30 листопада 2021 року м. Чернівці
справа № 725/5984/21
провадження 822/1070/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів : Височанської Н.К., Владичана А.І.
секретар Скрипка С.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 13 вересня 2021 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах малолітніх синів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , заінтересована особа ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , Служба у справах дітей Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про видачу обмежувального припису
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_4 яка також діє в інтересах малолітніх синів ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису.
В обґрунтування заяви посилається на наступне. Заявниця перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 з 12 червня 1992 року. В шлюбі народжено четверо дітей: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначала, що часто була жертвою неодноразового домашнього насильства з боку її чоловіка ОСОБА_1 , через що була вимушена виїхати з житлового будинку АДРЕСА_1 . З 23.07.2021 року вона і двоє їх малолітніх дітей проживають в орендованому будинку за іншою адресою.
Заявниця стверджувала, що з того часу, кожного разу коли вона приходила до будинку АДРЕСА_1 забрати дитячі речі або речі побутового вжитку, ОСОБА_1 нападав на неї, вчиняв скандали та бійки. Такі події відбувалися 27.07.2021 року, 13.08.2021 року, 16.08.2021 року та 01.09.2021 року. Кожного разу вона зверталася до поліції, всі її звернення зафіксовані відповідним чином.
Крім того, заінтересована особа ОСОБА_1 відібрав у неї три автотранспортні засоби (ключі та документи), що були придбані під час шлюбу: зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 автотранспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_1 (2018 року випуску) без її згоди переоформлений на їх старшу доньку ОСОБА_9 ; зареєстрований на ім'я ОСОБА_1 автотранспортний засіб з реєстраційним номером НОМЕР_2 без її згоди переоформлений на заінтересовану особу ОСОБА_2 ; зареєстрований на її ім'я автотранспортний засіб джип Мітсубіші Л номерний знак НОМЕР_3 .
По факту подій 16.08.2021 року та 02.09.2021 року (здійснення заінтересованою особою ОСОБА_1 побиття: нанесення ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень) було розпочато досудове розслідування.
Звертала увагу суду на те, що ОСОБА_1 вчиняє скандали та здійснює побиття при активній підтримці заінтересованої особи - його сестри ОСОБА_2 та заінтересованої особи - нашого сусіда та кума ОСОБА_3 . Саме вони не тільки спонукають її чоловіка до скандалів, але й кожного разу без її запрошення з'являються на місці конфлікту та кричать на неї, штовхають, штурхають, тощо. Саме тому вважає, що дія обмежувального припису має стосуватися і цих осіб також.
Крім того, повідомляла суд про загрозу домашнього насильства з боку ОСОБА_1 щодо їх синів.
Вказувала, що старший син - ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 зараз перебуває на лікуванні. Незважаючи на це, ОСОБА_1 погрожував розправою над ним, що підтверджується текстом нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_10 . Під час конфлікту 01.09.2021 року ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_4 , що викраде їх синів з орендованого помешкання, так само як викрав майно. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також голосно на ОСОБА_4 кричали, штовхали її, вимагали покинути двір. Вони погрожували їй, що заберуть в неї дітей і майно під час розлучення.
Складено чотири адміністративні протоколи та порушено дві кримінальні справи щодо ОСОБА_1 , однак це не зупиняє ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , саме тому ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про винесення обмежувального припису.
В провадженні Першотравневого районного суду м.Чернівців є справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу (справа № 725/5253/21), ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів (справа № 725/5377/21), та за позовом ОСОБА_4 про поділ майна подружжя (справа № 725/5693/21).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м.Чернівців від 13 вересня 2021 року заяву ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах малолітніх синів ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , Служба у справах дітей Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про видачу обмежувального припису - задоволено частково.
Видано обмежувальний припис строком на 6 (шість) місяців, яким заборонено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 проживаюча м.Заставна, Чернівецька обл., та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживаючого: АДРЕСА_2 :
?перебувати на території житлового будинку АДРЕСА_1 та на прилеглій земельній ділянці,
?наближатися до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 протягом терміну дії обмежувального припису ближче ніж на 300 (триста) метрів.
В задоволенні інших вимог - відмовлено.
Обмежувальний припис видано строком на шість місяців.
Судові витрати по справі, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднесено на рахунок держави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах яких діє ОСОБА_11 просять рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 13 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вимог заявника відмовити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в апеляційній скарзі зазначають, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду є незаконним та необґрунтованим.
В заяві до суду ОСОБА_4 зазначає про те, що ніби то внаслідок регулярного домашнього насильства з боку ОСОБА_1 вона виїхала з помешкання за адресою : АДРЕСА_1 з двома малолітніми дітьми та почала проживати в орендованому будинку за адресою : АДРЕСА_3 . Дана обставина підтверджує, що заявниця проживає за іншою адресою, а тому суд, не врахувавши вказане та в порушення ст.ст.319, 321 ЦК України виніс рішення про видачу обмежувального припису та обмежив доступ до житлового будинку ОСОБА_1 чим порушив його право власності та користування майном, оскільки іншого житла для проживання немає.
Суд першої інстанції помилково вважав, що заявник, як жертва домашнього насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та проти дію домашнього насильству» та прийшов до хибного висновку, що наявні обґрунтовані ризики вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо заявниці та їх малолітніх дітей, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.
Стосовно прийняття рішення щодо видачі обмежувального припису по відношенню до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вважають, що підстав для видачі припису стосовно цих осіб, щодо яких не встановлено жодних порушень та не надано суду жодних доказів вважають, що видача обмежувального припису стосовно них є порушення норм матеріального права. Оскільки в силу Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких -подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Окрім цього, про розгляд справи в суді заінтересовані особи не повідомлялись та присутніми при винесенні рішення не були, що є також порушенням їх права на захист.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що заявниця перебуває у шлюбі із ОСОБА_1 з 12 червня 1992 року. В шлюбі народжено четверо дітей: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Складено чотири адміністративні протоколи та порушено дві кримінальні справи щодо ОСОБА_1 , однак це не зупиняє ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 тому ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про винесення обмежувального припису.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Цим вимогам судове рішення не відповідає.
Доводи апелянтів про порушення судом норм процесуального права, зокрема неповідомлення їх належним чином та розгляд справи у їх відсутності, є обгрунтованими.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відповідно до частини першої статті 350-5 ЦПК України справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. У разі якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису.
Із змісту вказаної процесуальної норми права убачається, що, як правило, справи такої категорії повинні розглядатися судами з викликом заявника та заінтересованих осіб.
Разом із тим, суд, який розглядає справу про видачу обмежувального припису, може розглянути справу без участі заявника, попередньо обґрунтувавши таке рішення тим, що участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього.
Єдиною підставою можливості розгляду такої справи без участі заінтересованої особи є наявність доказів підтвердження її належного повідомлення про час та місце судового розгляду.
Можливості розгляду справи про видачу обмежувального припису без заінтересованої особи, яка не повідомлена належним чином про час та місце судового розгляду, нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено.
Згідно із статтею 350-3 ЦПК України заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису. Заінтересованими особами також можуть бути інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.
Відповідно до частин одинадцятої, дванадцятої статті 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Із матеріалів справи убачається, що ухвалою Першотравневого районного суду м.Чернівців від 09.09.2021 року справа призначена до розгляду з повідомленням учасників справи на 13 вересня 2021 року.
Разом із тим, відомості про належне повідомлення учасників про розгляд справи 13 вересня 2021 року в матеріалах справи відсутні.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, якому взагалі не направлялася судова повістка, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130 ЦПК України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які мають бути справедливими.
Учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб (пункти 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України).
Враховуючи, що суд першої інстанції порушив право сторін про належне повідомлення про час і місце судового засідання, в порушення норм процесуального права розглянув справу у їх відсутності, що в свою чергу є порушенням права на доступ до правосуддя та статті 6 Конвенції, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
За пунктом 7 частини першої статті 1 Закону обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, ОСОБА_4 посилалась на те, що ОСОБА_1 вчиняє щодо неї психологічне та фізичне насильство, з приводу чого вона неодноразово зверталась до правоохоронних органів. Зазначене підтверджується зверненнями заявниці, які містяться в матеріалах справи, до правоохоронних органів із заявами про вчинення домашнього насильства зокрема 02.08.2021р., нанесення тілесних ушкоджень17.08.2021р., нанесення тілесних ушкоджень 01.09.2021р.
Апеляційний суд, враховуючи установлені обставини у даній справі та надані стороною докази, зокрема, зміст поданих заяв до правоохоронних органів, вважає, що заявницею документально підтверджено неодноразове застосування кривдником до неї психологічного насильства у вигляді образ та приниження останньої, що небезпідставно викликає у заявниці побоювання за свою подальшу безпеку та безпеку своїх дітей і завдає шкоди їх психічному здоров'ю.
Доводи апелянта, що обмеженням доступу до житлового будинку ОСОБА_1 порушуються його право власності та користування майном, є безпідставними. При розгляді апеляційної скарги представником ОСОБА_1 підтверджено, що він в будинку АДРЕСА_1 не проживає, а проживає у своїх батьків.
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи мало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право власності. Має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.
Тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи шляхом встановлення судом обмежувального припису в порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. Під час вирішення питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність втручання у права і свободи особи-кривдника, враховуючи, що ці заходи пов'язані із протиправною поведінкою останнього.
Враховуючи періодичність та системність вчинення ОСОБА_1 відносно заявниці домашнього насильства, що свідчить про ризик настання такого насильства і в майбутньому, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог щодо видачі обмежувального припису відносно ОСОБА_1 перебувати на території житлового будинку АДРЕСА_1 та на прилеглій земельній ділянці, наближатися до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 протягом терміну дії обмежувального припису ближче ніж на 100 метрів.
Щодо встановлення обмежувального припису відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 апеляційний суд вважає зазначити наступне.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що враховуючи положення Закону № 2229-VIII, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальним кодексом України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Відповідно до частини другої та третьої статті 3 ЗаконуЗакон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлено, що ОСОБА_2 як сестра ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як сусід, не входять до переліку осіб, передбаченого статтею 3 Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» не проживають спільно із ОСОБА_4 , не пов'язані із нею спільним побутом та не мають взаємних прав і обов'язків. Конфлікт, який стався між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не може розглядатися як домашнє насильство в розумінні Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та, відповідно, в даному випадку щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не може бути видано обмежувальний припис.
Крім того, суд безпідставно встановив обмежувальний припис стосовно ОСОБА_7 , який є повнолітньою особою і таких вимог не заявляв, а належних та допустимих доказів щодо наявності підстав бути його представником, заявницею не надано.
Вимоги ОСОБА_4 про повернення у її володіння транспортних засобів: з реєстраційним номером СЕ 2580 ХР (2018 року випуску), з реєстраційним номером НОМЕР_2 , джип Мітсубіші Л 200, номерний знак НОМЕР_3 не можуть бути предметом розгляду в даному провадженні, оскільки являють собою спір про право, який слід вирішувати в позовному провадженні.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції порушені норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення заяви про видачу обмежувального припису.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м.Чернівців від 13 вересня 2021 року скасувати.
Заяву ОСОБА_4 , яка також діє в інтересах малолітніх синів ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , Служба у справах дітей Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про видачу обмежувального припису - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис строком на 4 місяця, яким заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 перебувати на території житлового будинку АДРЕСА_1 та на прилеглій земельній ділянці, наближатися до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом терміну дії обмежувального припису ближче ніж на 100 метрів.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Обмежувальний припис видано строком на 4 місяця.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови - 3 грудня 2021 року.
Головуючий І.Б. Перепелюк
Судді: Н.К. Височанська
А.І. Владичан