Справа № 953/19627/21 (1-кс/953/10243/21) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/2113/21 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
22 листопада 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ ВСП ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42021221750000044 від 25.06.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,-
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2021 року застосовано відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» у межах строку досудового розслідування - до 25 грудня 2021р. включно.
Визначено суму застави у розмірі 136 200 грн., які можливо внести на відповідний розрахунковий рахунок до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_8 з-під варти звільнити та покласти на нього строком на два місяці обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за першим викликом; не відлучатись з с. Клугіно-Башкирівка Чугуївського району Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; здати на зберігання до ГУ ДМС України в Харківській області документи на ім'я громадянина України ОСОБА_8 , які дають право на виїзд та в'їзд до України; утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
На зазначену ухвалу слідчого судді захисник підозрюваного ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу захисник посилається на те, що слідчий суддя формально підійшов до розгляду обставин справи, не з'ясував всіх обставин що мали значення для прийняття рішення, не вмотивував своє рішення, відповідно до того як не було вмотивоване клопотання. Вважає, що до підозрюваного цілком можливим було б застосувати запобіжний захід у вигляді застави у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб або домашній арешт, не порушуючи норми КПК України. Вказує, що жодний ризик передбачений ст. 177 КПК України прокурором, у судовому засіданні не доведений. Підозрюваному ОСОБА_8 немає ніякого сенсу переховуватись від органів слідства та впливати на свідків так як він факт збуту боєприпасів не оспорює та жалкує про скоєне, співпрацює зі слідством з самого початку.
Крім того зазначає, що ні слідчий, ні прокурор не довели, що застосування більш м'яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаним у клопотанні ризикам. Також в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_8 міє постійне місце проживання, яке відомо органу слідства та зареєстрований за адрксою: АДРЕСА_2 . Отже вважає, що прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на відомості про його особу, більш м'якого запобіжного заходу, та вважає вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстоким.
В апеляційній скарзі захисник просив розглянути апеляційну скаргу за участю підозрюваного.
З метою всебічності та повноти дослідження всіх обставин справи суддею доповідачем до початку апеляційного розгляду направлявся відповідний запит через адміністрацію слідчого ізолятора, в якому тримається підозрюваний, для з'ясування процесуальної позиції підозрюваного щодо його бажання брати участь у судовому засіданні за клопотанням захисника в режимі відеоконференції, але він відмовився, ігноруючи введені в Україні карантинні заходи, які спрямовані на запобігання розповсюдженняCOVID-19.
Інших заяв від підозрюваного до канцелярії апеляційного суду не надходило, що надає можливість проведення апеляційного розгляду без участі ОСОБА_8 , що відповідає вимогам ст.401 КПК України, оскільки апеляційна скарга захисника не стосується погіршення становища підозрюваного.
В судове засідання апеляційного суду захисник ОСОБА_9 , який відповідно до ч.1 ст. 135 КПК України, був належним чином повідомлений про місце, дату та час розгляду апеляційної скарги засобами телефонного зв'язку, не з'явився, надав до суду заяву, в якій просить розглядати апеляційну скаргу за його відсутністю.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутністю захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_9 , але за участю іншого його захисника - адвоката ОСОБА_7 , оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_7 , який підтримав вимоги апеляційної скарги, а також прокурора, який заперечував щодо її задоволення, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні СВ ВСП ГУНП в Харківській області знаходиться кримінальне провадження №42021221750000044 від 25.06.2021, за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
27.10.2021 о 1042 ОСОБА_8 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
27.10.2021 ОСОБА_8 повідомлена підозра зач.1 ст. 263 КК України.
28.10.2021 року слідчий звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, яка підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами.
Зазначив, що існує достатньо підстав вважати про наявність існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, саме: можливість підозрюваним переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду у зв'язку з тим, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та відносно якого 05.05.2021 направлено обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, самовільне залишення військової частини або місця служби, на обліку у лікарів нарколога та психіатра на даний час не перебуває; також підозрюваний може незаконно впливати на свідків, оскільки ОСОБА_8 , особисто контактував зі свідками в цьому кримінальному провадженні та знає як саме були придбані боєприпаси; також існує ризик того, що ОСОБА_8 може вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому підозрюється оскільки, знає місця придбання боєприпасів, які на даний час в даному кримінальному провадженні не встановлені.
Слідчий вважав, що стосовно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден з менш суворих запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.
Вирішуючи питання про обрання виду запобіжного заходу стосовно ОСОБА_8 , слідчий суддя суду першої інстанції зазначив, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України та зібрані під час досудового розслідування докази, надані до суду вказують на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінивши сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною злочину, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, підвищену суспільна небезпечність інкримінованого підозрюваному злочину, який є тяжким, за яке передбачене законом покарання до 7 років позбавлення волі, врахувавши відомості про особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, слідчий суддя вважав, що застосування до ОСОБА_8 менш суворих запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому, задовольнив клопотання слідчого та обрав запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред'явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".(рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст.193,194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченогоч.1 ст. 263 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.
КПК України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).
Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому дій, передбачених ч.1 ст. 263 КК України, підтверджується зібраними по кримінальному провадженні відомостями, які містяться у: протоколі огляду покупця від 22.07.2021, 27.10.2021; протоколі огляду грошових коштів від 22.07.2021, 27.10.2021; протоколі добровільної видачі від 22.07.2021, 27.10.2021; протоколах допиту свідків ОСОБА_11 від 23.07.2021, 25.10.2021,27.10.2021, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від 27.10.2021; висновку експерта №СЕ~19/121-21/16582-БЛ від 18.08.2021; протоколах НС(Р)Д від 23.07.2021, 04.10.2021; протоколах обшуку від 27.10.2021, довідці про категорію вибухонебезпечності від 27.10.2021.
Враховуючи вищенаведений обсяг відомостей судового провадження, який об'єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 до вчинення певних дій, згідно підозри.
Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, можливість ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушенняколегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.
Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину, передбаченогоч.1 ст. 263 КК України, а саме, у незаконному придбанні та зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.
Згідно відомостей про особу підозрюваного вбачається, що він офіційно не працевлаштуваний, що свідчить про відсутність офіційного джерела доходу, не одружений, утриманців не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, однак відносно нього 05.05.2021 направлено обвинувальний акт до чугуївського міського суду Харківської області за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України.
Враховуючи підвищену суспільну небезпечність інкримінованого підозрюваній злочину, який було вчинено ОСОБА_8 , згідно підозри, та усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно підозри, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_8 , а саме вчинення умисного злочину, спрямованого на незаконне зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів,колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема життя та здоров'я населення, яке, відповіднодо ст.3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю в Україні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на наявних матеріалах провадження.
Доводи захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України свідчать про необґрунтованість вимоги апеляційної скарги про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки обрання будь-якого запобіжного заходу без встановлення ризиків є процесуально незаконним. За таких обставин, колегія суддів позбавлена процесуальної можливості задовольнити вимоги апеляційної скарги, а доводи захисника ґрунтуються суто на його суб'єктивних оціночних судженнях.
Доводи в апеляційній скарзі щодо того, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, яке відоме органу досудового розслідування - не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігти яким в даному випадку може лише застосування такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою.
Апеляційні вимоги захисника щодо визначення розміру застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки слідчий суддя, вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у цьому кримінальному провадженні щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.263 КК України, в повній мірі врахував підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178, згідно яких суд вправі визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків (ч.5 ст.182 КПК України).
Слідчий суддя суду першої інстанції, визначаючи розмір застави взяв до уваги необхідність обрання запобіжного заходу обумовленого підозрою ОСОБА_8 у вчиненні такого кримінального правопорушення, його обставини, тяжкість кримінального правопорушення, в якому його підозрюють, та суворість покарання за такі дії, наявні з матеріалів клопотання відомості про особу підозрюваного, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та інші обставини, які враховуються згідно зі ст. 178 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність визначення застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 136 200грн, оскільки вважає такий розмір застави пропорційним щодо конкретної особи, враховуючи відомості, які містяться в матеріалах клопотання, та обставин кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, а також достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 , як підозрюваним, покладених на нього обов'язків, таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.
Між тим, під час апеляційного розгляду захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 не надав будь-які докази на підтвердження матеріального та фінансового стану підозрюваного.
Отже, підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Отже, доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані докази, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного, його вік та його сімейний стан. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді та вважає, що застосування до ОСОБА_8 іншого, менш суворого виду запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2021 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді