ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 листопада 2021 року м. Київ №640/4970/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Зет-Фінанс»
до Галицької митниці Державної митної служби
провизнання протиправним та скасування рішення і картки
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
- Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс-Брокбізнес»;
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зет-Фінанс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Галицької митниці Державної митної служби, у якому просило суд:
- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби №UA209180/2021/00028 від 27 січня 2021 року;
- скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби №UA209000/2021/700001/2 від 27 січня 2021 року про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги вмотивовано протиправною відмовою відповідача в митному оформленні ввезеного на митну територію України позивачем товару за заявленою ним вартістю, визначеною самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав необхідний пакет документів, передбачений статтею 53 Митного кодексу України, який відповідачем безпідставно не взято до уваги. Внаслідок прийняття рішення про коригування митної вартості за резервним методом, відповідачем скориговано митну вартість на товар, ввезений позивачем на митну територію України, розмір якої склав 70555,27 Євро, тоді як позивачем було визначено митну вартість товару в розмірі 61464,27 Євро.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 березня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити в її задоволенні, стверджуючи про те, що декларантом до митного органу подано митну декларацію для здійснення митного оформлення з документами, які не містять усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, надані позивачем додаткові документи унеможливлювали перевірку митним органом числового значення заявленої митної вартості та обумовлювали необхідність отримання від декларанта визначених статтею 53 Митного кодексу України додаткових документів та відомостей. Однак, надані документи для підтвердження рівня митної вартості товару (первинні та додатково надані) не дали можливості остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару, у зв'язку з чим було застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Агіапа Avtomobile GmbH», резидент Федеративної Республіки Німеччина та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗЕТ-Фінанс» 24 грудня 2020 року укладено контракт № 24/01 купівлі-продажу автомобіля.
У пункті 1. Договору купівлі-продажу наведено характеристики предмету контракту.
Згідно пунктів 3.2. та 3.3. Договору купівлі-продажу сторони визначили істотні умови поставки, переходу права власності, строки поставки товару.
У пункті 4.1. Договору купівлі-продажу сторони узгодили загальну вартість товару - 61000,00 Євро без ПДВ. Ціна на товар встановлюється у Євро, яке є валютою платежу.
Позивач 06 січня 2021 року на підставі Договору купівлі-продажу сплатив на користь Продавця 61000,00 Євро.
Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКЖС-БРОКБІЗНЕС» 03 серпня 2020 року укладений Договір №200308, згідно якого позивач доручає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛКЖС-БРОКБІЗНЕС» зобов'язується надати послуги з декларування товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів позивача через митний кордон України згідно п.1.1 Договору.
Пунктами 2.1. та 2.2. Договору визначено права та обов'язки Третьої особи, серед яких генерування, подання, оформлення та отримання в інтересах позивача митних документів у відповідності до вимог митного законодавства України.
Пунктом 4 Договору сторони визначили умови сплати митних платежів.
Позивач 25 грудня 2020 року видав довіреність на ім'я громадянина України ОСОБА_1 , в якій окреслено права та повноваження останнього по отриманню, переміщенню, здійсненню необхідних платежів, тощо, які пов'язані із предметом контракту, вказаного у пункті 1 Договору купівлі-продажу.
Продавець та довірена особа 13-14 січня 2021 року в межах Договору купівлі- продажу в інтересах позивача склали відповідні господарські та митні документи (звіт для VIN, технічна характеристика, проформи, експертну декларацію № MRN 21DE770341514066EO від 14 січня 2021 року).
Позивач 23 січня 2021 року склав калькуляцію транспортних витрат на доставку Товару за Договором купівлі-продажу на територію України від складу продавця, яку передав третій особі для виконання Договору.
На замовлення позивача 23 січня 2021 року складено висновок №23/01/2021 про оцінку вартості колісного транспортного засобу, який передано третій особі для виконання Договору. Автомобіль оцінено станом на 23 січня 2021 року - 47933,00 Євро.
На автомобіль 23 січня 2021 року видано сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, який передано третій особі.
23 січня 2021 року о 16:04:36 годині митним органам для митного оформлення товарів третьою особою в інтересах позивача подано електронну митну Декларацію UA209180/2021/002576.
Разом з митною декларацією третьою особою в інтересах позивача подано для проведення митного оформлення товару наступні документи:
Акт погодження договірної ціни від 20.01.2021 року.
Банківський платіжний документ, що стосується товару 210106/000441368 від 06.01.2021 року;
Сертифікат якості б/н від 18.10.2019 року;
Рахунок- фактура (інвойс) АЕ2021/00001 від 12.01.2021 року;
Декларація про походження товару АЕ2021/00001 від 12.01.2021 року;
Акт про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду), що здійснюється при виконані UA205020/2021/200345 від 22.01.2021 року;
Рахунок-проформа АР2020/00029 від 25.12.2020 року;
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 30.09.2020 року;
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 20.01.2021 року;
Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 30.09.2020 року;
Калькуляція транспортних витрат 004/21 від 23.01.2021 року;
Документ, що підтверджується вартість перевезення товару б/н від 23.01.2021 року;
Висновок про вартості характеристики товару , підготовлений спеціалізованою експертною організацією 23/01/2021-01 від 23.01.2021 року;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується 24/01 від 24.12.2020 року;
Договір про надання послуг митного брокера № 200308 від 03.08.2020 року;
Агентський договір довіреність б/н від 25.12.2020 року;
Висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом FW545958 від 30.09.2020 року;
Інші некласифіковані документи інформації за VIN SALWA2BK1LA702725 від 14.01.2021 року;
Копія митної декларації країни відправлення 21DE770341514066E0 від 14.01.2021 року;
Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.014.01880-21 від 23.01.2021 року;
Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FL211818 від 18.01.2018 року;
23 січня 2021 pоку митницею було запропоновано надати позивачу додаткові документи на підтвердження заявленої вартості, проте, як наголошує позивач, вичерпний перелік документів він подав 23 січня 2021 року в електронному вигляді.
27 січня 2021 року за результатами перевірки митної декларації UA209180/2021/002576 та інших документів поданих позивачем 23 січня 2021 року, Галицька митниця Держмитслужби склала Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2021/00028 та повідомила позивача про відмову у прийнятті митної декларації на підставі пункту 6 статті 54 Митного кодексу України, а також прийняла Рішення № UA209000/2021/700001/2 про коригування митної вартості товарів від 27 січня 2021 року.
Не погоджуючись із таким рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Відповідно до частини другої статті 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Частиною першою статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною першою статті 257 Митного кодексу визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною другою зазначеної статті є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Статтями 49, 51, 52, 53, 57, 58 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 Митного кодексу України).
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію з питань перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної вартості товару лежить на позивачеві. Але митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребовувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається з матеріалів справи разом із митною декларацією позивач надав відповідачу для митного оформлення товарів документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару відповідно до вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України.
У подальшому відповідачу на його вимогу повідомлено, що вичерпний перелік документів надано при первинному зверненні з митною декларацією. Крім того, така його вимога не містила причин та їх обґрунтування, через які заявлену позивачем митну вартість не може бути визнано та яку саме складову митної вартості товару повинен підтвердити позивач.
Згідно з графою 33, а саме з додатковим повідомленням до графи 33, оскаржуваного рішення про коригування митної вартості відповідач уважає, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку з неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у п.2-3 статті 53 Митного кодексу України.
Щодо доводів відповідача, викладених в графі 33 оскаржуваного рішення та у відзиві на позовну, суд зазначає наступне.
Так, в рішенні про коригування митної вартості товарів UA20900/2021/700001/2 від 27 січня 2021 року митний орган вказує, що декларанту виставлено вимогу про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість визначена відповідно до пункту 3 частини статті 53 Митного кодексу України.
Позивач в позовній заяві навів наступні пояснення, а саме зазначив, що наданий декларантом для митного оформлення пакет документів повністю відображає заявлену митну вартість, навіть з врахуванням витрат на транспортування.
В той же час, зауважив, що посилання відповідача на інформацію з відкритих джерел, а саме сайту ОЛХ «Румунія» є не доречною, оскільки вартість товару, описаного у пункті 1 Договору купівлі-продажу відрізняється від наведеної контролюючим органом.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем надані документи, передбачені пунктом 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України та наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, що підтверджують вартість транспортних послуг по перевезенню вантажу до кордону України.
Таким чином всупереч доводам відповідача позивачем належним чином підтверджено ціну товарів, ввезених на митну територію України.
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Неможливість відповідача з поданих позивачем документів підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару, є підставою для застосування ним іншого методу визначення митної вартості цього товару.
Разом з тим, такий сумнів відповідача та неможливість визначення митної вартості з поданих декларантом документів не підтверджується наявними матеріалами справи та проведеним аналізом у даній справі.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
При цьому відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для застосування резервного методу визначення ціни придбаного позивачем товару, а відповідно для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню судом.
Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: - копію договору про надання правничої допомоги від 19 лютого 2021 року №05/02-01/21, - копію додаткової угоди №1 до договору, - копію акту приймання-передачі №1 від 04 березня 2021 року; - копію ордеру серії ЧН №109525 від 22 лютого 2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН №000572 від 28 грудня 2018 року, копію рахунку-фактури №05-02-01/21-001 від 19 лютого 2021 року, копію меморіального ордеру №1913 від 24 лютого 2021 року на суму 20700,00 грн.
З наведеного вище слідує, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд
вирішив:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зет-Фінанс» задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби №UA209180/2021/00028 від 27 січня 2021 року.
3. Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби №UA209000/2021/700001/2 від 27 січня 2021 року про коригування митної вартості товарів.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зет-Фінанс» (02095, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16-Г, код ЄДРПОУ 41469490) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вулиця Костюшка, 1, код ЄДРПОУ 43348711) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 4540,00 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 20700,00 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко