах спірних правовідносин перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медікап" було проведено на підставі звернень родичів осіб, які проходили лікування в медичному центрі позивача.
Суд враховує обставини родинних зав'язків заявників з особами, які перебували на лікуванні в медичному центрі "Медікап", проте зазначає, що Законами України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено конкретних осіб, на підставі звернення яких може проводитись перевірка органом ліцензування, проте, заявники: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в даному випадку до таких осіб не відносяться.
Що стосується складу комісії, якою було проведено перевірку, суд зауважує наступне.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», для проведення перевірки органом ліцензування створюється комісія, до складу якої можуть входити виключно працівники такого органу та працівники його територіальних органів.
Як свідчать надані відповідачем до матеріалів справи докази, персональний склад осіб, які брали участь у позаплановому заході державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері господарської діяльності з медичної практики товариством з обмеженою відповідальністю «Медичний центр «Медікам» був наступний:
- ОСОБА_5 - професор кафедри анестезіології Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, за згодою;
- ОСОБА_6 - професор кафедри загальної хірургії №1 Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, за згодою;
- ОСОБА_7 - завідувач ендокринологічного відділення Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин Міністерства охорони здоров'я України;
- ОСОБА_8 - начальник відділу державного контролю ліцензування медичної практики Департаменту контролю якості надання медичної допомоги, голова комісії.
З наведеного переліку осіб вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є працівниками Міністерства охорони здоров'я України чи його територіальних органів.
Тобто, склад комісії не відповідає вимогам статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Стосовно доводів відповідача в цій частини, відносно того, що статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що треті особи - юридичні та фізичні особи (адвокати, аудитори, громадські об'єднання в особі їх уповноважених представників та інші), які залучаються суб'єктами господарювання або органами державного нагляду (контролю) в ході здійснення заходів державного нагляду (контролю), суд зауважує, що посилання на вказану норму Закону зроблено без аналізу правових норм даного Закону в сукупності, позаяк, згідно з частиною 2 статті 20 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» участь третіх осіб передбачається саме у випадку їх залучення суб'єктом господарювання, а не навпаки.
При цьому, згідно з частиною 2 статті 8 вказаного вище Закону, органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) зобов'язані, зокрема, не перешкоджати праву суб'єктів господарювання на будь-який законний захист, у тому числі третіми особами.
За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що у відповідача не було законних підстав залучати до проведення перевірки третіх осіб, які не є працівниками Міністерства охорони здоров'я України чи його територіальних органів.
Враховуючи наведене в сукупності, а також беручи до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, суд бере до уваги твердження позивача щодо порушення відповідачем вимог законодавства щодо проведення перевірки, разом з тим, суд звертає увагу на наступне.
Оскаржуваним Розпорядженням з метою запобігання порушення Ліцензійних умов вирішено зобов'язати ліцензіата:
1) забезпечити надання медичної допомоги, медичних послуг відповідно до клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів);
2) забезпечити дотримання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), уніфікованих клінічних протоколів, затверджених МОЗ;
3) забезпечити заповнення Інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення, відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення», затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 (зі змінами).
Як свідчать матеріали справи, позивачем 04.09.2021 до Міністерства охорони здоров'я України було скеровано лист за вих. 461 про надання інформації про усунення порушень, за підписом директора товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медікап" ОСОБА_9
Зі змісту даного листа вбачається наступне:
«На виконання вищезазначеного Розпорядження даним листом TOB «Медичний центр «МЕДІКАП» письмово Інформує Міністерство охорони здоров'я України про виконання встановлених в даному Розпорядженні зобов'язань ліцензіата з метою запобігання порушення Ліцензійних умов (усунення порушень), зокрема:
1) у TOB «МЦ «МЕДІКАП» забезпечено та забезпечується в подальшому надання медичної допомоги, медичних послуг відповідно до клінічних протоколів та стандартів медичної допомоги (медичних стандартів);
2) у TOB «МЦ «МЕДІКАП» забезпечено та забезпечується в подальшому дотримання стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), уніфікованих клінічних протоколів, затверджених МОЗ;
3) у TOB «МЦ «МЕДІКАП» забезпечено та забезпечується в подальшому заповнення Інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення, відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №003-6/о «Інформована добровільна згода пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення», затвердженої наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкції щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 28.04.2012 року за №661/20974 (зі змінами),
Керівництво TOB «МЦ «МЕДІКАП» окремо проведено відповідну роз'яснювальну та профілактичну роботу з медичним персоналом на предмет недопущення порушень Ліцензійних Умов та їх неухильного дотримання.».
Отже, зі змісту даного лиса вбачається, що позивачем стверджується виконання вимог Розпорядження, тобто, фактична згода позивача з вимогами, які спрямовані на запобігання порушення Ліцензійних умов.
При цьому, у відзиві на позовну заяву відповідач також визнає, що пункти оскаржуваного Розпорядження зобов'язують позивача у подальшому виконувати Ліцензійні умови.
Відповідач наголошує, що саме з метою запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності з медичної практики, було зобов'язано позивача у подальшому виконувати положення законодавства України, з урахуванням виявлених порушень під час перевірки.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», одним із основних принципів державного нагляду (контролю) є орієнтованості державного нагляду (контролю) на запобігання правопорушенням у сфері господарської діяльності.
Таким чином, відповідачем не заперечується факт зобов'язання позивача щодо подальшого дотримання Ліцензійних умов, а не виправлення встановлених порушень, як це помилково трактує позивач, при цьому, на останній сторінці відзиву відповідачем також зазначено, що Акт про правопорушення оскаржено не було та виконано позивачем.
Окрім цього, суд зауважує, що посилання позивача на приписи статті 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» наразі є недоречними, оскільки підстави зупинення чи подальшого анулювання ліцензії не є предметом розгляду даної справи, а майбутні побоювання позивача в контексті його суб'єктивного трактування вимог Розпорядження, які спростовані у відзиві відповідача, не є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного Розпорядження, виконання якого визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву.
При цьому, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.06.2018 по справі №826/19388/16, відповідно до якої відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Отже, враховуючи, що позивачем фактично виконано вимоги оскаржуваного Розпорядження, що підтверджується листом від 04.09.2020 №461 та визнається відповідачем, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність в даному випадку предмету спору та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медікап" - відмовити повністю.
2. Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова