вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"29" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/2799/21
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., дослідивши в спрощеному позовному провадженні матеріали справи
За позовомДержавного підприємства «Національні інформаційні системи»
доКомунальне підприємство «ПШЕНИЧНЕ»
простягнення 7 152,86 грн.
Без виклику учасників судового процесу;
Державне підприємство «Національні інформаційні системи» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства «ПШЕНИЧНЕ» про стягнення 7 152, 86 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в частині здійснення оплати за договором про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації (редакція від 01.05.2018). У зв'язку із цим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 5 400,00 грн. основного боргу, 1 252,66 грн. інфляційних витрат та 500,20 грн. 3% річних.
Ухвалою суду від 29.09.2021 було відкрито провадження у справі № 911/2799/21. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.09.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 08644, Київська обл., Васильківський р-н, вул. Лесі Українки, буд. 1-А.
Зазначене поштове відправлення було вручено адресату особисто 16.10.2021, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення поштового конверту, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 29.09.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
На підставі Наказу Міністерства юстиції України № 657/5 від 07.05.2015 «Щодо створення державного підприємства «Національні інформаційні системи», 12.05.2015 було створене та зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Згідно Статуту ДП «Національні інформаційні системи», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.01.2019 № 79/5, Підприємство є юридичною особою, яка діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування, самоокупності та функціонує як самостійний суб'єкт господарювання.
Основним предметом діяльності ДП «Національні інформаційні системи» є технічне та технологічне створення, впровадження, супроводження та модернізація програмного забезпечення Систем (Єдиних та Державних реєстрів, автоматизованих систем, баз даних та інших інформаційних систем), створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України або інших органів державної влади згідно із законодавством.
Відповідно до постанови кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування Державних та Єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» від 14.07.1999 № 1272, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2015 № 424, та наказу Міністерства юстиції України «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» від 25.06.2015 № 1059/5, адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України з 03.07.2015 було визначено Державне підприємство «Національні інформаційні системи».
Згідно з п. 2 Порядку надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5 (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.12.2015 за № 1586/28013 доступ до реєстрів надається користувачам на підставі договору, укладеного з адміністратором реєстрів відповідно до загальних засад цивільного законодавства. У випадках, передбачених законом, такий доступ надається на безоплатній основі.
Абзацом 2 пункту 2 Порядку визначено, що у разі якщо користувачем є посадова особа Міністерства юстиції України, його територіального органу, державний виконавець, уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації, центру надання адміністративних послуг, договір укладається між суб'єктом, у трудових відносинах з яким перебуває такий користувач, та адміністратором реєстрів.
Таким чином, організаційні заходи з надання логіну та паролю доступу для роботи з Єдиними та Державними реєстрами здійснюються відповідно до умов договору шляхом подання заяви про приєднання до договору про надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, форма якої встановлена у додатку № 1 до договору, та на підставі замовлення, форма якого встановлена у додатку № 2 до договору.
На підставі Наказу Міністерства юстиції України від 11.04.2018 № 1120/5 «Про акредитацію Комунального підприємства «Пшеничне» як суб'єкта державної реєстрації» акредитовано комунальне підприємство «Пшеничне» як суб'єкт державної реєстрації у сферах державної реєстрації у повному обсязі».
Копію вказаного наказу було надіслано відповідачу супровідним листом Міністерства юстиції України від 11.04.2018 року № 1120/5. Даним листом також повідомлялося, що відповідачем було заявлено трьох державних реєстраторів, які відповідають кваліфікаційним вимогам до державного реєстратора, встановленим Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2018, з метою приєднання до умов договору, відповідач листом вих. № 01-16-надіслав позивачу заяву про приєднання до договору про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації № 11/КО/АСДР/18 від 17.04.2018.
17.04.2018 між Державним підприємством «Національні інформаційні системи» (далі - підприємство, позивач) та Комунальним підприємством «Пшеничне» (далі - користувач, відповідач) укладено договір про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації (далі - договір) № 11/КО/АСДР/18 шляхом приєднання до умов договору про надання послуг акредитованими суб'єктами державної реєстрації.
Відповідно п. 1.1. договору, підприємство зобов'язується здійснити організаційні заходи щодо надання співробітникам користувача, які відповідно до законодавства мають право доступу до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України (далі - система), логіну та паролю (далі - ідентифікатори) доступу до системи, у кількості, що відповідає кількості співробітників користувача, зазначених у письмовому замовленні, що подається користувачем за формою, встановленою у додатку 2 до цього договору, з метою здійснення ними повноважень, передбачених чинним законодавством України.
Умовами підпунктів 1.1.1 та 1.1.2 договору передбачено, що доступ до системи надається користувачу з використанням електронного цифрового підпису, сумісного з програмним забезпеченням системи.
Користувач самостійно здійснює дії, пов'язані з отриманням послуг електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів. Підприємством, за зверненням користувача, надасться консультативна інформація щодо порядку отримання послуг електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів органів юстиції України.
Згідно із п. 1.2 договору, підприємство зобов'язується надати інші послуги щодо роботи з системою, перелік яких наведений у додатку 3 до цього договору, на умовах визначених цим договором, а користувач зобов'язується своєчасно оплачувати отримані послуги (далі - послуги) відповідно до умов цього договору.
За змістом п. 3.1 договору, користувач самостійно замовляє та оплачує послуги електронного цифрового підпису та телекомунікаційні послуги а також власними силами та за власний рахунок забезпечує встановлення та підтримку зв'язку з підприємством при користуванні системою.
Відповідно до пунктів 3.2-3.3 договору, оплата послуг підприємства за інформаційно-консультативні послуги з навчання роботі з системою, плата за яке зараховується на рахунок підприємства, здійснюється користувачем на умовах 100% попередньої оплати, яка проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Датою здійснення розрахунку за такі послуги є дата зарахування коштів на рахунок підприємства.
Оплата послуг підприємства із надання користувачу послуг з технічної підтримки роботи з системою (та її оновлення) ідентифікованих співробітників користувача за поточний місяць із розрахунку за одного ідентифікованого співробітника користувача, плата за яке зараховується на рахунок підприємства, здійснюється користувачем на підставі рахунку, протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок підприємства.
Згідно п. п. 3.4 та 3.5 договору, оплата послуг підприємства здійснюється користувачем згідно тарифів за послуги, наведених в додатку 3 до цього договору. Користувач погоджується, що тарифи за послуги, які надаються за цим договором можуть змінюватись підприємством в односторонньому порядку. Повідомлення про зміну тарифів вважається невід'ємною частиною цього договору, що змінює його умови у відповідній частині.
Користувач зобов'язується приймати послуги підприємства, своєчасно та в повному обсязі оплачувати їх вартість за цим договором.
Умовами пункту 3.6 договору передбачено, що користувач зобов'язується підписувати та направляти на адресу підприємства один примірник акту наданих послуг підприємства протягом 3-х днів з дня його отримання.
У випадку не направлення на адресу підприємства акту наданих послуг у передбачений п. 3.5 цього договору строк чи ненадходження до підприємства підписаного акту наданих послуг чи обґрунтування підстав неможливості його підписання, такий акт вважається таким що підписаний користувачем, а послуги такими що ним прийняті.
Судом встановлено, що позивач, на виконання умов договору, у липні 2018 року надав відповідачу послуги з технічної підтримки роботи з системою (та її оновлення) чотирьох ідентифікованих співробітників відповідача на загальну суму 5 400,00 грн., про що складений акт надання послуг № 40631 від 31.07.2018 та рахунок на оплату № 6876 від 31.07.2018 на загальну суму 5 400,00 грн. (копії наявні в матеріалах справи).
За ствердженням позивача, зазначені акт надання послуг № 40631 від 31.07.2018 та рахунок на оплату № 6876 від 31.07.2018 на загальну суму 5 400,00 грн. був направлений на адресу відповідача.
Однак, як зазначає позивач, відповідач акт надання послуг, у визначений договором строк, не підписав та один екземпляр позивачу не повернув та оплату за надані послуги в липні 2018 не здійснив.
З матеріалів справи вбачається, що позивач, у зв'язку з несплатою відповідачем наданих послуг, 02.10.2018 направив на адресу відповідача претензію № 1557/41.1-15 від 28.09.2018, якою вимагав оплатити послуги із технічної підтримки роботи з системою (та її оновлення) ідентифікованих співробітників користувача за липень 2018 року у семиденний строк з моменту отримання даної претензії. Крім того, позивач вимагав повернути йому примірник акту надання послуг від 31.07.2018 № 40631. Разом з претензією позивач повторно направив відповідачу рахунок на оплату від 31.07.2018 № 6876 та акт надання послуг від 31.07.2018 № 40631. Направлення даної претензії з супровідними підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0405026011620 від 02.10.2018, копія якого наявна в матеріалах справи.
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді, рахунок на оплату від 31.07.2018 № 6876 на суму 5 400,00 грн. не оплачений, підписаний відповідачем примірник акту надання послуг від 31.07.2018 № 40631 позивачу не повернутий. Протилежного суду не доведено.
Враховуючи вищенаведене та пункт 3.6 договору, суд приходить до висновку, що послуги із технічної підтримки роботи з системою (та її оновлення) ідентифікованих співробітників користувача за липень 2018 року вважаються такими, що надані належним чином позивачем та прийняті відповідачем, акт надання послуг від 31.07.2018 № 40631 вважається таким, що підписаний з боку відповідача, а тому підлягають оплаті відповідно до п. 3.3 договору.
Судом встановлено, що 20.05.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією щодо сплати заборгованості № 2513/19.3-15 від 20.05.2021, якою вимагав в місячний строк з дня одержання претензії сплатити позивачу грошові кошти у розмірі 5 400,00 грн. та письмово повідомити про результат розгляду претензії (копія претензії та доказ направлення відповідачу наявні в матеріалах справи).
Однак, зазначена претензія залишена відповідачем без уваги, заборгованість в розмірі 5 400,00 грн. в місячний строк не оплачена, повідомлень про результати розгляду претензії позивачу не було направлено. У зв'язку із цим, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в загальній сумі 5 400,00 грн.. Протилежного суду не доведено, доказів оплати за надані послуги суду не надано.
Відповідно до п. 6.1 договору, договір набирає чинності з дати прийняття підприємством в особі відповідної філії від користувача заповненої належним чином заяви про приєднання до цього договору. Цей договір діє протягом одного року. Заява про приєднання до цього договору розглядається відповідною філією підприємства виключно після надходження на адресу підприємства копії рішення уповноваженого органу про акредитацію суб'єкта державної реєстрації, засвідченої в установленому законодавством порядку. Якщо жодна із сторін не заявить про припинення дії цього договору до 01 грудня поточного року, то договір вважається продовженим на кожний наступний рік на таких самих умовах.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 11/КО/АСДР/18 від 17.04.2018 та заяву про приєднання до договору про надання послуг акредитованим суб'єктам державної реєстрації № 11/КО/АСДР/18 від 17.04.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як було встановлено судом раніше та підтверджується матеріалами справи, позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надавши відповідачу послуги з технічної підтримки роботи з системою (та її оновлення) чотирьох ідентифікованих співробітників відповідача на загальну суму 5 400,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією акту надання послуг від 31.07.2018 № 40631.
За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вказувалось вище, в пункті 3.3 договору передбачено, що оплата послуг підприємства із надання користувачу послуг з технічної підтримки роботи з системою (та її оновлення) ідентифікованих співробітників користувача за поточний місяць із розрахунку за одного ідентифікованого одного ідентифікованого співробітника користувача, плата за яке зараховується на рахунок підприємства, здійснюється користувачем на підставі рахунку, протягом 5 календарних днів з дня отримання рахунку, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок підприємства.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за надані послуги є таким, що настав.
В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати за надані послуги в липні 2018 року на загальну суму 5 400,00 грн.. У зв'язку із цим, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем в загальній сумі 5 400,00 грн.. Протилежного суду не доведено, доказів оплати за надані послуги суду не надано.
Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за надані послуги в розмірі 5 400,00 грн. підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно п. 4.1 договору, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором, а також згідно з чинним законодавством України.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 500,20 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 252,66 грн..
Здійснивши власний перерахунок 3 % річних та інфляційних витрат, з урахуванням умов договору, порядку розрахунків погодженого сторонами, а також, встановлених судом дат прострочення по сплаті грошового зобов'язання, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 468,69 грн., а інфляційні витрати підлягають задоволенню частково в сумі 1 115,56 грн..
Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 216,48 грн..
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «ПШЕНИЧНЕ» (місцезнаходження: вул. Лесі Українки, буд. 1-А, с. Пшеничне, Васильківський р-н, Київська обл., 08644; код ЄДРПОУ 41827421) на користь Держаного підприємства «Національні інформаційні системи» (місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, 4, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 39787008) 5 400,00 грн. основного боргу, 468,69 грн. 3% річних, 1 115,56 грн. інфляційних витрат та 2 216,48 грн. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256 та п. п. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено та підписано 01.12.2021.
Суддя Л.В. Сокуренко