1/1612
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 листопада 2021 року м. Київ № 640/5170/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у місті Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 28 травня 2020 року №0312103311 складеного на підставі Акта №520/26-15-33-11-25 від 22 квітня 2020 року щодо порушення ОСОБА_1 строку сплати суми грошового зобов'язання 8893 грн.25 коп. військового збору за результатами річного декларування та нарахування суму штрафу 20%, тобто 1778 грн. 66 коп. (одна тисяча сімсот сімдесят вісім гривень шістдесят шість копійок).
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 28 травня 2020 року №0312013311, складеного на підставі Акта №520/26-15-33-11-25 від 22 квітня 2020 року щодо порушення ОСОБА_1 строку сплати суми грошового зобов'язання 29644 грн.27 коп нарахованого податку від доходу фізичних осіб за результатами мого річного декларування та нарахування суму штрафу 20%, тобто 5928 грн.85 коп. (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень вісімдесят п'ять копійок).
- визнати протиправним та скасувати Податкову вимогу №19376-13 Головного управління ДПС у місті Києві від 21 жовтня 2020 року щодо сплати мною податкового боргу на загальну суму 16080 грн.56 коп. (шістнадцять тисяч вісімдесят гривень п'ятдесят шість копійок);
- визнати протиправним та скасувати рішення №19376-13 від 21 жовтня 2020 року, винесене заступником начальника управління-начальника відділу моніторингу та інформаційно-аналітичного забезпечення управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС у м. Києві Кузнецовою М.В про опис майна у податкову заставу.
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача, внаслідок прийняття неправомірних рішень суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки вона є пенсіонером та отримує дохід в розмірі 3000, 00 грн, інших доходів матеріального характеру не мала, їй було важко сплатити суму податку в зв'язку з прийняттям спадщини у встановлені законодавством строки. Також позивачем зазначено, що відповідачем не було її повідомлено про наявність чи відсутність пільг при нарахуванні податку, враховуючи, що вона є пенсіонером, дитиною війни та перебувала під окупацією фашистської Німеччини та не повідомлено про наслідки прострочення строків сплати податкових зобов'язань, а лише зазначено про необхідність сплатити податки до 31 серпня 2019 року.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував та зазначив, що відповідно до АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника громадянки ОСОБА_1 податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 29 644, 27 грн. та військовий збір в сумі 8 893, 28 грн. станом на дату нарахування -31.09.2019 не надійшли, а були зараховані в інтегровану картку платника податків із запізненням, а саме - 04.09.2019. Таким чином, станом на 22.04.2020 за позивачем обліковується автоматично розрахована штрафна санкція за затримку на 35 календарних днів сплати податку на доход фізичних осіб в сумі 5 928, 85 грн. та за затримку на 35 календарних днів сплати військового збору в сумі 1 778, 66 грн.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.07.2018 ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 у спадок квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 662471080000.
Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву та не заперечується позивачем, останньою було подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2018 рік №73342 від 25.04.2019, в якій задекларовано вартість успадкованого майна в сумі 592 885, 32 грн. та визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті платником самостійно в сумі 29 644, 27 грн та військового збору в сумі 8 893, 28 грн.
Відповідно до копій квитанцій, наявних в матеріалах справи, позивачем 03.09.2019 були сплачені платежі в розмірі 8 893, 25 грн. військового збору та 29 644, 27 грн. збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
В подальшому, 22.04.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві було проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за результатами якої було складено акт від 22.04.2020 №520/26-15-33-11-25 (далі - акт перевірки) та встановлено затримку сплати позивачем податку на доходи фізичних осіб на 35 днів (дата сплати 04.09.2019) та затримку сплати військового збору на 35 днів (дата сплати 04.09.2019 ).
На підставі висновків акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.05.2020 №0312013311 на суму 5 928, 85 грн. та №0312103311 на суму 1 798, 66 грн.
В подальшому, у зв'язку з наявністю у позивача податкового боргу, відповідачем було прийнято податкову вимогу №19376-13 від 21.10.2020 про сплату податкового боргу на загальну суму 16080 грн.56 коп. та рішення №19376-13 від 21.10.2020 про опис майна у податкову заставу.
Не погоджуючись з прийнятими Головним управлінням ДПС у місті Києві податковими повідомленнями-рішеннями, податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - Податкового кодексу України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з підпунктом 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпункт 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пункт 179.1. статті 179 Податкового кодексу України визначає, що Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 163.1.1 пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу Українипередбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.
Згідно з підпунктом 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у підпункті 174.2.1 цього пункту.
Відповідно до пункту 167.2 статті 167 Податкового кодексу України, ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування у випадках, прямо визначених цим розділом.
Згідно з пунктом 174.3 статті 174 Податкового кодексу України, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Пунктом 179.1 статті 179 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Згідно з пункту 179.7 статті 179 Податкового кодексу України фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.
Як вбачається з пояснень сторін по справі, позивачем було подано до податкового органу декларацію про майновий стан та доходи за 2018 рік де задекларовано вартість успадкованого майна та визначено податкове зобов'язання в розмірі 5%.
Так, вартість задекларованого майна становила 592 885, 32 грн., а 03.09.2019 позивачем було сплачено 29 644, 27 грн. податку на доходи фізичних осіб, що становить 5% від вказаної вище суми.
Як зазначено судом вище, фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року сплатити податкове зобов'язання, визначене нею в податковій декларації.
В тексті позовної заяви позивачем також зазначено, що її було повідомлено про необхідність сплати податків до серпня місяця 2019 року.
Позивачем також не заперечується факт прострочення нею сплати грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що встановлено відповідачем в акті перевірки, проте, позивач зазначає, що її не було повідомлено про пільги при нарахуванні та сплаті податків, оскільки вона є пенсіонером, дитиною війни та особою, яка перебувала під окупацією фашистської Німеччини.
Суд зазначає, що перерахунок податку та податкові соціальні пільги передбачені статтею 169 Податкового кодексу України.
Зі змісту підпункту 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України вбачається, що з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 200 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, для такого платника податку, який є особою, яка була насильно вивезена з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками.
Водночас, підпунктом 169.2.3 пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга не може бути застосована до доходів платника податку, інших ніж заробітна плата.
В даному випадку має місце сплата позивачем податку з доходу у вигляді вартості успадкованого майна, що не узгоджується з приписами підпункту 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України.
Окрім того, відповідно до пункту 12 статті 5 Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1227,
Для застосування пільги з підстав, передбачених у підпунктах 169.1.2, 169.1.3 і 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 Податкового кодексу України, крім заяви про застосування пільги подають особи, які були насильно вивезені з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками, - копію посвідчення жертви нацистських переслідувань або довідки, видані компетентними органами, чи документи, які містять необхідні відомості про факт насильного вивезення з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками.
Однак, матеріали справи не містять посвідчень, довідок чи документів, які б підтверджували статус позивача, як особи, яка були насильно вивезені з території колишнього СРСР під час Другої світової війни на територію держав, що перебували у стані війни з колишнім СРСР або були окуповані фашистською Німеччиною та її союзниками.
Також, суд зазначає, що нормами Податкового кодексу України не передбачено пільг для пенсіонерів чи дітей війни в разі сплати податку з доходу у вигляді вартості успадкованого майна.
Таким чином, беручи до уваги наведені вище висновки суду, враховуючи, що позивачем не заперечується сам факт пропуску строку сплати грошових зобов'язань, визначений пунктом 179.7 статті 179 Податкового кодексу України, суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 22.04.2020 №520/26-15-33-11-25 є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення від 28.05.2020 №0312013311 та №0312103311 - правомірними та такими, що не підлягають скасуванню.
Як наслідок, враховуючи, що у позивача наявний податковий борг, також не підлягають скасуванню прийняті в подальшому податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
2. Судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова