справа№380/4675/21
30 листопада 2021 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/4675/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, -
Позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Львівській області від 22.09.2020 року №212324 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.09.2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Львівській області винесено спірну постанову, в якій зазначено про те, що ФО-П ОСОБА_1 07.08.2020 року в Хмельницькій області допущено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу та відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»
Позивач зазначає, що 07.08.2020 року не здійснював перевезення вантажу автомобілем MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в Хмельницькій області. Згідно договору позички автомобіля від 03.01.2020 року позивачем, як фізичною особою, було передано Товариству з обмеженою відповідальністю «ГЕОСАН» автомобіль MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в безоплатне користування терміном на календарних місяці.
Спірну постанову винесено з урахуванням обставин про те, що позивач є власником транспортного засобу без врахуванням даних товарно-транспортної накладної в якій чітко визначено перевізників.
Позивач вважає, що спірна постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства, є протиправною та підлягає скасуванню
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечив, та зазначив, що водій транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки у Одеській області наступні документи: посвідчення водія НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_3 . За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу було встановлено, що загальна маса транспортного засобу становила 38200 кг при нормативно допустимій - 40000 кг; навантаження на одиничну вісь становило 11600 кг при нормативно допустимому 11000 кг. Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить талон про зважування від 07.08.2020 року, транспортного засобу з номерним знаком НОМЕР_4 . Оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм законодавства та процедури, передбаченої Порядком №1567.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 31.03.2021 року у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
23.12.2020 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 .
За результатами проведення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 , було встановлено перевищення нормативних вагових параметрів на одиночну вісь 11600 кг при нормативно допустимій 11000 кг.
У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Хмельницькій області, складено:
- акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 07.08.2020 року, яким встановлено порушення ст. 22.5 Правил дорожнього руху, а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на одиничну вісь 11,60 т при допустимих 11,0 т без відповідного дозволу та порушено вимогу ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» частина 1 абз 14 перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу;
- довідку №28645 від 07.08.2020 року про результати здійснення габаритно-вагового
контролю, в якій зазначено навантаження на осі в тонах: 1) 6500; 2) 11600; 3) 6650; 4) 6500; та повна маса транспортного засобу 38200;
- розрахунок № 32394 від 07.08.2020 року плати за проїзд великовагових та (або)
великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування
згідно акта від 07.08.2020 року №03/07.
22.09.2020 року Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №212324 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 14 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та стягнуто з ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з пунктом 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку № 1567 передбачено, зокрема, що під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Здійснення габаритно-вагового контролю регламентовано Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі - Порядок № 879).
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції; робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.
Процедуру взаємодії посадових осіб Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - посадові особи Укртрансінспекції), працівників відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху (далі - відповідні підрозділи МВС), а також служб автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі та підприємств, визначених у встановленому законодавством порядку (далі - служби автомобільних доріг), під час організації та проведення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - транспортні засоби) під час проїзду автомобільними дорогами загального користування визначено у Порядку, затвердженому наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок № 1007/1207).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Пунктами 16, 16-1, 17, 18, 20 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, передбачено що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Оскаржуючи до суду спірну постанову позивач фактично не погоджується із застосуванням до нього адміністративно-господарського штрафу, оскільки вважає, що наразі не є автомобільним перевізником у розумінні Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженим наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997, а лише власником транспортного засобу.
Судом не враховуються обгрунтування позовних вимог позивача та зазначає таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені в Законі України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-III).
В розумінні статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Відповідно до вимог частини першої та другої статті 48 Закону № 2344-III, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Стверджуючи про передання вантажного автомобіля MAN держаний номерний знак НОМЕР_1 , в позичку, позивач надав копію Договор позички автомобіля від 03.01.2020 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Геосан", за змістом якого позикодавець (ФОП ОСОБА_1 ) передає користувачу (ТОВ "Геосан") в тимчасове, безоплатне користування наземний транпортний засіб -автомобіль марки MAN модель ТОХ 18.480, 2011 року випуску, шасі НОМЕР_5 , номерний знак НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 1 статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Надані позивачем докази щодо цього не відповідають іншим отриманими судом доказам, а тому не вважаються достовірними.
Згідно з приписами статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як вже зазначалося, статтею 48 Закону України Про автомобільний транспорт визначений перелік документів, на підставі яких здійснюється перевезення вантажу, та які мають пред'явити автомобільні перевізники та водії під час перевірки. Тим самим Законом визначено коло документів, на підставі яких відповідач повинен встановити автомобільного перевізника, що може відповідати за додержання законодавства при перевезенні вантажу автомобільним транспортом.
Відсутність товарно-транспортної накладної, на підставі якої можливо встановити автомобільного перевізника, не повинна унеможливлювати здійснення контролю на автомобільному транспорті та виключати відповідальність за порушення вимог законодавства автомобільними перевізниками.
Зважаючи на те, що для автомобільного перевізника обов'язковим для пред'явлення під час перевірки є документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, саме цей документ може використовуватися при визначенні особи, яка є автомобільним перевізником.
Таке відповідає встановленому статтею 1 Закону України Про автомобільний транспорт визначенню автомобільний перевізник як фізичної або юридичної особи, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
За відсутності інших документів ця особа може визначатися виходячи з наявного під час перевірки документу, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.
Як вбачається зі змісту складеного відповідачем акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 07.08.2021, під час її проведення був пред'явлений документ, який підтверджує право власності на автомобіль MAN, номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_3 позивачем, про що ним не заперечується у позовній заяві. Цей документ був пред'явлений відповідачеві під час перевірки.
Відповідно до ч.1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
З урахуванням цього, вказане свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу підтверджує право позивача на автомобіль MAN, номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_3 .
Документів, які б підтверджували інші законні підстави для використання транспортного засобу для перевезення вантажів відповідачеві під час перевірки надано не було. Тому останній мав достатньо підстав для визначення позивача як автомобільного перевізника на підставі наданих документів, що засвідчують використання транспортного засобу на законних підставах.
За умови підтвердження підстав використання транспортним засобом документами, що підтверджують право власності (реєстраційними документами на транспортний засіб) за відсутності документів, які б підтверджували б інші підстави такого використання вважається, що перевізником є власник транспортного засобу.
З цього приводу доречним є посилання відповідача на постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018 по справі №804/8740/16.
Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач під час розгляду справи не надав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог частини 2статті 2 КАС України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким що не підлягає до задоволення.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, згідно приписів статті 139 КАСУ підстави для стягнення судових витрат з відповідача у суду відсутні.
Керуючись ст.ст., 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
В задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14), Управління Укртрансбезпеки у Львівській області (79020, м. Львів, пр. В.Чорновола, 57) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено у повному обсязі 30.11.2021 року.
Суддя Гавдик З.В.