Справа № 212/10576/21
3/212/3209/21
01 грудня 2021 року м. Кривий Ріг
Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкін І.Б., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з КРИВОРІЗЬКОГО РАЙОННОГО УПРАВЛІННЯ ПОЛІЦІЇ ВІДДІЛЕННЯ ПОЛІЦІЇ № 3 ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, пенсіонерка, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ,-
встановив:
В провадженні Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває адміністративна справа відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 17 листопада 2021 року серії ВАБ № 808378, ОСОБА_1 , 01 листопада 2021 року о 10:00 годині, перебуваючи за місцем мешкання умисно вчинила домашнє насильство психологічного характер відносно доньки ОСОБА_2 , а саме під час сварки висловлювалася нецензурною лайкою, внаслідок чого могла буди завдана шкода її психологічному здоров'ю, чим порушила ЗУ № 2229 VIII від 07.12.2017 року. Своїми діями скоїла правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що в неї виникають сімейні сварки з донькою щодо житлової площі. Просила закрити провадження, оскілько жодного насильства вона не вчиняла.
На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1732 КУпАП суду надано: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 808378 від 17.11.2021 року, висновок за матеріалами ЖЄО, заява ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності та її письмовими поясненнями.
Згідно ч. 1 ст. 1732 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Ознаками психологічного насильства, зокрема,є: постійна образлива критика, маніпулювання, контроль над життям жертви; звинувачення, засудження, словесні образи; обзивання нецензурними словами, приниження; ігнорування як спосіб «покарання» (як серед дорослих, так і щодо дітей); покарання та погрози покарання, погрози життю й здоров'ю, заборона висловлювати свою думку, вільно пересуватися поза домом та спілкуватися з близькими; зняття людиною із себе відповідальності за негативний вплив на психологічний стан жертви; відмова спілкуватися, щоб змусити жертву почуватися винною, принизити її; ізолювання жертви від спілкування з друзями чи родиною, контроль над спілкуванням через прочитання особистої пошти і повідомлень у соцмережах; знецінення людини, цілковитий контроль над усіма сферами її життя.
Окремий конфлікт у сім'ї, випадкова образа, навіть повторювані сварки не можуть розцінюватися як психологічне насильство. Насильство - це свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви. Це ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів.
Оцінивши усі обставини справи, суддя приходить до висновку, що 01.11.2021 р. між ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 виник особистий конфлікт. Суд критично ставиться до заявлених потерпілою при складанні протоколу ознак психологічного насильства, оскільки крім пояснень потерпілої інших доказів суду не надано.
Згідно ст. 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави
Стаття 28 Конституції декларує право кожного на повагу до його гідності. В цій нормі також зазначено, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі «Опуз проти Туреччини» (Opuz v. Turkey) no. 33401/02 від 09 червня 2009 року Європейський суд з прав людини прийшов до висновку, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також зазначив, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливішим є наявність ефективних механізмів їхньої реалізації.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 62 Конституції України передбачено, що всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо в діях особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 173 2 ч. 1 Кодекс України про адміністративні правопорушення, суддя,-
Постановив:
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Апеляційна скарга подаються до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: І. Б. Чайкін