Справа № 161/13594/13-ц
Провадження № 4-с/161/113/21
29 листопада 2021 року року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді - Крупінської С.С.,
при секретарі - Остимчук О.М.
за участі представника заявника- ОСОБА_1
представника ДВДВС- Гань А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),-,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),-
ОСОБА_2 звернулася в суд із скаргою на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).
Свою заяву обґрунтовує тим, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2013 року вирішено стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 1 143 905, 97 грн. та 1 147 грн. судового збору. З метою здійснення примусового виконання цього рішення судом 18 червня 2014 року видано виконавчий лист.
Зазначає, що із 04 вересня 2014 року виконавчий лист перебував на виконані в органах державної виконавчої служби, а 30 червня 2017 року був повернутий стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та закінчено виконавче провадження згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2021 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 18 червня 2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області по цивільній справі №161/13594/13-ц про солідарне стягнення із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 1 143 905,97 грн. та 1147 грн. судового збору.
У зв'язку із тим, що арешт на майно, що був накладений в межах виконавчих проваджень з приводу примусового виконання судового рішення від 25 листопада 2013 року, продовжує існувати, ОСОБА_2 звернулася до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про зняття арешту, накладеного на майно боржника ОСОБА_2 із підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
22 жовтня 2021 року Другий відділ державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) відмовив у задоволені такої заяви, а тому заявник просить визнати незаконною бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо не зняття арешту з майна боржника та зобов'язати їх зняти (скасувати) арешт з усього нерухомого майна боржника - ОСОБА_2 , накладеного в межах виконавчого провадження № 44593182 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.09.2014 року по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 161/13594/13-ц від 18.06.2014 року.
Заявник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, представник заявника адвокат Книш С.В.. у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав зазначених у заяві та просив їх задовольнити.
Представник Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) у судовому засіданні заперечив проти задоволення скарги із тих підстав, що бездіяльність в їх діях відсутня, так як виконавче провадження було знищене за терміном зберігання.
Стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Каскад-Продакшн», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, а саме:
-стягнуто солідарно з ТОВ «Каскад-Продакшн», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 143 905 гривень 97 копійок;
-стягнуто з ТОВ «Каскад-Продакшн», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» понесені судові витрати в сумі 3441 гривня, по 1147 гривень з кожного.
29 січня 2014 року Апеляційний суд Волинської області рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 листопада 2013 року в даній справі змінив, виключивши з його резолютивної частини друге речення про солідарне стягнення з ТОВ «Каскад-Продакшн», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 1143905 гривень 97 копійок та доповнив резолютивну частину рішення двома реченнями такого змісту:
-Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 1143905 гривень 97 копійок.
-Стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ТОВ «Каскад-Продакшн» в користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором в сумі 1143905 гривень 97 копійок. В решті рішення залишено без змін.
Також встановлено, що 18 червня 2014 року в цій справі видано виконавчий лист про солідарне стягнення із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 1 143 905, 97 грн. та 1 147 грн. судового збору.
04 вересня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44593182 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/13594/13-ц виданого 18.06.2014 року про солідарне стягнення із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість в сумі 1 143 905, 97 грн. та 1 147 грн. судового збору.
З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна слідує, що 08 вересня 2014 року накладено арешт на все нерухоме майно ОСОБА_2 в межах суми 1 145052, 97 грн. на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04 вересня 2014 року у виконавчому провадження № 44593182.
15 червня 2016 року виконавче провадження № 44593182 було закінчено згідно п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку із передачею за належністю іншому органу державної виконавчої служби.
Судом встановлено, що у відповідності до ст.50 ЗУ « Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року на час закінчення виконавчого провадження із підстав направлення виконавчого документа за належність до іншого відділу ДВС не було підстав для скасовування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження № 44593182.
В подальшому, після отримання виконавчого листа за належністю, 07 червня 2016 року було відкрито виконавче провадження № 52822983 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/13594/13-ц виданого 18.06.2014 року, котре 30 червня 2017 року закінчено та виконавчий лист повернуто стягувачу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» згідно п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Як вбачається із матеріалів справи при повернені 30 червня 2017 року виконавчого листа із підстав п. 2 ч. 1 ст. 37 вказаного Закону арешт органами державної виконавчої служби не знімався.
Також, матеріалами справи стверджується, що 24 червня 2021 року ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий 18.06.2014 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області по цивільній справі №161/13594/13-ц про солідарне стягнення із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості в сумі 1 143 905,97 грн. та 1147 грн. судового збору.
Ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 червня 2021 року у справі № 161/13594/13-ц набрала законної сили 15 липня 2021 року.
Судовим розглядом встановлено, що 20 жовтня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із вимогою закінчити виконавче провадження № 52822983 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/13594/13-ц, виданого 18.06.14 та зняти арешт, що був накладених в межах виконання такого виконавчого листа із мотивів, що виконавче провадження № 52822983 є діючим та підлягає закінченню з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню за п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» із зняттям арешту.
Як слідує із відповіді Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління МЮ (м. Львів) віл 22 жовтня 2021 року виконавче провадження № 52822983 є знищеним та арешт може бути скасовано тільки за судовим рішенням. Тобто, підставою для відмови у закінченні виконавчого провадження та скасуванні арешту для органів ВДВС стало фактичне знищення матеріалів виконавчого провадження.
Суд, часткового задовольняючи скаргу ОСОБА_2 , виходить з наступних положень чинного законодавства.
Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції від 1999 року державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.
Чинне законодавство передбачало, що формами завершення виконавчого провадження є: закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу та повернення виконавчого документу органу, який його видав.
Проаналізувавши новоприйнятий ЗУ «Про виконавче провадження» від 2016 року, що набрав чинності 05.10.2016 року, то судом встановлено відсутність поняття завершення виконавчого провадження, та його можливих форм, в т.ч. і з підстав повернення виконавчого документа стягувачеві, що мало місце в розглядуваному випадку.
В цьому випадку суд вважає доречними доводи Скаржниці, що виконавче провадження № 52822983 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду Волинської області № 161/13594/13-ц виданого 18.06.2014 року не є завершеним в розумінні ЗУ «Про виконавче провадження» та підлягало закінченню із підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
При цьому, суд враховує положення Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом МЮ України № 1829/5 від 07.06.2017 року (надалі - Правила), згідно п. 7 Розділу 3 яких матеріали виконавчого провадження, за яким відповідно до статей 37-39 Закону винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, або закінчення виконавчого провадження по тексту цих правил розуміються як завершене виконавче провадження, що не узгоджується із положеннями ЗУ «Про виконавче провадження», що має вищу юридичну силу. Відповідно до 2, 3 Розділу 11 Правил строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, наступного за роком завершення їх діловодством (наприклад, обчислення строку зберігання виконавчого провадження, яке завершене (виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання) у 2016 році, починається з 01 січня 2017 року.
Судом встановлено, що виконавче провадження № 52822983 було знищено у відповідності до вимог Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених наказом МЮ України № 1829/5 від 07.06.2017 року, а тому в діях Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відсутня бездіяльність, оскільки останній позбавлений фактичної можливості закінчити виконавче провадження із підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає до виконання.
Разом з тим, суд звертає увагу, що частинами 4, 5 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Частина 1 статті 40 ЗУ «Про виконавче провадження» надає можливість знімати арешт, накладений на майно (кошти) боржника у разі закінчення виконавчого провадження, в т.ч. і з підстав визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Суд враховує, що абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту», ухваленої на 114-й сесії Комітету міністрів від 12 травня 2004 року передбачено, що відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов'язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов'язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов'язок розв'язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.
Зокрема, у п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
У п. 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) скасувати арешт, накладений на майно боржника ОСОБА_2 із тих підстав, що визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області, по цивільній справі № 161/13594/13-ц від 18.06.2014 року.
На думку суду, у зв'язку із прогалиною законодавстві в частині скасування арешту органами державної виконавчої служби після фактичного знищення матеріалів виконавчого провадження, та з урахування правової позиції Верхового Суду у постанові від 24.05.21 по справі № 712/12136/18, згідно якої боржник не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розд. VII ЦПК України, то єдиним ефективним способом захисту порушеного права скаржниці є вирішення питання про скасування арешту саме при розгляді цієї скарги на бездіяльність державного виконавця
Зважаючи на вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги та її часткове задоволення.
Керуючись ст. ст. 5, 12,13, 76,71,81, 89, 447, 450, 451 ЦПК України , суд
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність Другого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) задовольнити частково.
Зобов'язати Другий відділ державної виконавчої служби у м. Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зняти (скасувати) арешт з усього нерухомого майна боржника - ОСОБА_2 , накладеного 08.09.2014 року (номер запису про обтяження 6926996) в межах виконавчого провадження № 44593182 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 04.09.2014 року по примусовому виконанню виконавчого листа у справі № 161/13594/13-ц від 18.06.2014 року.
В іншій частині заявлених вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складання повного тексту ухвали 01.12.2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду С.С. Крупінська