справа №380/17134/21
провадження № П/380/17340/21
про повернення відзиву на позовну заяву
30 листопада 2021 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні клопотання позивача про повернення відзиву на позовну заяву представнику відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, як інваліду війни ІІІ групи у розмірі - 11984,00 грн згідно Закону;
- зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі 8824,00 грн, що повинна бути виплачена згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як інваліду ІІІ групи - 11984,00 грн (з урахуванням попередньо виплаченої суми 3160,00 грн);
- стягнути на користь позивача з Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради матеріальну і моральну шкоду у розмірі 11984,00 грн у розмірі виплати до 5 травня 2020 року) у разі задоволення позову на користь позивача.
Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача подати до Львівського адміністративного суду протягом одного місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва по цій справі згідно із ст. 382 КАС України та стягнути на його користь з відповідача матеріальну і моральну шкоду у розмірі 11984,00 грн.
Ухвалою від 12.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалила розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
17.11.2021 за вх. 84469 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
23.11.2021 за вх. №86427 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про повернення відзиву представнику відповідача. Клопотання мотивоване тим, що відзив поданий неналежним представником.
Вирішуючи клопотання позивача про повернення відзиву на позовну заяву відповідачу, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 КАС України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Отже, КАС України розмежовує такі юридичні категорії як "представництво" та "самопредставництво".
Відповідно до пп. 19 п. 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів") положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пп. 11 п. 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.
2 червня 2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", яким внесено зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України доповнено п. 16-1, пп. 11 якого передбачає, що представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 2 червня 2016 року № 1401-VIII.
Таким чином, з 1 січня 2020 року представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.
Суд звертає увагу на те, що пп. 11 п. 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України врегульовані лише питання представництва.
Водночас, самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
Враховуючи наведене, допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав, можливий за умови сукупної наявності зазначених умов.
Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
Поряд з тим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов'язковому виконанню, приписи Цивільного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV) з наступними змінами та доповненнями.
Так, держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом (ч. 2 ст.167 ЦК України). До юридичних осіб публічного права, що створені державою, слід віднести й органи влади та управління: Верховну Раду України, КМУ, міністерства, відомства, державні комітети, інспекції, і т і.
Статтею 82 Цивільного кодексу України визначено, що на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно з ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, і спеціальним законом, а саме Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи визначені в статті 4 вказаного Закону. До них, зокрема, належать обов'язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.
З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону № 755-IV) .
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст. 9 Закону). При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Аналогічні висновки щодо такого застосування норм права викладені в ухвалах Верховного Суду: від 26.03.2020 у справі № 520/9703/19, від 26.03.2020 у справі № 520/8038/19, від 26.03.2020 у справі № 640/3905/19, від 26.03.2020 у справі № 200/7467/19-а, від 25.03.2020 у справі № 160/2491/19, від 19.03.2020 у справі № 440/3605/19, від 18.03.2020 у справі № 160/2404/19.
Відзив на позовну заяву, поданий від імені Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, підписаний Б.Ткаченко, на підтвердження повноважень якого долучено копію довіреності від 08.06.2021 № 260308/3171.
При цьому, згідно з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch), Б.Ткаченко, який підписав відзив, не входить до числа осіб, які можуть вчиняти дії від імені Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Поряд з цим, до відзиву не додано документа на підтвердження того, що Б.Ткаченко має статус адвоката.
Як наслідок, з урахуванням відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження наявності повноважень у особи, що подала відзив на позовну заяву від імені відповідача, суд робить висновок, що останній є таким, що не підписаний уповноваженою на те особою, а відтак підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Суд зазначає, що повернення відзиву не перешкоджає повторному поданню указаного відзиву до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.
Як зазначено у ч. 2 ст. 159 КАС України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Частиною 3 ст. 166 КАС України визначено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов, зокрема, не підписано.
За приписами ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано питання повернення відзиву на позовну заяву у зв'язку з поданням його не уповноваженою особою, то суд дійшов висновку за необхідне застосувати аналогію закону та повернути відповідачеві відзив на позовну заяву.
Керуючись ст. ст. 7, 162, 167, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
клопотання позивача про повернення відзиву на позовну заяву представнику відповідача у справі за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Повернути відповідачу відзив на позовну заяву за вх. 84469 від 17.11.2021.
Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Сидор Н.Т.