ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
01 грудня 2021 року м. Київ № 640/18928/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко»
доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби Україїни
про визнання протиправним та скасування рішення від 29.07.2020 №0397743308,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.07.2020 №0397743308.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржуване рішення є протиправним та незаконним, оскільки у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та нарахування пені. Позивач зауважив, що він сплачував єдиний внесок своєчасно та у належному розмірі, у тому числі у періоді перерахування суми внеску на рахунок НОМЕР_2 замість НОМЕР_3, проте помилка при зазначенні невідповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування до позивача штрафних санкцій. Тим більше, що обидва рахунки, відкриті у державному казначействі м. Києва та відносяться до рахунку 3719 «Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування».
Таким чином, позивач вважає, що за викладених фактичних обставин правові підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та нарахування пені відсутні.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.08.2020 прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №640/18928/20 та визначено, що справа буде розглядатись без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 08.09.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необгрунтованими, оскільки підставою для застосування штрафних санкцій та нарахуванню пені до позивача - несвоєчасна сплата єдиного внеску по звітам про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 21.10.2015 по 01.10.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача, наведеного у тексті відзиву на позов, щодо призначення розгляду справи №640/18928/20 в судовому засіданні за участі сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2021 замінено відповідача по справі №640/18928/20 з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на Головне управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (04116, місто Київ, вул.Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Справу розглянуто після отримання судом інформації щодо повідомлення належним чином сторін про відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Як вбачається з матеріалів справи, за період з жовтня 2015 по березень 2017 року позивачем було нараховано та сплачено відповідні суми єдиного внеску у встановлені законодавством строки. Проте, товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко» при перерахуванні сум єдиного внеску було допущено технічну помилку та замість належного рахунку, на який необхідно було здійснювати оплату всіх належних сум єдиного внеску - 37192201012656, позивач сплачував єдиний внесок на рахунок ГУ ДКСУ м. Києва - НОМЕР_2, що підтверджується виписками з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко».
За посиланням позивача, після виявлення даної технічної помилки та отримання податкової вимоги ГУ ДФС у м. Києві від 05.05.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко» направило до податкового органу лист від 25.05.2017, в якому просило або повернути невірно сплачені кошти, або здійснити зарахування цих коштів на вірний казначейський рахунок.
Листом від 06.06.2018 №2146/10/26-56-07-07 відповідач повідомив позивача про те, що рахунки з кодом "3719" територіальних відділів ДФС було заблоковано, а тому неможливо було перерахувати кошти у сумі 7880,55 грн.
Так, 15.05.2020 Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві прийнято рішення №0260433308, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розміі 4889,30 грн. за період з 21.10.2015 по 08.10.2018 та нараховано пеню у розмірі 7120,75 грн.
Не погоджуючись із рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.05.2020 №0260433308, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою від 29.05.2020 №29/05/20-2, в якій просив скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві №0260433308 від 15.05.2020 у зв'язку з відсутністю правових підстав для його прийняття.
Під час розгляду скарги встановлено, що за порушення термінів сплати єдиного внеску за вересень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017 року, січень - серпень 2018 року ГУ ДПС у м. Києві винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.05.2020 № 0260433308. Контролюючий орган дійшов висновку, що рішення від 15.05.2020 № 0260433308 підлягає скасуванню, оскільки винесено без врахування проведеного 01.10.2018 та 23.10.2018 контролюючим органом перерахування коштів у зв'язку зі сплатою єдиного внеску на не відповідний рахунок, що призвело до невірного розрахунку пені.
Рішенням Державної податкової служби України від 22.06.2020 №19726/6/99-00-06-03-01-06 керуючись п. 4, п. 5 розділу IV, п. З розділу V Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №178/28308, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15.05.2020 №0260433308 ГУ ДПС у м. Києві скасовано та визнано відкликаним з дня прийняття даного рішення, а скаргу ТОВ "Фірма Швидко" від 29.05.2020 № 29/05/20-2 - задоволено частково, зобов'язано ГУ ДПС у м. Києві винести та направити нове рішення, з урахуванням вищевикладеного, відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням рішення Державної податкової служби України від 22.06.2020 №19726/6/99-00-06-03-01-06 Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві прийнято рішення від 2908.2020 №0397743308, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 4889,30 грн. за період з 21.10.2015 по 01.10.2018 та нараховано пеню у розмірі 7115,55 грн.
Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
При цьому, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, як того вимагає пункт 1 частини другої статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Приписами частини восьмої статті 9 вищевказаного Закону України, передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з податковим органом за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному податковому органу. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.
Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з огляду на викладені законодавчі положення (абзац 1 частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що платники єдиного внеску за загальним правилом зобов'язані сплачувати єдиний внесок не пізніше 20 числа наступного місяця.
У свою чергу, згідно з частиною десятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» податковий орган застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
З матеріалів справи вбачається, та не спростовується відповідачем, що позивачем було перераховано єдиний соціальний внесок своєчасно та повному обсязі, що підтверджується виписками зарахування єдиного соціального внеску за період жовтнеь 2015 - лютий 2017 роки на рахунок № НОМЕР_1 .
Суд звертає увагу відповідача, що для підтвердження факту несплати єдиного внеску, як і узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що платник єдиного внеску не вчиняв дії, спрямовані на перерахування єдиного внеску до державного бюджету. Здійснення помилки під час перерахування єдиного внеску до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 1 частини другої статті 6, пунктом 8 статті 9 Закону №2464, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
При цьому, суд наголошує, що здійснення платником податків помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 2 частини десятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Підставою застосування даного виду санкцій є винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством.
Суд звертає увагу, що позивачем вживалися заходи для своєчасної та повної сплати єдиного внеску, що було підтверджено належними доказами.
Суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження контролюючого органу, що помилка платника податків не може бути достатньою підставою для звільнення від застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату.
Помилкове визначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми єдиного внеску у визначений Законом строк, а відтак і для застосування відповідальності за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2018 №821/1897/17, від 24.10.2018 3760/6097/16-а та від 30.10.2018 №824/7/16-а.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб'єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання - пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) суд визнав незаконне та непропорційне втручання у права заявника, гарантовані статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Суд у цьому рішенні підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їх власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Принцип "належного урядування" покладає на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.07.2020 №0397743308 не може вважатися правомірним, а тому підлягає скасуванню.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності свого рішення.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2 102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.08.2020 №6. Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, як правонаступника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві.
Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 29.07.2020 №0397743308.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Швидко» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256, код ЄДРПОУ 16306379) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн (дві тисячі сто дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, місто Київ, вул.Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Іщук І.О.