30.11.2021м. СумиСправа № 920/1058/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/1058/21 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 41427817),
до відповідача Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (вул. Першотравнева, буд. 1, м. Буринь, Сумська область, 41700; код ЄДРПОУ 41825775),
про стягнення 140679,11 грн.
Встановив:
27.09.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість по договору на постачання природного газу №77 від 02.03.2021 в розмірі 140679,11 грн, з яких: 130918,90 грн основного боргу, 5007,17 грн пені, 2762,37 грн інфляційних витрат, 1990,67 грн 3% річних, а також просить суд покласти судові витрати на відповідача. Крім того, у пункті 2 прохальної частини позову позивачем заявлене клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 01.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1058/21; задоволено клопотання позивача про розгляд позовної заяви в порядку спрощеного позовного провадження; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; становлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи. Копія ухвали надіслана позивачу та відповідачу.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення учасники справи належним чином повідомленні про розгляд даної справи судом.
06.10.2021 позивач надіслав пояснення у справі №156ю1 (вх№8621 від 11.10.2021), в яких зазначив, що 05.10.2021, після відкриття провадження у справі, адресу позивача надійшов лист відповідача №1085 від 29.09.2021. Зі змісту зазначеного листа вбачається, що відповідач позовні вимоги визнає та гарантує сплату заборгованості, що є предметом спору у даній справі, за судовим рішенням. Таким чином, у зазначених поясненнях позивач просить долучити до матеріалів справи лист Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради від 29.09.2021 №1085, як доказ визнання відповідачем позовних вимог у справі №920/1058/21. До пояснень позивачем додано копію наступних документів: лист від т29.09.2021 №1085, поштового конверту, договору про надання правової допомоги від 20.05.2019 №13/5, додаткової угоди від 02.08.2021 №5 до договору №1/5 від 20.05.2019 про надання правової допомоги, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4409/10 від 23.12.2010, довіреність від 04.01.2021 №13. Зазначені пояснення з доданими документами, долучено як доказ до матеріалів справи.
19.10.2021 позивачем надіслано заяву №164-ю1 (вх№8983/21 від 26.10.2021), в якій позивач повідомив, що в жовтні 2021 року, після відкриття провадження у даній справі, відповідач надіслав позивачу підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2020 року по вересень 2021 року. Отже, у поданій заяві позивач просить долучити до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків за період з січня 2020 року по вересень 2021 року як доказ визнання відповідачем заборгованості в розмірі 130918,90 грн. Дана заява з доданим документом долучена як доказ до матеріалів справи.
Відповідач в свою чергу ні відзиву на позов, ні доказів сплати заборгованості, що є предметом спору у даній справі, не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
02.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (далі - позивач, постачальник) та Управлінням освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (далі - відповідач, споживач) укладено договір №77 на постачання природного газу (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору постачальник постачає споживачеві у 2021 газове паливо (природний газ) для закладів споживача в порядку, передбаченому договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором. Місце поставки товару: вул. Макаренка 2, вул. Макаренка 3 м. Буринь, вул. Заводська 8 с. Слобода. Строк поставки товару: до 31 грудня 2021 року. За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях.
Згідно з п. 3.4. договору, приймання-передача газу, поставленого постачальником споживачеві у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі природного газу.
Пунктом 3.5.5 договору визначено, що у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 15 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Згідно з п. 5.1. договору ціна за 1000 м.куб. газу за цим договором на природний газ є договірною і становить 7349,99 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1225,00 грн.
Пунктом 6.5. договору визначено, що оплата вартості природного газу здійснюється споживачем в безготівковій формі, у національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника за фактично спожитий природний газ протягом 14 банківських днів на підставі акту приймання-передачі підписаного представниками сторін.
Відповідно до п. 7.2.6. договору відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати поставлений природний газ в розмірі та порядку, передбаченому даним договором.
Згідно з п. 8.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Відповідно до п. 8.4. договору за прострочення платежу з вини споживача, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного байку України від суми заборгованості (затримка платежу за обставин, за які відповідає Державна казначейська служба України, не вважається виною споживача).
Сплата пені не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.8. договору).
Пунктом 11.1. договору визначено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2021 року, а в частині грошових зобов'язань - до повного розрахунку.
На виконання умов договору позивач направив відповідачу два примірника Акту прийому-передачі природного газу №УГР00000459 від 28.02.2021 на обсяг 21,0109 тис.м.куб. поставлений в лютому 2021 року загальною вартістю 139509,04 грн.
Але, як зазначає позивач, Відповідач не повернув на адресу Позивача його примірники вказаного Акту прийому-передачі за лютий 2021 року. Крім того, відповідач не надіслав на адресу позивача вмотивованої відмови в підписанні зазначених Актів приймання-передачі за лютий 2021 року, що передбачено п. 3.5.5 договору.
02.03.2021 відповідач надіслав позивачу лист №268, відповідно до якого просив переплату в сумі 23510,96 грн, що виникла за спожитий газ в грудні 2020 року зарахувати за лютий 2021 року.
Як зазначає позивач, зважаючи на наявність переплати та відповідного звернення відповідача (лист №268 від 02.03.2021) позивач зарахував таку переплату в розмірі 23510,96 грн. в рахунок часткового погашення заборгованості за лютий 2021 року.
20.04.2021 позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №954 (докази направлення містяться в матеріалах справи), в якій було наголошено на необхідності оплатити наявної заборгованості за поставку природного газу в лютому 2021 року в розмірі 130918,90 грн та повернення позивачу підписаного відповідачем примірника акту приймання-передачі природного газу.
Як зазначає позивач, претензія №954 від 20.04.2021 залишена відповідачем без розгляду та відповіді.
Водночас, відповідно до листа Оператора газотранспортної системи України - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор ГТС України" від 16.09.2021 №ТОВВИХ-21-10243 підтверджується фат споживання відповідачем у лютому 2021 року 21010,90 м3 природного газу.
Зазначена інформація не суперечить відомостям позивача щодо обсягу спожитого природного газу відповідачем у лютому 2021 року, які наявні в акті прийому-передачі природного газу №УГР00000459 від 28.02.2021.
Листом від 29.09.2021 №1085 відповідач не заперечує наявної у нього перед позивачем заборгованості в розмірі 140679,11 грн, з яких: 130918,90 грн основного боргу, 5007,17 грн пені, 2762,37 грн інфляційних витрат, 1990,67 грн 3% річних, а підписаним 30.09.2021 актом звірки взаєморозрахунків за період з січня 2020 року по вересень 2021 року підтвердив заборгованість в розмірі 130918,90 грн.
Таким чином, у зв'язку із несплатою відповідачем заборгованості позивач звернувся до суду з даним позовом.
За правилами п. 1 глави 1 Розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об'єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб'єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об'єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним Операторам ГРМ, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.
Водночас відповідно до п.6 глави 3 IX Кодексу газорозподільних систем визначені Оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об'єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об'єкту споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються Оператору ГТС у встановленому Кодексом ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.
Відповідно до п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015, алокація - це обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників.
Згідно з п. 3 глави 1 Розділу XII Кодексу газотранспортної системи алокація природного газу по кожному замовнику послуг транспортування природного газу, поданих (отриманих) ним у точці входу та відібраних (переданих) у точці виходу за певний період, визначається оператором газотранспортної системи та доводиться ним до відома замовника послуг транспортування природного газу у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 глави 7 Розділу XII Кодексу газотранспортної системи у точках виходу до газорозподільної системи оператор газотранспортної системи здійснює остаточну алокацію щодобових відборів замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням інформації про прогнозовані та фактичні обсяги споживання по кожному окремому споживачу замовника послуг транспортування природного газу з урахуванням вимог цієї глави.
Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Згідно із статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільногокодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві твар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки.
За змістом статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Факт отримання відповідачем природного газу за договором постачання природного газу від 02.03.2021 №77 повністю підтверджується матеріалами справи, проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий природний газ не розрахувався в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 130918,90 грн вартості поставленого природного газу за договором є законними, обґрунтованими та задовольняються судом.
Щодо стягнення з відповідача 1990,67 грн 3% річних та 2762,37 грн інфляційних збитків суд зазначає наступне:
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, останнім нараховано відповідачу 1990,67 грн 3% річних, 2762,37 грн інфляційних втрат.
З огляду на вищенаведене, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений судом факт несплати вартості поставленого газу за договором, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1990,67 грн 3% річних, 2762,37 грн інфляційних втрат в межах заявлених сум.
Щодо вимог позивача про стягнення 5007,17 грн пені суд зазначає наступне.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Судом встановлено факт неналежного виконання умов договору в частині несвоєчасної сплати вартості поставленого газу за договором, що є порушенням з боку відповідача п. 7.2.6. договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Пунктом п. 8.4. договору становлено, що за прострочення платежу з вини споживача, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки Національного байку України від суми заборгованості (затримка платежу за обставин, за які відповідає Державна казначейська служба України, не вважається виною споживача).
Згідно з поданого позивачем розрахунку, останнім нараховано відповідачу 5007,17 грн пені.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договору, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5007,17 грн пені.
Водночас, згідно зі статтею 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд приймає до уваги те, що заявлені до стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у повній мірі компенсують знецінення несплачених відповідачем коштів, а також таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Таким чином, оскільки зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вважаючи, що відповідач є бюджетною установою, враховуючи майновий стан обох сторін, суд зменшує розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 1,00 грн.
Отже, позивачу за рахунок відповідача підлягає стягненню 1,00 грн. пені.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач проти заявленого позову в частині основного боргу не заперечив, доказів належного виконання зобов'язань перед позивачем за договором не надав.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором на постачання природного газу від 02.03.2021 №77, суд, дослідивши матеріали справи, задовольняє позов в частині стягнення з відповідача 130918,90 грн основного боргу за поставлений природний газ, 2762,37 грн інфляційних витрат, 1990,67 грн 3% річних та 1 грн пені, а в частині стягнення з відповідача 5006,17 грн пені - відмовляє, у зв'язку зі зменшенням судом розміру пені.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Частиною 1 статті 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, у зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2270,00 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Управління освіти, молоді, спорту, культури та туризму Буринської міської ради (вул. Першотравнева, буд. 1, м. Буринь, Сумська область, 41700; код ЄДРПОУ 41825775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (вул. Новокостянтинівська, буд. 13/10, оф. 201, м. Київ, 04080; код ЄДРПОУ 41427817) 130918,90 грн (сто тридцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять грн 90 коп.) вартості поставленого природного газу, 2762,37 грн (дві тисячі сімсот шістдесят дві грн 37 коп.) інфляційних витрат, 1990,67 грн (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто грн 67 коп.) 3% річних, 1,00 грн (одна грн 00 коп.) пені, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп.).
3. В іншому - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2021.
Суддя В.Л. Котельницька