79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.11.2021 справа № 914/1311/21
За позовом: Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області Янчишина С.В., м. Львів в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Торговий центр “А”, с. Чернилява, Яворівський р-н, Львівська область
про стягнення пайового внеску в розмірі 4 202 147, 99 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від прокуратури: Панькевич Р.В.- представник
від позивача: Нагорняк Р.І. - представник
відповідача: не з'явився
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/1311/21 за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області Янчишина С.В., м. Львів в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного акціонерного товариства “Торговий центр “А” про стягнення пайового внеску в розмірі 4 202 147, 99 грн.
Ухвалою суду від 19.05.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче судове засідання призначено на 07.06.2021.
Подальший хід розгляду справи описано у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою від 24.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 09.08.2021.
Ухвалою суду від 09.08.2021 розгляд справи по суті відкладено на 30.08.2021. Ухвалою суду від 30.08.2021 розгляд справи по суті відкладено на 20.09.2021. Ухвалою суду від 20.09.2021 розгляд справи по суті відкладено на 12.10.2021. В судових засіданнях, 12.10.2021 та 21.10.2021 було оголошено перерви. Ухвалою суду від 01.11.2021 розгляд справи по суті відкладено на 22.11.2021.
В судове засідання 22.11.2021 прокурор з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.
Представник позивача в судове засідання 22.11.2021 з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання 22.11.2021 повторно не з'явився, однак в поданих поясненнях на позовну заяву та в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні. Крім того, представником відповідача було подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з підстав, що оскільки прокурором не дотримано процедури, передбаченої ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», тому він не набув процесуальної дієздатності для представництва інтересів держави у даній справі.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 22.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція прокурора та позивача.
Керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області Янчишин С.В. звернувся в Господарський суд Львівської області в інтересах держави в особі Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного акціонерного товариства “Торговий центр “А” про стягнення пайового внеску в розмірі 4 202 147, 99 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор та позивач посилаються на те, що між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та ПрАТ “Торговий центр “А” 02.02.2017 укладено договір про пайову участь № 38 (далі договір) у зв'язку із здійсненням будівництва за адресою вул. Залізнична, 7 у м. Львові. У відповідності до п. 1.1 договору, відповідач зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим договором та згідно з п. 2.2 договору, відповідач зобов'язується сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 4 202 147, 99 грн по 31.12.2018 (але не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію).
18.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 247 про внесення змін до договору про пайову участь від 02.02.2017 № 38, згідно з якою перенесено термін сплати пайового внеску по 20.12.2019 (але не пізніше дати введення об'єкта в експлуатацію).
Відповідач не виконав зобов'язання за договором щодо сплати платежу у сумі 4 202 147, 99 грн.
Позивачем 22.01.2021 надіслано на адресу відповідача претензію про наявність заборгованості за договором, яка залишилась без відповіді та реагування.
Такі обставини, на думку прокурора та позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів останнього і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.
Позиція відповідача.
Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначає, що 27.06.2008 рішенням Львівської міської ради № 645, покладено на ЗАТ “Торговий центр “А” до кінця 2008 року обов'язок виготовлення робочого проекту транспортної розв'язки на перетині вулиць Левандівська - Т. Шевченка. 17.04.2018 ЛКП “Львівавтодор” звернувся з листом до відповідача та до ТзОВ “Інновація Девелопмент” про те, що він, згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 03.06.2016 № 402, є замовником на реконструкцію вулиць міста, в тому числі вулиць Левандівська-Т. Шевченка та з проханням надати гарантії виконання зобов'язань покладених на ПрАТ “Торговий центр “А”. У відповідь ПрАТ «Торговий центр «А» гарантував укладення договору на виконання проектно-вишукувальних робіт з ТзОВ “Трамдорпроект” та просив про надання вихідних даних на виконання проектно-вишукувальних робіт. На забезпечення гарантій, між відповідачем та ТзОВ “Трамдорпроект” укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт від 02.07.2018 № 2/07/79, з фінансуванням робіт саме ПрАТ “Торговий центр “А”. В рамках цього договору відповідачем було передано ТзОВ “Трамдорпроект”, згідно акту від 31.12.2018, вихідні дані для проектування. На виконання умов вказаного договору та виставлених рахунків відповідачем були здійсненні проплати в рахунок виконання даних договорів, згідно платіжних доручень на загальну суму 880 000, 00 грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як встановлено судом, 02.02.2017 між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та Приватним акціонерним товариством “Торговий центр “А” укладено договір про пайову участь № 38. Відповідно до п. 1.1 договору, замовник зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і порядку, передбаченому цим договором.
Адреса і вид об'єкта містобудування, будівництво якого здійснює замовник: м. Львів, вул. Залізнична, 7 (Залізничний район) (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 2.2 договору, зобов'язанням замовника є сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктура м. Львова в сумі 4 202 147, 99 по 31.12.2018 (але не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію).
18.12.2018 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 247 про внесення змін до договору про пайову участь від 02.02.2017 № 38, згідно з якою перенесено термін сплати пайового внеску по 20.12.2019 (але не пізніше дати введення об'єкта в експлуатацію).
Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності” у редакції, чинній на час укладення договору між сторонами, регламентував пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (ст. 40). Так, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд; 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для житлових будинків.
Органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, передбаченої цією статтею, а також крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 30 цього Закону.
Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.
Кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.
Інформація щодо договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та його виконання зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Судом встановлено, що на даний час вказана норма в Законі відсутня, однак укладаючи 02.02.2017 року договір, сторони діяли відповідно до чинних на цей час приписів цього Закону та встановили обов'язок відповідача, передбачений Законом. Більше того, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 01 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Відтак, укладений між позивачем та відповідачем договір про пайову участь замовника будівництва у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 02.02.2017 року є чинним та продовжує свою дію до моменту його повного виконання сторонами.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що розмір пайового внеску, що визначений в укладеному сторонами договорі, відповідач не заперечив під час розгляду даної справи.
Як вбачається з матеріалів справи, із позовом про стягнення пайового внеску на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернувся керівник Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Таким чином, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, у кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Як зазначає прокурор, підставою для представництва інтересів держави стало те, що Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради не вжито ефективних та достатніх заходів по захисту майнових прав та інтересів територіальної громади міста Львова в частині наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів пайової участі.
Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (висновки Верховного Суду від 08.02.2019 року у справі № 915/20/18).
З матеріалів справи вбачається, що Львівською місцевою прокуратурою № 2 Львівської області 16.02.2021 за вих., № 14.35/04-17-795 вих-21 скеровано позивачу лист в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та попереджено про те, що у разі невжиття заходів з метою стягнення заборгованості такі будуть вжиті прокуратурою.
Листом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 23.02.2021 №2301-вих-13482 прокурора повідомлено про наявність заборгованості, зазначено, що позов до суду не подавався та надано копії документів для стягнення заборгованості в судовому порядку, причини не вжиття заходів не вказано.
22.03.2021 Франківською окружною прокуратурою м. Львова за вихідним № 14.51/04-16-141 вих-21, повторно скеровано лист про необхідність вжиття заходів реагування, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та повідомлено, що у разі невжиття заходів з метою стягнення заборгованості, такі будуть вжиті прокурором.
Листом Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради № від 06.04.2021 2301 -вих-26943 прокурора повідомлено, що позов до суду не подавався, причини не вжиття заходів не вказано.
Відтак, 16.02.2021 прокурор вперше звернувся до позивача в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та надав можливість відреагувати на порушення інтересів держави. Однак, на час подачі позову прокурором, позивачем не вжито жодних заходів з метою захисту інтересів територіальної громади міста Львова, натомість надано матеріали прокурору для звернення до суду.
У постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають ураховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки: прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37); бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38 постанови).
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39 постанови).
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40 постанови).
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови).
З огляду на викладене, вбачається, що позивач будучи обізнаний про порушення умов договору відповідачем, та як наслідок про порушення свого права на своєчасне отримання коштів, не вчиняв дій щодо стягнення грошових коштів по договору. Така поведінка позивача обґрунтовано зумовлює необхідність прокурора здійснювати захист прав та інтересів держави у визначеному законом порядку, щоб такі не залишились не захищеними.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що керівник окружної прокуратури дотримався процедури з'ясування обставин не здійснення позивачем самостійного захисту прав та інтересів, які, на переконання прокурора, порушуються відповідачем, ним встановлено бездіяльність позивача як уповноваженого органу, та, як наслідок, він обґрунтовано звернувся до суду із позовом у даній справі, відтак у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “А” про залишення позовної заяви без розгляду слід відмовити.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що у відповідача наявний обов'язок по сплаті пайового внеску і невиконання такого у встановлений договором строк порушує права та інтереси позивача. Відтак, право позивача на отримання відповідних грошових коштів підлягає судовому захисту у спосіб стягнення таких з відповідача.
Щодо посилань відповідача на фінансування ним робіт з виготовлення робочого проекту транспортної розв'язки на перетині вулиць Левандівська - Т. Шевченка у місті Львові, то вчинення вказаних дій не може охоплюватися умовами укладеного 02.02.2017 між Департаментом економічного розвитку Львівської міської ради та ПрАТ “Торговий центр “А” договору про пайову участь № 38. При цьому, як вбачається із поданого відповідачем рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 17.06.2008 № 645 “Про будівництво закритим акціонерним товариством “Торговий центр “А” торгово-офісного комплексу «Квадрат» з багатоповерховим паркінгом на вул. Залізничній, 7 зі знесенням існуючих будівель і споруд”, відповідач був зобов'язаний окремо виготовити до кінця 2008 року робочий проект транспортної розв'язки на перетині вул. Левандівської - вул. Т.Шевченка (п. 2.1. рішення) та укласти договір про сплату інвестиційного внеску відповідно до вимог ухвали міської ради від 03.04.2008 № 1697 “Про порядок залучення коштів інвесторів (замовників, забудовників) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова” (п. 2.2. рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 79, 86, 124, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “А” про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
2. Позов задоволити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “А” (81030, с. Чернилява Яворівського району Львівської області, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 32477464) на користь Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1, код ЄДРПОУ 34814859) 4 202 147, 99 грн заборгованості зі сплати пайового внеску.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий центр “А” (81030, с. Чернилява Яворівського району Львівської області, вул. Польова, 1, код ЄДРПОУ 32477464) на користь Львівської обласної прокуратури (79000, м. Львів, просп. Шевченка, 17-19, код ЄДРПОУ 02910031) 63 032, 23 грн судового збору.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 30 листопада 2021 року.
Суддя Манюк П.Т.