Справа № 420/12714/21
23 листопада 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Токмілової Л.М.;
за участі:
секретаря судового засідання - Мунтян С.І.
представника позивача первісного позову - Поліщука Д.А.
представника відповідача та позивача за зустрічним позовом - Ніколавої Н.А.
представника відповідача за зустрічним позовом - Чілей М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
21.07.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому позивач просить суд cтягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 суму заборгованості:
- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 160 570 грн. 45 коп. на бюджетний рахунок UA№838999980333109341000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 11010500, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Одеса/11010500;
- по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 12 087 грн. 14 коп. на бюджетний рахунок UА№438999980313090137000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 11011001, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Одеса/11011001.
В обґрунтування позовних позивач зазначає, що станом на 26.05.2021 року, відповідно до довідки - розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість ФОП ОСОБА_1 перед бюджетом по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування та військовому збору становить - 172 657,59 грн.
Ухвалою суду від 26.07.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.
17.08.2021 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано до суду зустрічний позов до Головного управління ДПС в Одеській області, у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 25.02.2019 № 0005091305 про сплату податку на доходу фізичних осіб та штрафних санкцій на загальну суму 160 400 (сто шістдесят тисяч чотириста) гривень 45 коп. та податкове повідомлення рішення від 25.02.2019 року №0005111305 про сплату військового збору та штрафних санкцій на загальну суму 12 080 (дванадцять тисяч вісімдесят) гривень 14 коп.; зобов'язати ГУ ДПС в Одеській області виключити з електронного кабінету та інтегрованої картки платника податків ОСОБА_3 ( НОМЕР_2 ) інформацію щодо боргу (недоїмки, штрафу, пені) у сумі 172657 ( сто сімдесят двi тисячі шістсот п'ятдесят сім) гривень 59 коп.
В обґрунтування зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 зазначає, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеного за офіційним курсом НБУ станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Ухвалою суду від 25.08.2021 прийнято зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень до спільного розгляду за первісним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом та подальший розгляд справи призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження та розгляд справи розпочато спочатку.
15.09.2021 року від представника відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечував проти позову, просив у задоволенні заявлених вимог відмовити з огляду того, що сума прощеноп позивачу основної заборгованості за кредитом є доходом платника податку та підлягає оподаткуванню як податком на доходи фізичних осіб так і військовим збором.
21.09.2021 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, в якій зазначено, що у даній справі для визначення розміру податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_4 слід застосовувати положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України та розраховувати суму зобов'язання шляхом, зазначеним у зустрічному позові, тому що ту частину кредиту, яку було списано ОСОБА_4 , для цілей оподаткування було переведено у гривню. Це підтверджується банком, і цього цiлком достатньо для звільнення від обкладення податком на доходи фізичних осіб суми, яку було прощено банком, на підставі пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Ухвалою суду від 19.10.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою суду від 09.11.2021 року, яку занесено до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні 23.11.2021 року представник позивача первісні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача первісний позов заперечив, просив задовольнити зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні первісного позову. Представник відповідача за зустрічним позовом просив у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
20.02.2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» (Банк) та Фархад Захір (Позичальник) укладено кредитний договір №2007/13-2.06/74, згідно пункту 1.1. якого Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковостi, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сум 149360 (Сто сорок дев'ять тисяч триста шістдесят) доларів США зі сплатою 12,45 (дванадцять цілих сорок п'ять сотих) процентів рiчних та наступним порядком погашення суми основної заборгованості за кредитом та процентів за його використання:
1.1.1. з березня 2007 року по січень 2027 року щомісячно рiвними частками по 622 (шістсот двадцять два) долари США;
1.1.2. у лютому 2027 року - 702 (Сімсот два) долари США, з кінцевим терміном погашення заборгованостi по кредиту 19 лютого 2027 року, надалі за текстом - "Кредит", на умовах, визначених цим Договором (а.с. 56-58)
05.06.2015 року між вищевказаними сторонами укладено договір про внесення змін № 3 до Договору кредиту №2007/13-2.06/74 від 20.02.2007 року (а.с.59-60).
Вiдповiдно до п. 2.1. вищезазначеного Договору про внесення змiн, заборгованість за кредитом станом на дату укладення цього договору складала 122 903 (сто двадцять дві тисячi дев'ятсот три) доларів США 91 цент. Пунктом 3.2 цього Договору передбачено, що якщо Позичальник, починаючи з дати укладення цього Договору про внесення змін до 31 грудня 2015 року здійснить одноразовий платіж в сумі від 500,00 (п'ятсот) доларів США 00 центів на підставі Заяви на сплату заборгованостi згiдно умов Опції 50-50 з частковим анулюванням, форма якої зазначена в Додатку № 1 до цього Договору про внесення змiн, то Позичальник набуває права на анулювання (прощення) заборгованостi по Кредиту, процентам та комісіям в сумi, що дорівнює сумі здійсненого платежу.
Згідно з розрахунком заборгованості, наданим Банком, протягом 2015 року позичальнику на підставі Договору про внесення змін до договору кредиту було анульовано (прощено) заборгованість за тілом кредиту (основну суму боргу) у розмірі 645255,79 грн.
Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань декларування отриманих доходів від АТ «Укрсоцбанк» своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 року.
За результатами проведення перевірки складено акт №80/15-32-13-05/2528320990 від 21.01.2019 року на підставі якого винесені податкові повідомлення рішення:
- №0005091305 від 25.02.2019 року на суму 128 320,36 грн. (основний платіж) + 32 080,09 грн. (ш/с);
- №0005101305 від 25.02.2019 року на суму 170,00 грн. (ш/с).
- №0005111305 від 25.02.2019 року на суму 9 669,71 грн. (основний платіж) + 2 417,43 грн. (ш/с).
В зв'язку з несплатою ФОП ОСОБА_2 заборгованості податковим органом складено податкову вимогу форми «Ф» №183282-50 від 27.09.2019 року, яку направлено платнику рекомендованим листом на адресу ФОП ОСОБА_2 .
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 вказаного Кодексу загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
За змістом підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України і є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України ( в редакції, на час прощення банком відповідачу кредиту) до таких додаткових благ віднесено основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Отже, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.
У зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов'язань".
Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.
Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
В силу колізійного принципу пріоритету норми правового акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
За змістом наведених положень слідує, що у разі якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, від 19 липня 2019 року у справі №826/4240/18, від 14 листопада 2019 року у справі №520/10880/18, від 6 листопада 2020 року у справі №826/7313/17, від 13 січня 2021 року у справі 815/3071/18, від 23 квітня 2021 року у справі №280/2435/19.
Із встановлених судом обставин у справі і зібраних доказів, судом не встановлено факту зміни у спірних правовідносинах валюти зобов'язання за кредитом з іноземної валюти в гривню та прощення банком розміру відповідно розрахованої різниці.
За змістом договору від 05.06.2015 року про внесення змін № 3 до Договору кредиту №2007/13-2.06/74 від 20.02.2007 року та Договору кредиту №2007/13-2.06/74 від 20.02.2007 року, відбулось саме прощення боргу у валюті в переведенні у еквівалент гривні.
Вказане також підтверджується листом АТ «Укрсоцбанк» від 22.10.2018 за №056-12/79-1109 (а.с.99-100).
У постанові від 18 січня 2021 року в справі №120/935/19-а Верховний Суд зазначив, що датою зміни валюти зобов'язання за кредитом, отриманим позивачем за кредитним договором, є, зокрема, дата підписання між кредитором та позивачем додаткового до кредитного договору, відповідно до якого сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів буде здійснюватися в національній валюті України - гривні із застосуванням для розрахунку платежу офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого НБУ на день сплати.
Таким чином, доводи позивача про те, що відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню, а тому відсутні підстави для нарахування податкових зобов'язань, є безпідставними.
Посилання ФОП ОСОБА_1 на пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України є хибним, оскільки зазначена норма стосується регулювання правовідносин, які складаються щодо прощення (анулювання) кредитором суми боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, відносно якого відбулась зміна валюти зобов'язання з іноземної у гривню. Проте, судом не встановлено, а матеріали справи не містять будь - яких доказів зміни умов договору про надання кредиту щодо валюти зобов'язання, а відтак пункт 8 підрозділ 1 розділу XX Податкового кодексу України не може бути застосовано до спірних правовідносин.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 червня 2018 року №К/9901/49585/18 та постанові Верховного Суду від 23 серпня 2019 року по справі №825/599/17.
Отже, сума прощеної анульованої основної суми кредиту в розмірі 644646,79 року є сумою доходу ФОП ОСОБА_1 за 2015 рік.
Крім того, суд звертає увагу, що у п.3.4 договору від 05.06.2015 року про внесення змін № 3 до Договору кредиту №2007/13-2.06/74 зазначено, що у разі виконання Позичальником умов, зазначених у п. 3.2. та п.3.3. цього Договору про внесення змiн, сума заборгованості за Кредитом (на дату внесення коштів), процентам та комісіям в розмірі, зазначеному в п.3.3. цього Договору про внесення змiн, підлягає анулюванню (прощенню). Сума платежу, що підлягає анулюванню (прощенню), дата такого анулювання (прощення) зазначаються у вiдповiднiй Заяві. Умови щодо повідомлення Позичальника про анулювання (прощення) та його обов'язок самостійно сплатити податок з доходів і відобразити їх у рiчнiй податковій декларації, вiдповiдно до вимог Податкового кодексу України, зазначаються у відповідній Заяві.
Тобто, вказаним договором про внесення змін до договору кредиту було передбачено обов'язок позичальника самостійно сплатити всі податки та подати відповідну декларацію вiдповiдно до вимог ПК України.
Отже, суд вважає, що ФОП ОСОБА_1 , який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов'язаний був відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку.
Щодо подання декларації про майновий стан і доходи, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.
При цьому, пунктом 179.1 статті179 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.
Визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Так як судом встановлено отримання позивачем додаткового блага, відповідно у позивача виникає обов'язок щодо подачі декларації.
Щодо правомірності нарахування військового збору.
Донарахування грошового зобов'язання з військового збору, є похідними від основного, оскільки безпосередньо пов'язане з розміром оподатковуваного доходу позивача.
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у відповідності до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту .
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.
Таким чином, отримання позивачем доходу у вигляді додаткового блага, є підставою для нарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати військового збору.
За таких обставин, суд вважає посилання позивача на положення п.8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України помилковими та необґрунтованими, в розумінні пп.«д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 ПК України, що, в свою чергу, підтверджує правомірність дій відповідача щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за результатами річного декларування за податковим повідомленням-рішенням.
Вимоги контролюючого органу щодо сплати позивачем військового збору, обрахованого з такої суми, та зобов'язання позичальника відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу шляхом подачі податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік є похідними за своєю суттю, оскільки безпосередньо пов'язані із нарахуванням податковим органом оподатковуваного доходу позивача як об'єкту оподаткування військовим збором.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимог за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення податкового боргу, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що податковий борг, який заявлено до стягнення виник на підставі зазначених вище податкових повідомлень-рішень.
Контролюючим органом складено та направлено на адресу платника податків податкову вимогу «Ф» №183282-50 від 27.09.2019 року на суму 172657,59 грн.
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Пунктом 16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п.36.1 - 36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно п.п.58.2, 58.3 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
Згідно ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 ст.59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно пункту 60.6 ст.60 Податкового кодексу України якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане (вручене) податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов'язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається (не вручається).
Стаття 60 Податкового кодексу України містить перелік підстав відповідно яких податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Оскільки матеріали справи не містять підтверджень жодного із перелічених випадків, податкові повідомлення-рішення є не відкликаними.
Відповідно до п.14.1.152. ст.14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Матеріали справи не містять документів на підтвердження зменшення боргу відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість є узгодженою, є не погашеною та підлягає стягненню у встановленому законом порядку.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз, розподіл судових витрат зі сплати судового збору на користь позивача не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-
Позовну заяву Головного управління ДПС в Одеській області (адреса: 65044, м.Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 суму заборгованості:
- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 160 570 грн. 45 коп. на бюджетний рахунок UA№838999980333109341000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 11010500, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Одеса/11010500;
- по військовому збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 12 087 грн. 14 коп. на бюджетний рахунок UА№438999980313090137000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, КБК 11011001, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м. Одеса/11011001.
У задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Повний текст виготовлено та підписано суддею 30.11.2021 року.
Суддя Токмілова Л.М.