Справа № 201/9194/21
(2-з/199/177/21)
30.11.2021 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про визнання договору позики виконаним та визнання зобов'язання припиненим, -
У провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про визнання договору позики виконаним та визнання зобов'язання припиненим.
Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №2-1201/2009, виданого на виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10.03.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 64192,54 грн..
В обґрунтуванні заяви зазначив, що 26.07.2021 року Соборним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), на підставі виконавчого листа №2-1201/2009, виданого 10.03.2009 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська, відкрито виконавче провадження №66264819 про стягнення боргу з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 у розмірі 64192,54 грн..
У рамках вказаного виконавчого провадження державним виконавцем винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Зокрема, відповідно до п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до постанови Пленуму ВСУ N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму ВСУ N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові N 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №922/4587/13.
Встановлено, що предметом позову є припинення зобов'язання ОСОБА_1 за договором позики, який укладено між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 04.08.2011 року.
Вирішуючи подану заяву, суд бере до уваги характер спірних правовідносин, вагомість поданих доказів та виходить з висунутих у цій справі позовних вимог.
З урахуванням встановлених обставин справи та беручи до уваги предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а тому суд вважає заяву позивача про забезпечення позову задовольнити та в порядку забезпечення позову зупинити стягнення за вказаним виконавчим документом.
Таким чином, враховуючи наявність спору між сторонами, обсяг позовних вимог, а також враховуючи вимоги співмірності виду забезпечення позову із заявленими вимогами, приймаючи до уваги предмет позову, тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа Соборний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про визнання договору позики виконаним та визнання зобов'язання припиненим, - задовольнити.
У порядку забезпечення позову зупинити стягнення на підставі виконавчого листа №2-1201/2009, виданого на виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10.03.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 64192,54 грн., у виконавчому провадженні №66264819, на час розгляду цивільної справи №201/9194/21 і до набрання законної сили рішення суду.
Ухвала набирає чинності з дня постановлення - 30.11.2021 року, але може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя