Справа № 420/18232/21
01 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст 262 КАС України) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 в якому позивач просить:
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2016 року як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 03.04.2017 року по 28.02.2018 року включно;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 38 785 гривень 85 копійок із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 4021 гривня 96 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 4021 гривня 96 копійок за період з 01.03.2018 року по 30.11.2019 року включно в сумі 84 460 гривень 20 копійок, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивачем наголошується, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 р. у справі №420/1785/20 визнано право позивача на отримання індексації грошового забезпечення та зобов'язано нарахувати та виплатити таку індексацію.
Разом з цим, виконуючи вказане рішення, відповідач невірно визначив базовий місяць для такого розрахунку, що мало наслідком здійснення невірного розрахунку індексації.
З посиланням на практику Верховного Суду та норми національного законодавства, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 04.10.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.
В ході дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що предмет спору у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №420/1785/20 є ідентичним до предмету спору справи, яка розглядається.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №420/1785/20 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з дати прийняття його на військову службу до військової частини НОМЕР_1 по 28.02.2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з дати прийняття його на військову службу до військової частини НОМЕР_1 по 28.02.2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2020 року без змін.
Предметом розгляду вказаної справи було:
Визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03.04.2017 року по 30.11.2019 року.
Стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 30.11.2019 року в сумі 122543,73 грн..
Зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а саме - порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 30.11.2019 року.
Також судом встановлено, що в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №420/1785/20 щодо вимог, які не підлягають задоволенню, зазначено:
«Окрім того, ухвалою суду від 08.05.2020 року судом задоволено заяву ОСОБА_1 про відмову від позову по справі №420/1785/20 в частині позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а саме - порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 30.11.2019 року та закрито провадження у справі №420/1785/20 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а саме - порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 03.04.2017 року по 30.11.2019 року…
Разом з тим, суд вважає, що у період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відсутня протиправна бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача, з наступних підстав…
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року…
Враховуючи, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складав 103,7, а отже індексації грошове забезпечення позивача підлягало в наступному місяці, тобто у грудні 2018 року, суд дійшов висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.11.2018 відсутні...
Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2018 року по 30.11.2019 року, суд зазначає наступне.
Як вже встановлено судом, за період з 01 грудня 2018 року по 30 листопада 2019 року сума виплаченої індексації грошового забезпечення позивача склала 1785,68 грн.
В той же час, з наданого до суду розрахунку індексації, який виготовлено позивачем вбачається, що на думку позивача її розмір повинен був обчислюватись у більшому розмірі…
… судом встановлено, що сума індексації грошового забезпечення позивача у період з грудня 2018 року по листопад 2019 року склала 1785,68 грн. (71,08+71,08+71,08+134,71+134,71 +134,71+134,71+206,72+206,72+206,72+206,72+206,72), а саме:
- у грудні 2018 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.);
- у січні 2019 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.);
- у лютому 2019 року 71,08 грн. (103,70%*1921,00 грн.);
- у березні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.);
- у квітні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.);
- у травні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.).
- у червні 2019 року 134,71 грн. (107,00%*1921,00 грн.).
- у липні 2019 року 206,72 грн. (110,30 %*2007,00 грн.).
- у серпні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).
- у вересні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).
- у жовтні 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).
- у листопаді 2019 року 206,72 грн. (110,30%*2007,00 грн.).
Зважаючи на встановлені за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року індекси споживчих цін, оскільки індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, враховуючи, що відповідачем було здійснено виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з грудня 2018 року по листопад 2019 року у вищевказаних розмірах, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2018 року по 30.11.2019 року та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2018 року по 30.11.2019 року».
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З аналізу встановлених обставин суд вважає, що спір у даній справі фактично спрямований на виконання іншого судового рішення, а саме рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №420/1785/20, а доводи позивача, викладені в позовній заяві щодо не нарахування та невиплати індексації в повному обсязі, зводяться до незгоди позивача із діями (бездіяльністю) відповідача щодо виконання судового рішення.
Тобто, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
За приписами частини п'ятої статті 383 КАС України розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_1 у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Правовий висновок, який застосовано судом при розгляді даної справи, в силу ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст 242 КАС України, викладено у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 року по справі №460/418/20.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Частиною 4 статті 238 КАС України визначено, що суд закриває провадження по справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як встановлено судом, рішення суду від 12.05.2020 року по справі № 420/1785/20 ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому суд дійшов висновку про закриття провадження по справі.
Керуючись ст. ст. 2-9, 44, п.4 ч.1 ст. 238, 248, 256 295, 297 КАС України, суд,
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені статтею 295, 297 КАС України.
ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )
Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.