01 грудня 2021 року справа № 580/7599/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження в залі суду адміністративну справу за позовом адвоката Шамова О.А. від імені ОСОБА_1 до ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
27.09.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Шамова О.А. (18005, Черкаська обл., м.Черкаси, вул.Пастерівська, буд.3) від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (18000, Черкаська обл., м.Черкаси; вул.Байди Вишневецького, буд.36; код ЄДРПОУ 25212542) (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльності щодо розгляду його клопотання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»;
зобов'язання відповідача розглянути його клопотання «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га» та зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до поданого клопотання.
Додатково просив стягнути з відповідача на його користь 2000,00грн моральної шкоди та на підставі ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зобов'язати не пізніше 10-ти днів з дня набрання законної сили рішенням суду подати до суду звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування зазначено, що відповідач не прийняв рішення щодо розгляду його клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідно ст.118 Земельного кодексу України. Вважає, що відповідач завдав йому моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню. Стверджує, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди. Посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а та від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.
Ухвалою суду від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п'ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Вказану ухвалу позивач отримав 04.11.2021, а відповідач - 20.10.2021, що підтверджується даними рекомендованих повідомлень про поштові вручення.
09.11.2021 ухвалою суд відмовив повністю у задоволенні заяви відповідача (вх.від 05.11.2021 №43347/21) про розгляд правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
05.11.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача, в якому просив його прийняти та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтовуючи зазначив, що видача дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації є адміністративною послугою, яка надається через центр надання адміністративних послуг. Відповідно до підп.3 п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. 10.10.2021 набув чинності Закону України від 21.09.2021 №1755 «Про внесення зміни до розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» щодо перебігу строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг під час дії карантину», яким у підп.3 п.2 розділу «Прикінцеві положення» вказаного вище Закону слова «та строків надання цих послуг» було виключено. Стверджує, що строк надання адміністративних послуг за такими заявами не може перевищувати граничного строку надання адміністративних послуг, визначеного законом більш ніж на 30 днів. Вважає, що кінцевий строк для розгляду заяв, у т.ч. заяви позивача складає 60 днів. Позивач порушив процедуру отримання адміністративної послуги та порядок звернення за отриманням такої адміністративної послуги, про що його повідомили листом від 08.06.2021 №5973-2. У вказаному листі зазначено, що клопотання подається до відділу організації надання адміністративних послуг департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради. Зазначений лист направлено позивачу простою кореспонденцією. То ж позивач у належний спосіб повідомлений про розгляд його клопотання та про порушення порядку його подання. Клопотання позивача не передавалося на розгляд сесії Черкаської міської ради. Отже, відсутня бездіяльність відповідача. Позивач має право замовити розроблення проекту землеустрою без отримання відповідного дозволу. Тому права позивача у вказаному випадку не порушені. Щодо моральної шкоди позовна заява не містить відомостей про те, що позивачу завдана моральна шкода та в чому вона проявилася. Натомість містить цитування позицій Верховного Суду, що не є завданням моральної шкоди. Просив врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03.09.2019 у справі №916/1423/17 та Верховного Суду у постанові від 23.01.2020 у справі №580/1617/19.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви з огляду на таке.
Посвідченням від 05.06.2015 серії МВ №020393 підтверджується, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
20.05.2021 позивач звернувся до відповідача клопотанням (вх. від 21.06.2021 №5973-2), в якому просив відповідно до ст.ст.118, 121 Земельного кодексу України надати йому- учаснику бойових дій дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд 0,10 га за рахунок земель комунальної власності м.Черкаси та не наданих у власність і користування. Зазначив, що бажане місце розташування земельної ділянки вказано на графічному матеріалі, засвідченому підписом заявника (графічний матеріал прикладено у додатках). Додатково вказав, що право на безоплатну приватизацію земельної ділянки зі вказаним цільовим призначенням не використав та надає згоду на збір та обробку його персональних даних. Додатками до клопотання вказав графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, засвідчений його підписом та копію посвідчення учасника бойових дій.
Департамент архітектури та містобудування листом від 08.06.2021 №5973-2 повідомив, що згідно інформаційної картки адміністративної послуги «Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та (або) в оренду громадянам (із земель комунальної власності)» (п.2), яка затверджена наказом Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради від 23.11.2018 №118 місцем надання та отримання результату вказаної послуги є Центр надання адміністративних послуг (м.Черкаси, вул.Благовісна, 170). Згідно з технологічною карткою вказаної адміністративної послуги (п.1) прийняття заяви та документів від заявника, перевірка, реєстрація та передача до Департаменту покладено на адміністратора Центру надання адміністративних послуг. Клопотання подається до відділу організації надання адміністративних послуг департаменту управління справами та юридичного забезпечення Черкаської міської ради (м.Черкаси, вул. Благовісна, 170). У клопотанні зазначити цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Зазначив, що до клопотання додаються такі документи: позначене на відповідному графічному матеріалі конкретне місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами; згода попереднього землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки); ксерокопія паспорта громадянина України; довідка про присвоєння ідентифікаційного номера. Згідно з містобудівною документацією «Внесення змін до генерального плану міста Черкаси (Актуалізація)» затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 13.05.2021 №5-318 вказана заявником земельна ділянка належить до території садибної забудови (орієнтовно 50%), в якій передбачено будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд та до території парків та скверів (орієнтовно 50%), в якій не передбачене будівництво житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Тому позивач звернувся в суд з позовом.
Для вирішення спору суд врахував.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до п.б ч.1 ст.81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України)громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1-3 ст.116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.
З огляду на це позивач, як громадянин України, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією його паспорта НОМЕР_2 , має право на набуття права власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Абзацом 2 ч.1 ст.123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки та їх надання відповідному органу.
Згідно з вимогами ст.50 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Частина 6 ст.118 ЗК України встановлює, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Отже, особи, які бажають отримати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, подають зазначений вище пакет документів.
Відповідно до пункту "а" ч.1 ст.12 ЗК України розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.
Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Позивач, звертаючись відповідним клопотанням до відповідача, який є органом місцевого самоврядування, що розпоряджається відповідною земельною ділянкою, на виконання вказаних вимог закону зазначив бажане місце розташування земельної ділянки та у додатках до заяви додав графічний матеріал земельної ділянки, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Тому доводи відповідача щодо недотримання порядку та процедури подачі клопотання не обгрунтовані.
У ч.7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України).
Проаналізувавши вказані норми в сукупності, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень наділений правом надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та зобов'язаний врахувати місцезнаходження, межі інших суміжних землекористувачів під час оцінки заявленого орієнтовного розміру бажаної заявником земельної ділянки. Виключено щодо зазначеного строку розгляду відповідного клопотання ЗК України не містить.
На підставі ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин 1, 2 ст.59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Проаналізувавши ч.7 ст.118 ЗК України, п.34 ч.1 ст.26 Закону №280/97-ВР суд дійшов висновку, що питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні. Однак вказаної вимоги відповідач не дотримався.
Відповідно до частин 1-2 ст.10 Закону України від 6 вересня 2012 року № 5203-VI"Про адміністративні послуги" граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб'єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.
Абзац перший ч.1 ст.12 вказаного Закону визначає, що Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або виконавчий орган (структурний підрозділ) органу місцевого самоврядування або місцевої державної адміністрації, що зазначені у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги згідно з переліком, визначеним відповідно до цього Закону.
У заявлених спірних правовідносинах позивач не звертався до вказаного Центру, а звернення до відповідача відповідає вимогам ст.ст.12, 122, 118 ЗК України, з огляду на що посилання відповідача на недотримання порядку звернення не обгрунтовані. Натомість підтвердженими є доводи про недотримання процедури розгляду заяви позивача.
Для вирішення спору суд також врахував правову позицію Верховного Суду (далі - ВС) щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі №803/1183/17 (провадження №К/9901/49708/18), що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України підлягає безумовному врахуванню.
ВС у вказаному рішенні вказав, що системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Отже, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинна бути мотивованою та наданою уповноваженим суб'єктом владних повноважень.
Проаналізувавши вказані норми законодавства суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Тому суд дійшов висновку, що протиправною є бездіяльність відповідача щодо розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, поданого в порядку ст.118 ЗК України.
Доводи відповідача, що позивач має право замовити розроблення проекту землеустрою без отримання відповідного дозволу не обгрунтовані. Так, абз.2 ч.7 ст.118 ЗК України визначено право особі на замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, якій належить право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці. Отже, вказана норма стосується визначеного кола осіб. Зважаючи, що у позивача відсутнє право власності на об'єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду) на вказаній ним бажаній земельній ділянці на нього не розповсюджується вказана норма Закону. Крім того вказаними вище нормами законодавства встановлено обов'язок відповідача розглянути відповідне клопотання та прийняти мотивоване рішення.
Згідно з п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язання судом відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до поданого клопотання може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.
У постанові від 05.09.2018 року в справі №826/9727/16 ВС, проаналізувавши п.4 ч.2 ст.245 КАС України, дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВС від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.
Оскільки у заявлених спірних правовідносинах відповідач не розглянув у встановленому законом порядку клопотання позивача, не з'ясував всі обставини, що впливають на можливість прийняття правомірного рішення, зважаючи на межі судового розгляду спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Дотримуючись завдання адміністративного судочинства, визначеного в ст.2 КАС України, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність обгрунтованих підстав для зобов'язання відповідача надати позивачу вказаний дозвіл поза встановленою законом процедурою сесійного розгляду та голосування відповідного рішення та до часу встановлення відповідачем конкретних правових підстав результату розгляду клопотання. Тому належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача розглянути в установленому законом порядку клопотання позивача від 20.05.2021 (вх. від 21.05.2021 №5973-2) «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га» та відповідно до вимог ст.118 ЗК України прийняти обгрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Позовна вимога стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 2000,00грн не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Отже, позовна вимога про відшкодування шкоди в адміністративному судочинстві є похідною позовною вимогою від публічного спору. Тому суд має з'ясувати безпосередній причинний зв'язок факту завдання моральної шкоди від дій, рішень чи бездіяльності суб'єктом владних повноважень, які заявлені (об'єднані) предметом у відповідному спорі.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Шкода - це будь-яке знецінення блага, що охороняється правом, тому її поділяють на майнову і немайнову. Моральна шкода - втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди належать: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Належних і допустимих доказів завдання позивачу в спірних правовідносинах моральної шкоди відповідачем спірною бездіяльністю суду не надано. Фактичних обставин, якими би підтверджувалося погіршення психологічного стану чи здоров'я позивача, у позовній заяві не вказано, доказами не підтверджено. Доводи позивача щодо того, що моральна шкода стала наслідком невиконання відповідачем норм ЗК України та висновків ВС щодо застосування ст.118 ЗК, не підтверджені належними та достовірними доказами. Водночас не доведено, що відповідач у спірних в цій справі правовідносинах спірною бездіяльністю завдав моральної шкоди позивачу.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00грн не доведена, не обґрунтована та не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання позивача зобов'язати відповідача не пізніше 10-ти днів з дня набрання законної сили рішенням суду подати до суду звіт про виконання судового рішення суд урахував.
Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, зобов'язати надати сторону звіт про виконання рішення суду є правом суду, а не обов'язок. Вимога щодо подачі звіту про виконання судового рішення слугує стимулюючим засобом для його виконання.
Матеріали судової справи не містять жодного доказу того, що відповідач може ухилятися від виконання судового рішення. Тому відсутні обґрунтовані підстави для зобов'язання відповідача подати суду такий звіт.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не надав доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов адвоката Шамова О.А. від імені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (18000, Черкаська обл., м.Черкаси; вул.Байди Вишневецького, буд.36; код ЄДРПОУ 25212542) щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», поданого в порядку ст.118 ЗК України.
Зобов'язати ЧЕРКАСЬКУ МІСЬКУ РАДУ (18000, Черкаська обл., м.Черкаси; вул.Байди Вишневецького, буд.36; код ЄДРПОУ 25212542) розглянути в установленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.05.2021 (вх. від 21.05.2021 №5973-2) «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 0,10 га» та відповідно до вимог ст.118 Земельного кодексу України прийняти обгрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 01.12.2021.