ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 листопада 2021 року м. Київ № 640/22557/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР»
доКиївської митниці
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі по тексту - відповідач, КМ ДМС України), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної митної служби України від 19 серпня 2020 року №UA/100000/2020/000339/2 про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA/100090/2020/0036.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем безпідставно було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товару, оскільки його митна вартість визначена за основним методом, тобто за ціною договору. Також, позивач посилався на те, що на виконання вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України та з метою підтвердження заявленої митної вартості ним були надані всі необхідні документи. Вважає, що підстав, які унеможливлювали визначення вартості товару за першим методом, не існувало, а тому визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/22557/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.
26 жовтня 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній вказав, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийнято відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим, а тому, на думку відповідача, підстави для його скасування відсутні. Крім того, зауважив на тому, що позивачем не подано повний перелік документів, зазначених в ч.2 ст. 53 Митного кодексу України.
Додатково представник відповідача зазначив про завищений розмір правової допомоги у розмірі 12 200,00 грн. у звязку з тим, що дана справа є незначної складності і не потребує представницта адвоката безпосередньо в суді. Дана справа не впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу.
В свою чергу, представником позивача 09 листопада 2020 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва подано відповідь на відзив на позовну заяву, де останній зазначає, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР» надано всі необхідні документи згідно із статтею 53 Митного кодексу України та наполягає на протиправності прийнятого відповідачем рішення.
Для повного та всебічного встановлення обставин справи ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2021 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №640/22557/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 29 вересня 2021 року.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва у зв'язку з неявкою представника позивача, розгляд справи відкладено на 19.10.2021.
18 жовтня 2021 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення по справі в яких останній вказував, що посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду в Постанові від 30.10.2018 у справі №816/2396/17 не є релевантними для цілей розгляду справи за позовом позивача до відповідача.
У судове засідання, призначене на 19.10.2021 з'явилися представник позивача - Дудина А.С. та представник відповідача - Щегель Т.О.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позову, додатково заявила клопотання про заміну сторони.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 замінено первісного відповідача у справі на Київську митницю.
Крім того, протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідка та ухвалено в якості свідка допитати ОСОБА_1 .
Допитана в якості свідка ОСОБА_1 , яка працює головним інспектором Київської митниці, повідомила суду, що згідно наданого позивачем коносаменту від 05.07.2020 та експортної декларації від 30.06.2020 вбачається, що товар знаходився в порту 5 діб, проте витрати на зберігання даного товару в порту за строк 5 днів до митного органу надані не були , як і не було надано підтвердження, що саме постачальником були понесені дані витрати. Так, як наголошувала свідок дані витрати не входять в обов'язок продавця. Продовжуючи, свідок наголошувала на тому, що надані для підтвердження митної вартості платіжні доручення від 09.06.2020 та від 11.08.2020 щодо оплати товару не завірені банківською установою, тобто не містять печатки банку. Окрім іншого вказала на те, що заявку на транспортно-експедиційні послуги подано 18.08.2020, тоді як рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 14.08.2020.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 оголошено про продовження розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.
11 листопада 2021 року через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення в яких останній вказав, що вважає свідчення ОСОБА_1 , допитаної судом в якості свідка неаргументованими, такими, що не мають жодного відношення до оскаржуваного рішення. Окрім іншого вказав, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності підтверджують числові значення митної вартості.
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, 16 грудня 2019 року між ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР» (далі - Покупець) та НЕВЕІJINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO., LTD (далі-Постачальник) укладено Контракт № 4/2019 (далі - Контракт).
Згідно пункту 1.1. Контракту Постачальник зобов'язується передати товар - Скловолоконна сітка у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених даним Контрактом.
Пунктом 2.1. Контракту визначено, що вартість товару, який поставляється згідно даного Контракту вказаний у Специфікації до договору. Ціна встановлюється у доларах США та включає в себе вартість усіх митних формальностей у країні постачальника, також вартість тари, упаковки та маркування.
29 червня 2020 року між Покупцем та Постачальником було укладено Доповнення № 5 до Контракту, (далі - Специфікація), у відповідності до якої Постачальник зобов'язався передати, а Покупець зобов'язалося прийняти Товар, на загальну суму 18 659, 09 USD.
Як зазначає позивач, фактична оплата за товар відбулась двома платежами у сумі 5 856, 44 долари США та 12 802, 65 доларів США.
21 грудня 2017 року між позивачем та ТОВ «ХІЛЛДОМ ЛОГІСТИКС» (код ЄДРПОУ 33139540) (далі - Виконавець) укладено Договір № 21127-28 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів (далі - Договір).
Пунктом 3.1. Договору визначено, що вартість послуг зазначається в рахунку Виконавця.
Згідно пункту 3.2. Договору Ціна Договору складає сукупність платежів зі сплати належної плати Виконавцю та витрат, понесених Виконавцем в інтересах Замовника в цілях виконання цього Договору.
У відповідності до Довідки Виконавця від 14 серпня 2020 року № 3190, вартість транспортування вантажу по маршруту Ксинганг, Китай - до митного кордону України - Одеса в контейнері № FCIU7159988, складає 69 891, 17 грн. Страхування вантажу не здійснювалось.
З метою митного оформлення товару, ввезеного в Україну на підставі вказаного вище контракту, ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР» 18 серпня 2020 року подано до Київської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ №UA100090/2020/00036 (також - ЕМД), якою задекларовано наступні товари:
- скловолоконна сітка синього кольору, розмір квадрата 5x5мм у рулонах - 2452 шт. (115244 м2), ширина рулона 1 м;
- скловолоконна сітка, зеленого кольору, розмір квадрата 5x5 мм. у рулонах - 712 шт. (33464 м2), ширина рулона 1 м.
Торговельна марка: MESH, Виробник: НЕВЕІJINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO., LTD.
Митна вартість товару відповідно до графи 43 ЕМД визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
Митна вартість товару у ЕМД від 18 серпня 2020 року № UA100090/2020/555997, становить 733 441, 85 грн. (26 860, 00 у доларовому еквіваленті).
Одночасно, з вказаною вище ЕМД декларантом було подано до відповідача перелік документів, що підтверджує заявлену митну вартість товарів, передбачених ч. 2 статті 53 Митного кодексу України (далі також - МК України), зокрема:
комерційний інвойс (Commercial invoice) від 29 червня 2020 року № 2020USD05, прайс-лист, коносамент (Bill of lading) від 05 липня 2020 року № SHWS220061932, автотранспортну накладну (Road consignment note) від 17 серпня 2020 року № 1390, сертифікат про походження товару (Certificate of origin) від 13 липня 2020 року № 20С4401А0660/08408, довідка на підтвердження вартості перевезення від 14 серпня 2020 року № 3190.
Факт подачі вказаного переліку документів підтверджується даними графи 44 електронної митної декларації.
За наслідками обробки ЕМД 18 серпня 2020 року № UA100090/2020/555997 відповідачем направлено позивачу електронне повідомлення, із письмовою консультацією та запропоновано на підставі ч.2, ч.3 статті 53, ч. 5 статті 54 Митного кодексу України надати додаткові документи: « 1) транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599, зокрема; договори транспортного експедирування, заявки на перевезення, зокрема документи (рахунки, накладні тощо), видані суб 'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування; 2) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, завірені належним чином; 4) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».
На виконання вимог ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларантом подано:
Заявку від 18.08.2020 №6, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 14.09.2020 №3190; Бухгалтерські документи; Зовнішньо-економічний договір; Договір про надання транспортно-еспедиційних послуг від 21.12.2017 №21127-28; Звіт про незалежну оцінку товару №051.
19.08.2020 декларантом, шляхом надсилання електронного повідомлення до митного органу було направлено лист №1/08-1 щодо неможливості надати інші додаткові документи.
За наслідками опрацювання наданих документів, на виконання вимог п. 6 статті 54 МК України, Київською митницею Держмитслужби було відмовлено позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100090/2020/00036.
Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 19 серпня 2020 року №UA100000/2020/000339/2.
Зокрема, відповідно до рішення №UA100000/2020/000339/2 митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України, за цінами на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях за митними деклараціями та складає: по Товару №1 - від 13.07.2020 № UA209170/2020/48139 із розрахунку - 1,8 дол. США/кг.
За результатами коригування митної вартості, відповідачем було збільшено заявлену митну вартість товару у митній декларації від 18 серпня 2020 року №UA100090/2020/555997 до рівня 38 678,40 дол. США.
Незгода позивача із зазначеним рішенням обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тесту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно пункту 34-1 частини першої статті 4 Митного кодексу України, органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.
Відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до положень частин другої, четвертої, восьмої та дев'ятої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;
2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
- розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до частин першої, другої, третьої та п'ятої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
- проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
- звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
- застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного Кодексу України).
Відповідно до частини дванадцятої статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Згідно частин першої, сьомої, восьмої та дев'ятої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Положеннями статті 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п'ята - восьма статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей,напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Міністерства фінансів України 24 травня 2012 року № 599, визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:
- декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявлені митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;
- митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до пункту 1.3 вказаних правил ДМВ подається в установленому порядку митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, разом з митною декларацією на оцінювані товари.
Пунктом 1.14 Правил передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Посадовою особою митного органу заповнюється графа ДМВ «Для відміток митного органу». На основному аркуші, крім реєстраційного номера ДМВ, повинно бути зазначене рішення, яке прийняте посадовою особою митного органу за результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів (пункти 2.1, 2.2 вказаних Правил).
Відповідно до пункту 2.3 Правил при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.
При електронному декларуванні повідомлення про необхідність подання документів вважається одержаним декларантом або уповноваженою ним особою з часу надходження до митного органу повідомлення в електронній формі від декларанта або уповноваженої ним особи про одержання цього повідомлення. При електронному декларуванні декларант або уповноважена ним особа надсилає повідомлення про відмову у подачі документів у складі електронного повідомлення, засвідченого електронним підписом (пункти 2.4, 2.5 Правил).
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів від 19.08.2020 за №UA100000/2020/000339/2 (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості) вбачається, що на момент митного оформлення додані до ЕМД документи містили розбіжності стосовно відомостей щодо складових митної вартості, зокрема щодо числових значень витрат на транспортування до митного кордону України, а також містять розбіжності стосовно відомостей щодо ціни, яка сплачена.
Так, згідно частини 2 графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 19.08.2020 за №UA100000/2020/000339/2 митним органом було встановлено, що «Положеннями договору щодо надання транспортно-експедиційних послуг від 21.12.2017 №21127-28 передбачено зокрема додаткові витрати та послуги понесені експедитором під час перевезення вантажу, зокрема супутні витрати пов'язані з таким перевезенням (демередж, детеншн, зберігання, зважування, рентген, огляд). Згідно наданих коносаменту від 05.07.2020 та експортної декларації від 30.06.2020 прослідковується понаднормове зберігання в порту відвантаження (5 діб), разом з тим такі витрати не додані до митної вартості товару.
Відповідно до п 4 зовнішньо-економічного контракту від 16.12.2019 № 4/2019 «Покупатель осуществляет предоплату 100% от суммы по спецификации и обязуется перечислить денежные средства на банковский счет Поставщика в течение 7 рабочих дней с момента получения Счета -фактуры». Рахунок-фактура на оцінювану партію товарів до митного оформлення не надана, а банківський платіжний документ (Swift) від 09.06.2020 надано на сумму 5856,44 доларів США (що складає приблизно 31% від вартості товару), що суперечить вищезазначеним умовам контракту та не відповідає зазначеній у інвойсі інформації щодо передплати у 25%. Також платіжні доручення від 09.06.2020 та від 11.08.2020 не містять посилань на інвойс чи специфікацію відповідно до яких здійснювалась поставка товарів. Отже неможливо перевірити відповідно до якої партій' товарів здійснено вищезазначену проплату. Також, надані платіжні доручення в іноземній валюті від не завірені жодним чином та не містять відміток банківської установи щодо проведення вказаної фінансової операції. Тобто, інформація щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті не підтверджена документально належним чином та містить розбіжності.
Також п.2.2 Контракту передбачено, що в ціну товару включається вартість всіх митних формальностей в країні відправлення, маркування, тари та упаковки. Разом з тим в Контракті та інвойсі відсутні вищезазначені числові складові митної вартості товару. У зв'язку з чим неможливо розрахувати вартість самого товару. Також відсутня інформація щодо включення до вартості товару витрат пов'язаних із доставкою товару в порт відправлення ХШОАЫС та завантаженням на борт судна.
У поданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 30.06.2020 № 021720200000194891 містяться відомості щодо експорту партії товарів за іншим кодом УКТЗЕД, відсутня інформація щодо отримувача товару(незаповнена графа), а також відсутні будь-які печатки та підписи. Окрім того експортна декларація надана до митного оформлення з порушенням ст. 254 Митного кодексу України (не забезпечено переклад) що не дозволяє митному органу спів ставити інформацію.
Таким чином відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу України.»
Досліджуючи надані позивачем до митного оформлення документи та наявність у митного органу підстав для проведення процедури консультації з ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР», судом встановлено наступне.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, товар позивача щодо якого прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості, надійшов за зовнішньоекономічним контрактом № 4/2019 від 16 грудня 2019 року, укладеним між ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР» та компанією НЕВЕІJINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO., LTD.
За умовами п. 4.2 зазначеного контракту передбачено, що «платежи по настоящему Договору производятся в следующем порядке: Покупатель осуществляет предоплату 100% сумы по спецификациям.
4.3. Покупатель обязуется перечислить денежные средства на банковский счет Поставщика в течении 7 (семи) рабочих дней с момента получения от Поставщика Счета-фактуры.».
17.02.2020 Додатковою угодою №1 до Договору №4/2019 від 16.12.2019, сторони «НЕВЕІJINGAO FIBERGLASS PRODUCTS CO., LTD» та ТОВ «БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР» погодили внести зміни в п.4.2 в наступній редакції:
Покупець сплачує постачальнику 30% переоплати за товар по інвойсу і 70% передоплати за товар по факту отримання документів підтверджуючих кількість товару і його завантаження на судно- Упаковочний лист та Коносамент.
29.06.2020 згідно Специфікації №5 до Контракту №4/2019 від 16.12.2019 сторони погодили, що Постачальник зобов'язується передати, а Покупець зобовязується прийняти Товар на загальну суму 18 659,09 USD.
Фактична сплата за товар відбулась двома платежами в сумі 5 856,44 дол. США та 12 802,65 дол. США.
Проте, як встановлено судом, під час митного оформлення товарів позивача декларантом подано копії платіжних доручень на суми 5 856,44 дол. США та 12 802,65 дол. США без відміток банківської установи.
Враховуючи положення п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, яким передбачено, що документом, який підтверджує митну вартість товарів якщо рахунок сплачено є банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, суд погоджується із доводами відповідача про обов'язковість надання позивачем платіжних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Враховуючи положення п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України, яким передбачено, що документом, який підтверджує митну вартість товарів якщо рахунок сплачено є банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, колегія суддів погоджується із доводами відповідача про обов'язковість надання позивачем платіжних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Водночас, відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною п'ятою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Виходячи з наведеного, оскільки, надані платіжні доручення не містили жодної відмітки банківської установи, їх правомірно не визнано такими, що належним чином підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів.
Окрім того, відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України однією із складових митної вартості товару є витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
З матеріалів справи судом встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування надано коносамент від 05.07.2020 № SHWS220061932, Договір №21127-28 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів від 21.12.2017, довідку про транспортні витрати від 14.08.2020 №3190, заявку №6 від 18.08.2020 згідно Договору №21127-28, рахунок на оплату №3190 від 14.08.2020.
Положеннями договору щодо надання транспортно-еспедиційних послуг від 21.12.2017 №21127-28 передбачено зокрема додаткові витрати та послуги понесені експедитором під час перевезення вантажу, зокрема супутні витрати пов'язані з таким перевезенням (демередж, детеншн, зберігання, зважування, рентген, огляд).
Проте інший перелік послуг, які надавались експедитором та документи, підтверджуючі оплату за ці послуги декларантом надані не були.
Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, заявку на транспортно-експедиційні послуги декларантом подано 18.08.2020, тоді як рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 14.08.2020, що ставить під сумнів здійснену операцію.
Крім того, довідка про транспортні витрати щодо перевезення вантажу у контейнері № FCIU7159988, видана TOB «Хіллдом Логістікс». В той же час, відповідно до наданих товаротранспортних документів, а саме коносаменту від 05.07.2020 №SHWS220061932 перевізником товару є «GLLL». Тобто відбулось залучення третіх осіб.
На переконання суду, підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат має ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Разом з тим, документів передбачених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 декларантом надано до митного органу не було.
Також, згідно наданих коносаменту від 05.07.2020 №SHWS220061932 та експортної декларації від 30.06.2020 №021720200000194891 прослідковується понаднормове зберігання в порту відвантаження (5 діб), разом з тим такі витрати не додані до митної вартості товару.
Також судом встановлено, що пунктом 2.2 Контракту передбачено, що в ціну товару включається вартість всіх митних формальностей в країні відправлення, маркування, тари та упаковки. Разом з тим в Контракті та інвойсі відсутні вищезазначені числові складові митної вартості товару. У зв'язку з чим неможливо розрахувати вартість самого товару. Також відсутня інформація щодо включення до вартості товару витрат пов'язаних із доставкою товару в порт відправлення XINGANG та завантаженням на борт судна.
У поданій до митного оформлення декларації країни відправлення від 30.06.2020 № 021720200000194891 містяться відомості щодо експорту партії товарів за іншим кодом УКТЗЕД, відсутня інформація щодо отримувача товару(незаповнена графа), а також відсутні будь-які печатки та підписи.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Згідно з п. 4.4. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, декларацією митної вартості; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.
Отже, законом чітко встановлено умови, за наявності яких у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребовування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, на думку суду, у митного органу були наявні підстави для того, щоб розпочати процедуру консультації з позивачем та витребувати від нього необхідні документи, оскільки, надані ним до митного оформлення документи, не містили усіх складових митної вартості імпортованого товару щодо витрат по транспортно-експедиторським послугам.
Верховний Суд України у постанові від 30 червня 2015 року у справі 21-591а15 зазначив, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що надані декларантом документи не є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та не в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, зокрема, витрати на транспортування товару, додаткові документи на вимогу митного органу декларантом надані не були, відтак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 09 серпня 2020 року №UA/100000/2020/000339/2 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Отже, декларантом не було надано до митного оформлення належних документів, які б підтверджували числові значення складової митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Тому, відповідно до статті 58 Митного кодексу України з поданих документів неможливо було підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятого рішення про коригування митної вартості та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат останньому не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНИЙ ДВІР» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.В. Аблов