ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 листопада 2021 року м. Київ № 640/15235/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві
доОСОБА_1
простягнення заборгованості у сумі 120 618,69 грн,
Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 120 618,69 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на момент звернення до суду за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 120 618,69 грн., який виник внаслідок несплати відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з військового збору у розмірі 13 143,00 грн., з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 510,00 грн., з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 106 965,69 грн. Заборгованість виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 03 березня 2018 року №0023544204, №0023484204 та №0023524204.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/15235/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачу строку на усунення недоліків.
У вказаній ухвалі позивачем зазначено, що позивачем разом із позовною заявою надано доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу позовною заяви з доданими до неї документами на адресу: АДРЕСА_1 .
Водночас, як вже зазначалося судом, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом було зазначено, що вказаний недолік позивач може усунути шляхом подання до суду адміністративного позову із зазначенням правильної адреси відповідача та доказами направлення такого позову з додатками відповідачу на правильну адресу.
Проте, відповідач не виконав вимоги ухвали суду.
Водночас, відповідач подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, за наслідком ознайомлення з матеріалами справи, представник відповідача подав до суду заяву про застосування строку позовної давності з посиланням на детальний розрахунок суми податкового боргу, який міститься у матеріалах справи.
Оскільки, відповідач ознайомлений з адміністративним позовом та доданими до нього матеріалам, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Відповідно до розрахунку суми податкового боргу, що підлягає стягненню у судовому порядку станом на 13 квітня 2021 року за відповідачем рахується податковий борг:
- з військового збору на загальну суму 13 143,00 грн, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2018 року №0023524204 та складається з донарахованого податкового зобов'язання у розмірі 9 718,79 грн, штрафних санкцій у розмірі 2 429,70 грн., пені у розмірі 994,51 грн.;
- з адміністративних штрафів та інших санкцій у розмірі 510,00 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2018 року №0023524204;
- податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2018 року №0023484204 та складається з донарахованого податкового зобов'язання у розмірі 32 395,95 грн., штрафних санкцій у розмірі 8 098,99 грн., пені у розмірі 66 300,75 грн. та штрафу відповідно до податкового повідомлення-рішення від 03 березня 2018 року №0023494204 у розмірі 170,00 грн.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій поштового відправлення, вказані податкові повідомлення-рішення, направлені відповідачу за адресою АДРЕСА_1 , повернулась до ГУ ДПС у м. Києві без вручення.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками перевірки, результати якої оформлено актом від 31 січня 2018 року № 403/26-15-42-04/ НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету з отриманого доходу у вигляді вартості успадкованого майна платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.». Вказаний акт перевірки отримано відповідачем 27 лютого 2018 року відповідно до наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою АДРЕСА_1 .
16 травня 2018 року позивачем сформовано податкову вимогу №98728-17 на загальну суму 185 924,93 грн. Відповідно до наявних в матеріалах справи копій поштового відправлення, вказана вимога, направлена відповідачу за адресою АДРЕСА_1 , повернулась до ГУ ДПС у м. Києві без вручення з відміткою «не проживає».
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
Пунктом 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, встановлено, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Таким чином, у разі незгоди з рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
Матеріалами справи підтверджено, що відносно відповідача позивачем винесено податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2018 року №0023524204, №0023544204, №0023484204 та №0023494204.
Відповідно до наявних в матеріалах справи копій поштового відправлення, вказані податкові повідомлення-рішення, направлені відповідачу за адресою АДРЕСА_1 , повернулись до ГУ ДПС у м. Києві без вручення.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Судом встановлено з відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, що відповідач 21 березня 1963 року народження станом на 07 березня 2020 року проживає за адресою АДРЕСА_1 , зареєстрований за вказаною адресою з 01 грудня 1988 року.
Оскільки у відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не вказано номер квартири при зазначенні місця проживання відповідача, у суду є підстави вважати, що за адресою АДРЕСА_1 знаходиться приватний будинок, а отже, позивач при здійсненні поштових відправлень за адресою АДРЕСА_1 , фактично направляв кореспонденцію за адресою місця проживання відповідача.
Крім того, матеріалами справи підтверджується факт отримання відправлень відповідачем за адресою АДРЕСА_1 , а саме: акт перевірки отримано відповідачем 27 лютого 2018 року відповідно до наявної в матеріалах справи копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою АДРЕСА_1 .
Крім того, з наданих позивачем Відомостей з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальної служби України про реєстраційні (адресні) дані фізичних осіб ОСОБА_1 зареєстрований у центральній базі даних/окремому реєстрі Державного реєстру за адресою АДРЕСА_1 .
Таким чином, суд вважає, що винесені у відношенні відповідача податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу за податковою адресою та вважаються врученими належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, р податкові повідомлення-рішення від 03 березня 2018 року №0023524204, №0023544204, №0023484204 та №0023494204 ні в адміністративному, ні в судовому порядку оскаржено не було, отже сума є узгодженою, але не сплаченою у встановлені строки.
Узгоджене грошове зобов'язання, проте не сплачене платником податків у добровільному порядку в строки визначені законодавством набуває статусу податкового боргу платника у розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Виконанням податкового обов'язку згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до положень статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що 16 травня 2018 року позивачем сформовано податкову вимогу №98728-17 на загальну суму 185 924,93 грн. Відповідно до наявних в матеріалах справи копій поштового відправлення, вказана вимога, направлена відповідачу за адресою АДРЕСА_1 , повернулась до ГУ ДПС у м. Києві без вручення з відміткою «не проживає».
Підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючі органи мають право, крім іншого, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з пунктом 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що податковим органом дотримана процедура визначення податкового зобов'язання відповідача та повідомлення останнього про наявність податкового боргу. Однак вказані дії позивача не призвели до погашення відповідачем податкового боргу.
Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до положень статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
У разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Положеннями статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Оскільки податкова вимога від 16 травня 2018 року №98728-17 вважається врученою відповідачу, станом на день звернення позивача до суду з даним позовом встановлений строк у 30 календарних днів минув, отже у контролюючого органу виникло право на стягнення.
Докази, які б підтверджували сплату спірної суми податкового боргу на момент вирішення спору, як і докази оскарження донарахованих позивачем податкових зобов'язань у справі відсутні, що є підставою для його стягнення у судового порядку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у м. Києві щодо стягнення податкового боргу з відповідача є доведеними та підтверджуються необхідними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності з та відмови позивачу у стягненні боргу, в якій відповідач зазначає про пропуск відповідачем строків звернення до суду, посилаючись на положенням Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частин першої та третьої статті 122 якого позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
З наведеного вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду. Спеціальним строком звернення до суду з позовом у спорах цієї категорії справ є строк, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.
Пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Податковий борг відповідача виник у зв'язку з несплатою податкового зобов'язання, розмір якого визначений податковими повідомленнями-рішеннями від 03 березня 2018 року №0023524204, №0023544204, №0023484204 та №0023494204, а також у зв'язку з нарахуванням пені. Податкова вимога від 16 травня 2018 року №98728-17, надіслана за податковою адресою відповідача 18 травня 2018 року відповідно до відтиску штампу поштового відділення, повернена адресату (ГУ ДПС у м. Києві) з відміткою «не проживає».
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними визначається правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270 (далі по тексту - Правила).
Відповідно до пункту 117 Правил після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.
Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.
Пунктом 116 Правил визначено, що у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
З наведеного вбачається, що поштове відправлення з податковою вимогою, надіслане за податковою адресою відповідача 18 травня 2018 року, після закінчення встановленого строку зберігання (1 місяць) повернулося до ГУ ДПС у м. Києві після 18 червня 2018 року.
При цьому, до суду позивач звернувся з позовом про стягнення податкового боргу 02 червня 2020 року, тобто, протягом 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Таким чином, позивач не пропустив строк звернення до суду, визначений статтею 102 Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ГУ ДПС у м. Києві щодо стягнення податкового боргу з рахунків відповідача у банку є доведеними та підтверджуються необхідними доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень стягнення судового збору з відповідача не передбачено.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 кошти у рахунок погашення податкового боргу у сумі 120 618 (сто двадцять тисяч шістсот вісімнадцять) гривень 69 копійок.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова