25 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/10096/21
Чернігівський окружний адміністративний суд:
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Кремчаніної В.І.,
представника позивача Калініна І.М.,
представника відповідача Паншиної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно -консервний комбінат" до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно -консервний комбінат" (далі також - ПрАТ «ІМКК», позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі також - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.05.2021 №2096/25010700, № 2097/2501700.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що спірні господарські операції на підставі наявних в матеріалах справи первинних документів належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки та наявність цих документів не заперечувалась, навпаки встановлено, шо виробником цукру реалізованого ТОВ «ТД «Галс Агро» позивачу, є АТ «Линовицький цукрокомбінат «Красний». На підтвердження зміни майнового стану ПрАТ «ІМКК» у результаті здійснення господарських операцій з контрагентом, позивач посилається на платіжні доручення про перерахування коштів, що свідчить про понесення витрат на придбання товару. Як на підставу нереальності господарських операцій в частині придбання 414 тон цукру податковий орган посилається на інформацію з системи відеоспостереження «Мережа безпеки» по Чернігівській області за січень 2021 року, в якій відсутні дані про фіксацію державних номерів транспортних засобів, які здійснювали перевезення спірного товару. Однак позивач вважає, що ця інформація не свідчить про порушення податкового законодавства та спростовується записами відеокамер спостереження на території ПрАТ «ІМКК». Отже, на думку позивача, контролюючий орган дійшов необґрунтованих висновків щодо невизнання реальними господарських операцій із зазначеним суб'єктом господарювання, викладених в акті перевірки.
30.08.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Від відповідача надійшов відзив, в якому позов не визнає та зазначає, що представлені ПрАТ «ІМКК» до перевірки первинні документи не підтверджують факт придбання у ТОВ «ТД «Галс Агро» цукру, оскільки перевезення здійснювалось транспортними засобами, які не зафіксовані системою відеоспостереження «Мережа безпеки». Такі висновки ґрунтуються на підставі неможливості встановлення походження товару що, на думку відповідача, у своїй сукупності може свідчити про неможливість здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю з мотивів, викладений у позову та додаткових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав з підстав, викладених у відзиві.
Заслухавши учасників справи, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ПрАТ « ІМКК» є юридичною особою, ідентифікаційний код 00381152, основним видом економічної діяльності є перероблення молока, виробництво масла та сиру (10.51),що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та господарських формувань (т. 2 а.с. 22-27).
ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі направлення від 23.03.2021 проведена документальна позапланова виїзна перевірка у позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 13.04.2021 № 1689/07/00381152 ( далі - акт перевірки) (т.1 а.с. 25 -37).
Перевіркою встановлені порушення п. 44.1 п.185.1 ст. 185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Порядку заповнення і подання т звої звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, із змінами і доповненнями, що призвело до завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2021 року в розмірі 1291481,34 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 1993886,00 грн за січень 2021року.
На підставі акту перевірки, ГУ ДПС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2021 № 2096/25010700 (т. 1 а.с. 53), яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану за рахунок платника банку у розмірі 1291481,00 грн (сума завищення бюджетного відшкодування), штрафних санкцій в сумі 645740,67 грн. та податкове повідомлення-рішення 18.05.2021 № 2097/25010700 (т.1а.с. 55), яким визначено суму завищення від'ємного значення на суму 193886 грн.
31.05.2021 позивачем до ДПС України подано скаргу на вказані рішення, за результатами розгляду якої прийнято рішення від 21.07.2021 № 16719/6/99-00-06-01-03-06, яким рішення ДПС від 18.05.2021 № 2096/25010700, № 2097/25010700 залишені без змін, а скаргу без задоволення (а.с.66-68).
Вважаю протиправними оскаржувані рішення, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України (далі-ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Отже, наведеними нормами передбачено, по-перше, обов'язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, а також надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Аналіз зазначених положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку про те, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності в сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т. ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самостійно не є підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.
Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.
Отже, лише за умови підтвердження належними первинними документами господарських операцій, які є об'єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.
Cуд встановив, що в охоплений перевіркою період ( січень 2021 року) ПрАТ «ІМКК» мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ТД «Галс Агро».
Так, 30.09.2020 між ТОВ «ТД «Галс Агро» (наділі постачальник) та ПрАТ «ІМКК» (надалі покупець) укладений договір поставки № 2-4 (далі-договір поставки), умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором передати у власність покупця цукор -пісок (далі по тексту товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити вартість товару відповідно до умов цього Договору (т. 1 а.с 71).
Пунктом 2.3 вказаного договору поставки визначено, що поставка товару здійснюється автотранспортом покупця зі складів продавця, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 .
Пунктом 3.1 договору сторони домовились, що покупець здійснює 100% передоплату кожної партії товару на підставі виставленого постачальником рахунку - фактури.
На виконання умов договору поставки, ТОВ «ТД «Галс Агро» поставило позивачу цукор-пісок на загальну суму 15918300,00 грн, в тому числі ПДВ 2653050,00 грн, що підтверджується підтверджуються: товарно-транспортними накладними: №1 від 05.01.2021, №4 від 05.01.2021, №5 від 05.01.2021, №23 від 14.01.2021, №37 від 19.01.2021, №38 від 19.01.2021, №39 від 19.01.2021, №40 від 19.01.2021, №50 від 21.01.2021, № 51 від 21.01.2021, №55 від 21.01.2021, №56 від 21.01.2021, №77 від 26.01.2021, №79 від 26.01.2021, №82 від 26.01.2021, №83 від 26.01.2021, №112 від 28.01.2021, №113 від 28.01.2021; видатковими накладними: №0000000001 від 05.01.2021, №0000000004 від 05.01.2021, №0000000005 від 05.01.2021, №0000000023 від 14.01.2021, №0000000037 від 19.01.2021, №0000000038 від 19.01.2021, №0000000039 від 19.01.2021, №0000000040 від 19.01.2021, №0000000050 від 21.01.2021, №0000000051 від 21.01.2021, №0000000055 від 21.01.2021, №0000000056 від 21.01.2021, №0000000077 від 26.01.2021, №0000000079 від 26.01.2021, №0000000082 від 26.01.2021, №0000000083 від 26.01.2021, №0000000112 від 28.01.2021, №0000000113 від 28.01.2021; платіжними дорученнями про оплату коштів на загальну суму 15 918 300,00 грн- №81 від 05.01.2021, №994903350 від 11.01.2021, №9953331366 від 14.01.2021, №180 від 18.01.2021, №117719448 від 19.01.2021, №7 від 21.01.2021, №9953331522 від 26.01.2021, №117719645 від 27.01.2021, №117719690 від 28.01.2021 , відеозаписом про рух транспортних засобів на території ПрАТ « ІМКК» (т. 1, а.с. 24) , журналом в'їзду - виїзду автомобілів (розпочато 05.03.2019), (т. 1 а.с. 148).
Також факт перевезення цукру ПрАТ «ІМКК» підтверджується відповідними договорами перевезення, укладеними з автоперевізниками:
- з ТОВ «Автотрансгруп» - Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №01/09/20-К від 01.09.2020 (водії ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 );
- з ФОП ОСОБА_4 - Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні №10/20 від 01.10.2020 (водії ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 );
- з ПП « ОСОБА_7 » - Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні №5/20 від 20.10.2020 (водії ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ).
Даний факт також в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_5 , який здійснював перевезення спірного товару та свідок ОСОБА_10 , який працює начальником охорони підприємства, та здійснює контроль в'їзду та виїзду транспортних засобів з території заводу.
За всіма вказаними договорами ПрАТ «ІМКК» проведено розрахунки з перевізниками згідно наданих ними послуг, що відображено в бухгалтерському обліку ПрАТ «ІМКК», та не заперечується податковим органом.
Отже суд встановив, що позивачем надано належно оформленні первинні документи по його взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Галс Агро», що свідчать про реальність їх здійснення та використання позивачем в подальшому придбаного ним товару у власній господарській діяльності. Надані позивачем до суду первинні документи свідчать про фактичне вчинення платником податків господарських операцій, зокрема: договори поставки, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, покази свідків, відеозапис про рух транспортних засобів на території ПрАТ « ІМКК», журнал в'їзду - виїзду автомобілів , - які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення підприємством господарських операцій з придбання товару чи їх невідповідності з господарською діяльністю позивача. З наявних у позивача первинних документів вбачається ділова та економічна доцільність його господарських взаємовідносин, вказані документи підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій товариства з вказаним контрагентом.
Щодо доводів податкового органу, які ґрунтуються на інформації, отриманої в телефонному режимі щодо не підтвердження власниками транспортних засобів з державними номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 використання вказаних автомобілів іншими суб'єктами, то така інформація не дає підстави для однозначного висновку про безтоварність спірних господарських операцій.
Посилання відповідача на те, що згідно звіту про фінансовий стан за 2019 рік кількість запасів у ТОВ «ТО «Галс Агро» станом на 01.01.2020 рік складає 0 грн, суд відхиляє, оскільки норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв'язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
Відсутність запасів у суб'єкта господарювання, у свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у позивача первинних документів, які спростовують такі доводи. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 17 листопада 2020 року у справі № 813/2761/17, від 21 січня 2021 року у справі № 820/4411/16.
Інформацію ГУ ДФС України в Чернігівській області, отриману на запит ГУ ДПС в Чернігівській області від 31.03.2021 № 1174/5/25-01-07-04-06, в якій вказано, що транспортні засоби з державними знаками, наведеними в акті перевірки, з м. Ічня-Прилуки-Линовиця, рух не здійснювали, суд також відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Суд зазначає, що повноваження контролюючого органу на одержання інформації не є абсолютним, адже чітко безумовно визначено ПК України вимогою про конкретний перелік документів та конкретизацію підстави надання. Отже, контролюючий орган зобов'язаний у тексті письмового запиту навести конкретний пункт згаданої статті та факти в обґрунтування сумніву контролюючого органу з приводу порушення платником податків законодавства.
З наведеного випливає, що у разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), такий запит не є належним та допустим доказом.
Суд встановив, шо запит ГУ ДПС У Чернігівській області від 31.03.2021 № 1174/5/25-01-07-04-06 (т. 2, а.с. 236-237) не містить відповідну правову підставу для направлення запиту, не конкретизовано, які саме обставини свідчать про порушення платником податків податкового законодавства, не розкрито, що саме зумовило необхідність отримання такої інформації та у зв'язку з чим виникла необхідність надання такої інформації (п.73.3 ст. 73 ПК України).
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що запит контролюючого органу про надання інформації від 31.03.2021 № 1174/5/25-01-07-04-06 оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, а тому не є належним та допустимим доказом.
Інформація, викладена в рапорті старшого оперуповноваженого з ОВС 1-го відділу управління протидії економічним правопорушенням ГУ ДФС у Чернігівській області від 05.04.2021 та додатків до нього, і покладена в основу акту перевірки та, відповідно, оскаржуваного рішення, а саме перелік транспортних засобів, які, за даними відеоспостереження «Мережа безпеки», у спірний період не здійснювали рух з м. Ічня -м. Прилуки-смт. Линовиця (а.с. 239 т. 2), судом до уваги не приймається, оскільки остання не містять посилань на нормативно-правові акти, які регулюють такі питання, та технічний засіб, за допомогою якого зроблена ця інформація, тому не може вважатися належним доказом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 22700,00 грн.
Також з матеріалів справи видно, що позивач сплатив судові витрати на правничу допомогу в розмірі 28000,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 19.10.2021 № 367357400.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
Так, ч. 3 ст. 134 КАС України визначає, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У свою чергу, згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Суд приймає до уваги на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу: договір від 09.01.2021, укладений між позивачем та адвокатським бюро «Євгенія Кривошея» про надання правничої допомоги від 26.03.2018; додаток до договору, додаткові угоди до договору від 05.05.2018 та 19.04.2021 (т. 2 а.с.40-44), платіжне доручення від 19.10.2021 № 367357400 про сплату послуг на суму 28000,00 грн (т.2, а.с.156).
Враховуючи викладене, вказані обставини свідчать, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області від 18.05.2021 №2096/25010700, № 2097/2501700.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області Державної податкової служби України на користь Приватного акціонерного товариства "Ічнянський молочно - консервний комбінат" судовий збір в розмірі 22700,00 грн. (двадцять дві тисячі сімсот грн), сплачений відповідно до платіжного доручення № 367354476 від 04.08.2021 та витрати на правничу допомогу в розмірі 28000,00 грн (двадцять вісім тисяч грн), сплачені відповідно до платіжного доручення № 367357400 від 19.10.2021.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Дата складення повного рішення суду - 01.12.2021.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" вул.Вишнева, буд. 4, м.Ічня, Чернігівська область, 16703 код ЄДРПОУ 00381152.
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області відокремлений підрозділ Державної податкової служби України вул. Реміснича, буд.11, м.Чернігів, 14000 код ЄДРПОУ ВП 44094124.
Суддя І.І. Соломко