/ 17 листопада 2021 рокум. ПолтаваСправа № 440/9353/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участі:
секретаря судового засідання - Безеги А.А.,
представника позивача - Гороховської А.О.
представника відповідача - Солопа І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "ХОУМ-НЕТ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
16 серпня 2021 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24 травня 2021 року № 00029320701, № 00029330701, № 00029340701.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган протиправно ставить йому у вину заниження об'єкта оподаткування податком на прибуток та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за результатами господарських операцій з ТОВ "СВІТ НЕТ" та ТОВ "Будмонтажтелекомсистем", оскільки вищевказані операції носили реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, належним чином підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, визначено дату проведення підготовчого судового засідання.
17 вересня 2021 року судом одержано відзив контролюючого органа на позов, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в ході проведення перевірки первинних документів, Головне управління ДПС у Полтавській області дійшло висновку про наявність ознак фіктивності господарських правовідносин позивача з низкою його контрагентів.
У відповіді на відзив позивач наполягав на хибності висновків акта перевірки та безпідставності винесення спірних податкових повідомлень-рішень.
У додаткових поясненнях представник відповідача деталізував обставини, які досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки та зумовили викладені в акті висновки.
Ухвалою від 29 вересня 2021 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
ТОВ "Науково-промислова компанія "ХОУМ-НЕТ" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 36410686), яка здійснює свою господарську діяльність, зокрема, у сферах проводового електрозв'язку, підготовчих робіт на будівельному майданчику, електромонтажних робіт, інших будівельно-монтажних робіт, оптової торгівлі комп'ютерами, периферійним устаткуванням і програмним забезпеченням, оптової торгівлі електронним і телекомунікаційним устаткуванням, деталями до нього, будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій. Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість.
З 09 березня 2021 року по 05 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Науково-промислова компанія "ХОУМ-НЕТ" податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 26 липня 2017 року по 30 вересня 2020 року, за наслідками якої складено акт № 2349/16-31-07-01-10/36410686 від 12 квітня 2021 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема:
підпункту 14.1.231 пункту14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139, підпункту 140.4.3 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями), пункту 3 розділу ІІІ Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, п. б П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пункту 4. наказу Міністерства фінансів України від 24. 05.1995 № 88 (із змінами та доповненнями) "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1622900,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2017 року - 283923,00 грн., 1 квартал 2019 року - 307755,00 грн., 2 квартал 2019 року - 22500,00 грн., 3 квартал 2019 року - 345003,00 грн., 4 квартал 2019 року - 663719,00 грн.;
підпункту 14.1.231, пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1802708,00 грн., в т.ч. за грудень 2017 року - 118107,00 грн., січень 2018 року - 103499,00 грн., березень 2018 року - 84501,00 грн., квітень 2018 року - 9363,00 грн., листопад 2018 року - 56183,00 грн., грудень 2018 - 12871,00 грн., січень 2019 року - 197413,00 грн., лютий 2019 року - 69440,00 грн., березень 2019 року - 17593,00 грн., травень 2019 року - 33653,00 грн., вересень 2019 року - 595761,00 грн., травень 2020 року - 504324,00 грн.;
підпункту 14.1.231, пункту 14.1 статті 14, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), у результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 855,00 грн. в т.ч. за вересень 2020 року в сумі 855,00 грн.
На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області 24 травня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№ 00029320701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2028625,00 грн., в тому числі: за податковим зобов'язанням 1622900,00 грн., за штрафними санкціями - 405725,00 грн.,
№ 00029330701 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1802708,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій - 450677,00 грн.,
№ 00029340701 про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість на 855,00 грн.
Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, скористався процедурою їх адміністративного оскарження, за результатами якої вищий контролюючий орган залишив скаргу ТОВ "Науково-промислова компанія "ХОУМ-НЕТ" без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.
Позивач, не погодившись із позицією контролюючого органа звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з того, що підставою для їх винесення стало невизнання контролюючим органом реальними господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ "СВІТ НЕТ" та ТОВ "Будмонтажтелекомсистем".
Підпунктом 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Положеннями пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відтак, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами пункту 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України врегульовано, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна / розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні (в електронному або паперовому вигляді), первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, відображення господарської операції в податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відтак, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.
Дослідивши наявні в матеріалах справи копії договорів та первинних документів, складених сторонами правочинів, суд встановив такі обставини.
Між ТОВ "Науково-промислова компанія "ХОУМ-НЕТ" (Замовник) та ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" (Підрядник) укладено договір підряду № 1607000478/6 від 09 листопада 2016 року, за умовами якого Підрядник зобов'язується на свій ризик та власними силами виконати в повному обсязі роботи по об'єкту "Ремонт кабельної лінії зв'язку системи управління та зв'язку магістрального газопроводу Союз та Кременчук-Богородчани на ділянці НПП 1/5-ВЗ Задіпровська-НПП 2/1 (Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач) (код ЄЗС ДК 021:2015-45231000-5)" 36500 м відповідно до чинним нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації, а Замовник зобов'язується на умовах Договору прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.
Умовами договору № 1607000478/6 від 09 листопада 2016 року, укладеного між цими ж суб'єктами передбачено, що Підрядник зобов'язується на свій ризик та власними силами виконати в повному обсязі роботи по об'єкту "Ремонт кабельної лінії зв'язку системи управління та зв'язку магістрального газопроводу Союз та Кременчук-Богородчани на ділянці НПП 1/5 - 1/5 (Будівництво трубопроводів, ліній зв'язку та електропередач) (код ЄЗС ДК 021:2015-45231000-5)" 4500 м відповідно до чинним нормативних документів, проектної, технічної та кошторисної документації, а Замовник зобов'язується на умовах Договору прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.
Факт виконання сторонами умов зазначених договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних.
Матеріалами справи також підтверджено, що 01 листопада 2018 року між позивачем (Генпідрядник) та ТОВ "СВІТ НЕТ" (Підрядник) укладено договір підряду № 181101, за умовами якого Генпідрядник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик та власними силами повністю виконати роботи по об'єкту "Ремонт кабельної лінії зв'язку системи управління та зв'язку магістрального газопроводу Союз та Кременчук-Богородчани на ділянці НПП 2/1-ВЗ Південний Буг НПП4/2 відповідно до чинних нормативних документів, проектної технічної та кошторисної документації, а Генпідрядник зобов'язується на умовах Договору прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.
Факт виконання сторонами умов зазначеного договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, договору про надання послуг по експлуатації будівельних машин та механізмів № 261018 від 26 жовтня 2018 року.
Крім того, результатом укладених позивачем з ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" та ТОВ "СВІТ НЕТ" договорів є фактичне введення в експлуатацію кабельної лінії зв'язку, що підтверджується відповідним актом про введення об'єкта в експлуатацію.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем своєчасно та належним чином виконано свої зобов'язання щодо оплати виконаних ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" та ТОВ "СВІТ НЕТ" робіт, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
З огляду на вищевикладене, позивачем правомірно відображено в своєму бухгалтерському обліку витрати за господарськими операціями із зазначеними вище суб'єктами господарювання.
Наполягаючи на фіктивності вищевказаних господарських операцій контролюючий орган вказував на відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності; неможливість встановлення джерела походження товару, його виробництва та введення в обіг; відсутність необхідних умов для реального здійснення господарських операцій.
З огляду на те, що відповідачем не надано жодних доказів проведення зустрічної звірки із зазначеними суб'єктами господарювання та дослідження первинних документів, які б підтверджували реальний обсяг фізичного навантаження на працівників, реальну, а не ймовірну, кількість відпрацьованих ними робочих днів та не досліджено чи залучались підрядниками додаткові трудові ресурси, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів, суд відхиляє вищевказані твердження відповідача як необґрунтовані та непідтверджені жодними доказами.
Так само, контролюючим органом не надано жодних доказів на підтвердження його доводів про відсутність необхідних умов для реального здійснення спірних господарських операцій.
Зазначаючи про відсутність у господарських операцій позивача з ТОВ "Будмонтажтелекомсистем" та ТОВ "СВІТ НЕТ" ознак реальності, відповідач також керувався тією обставиною, що контролюючий орган має відомості про те, що вищевказані юридичні особи фігурують у ланцюгах постачання, метою яких є ухилення від сплати податків, штучного формування податкової вигоди.
Відхиляючи зазначені доводи, суд зауважує, що зазначені відомості самі по собі не є достатнім та належним доказом "безтоварності" спірних господарських операції. При цьому суд виходить з того, що під час надання правової оцінки правомірності формування платником податку даних податкового обліку у зв'язку з придбанням товарів/послуг мають враховуватись відомості про безпосереднє здійснення господарської операції між замовником та підрядником.
Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником/виконавцем - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.
Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-підрядниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків-покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Невиконання податкових обов'язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.
З огляду на наявність у позивача всіх підтверджуючих документів, що надають право для віднесення спірної суми податку до складу податкового кредиту, суд вважає доведеним факт придбання позивачем підрядних робіт саме у зазначених контрагентів.
До того ж, в силу положень частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Суд враховує, що відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Зокрема, не надано доказів, які б свідчили про невідповідність змісту угоди дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів підряду або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.
При цьому суд зазначає, що вироку суду, який би встановлював факт допущення порушення податкового законодавства посадовими особами контрагентів позивача по взаємовідносинам, які становлять предмет дослідження у цій адміністративній справі, з ТОВ "Науково-промислова компанія "ХОУМ-НЕТ", суду не надано.
У зв'язку з викладеним суд зазначає, що підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.
Відтак, суд дійшов до висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами в охопленому перевіркою періоді мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.
Відповідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.
Невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням чого суд дійшов висновку про їх необґрунтованість та протиправність, а також про наявність підстав для їх скасування.
За викладених обставин позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-78, 90, 139, 241-246, -
. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "ХОУМ-НЕТ" (бульвар Пушкіна, 22, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДРПОУ 36410686) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2021 року № 00029320701.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2021 року № 00029330701.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24 травня 2021 року № 00029340701.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ ВП 44057192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-промислова компанія "ХОУМ-НЕТ" (бульвар Пушкіна, 22, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ЄДРПОУ 36410686) витрати зі сплати судового збору у розмірі 23790 (двадцять три тисячі сімсот дев'яносто) гривень 00 копійок
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 29 листопада 2021 року.
СуддяА.О. Чеснокова