"25" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3058/21
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Гут С.Ф.
При секретарі судового засідання Нагібіній І.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Кресюн А.В.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до відповідача Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 119264,97 грн.
Встановив:
08.10.2021 р. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (далі ДП "БДМТП") 119264,97 грн заборгованості, з яких 37591,42 грн 3% річних та 81673,55 грн інфляційних нарахувань за період з 09.11.2018 р. по 06.10.2021 р. у зв'язку з невиконанням останнім умов договору від 11.02.2015 р. № 26-П-БДФ-15 про надання послуг в частині оплати вартості наданих послуг.
Обґрунтовуючи звернення з позовом ДП "АМПУ" посилається на те, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 р. у справі № 916/2505/18 встановлено неналежне виконання ДП "БДМТП" умов договору від 11.02.2015 р. № 26-П-БДФ-15 в частині сплати наданих послуг за виставленими рахунками: № 1296 від 14.06.2016 р. на суму 45 936,00 грн; № 1323 від 17.06.2016 р. на суму 11 484,00 грн; № 1336 від 22.06.2016 р. на суму 22 968,00 грн; № 1356 від 24.06.2016 р. на суму 11 484 грн; № 1365 від 29.06.2016 р. на суму 11 484,00 грн; № 1414 від 30.06.2016 р. на суму 10 345,44 грн; № 1451 від 30.06.2016 р. на суму 24 858,72 грн; № 1484 від 14.07.2016 р. на суму 11 484,00 грн; № 1498 від 19.07.2016 р. на суму: 15 000 грн; № 1774 від 31.08.2016 р. на суму: 16 300,80 грн; № 1992 від 30.09.2016 р. на суму: 20 036,40 грн; № 2083 від 01.11.2016 р. на суму: 1 866,48 грн; № 2263 від 25.11.2016 р. на суму: 1 866,48 грн; № 2335 від 30.11.2016 р. на суму: 8 439,84 грн; № 2353 від 30.11.2016 р. на суму: 4 168,44 грн; № 2580 від 31.12.2016 р. на суму: 21 055,20 грн; № 2586 р. від 31.12.2016 на суму: 11 777,28 грн; № 2613 від 31.12.2016 р. на суму: 4 391,78 грн; № 20 від 01.01.2017 р. на суму: 1 866,48 грн; № 142 від 31.01.2017 р. на суму: 19 153,44 грн; № 174 від 31.01.2017 р. на суму: 222,92 грн; № 175 від 31.01.2017 р. на суму: 15 494,40 грн; № 179 від 31.01.2017 р. на суму: 8 401,00 грн; № 198 від 31.01.2017 на суму: 4 550,34 грн; № 204 від 31.01.2017 на суму: 588,20 грн; № 216 від 08.02.2017 р. на суму: 1 866,48 грн; № 322 від 28.02.2017 р. на суму: 23 873,88 грн; № 341 від 28.02.2017 р. на суму: 12 282,70 грн; № 373 від 28.02.2017 р. на суму: 134,33 грн; № 383 від 28.02.2017 р. на суму: 2 349,04 грн; № 530 від 27.03.2017 р. на суму: 2 223,19 грн; № 598 від 31.03.2017 р. на суму: 2 598,19 грн; № 600 від 31.03.2017 р. на суму: 833,69 грн; № 620 від 31.03.2017 р. на суму: 16 470,60 р. грн; № 639 від 31.03.2017 р. на суму: 13 762,64 грн; № 652 від 31.03.2017 р. на суму: 2 262,60 грн; № 692 від 13.04.2017 р. на суму: 1 866,48 грн; № 759 від 27.04.2017 р. на суму: 6 597,96 грн; № 821 від 30.04.2017 р. на суму: 17 659,20 грн; № 836 від 30.04.2017 р. на суму: 241,73 грн; № 850 від 30.04.2017 р. на суму: 2 500,91 грн; № 851 від 30.04.2017 р. на суму: 10 868,04 грн; № 856 від 30.04.2017 р. на суму: 588,20 грн. При цьому, ДП "БДМТП" рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 р. у справі № 916/2505/18 виконано частково, а саме 24.05.2019 р. сплачено 2 000,00 грн (платіжне доручення від 24.05.2019 р. № 409 із призначенням платежу «зг.ріш.суд 916/2505/18 Дог.26-П-БДФ-15 від 11.02.2015 р. Рах. від 14.07.2016 р.», решта рахунків станом на 06.10.2021 р. не оплачена.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.10.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати останню за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09.11.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 р. відкладено розгляд справи на 25.11.2021 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.11.2021 р. за клопотанням ДП "АМПУ" забезпечено проведення призначеного на 25.11.2021 р. судового засідання в режимі відеоконференції
Представник ДП "БДМТП" в судове засідання не з'являвся. Господарський суд Одеської області надсилав ухвали по справі № 916/3058/21 на адресу електронної пошти ДП "БДМТП" (bd_mtp@ukr.net), яка є аналогічна зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресі електронної пошти відповідача, докази чого наявні в матеріалах справи, проте представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, ДП "БДМТП" причини його неявки суду не повідомляло.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами ч.1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч.1,2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
В ході розгляду даної справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Представник ДП "АМПУ" підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволені позову в повному об'ємі.
25.11.2021 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
11.02.2015 р. ДП "АМПУ" (Адміністрація) та ДП "БДМТП" (Підприємство) укладено Договір № 26-П-БДФ-15 про надання послуг (Договір), відповідно до п.1.1. якого Адміністрація згідно заявок Підприємства надає послуги служби капітана Білгород-Дністровського морського порту, а Підприємство приймає і оплачує послуги Адміністрації згідно тарифів Адміністрації дійсних на момент надання послуг.
Розрахунки за надані послуги Адміністрації здійснюються Підприємством згідно тарифів Адміністрації, дійсних на момент надання послуг, в безготівковій формі на розрахунковий рахунок Адміністрації, щомісячно на підставі Акту наданих послуг, але не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним на підставі виставлених рахунків (п.2.1 Договору).
У випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначеному цим Договором та чинним законодавством України (п.4.1 Договору).
Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (п.4.2 Договору).
Усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами (п.6.1 Договору).
Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України (п.6.2 Договору).
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками і діє до 31.12.2015 р. включено… (п.7.1 Договору).
Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п.7.2 Договору).
Додатком № 1 до Договору встановлено перелік та вартість послуг, що надається ДП "АМПУ".
Додатковими угодами до Договору від 04.04.2016 р., від 30.12.2016 р. та від 30.04.2017 р. внесено зміни до п.7.1 Договору та продовжено його дію до 31.12.2016 р., 31.12.2017 р. та 30.04.2017 р. відповідно.
Договір та Додаткові угоди до нього підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.
З огляду на те, що ДП "БДМТП" неналежним чином виконувало умови Договору в частині оплати вартості послуг за виставленими рахунками: № 1296 від 14.06.2016 р. на суму 45 936,00 грн; № 1323 від 17.06.2016 р. на суму 11 484,00 грн; № 1336 від 22.06.2016 р. на суму 22 968,00 грн; № 1356 від 24.06.2016 р. на суму 11 484 грн; № 1365 від 29.06.2016 р. на суму 11 484,00 грн; № 1414 від 30.06.2016 р. на суму 10 345,44 грн; № 1451 від 30.06.2016 р. на суму 24 858,72 грн; № 1484 від 14.07.2016 р. на суму 11 484,00 грн; № 1498 від 19.07.2016 р. на суму: 15 000 грн; № 1774 від 31.08.2016 р. на суму: 16 300,80 грн; № 1992 від 30.09.2016 р. на суму: 20 036,40 грн; № 2083 від 01.11.2016 р. на суму: 1 866,48 грн; № 2263 від 25.11.2016 р. на суму: 1 866,48 грн; № 2335 від 30.11.2016 р. на суму: 8 439,84 грн; № 2353 від 30.11.2016 р. на суму: 4 168,44 грн; № 2580 від 31.12.2016 р. на суму: 21 055,20 грн; № 2586 р. від 31.12.2016 на суму: 11 777,28 грн; № 2613 від 31.12.2016 р. на суму: 4 391,78 грн; № 20 від 01.01.2017 р. на суму: 1 866,48 грн; № 142 від 31.01.2017 р. на суму: 19 153,44 грн; № 174 від 31.01.2017 р. на суму: 222,92 грн; № 175 від 31.01.2017 р. на суму: 15 494,40 грн; № 179 від 31.01.2017 р. на суму: 8 401,00 грн; № 198 від 31.01.2017 на суму: 4 550,34 грн; № 204 від 31.01.2017 на суму: 588,20 грн; № 216 від 08.02.2017 р. на суму: 1 866,48 грн; № 322 від 28.02.2017 р. на суму: 23 873,88 грн; № 341 від 28.02.2017 р. на суму: 12 282,70 грн; № 373 від 28.02.2017 р. на суму: 134,33 грн; № 383 від 28.02.2017 р. на суму: 2 349,04 грн; № 530 від 27.03.2017 р. на суму: 2 223,19 грн; № 598 від 31.03.2017 р. на суму: 2 598,19 грн; № 600 від 31.03.2017 р. на суму: 833,69 грн; № 620 від 31.03.2017 р. на суму: 16 470,60 р. грн; № 639 від 31.03.2017 р. на суму: 13 762,64 грн; № 652 від 31.03.2017 р. на суму: 2 262,60 грн; № 692 від 13.04.2017 р. на суму: 1 866,48 грн; № 759 від 27.04.2017 р. на суму: 6 597,96 грн; № 821 від 30.04.2017 р. на суму: 17 659,20 грн; № 836 від 30.04.2017 р. на суму: 241,73 грн; № 850 від 30.04.2017 р. на суму: 2 500,91 грн; № 851 від 30.04.2017 р. на суму: 10 868,04 грн; № 856 від 30.04.2017 р. на суму: 588,20 грн, ДП "АМПУ" звернулось до Господарського суду Одеської області в рамках провадження у справі № 916/2505/18, в якій, окрім 424183,81 грн основного боргу, просило стягнути 119,33 грн пені, 24861,04 грн 3% річних та 92512,13 інфляційних нарахувань (08.11.2018 р. заявлено як кінець періоду нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань).
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 р. у справі № 916/2505/18 позовні вимоги ДП "АМПУ" задоволено повністю, стягнуто з ДП "БДМТП" 424183,81 грн основного боргу, 119,33 грн пені, 24861,04 грн 3% річних та 92512,13 інфляційних нарахувань.
14.03.2019 р. Господарським судом Одеської області видано наказам про примусове виконання судового рішення від 11.02.2019 р.
24.05.2019 р. ДП "БДМТП" сплачено 2000,00 грн (платіжне доручення від 24.05.2019 р. № 409 із призначенням платежу «зг.ріш.суд 916/2505/18 Дог.26-П-БДФ-15 від 11.02.2015 р. Рах. від 14.07.2016 р.»), решта рахунків станом на 06.10.2021 р. не оплачена.
Вказуючи на невиконання ДП "БДМТП" умов Договору в частині оплати вартості виставлених рахунків ДП "АМПУ" звернулось з позовом в рамках провадження у даній справи про стягнення 37591,42 грн 3% річних та 81673,55 грн інфляційних нарахувань за період з 09.11.2018 р. по 06.10.2021 р.
Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами ч.ч.1,2 ст.20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а як встановлено у ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 р. у справі № 916/2505/18 визнано неналежне виконання ДП "БДМТП" умов Договору в частині оплати вартості виставлених рахунків ДП "АМПУ".
Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.
За змістом ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, його порушення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності. Тобто, преюдиціальні факти слід відрізняти від оцінки іншим судом певних обставин.
Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 р. у справі № 922/2391/16.
У постановах від 05.08.2020 р. у справі № 906/282/16, від 13.08.2019 р. у справі № 910/11164/16, від 12.06.2018 р. у справі № 927/976/16, від 29.04.2020 р. у справі № 906/557/19 викладені висновки Верховного Суду щодо застосування ст.75 ГПК України, відповідно до яких обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту. Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.
З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку, що Господарським судом Одеської області рішенням від 11.02.2019 р. у справі 916/2505/18 встановлено обставини, які не потребують повторного дослідження, встановлення тих самих обставин та фактів, піддавання їх сумнів, а саме щодо неправомірності дії ДП "БДМТП" в частині нездійснення оплат виставлених ДП "АМПУ" в ході здійснених між ними господарських операцій за рахунками, наведеними в описовій частині рішення.
Частиною 3 ст.14 ЦК України встановлено, що виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
В силу ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Як визначено у п.4.1 Договору у випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначеному цим Договором та чинним законодавством України.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно із правовим висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 10.12.2019 р. у справі № 912/2750/18 правовий аналіз положень ст.ст.526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст.625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Зазначена позиція підтверджена, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 р. у справі № 916/190/18.
У кредитора згідно з ч.2 ст.625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 р. у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 р. у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18.
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги те, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається часткове виконання ДП "БДМТП" рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2019 р., а саме сплачено 24.05.2019 р. 2000,00 грн ДП "АМПУ" (платіжне доручення від 24.05.2019 р. № 409 із призначенням платежу «зг.ріш.суд 916/2505/18 Дог.26-П-БДФ-15 від 11.02.2015 р. Рах. від 14.07.2016 р.»), позовні вимоги ДП "АМПУ" про стягнення 37591,42 грн 3% річних та 81673,55 грн інфляційних нарахувань за період з 09.11.2018 р. по 06.10.2021 р. (за період, неохоплений позовними вимогами в рамках провадження у справі № 916/2505/18), є цілком обґрунтованим та правомірним.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних витрат, з урахуванням здійсненої 24.05.2019 р. оплати 2000,00 грн, суд встановив, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснено належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню в повній мірі.
Зі змісту ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1-3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на позивача та відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючисьст.ст.13,20,73,74,76,86,126,129,165,232,233,237,238,240,241
Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до відповідача Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 119264,97 грн задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги , буд. 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 38728376) 37591/тридцять сім тисяч п'ятсот дев'яносто одну/грн 42 коп. 3% річних, 81673/вісімдесят одну тисячу шістсот сімдесят три/грн 55 коп. інфляційних нарахувань та 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.
Повний текст складено 30 листопада 2021 р.
Суддя С.Ф. Гут